Рішення № 55822479, 09.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.16р. Справа № 904/10794/15

За позовом комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 14 941,25 грн. заборгованості за теплову енергію, 2 090,42 грн. пені, 6 620,43 грн. інфляційних втрат, 562,40 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: Дубовик О.М., довіреність № 9 від 18.11.2015 року, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості на суму 24 214,50 грн., з яких:

- 14 941,25 грн. заборгованість за теплову енергію поставлену у період з квітня 2013 року по квітень 2015 року;

- 2 090,42 грн. пеня за загальний період з 20.01.2015 року по 20.11.2015 року;

- 6 620,43 грн. інфляційні втрати за загальний період з червня 2013 року по жовтень 2015 року;

- 562,40 грн. 3% річних за загальний період з 20.05.2013 року по 30.11.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 4084 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 01.10.2011 року в частині своєчасної оплати за теплову енергію поставлену у період з 18.03.2013 року по 13.04.2015 року, що підтверджується виставленими на оплату рахунками-фактури № 4084:

- від 30.04.2013 року на суму 686,91 грн.;

- від 31.10.2013 року на суму 343,46 грн.;

- від 30.11.2013 року на суму 448,40 грн.;

- від 31.12.2013 року на суму 1 068,53 грн.;

- від 31.01.2014 року на суму 1 505,95 грн.;

- від 28.02.2014 року на суму 1 525,60 грн.;

- від 31.03.2014 року на суму 1 043,83 грн.;

- від 30.04.2014 року на суму 240,88 грн.;

- від 30.11.2014 року на суму 802,72 грн.;

- від 31.12.2014 року на суму 1 658,44 грн.;

- від 31.01.2015 року на суму 1 944,23 грн.;

- від 28.02.2015 року на суму 1 757,58 грн.;

- від 31.03.2015 року на суму 1 869,31 грн.;

- від 30.04.2015 року на суму 45,41 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.12.2015 року (а.с. 38 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Направлені судом на адресу відповідача ухвали суду повернуті підприємством зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 40,41, 52 - 54 том 1).

За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позов фізична особа-підприємець ОСОБА_1 суду не надала. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2015 року з призначенням її до розгляду на 21.01.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 09.02.2016 року.

У судовому засіданні 09.02.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 року між комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 4084 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору при виконанні цього договору сторони керуються діючим законодавством України, діючими "Правилами користування тепловою енергією", Правилами технічної експлуатації теплоспоживчих установок теплових мереж, рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради та іншими законодавчими актами.

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.10.2011 року по 01.10.2012 року (див. таблиці № 1; № 2 та акт меж розподілу експлуатаційної відповідальності сторін, як невід'ємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту зазначеного періоду дії договору.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності. Щомісячна сума оплати по договору коригується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів та годин надання послуг.

Згідно з п.3.1 договору оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, в грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії споживачу.

Якщо споживач не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п.3.1 договору, він несе відповідальність згідно з п.п.4-7 ст. 231 Господарського кодексу України та Законом України "Про відповідальність за виконання грошових зобов'язань" № 543/96 - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ВР від 22.11.1996 року в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення оплати (п.3.3. договору).

Згідно з пунктом 3.4. договору споживач здійснює передплату в грошовій формі, в розмірі планового місячного споживання в термін до 20 числа кожного місяця.

За змістом пункту 4.2. договору, теплова енергія відпускається споживачеві в кількості згідно даних таблиці № 2, у вигляді гарячої води і (або) пари на такі потреби:

- опалення і вентиляцію (період опалювального сезону);

- гаряче водопостачання (протягом року, за винятком ремонтного періоду);

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Тарифи на теплову енергію передбачені:

- постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 119 від 30.09.2011 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа", які складають 954 грн. 05 коп. за 1 Гкал (з ПДВ) (а.с. 14 том 1);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 383 від 31.12.2013 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", які складають 892 грн. 16 коп. за 1 Гкал (з ПДВ) (а.с.15 том 1);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 683 від 13.06.2014 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", які складають 1 294 грн. 70 коп. за 1 Гкал (з ПДВ) (а.с.16 том 1);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 489 від 28.11.2014 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", які складають 1 555 грн. 38 коп. за 1 Гкал (з ПДВ) (а.с.17 том 1);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 410 від 27.02.2015 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", які складають 2 235 грн. 73 коп. за 1 Гкал (з ПДВ) (а.с.18 том 1);

- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1088 від 31.03.2015 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) КПТМ "Криворіжтепломережа", які складають 1 924 грн. 87 коп. за 1 Гкал (з ПДВ) (а.с.19 том 1).

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що договір діє з 01.10.2011 року по 01.10.2012 року та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляду. При заяві однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку теплової енергії відповідачу за період з квітня 2013 року по квітень 2015 року на загальну суму 14 941,25 грн. та, відповідно, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 4084, копії яких наявні в матеріалах справи, (а.с. 20 - 33 том 1):

- від 30.04.2013 року на суму 686,91 грн.;

- від 31.10.2013 року на суму 343,46 грн.;

- від 30.11.2013 року на суму 448,40 грн.;

- від 31.12.2013 року на суму 1 068,53 грн.;

- від 31.01.2014 року на суму 1 505,95 грн.;

- від 28.02.2014 року на суму 1 525,60 грн.;

- від 31.03.2014 року на суму 1 043,83 грн.;

- від 30.04.2014 року на суму 240,88 грн.;

- від 30.11.2014 року на суму 802,72 грн.;

- від 31.12.2014 року на суму 1 658,44 грн.;

- від 31.01.2015 року на суму 1 944,23 грн.;

- від 28.02.2015 року на суму 1 757,58 грн.;

- від 31.03.2015 року на суму 1 869,31 грн.;

- від 30.04.2015 року на суму 45,41 грн.

Відповідачем зобов'язання в частині розрахунків за спожиту теплову енергію у встановлений договором строк були порушені, відпущена теплова енергія ним не оплачена, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем в сумі 14 941,25 грн., що стало і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Приписами статті 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором, в свою чергу внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язання за договором утворилась заборгованість за спожиту в період з квітня 2013 року по квітень 2015 року теплову енергію в сумі 14 941,25грн.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункт 3.1. договору) господарський суд встановив, що строк оплати за переліченими вище рахунками-фактурами є таким, що настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 14 941,25 грн. на момент звернення із позовом до суду обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за спожиту теплову енергію у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період з червня 2013 року по жовтень 2015 року у сумі 6 620,43 грн. та 3% річних за загальний період з 20.05.2013 року по 30.11.2015 року у сумі 562,40 грн., які він просив стягнути з відповідача відповідно до здійсненого розрахунку.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок не містить порушень у визначенні періоду прострочення, а отже, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованими та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 6 620,43 грн. та 562,40грн. 3% річних правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 3.3. договору сторони погодили, що якщо споживач, що є суб'єктом іншого сектора господарювання економіки не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений пунктом 3.1. договору, він несе відповідальність згідно з пунктами 4-7 статті 231 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором не були виконані, була нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем в загальний період з 20.01.2015 року по 20.11.2015 року в сумі 2 090,42 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок, що доданий до позовної заяви, судом встановлено, що він не містить помилок.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є розмір пені в сумі 2 090,42 грн. за період з 20.01.2015 року по 20.11.2015 року.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг за теплову енергію у сумі 14 941,25 грн., пеня у сумі 2090,42 грн., 3% річних у сумі 562,40 грн., інфляційні втрати у сумі 6 620,43 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 218,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50099, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9, ідентифікаційний код 03342184) основний борг за теплову енергію у сумі 14 941,25 грн., пеню у сумі 2 090,42 грн., 3% річних у сумі 562,40 грн., інфляційні втрати у сумі 6 620,43 грн., судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2016 року.

Суддя Е.М. Бондарєв