Постанова № 55821827, 11.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2016 року № 826/18487/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕРОКС (УКРАЇНА) ЛТД» до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «КСЕРОКС (УКРАЇНА) ЛТД» з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.08.2015 р.:

- № 39626552210 (надалі - Рішення № 1) відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 463 215 грн. за основним платежем та на 231 608 грн. за штрафними санкціями;

- № 39726552210 (надалі - Рішення № 2) відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 1 008 903 грн. за основним платежем та на 504452 грн. за штрафними санкціями;

- № 39826552210 (надалі - Рішення № 3) відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 14 646 016 грн. (звітний період - 2014 р.).

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач у позові зазначає, що спірні рішення ґрунтуються на наступних висновках ДПІ: позивачем нібито створена штучна заборгованість за відносинами з нерезидентом та, відповідно, необґрунтовано віднесено до складу витрат відсотки за товарним кредитом у розмірі 629 762 грн.; позивачем нібито необґрунтовано віднесено до витрат курсові різниці по штучно створеній заборгованості у розмірі 11 627 739 грн.; позивачем завищено витрати у розмірі 4 826 489 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на 1 008 903 грн. у зв'язку з відсутністю спрямованості задекларованих в обліку операцій з поставки на реальне настання правових наслідків.

Між тим, як зазначає позивач, перевірка проводилась ДПІ ДФС, проте перше рішення прийнято ДПІ Міндоходів, а отже винесено не уповноваженою на те особою, рішення складено не за формою, передбаченою законом, а саме - відсутній розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій.

Крім того, відносно створення штучної заборгованості з процентів за товарним кредитом та, начебто незаконне віднесення такої заборгованості та курсових різниць по ній до складу витрат, позивач зазначає, що товариством було укладено угоду з нерезидентом - компанією «Ксерокс Лімітед». Враховуючи специфіку роботи товариства за договором, з 2000 років стала утворюватися заборгованість у зв'язку з чим було укладено додаткову угоду про те, що у разі якщо товар не оплачений протягом 60 днів, позивач щоквартально сплачує проценти за прострочення оплати. При цьому, оскільки поставки товару здійснюються безперервно, частина боргу гаситься, проте виникає новий борг і на нього нараховуються відсотки.

Позивач не вбачає підстав для висновку про протиправність віднесення ним таких процентів та курсових різниць до витрат, вважає свої дії правомірними, а висновок ДПІ - надуманим, оскільки проведена операція відповідає визначенню «товарний кредит» та відсутні обмеження щодо віднесення процентів за таким кредитом до витрат. Позивач при цьому звертає увагу, що розмір відсотків (1,98%) є не високим у порівнянні з можливістю встановлювати розміром відсотків у розмірі 7,5% відповідно до постанови Правління НБУ від 03.08.2004 р. № 363 «Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів».

Відносно доводів ДПІ щодо того, що позивач мав можливість оплатити зобов'язання за договором своєчасно протягом 60 днів з дати митної декларації (далі - МД) та уникнути сплати відсотків, враховуючи те, що контрагенти (покупці позивача) мають на оплату 5-10 днів, позивач зазначає, що неможливість сплати підтверджується відсутністю у позивача коштів. Так, звертає увагу позивач, станом на 31.12.2013 р. позивач заборгував 54 524 111,38 грн., а коштів на рахунку було лише 4 184 693,34 грн. Водночас позивач зазначає, що серед іншого передає обладнання для друку в оренду із сплатою помісячної плати протягом 36 місяців і лише після закінчення цього строку отримує повну оплату вартості товару, а борг перед іноземним постачальником виникає вже через 60 днів після МД. Позивач також зазначає, що відповідно до постанови НБУ від 22.09.2014 р. № 591, якою внесено зміни до постанови НБУ від 29.08.2014 р. № 540, було заборонено проведення операцій в іноземній валюті у період з 02 вересня та діє до 30 жовтня 2014 року. Окрім того, позивач звертає увагу, що у грудні 2012 року позивачу довелося сплатити до бюджету 3 489 096 грн. за донарахуванням ДПІ, що визнано незаконним рішенням суду, що набрало законної сили. Тобто, як зазначає позивач, він міг направити цю суму на погашення боргу перед нерезидентом, але був позбавлений такої можливості.

Позивач також наголошує, що у позивача наявна заборгованість в доларах США по оплаті за товар перед нерезидентом - компанією «Ксерокс Лімітед» у зв'язку з чим із спливом часу утворилися курсові різниці у 8 грн. У той же час, ПК України прямо закріплює право платника податків на віднесення до витрат збитків від курсових різниць, у зв'язку з чим позивач звертає увагу на положення п/п. 152.1.3. ПК України.

Відносно інших висновків ДПІ, зокрема, щодо «безтоварності» операцій з низкою контрагентів, що на думку ДПІ призвело до завищення витрат на 4 826 489 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на 1 008 903 грн., позивач наполягає на тому, що всі операції, а саме: з обслуговування контрагентами обладнання, переданого позивачем в оренду іншим особам, з обслуговування відправлень, з перевезення вантажу, а також з поставки товару позивачу, фактично проведені, що оформлено належними первинними документами, а відтак у позивача були всі підстави для формування спірних сум податкових вигод. Відносно посилання ДПІ на відсутність в первинних документах прізвища замовника, використаних матеріалів та деталей, дати підписання, позивач зазначає, що наведене є дрібними недоліками, які не можуть бути причиною донарахувань.

З урахуванням наведеного позивач вважає висновки ДПІ необґрунтованими та спірні рішення - протиправними.

У свою чергу ДПІ з підстав, викладених в Акті перевірки, вважає висновки Акту перевірки законними та обґрунтованими у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування спірних рішень та, відповідно, у задоволенні позову просить відмовити.

У зв'язку з наявністю клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КСЕРОКС (Україна) ЛТД» (код з ЄДР 19356320) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2015 р. № 233/26-55-22-10/19356320 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки та відповідно до реєстраційних документів встановлено, що товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 29.03.1993 р.

Учасниками товариство є КСЕРОКС ЛІМІТЕД (XEROX LIMITED) з часткою у статутному капіталі у розмірі 99% (2518,88 грн.) та КСЕРОКС ПРОПЕРТІ СЕРВІСЕС ЛІМІТЕД (XEROX PROPERTY SERVICES LIMITED) з часткою у статутному капіталі у розмірі 1 % (25,44 грн.).

Зареєстроване місцезнаходження товариства - м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н/П 43 (5 кв.м.). Фактичне місцезнаходження товариства: 04073, м. Київ, проспект Московський, 9 корпус 4, офіс 204 (476,3 кв.м.). Крім того, товариством орендується площа 704,85 кв.м. для розміщення офісних та виробничих приміщень (м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15).

Товариство взято на податковий облік 29.04.1993 р. за № 4614.

У період, що перевірявся, товариство було платником ПДВ.

Основний вид діяльності згідно ЄДР - «друкування іншої продукції» (код КВЕД 18.12).

Щодо повноважних осіб товариства, слід зазначити, що відповідно до рішення зборів учасників товариства від 26.03.2014 р. ОСОБА_2, заступник генерального директора товариства, звільнена із вказаної посади. Заступником генерального директора призначена ОСОБА_3 з правом першого підпису банківських, фінансових, комерційних та інших документів. Вказана особа уповноважена виконувати обов'язки генерального директора.

Відповідно до рішення учасників товариства від 15.03.2015 р. підтверджено повноваження пані ОСОБА_3 в якості заступника Генерального директора товариства, з 01.04.2015 р. на один рік. Делеговано право першого підпису банківських, фінансових, комерційних документів відповідно до п. 5.2.3. статуту товариства, відомості щодо чого наявні в ЄДР. Призначено пані ОСОБА_3, відповідно до п. 5.2.11. статут товариства (щодо виконання обов'язків генерального директора у разі його відсутності), виконувати обов'язки Генерального директора товариств, визначені п. 5.2.7. статуту. При цьому, відповідно до наказу Генерального директора від 01.04.2014 р. № 457-КМ ОСОБА_3 було переведено на посаду заступника Генерального директора з 01.04.2014 р.

Відносно податку на прибуток, задекларованих доходів та витрат (п. 3.1.1., п. 3.1.2. Акту перевірки) під час перевірки встановлено, що за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. товариством задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 177 282 480 грн. Перевіркою не встановлено заниження або завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Зокрема, у розмірі 174 880 050 грн. сформовано доходи від здійснення операцій з виготовлення печатної продукції, надання в оренду та обслуговування офісної техніки, продажу офісної техніки.

За період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. товариство задекларувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у сумі 203 760 171 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, встановлено їх завищення всього на 17 083 990 грн., у т. ч. за 2013 р. - в сумі 2 437 974 грн., за 2014 р. - в сумі 14 646 016 грн.

Так, перевіркою відображених в р. 05.1. декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів» у загальній сумі 128 368 048 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання паперу, витратних матеріалів та деталей для обслуговування офісної техніки та виготовлення печатної продукції, придбання офісної техніки для подальшого продажу, послуг кур'єрської доставки, роботи по заправці, відновленню картриджів до офісної техніки та її обслуговування, та інш.

Перевіркою встановлено завищення товариством показників р. 05.1. декларацій всього на суму 4 826 489 грн., у т.ч. за 2013 р. - у сумі 1 768 278 грн., за 2014 р. - на 3 058 211 грн.

Зазначено ДПІ, що на порушення п. 138.2., п. 138.8., п/п. 139.1.9. ПК України товариство віднесло до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів вартість товарів (робіт, послуг) у сумі 4 826 489 грн. згідно первинних документів, по яких в ході перевірки встановлено дефектність (надалі - перший епізод).

Так (1), відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «ВІСМА-СЕРВІС» ДПІ дійшла до висновку про завищення витрат на 946 951,90 грн. В контексті наведеного під час перевірки встановлено та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що між позивачем (замовник) та вказаним контрагентом (виконавець) укладено договір № У_/509/1 на технічне обслуговування, ремонт оргтехніки та продаж витратних матеріалів від 01.01.2012 р. За умовами договору контрагент здійснює роботи по обміну, заправці, відновленню картриджів до офісної техніки замовника; технічне обслуговування та ремонт оргтехніки Замовника; продаж витратних матеріалів замовнику. Передбачено оформлення заявок із визначенням моделей та необхідної кількості картриджів, оформлення актів здачі-прийняття робіт чи, у разі поставки продукції, оформлення видаткових накладних.

Надалі зазначається, що до перевірки надано акт від 19.02.2013 р. на суму 18 640,95 грн., крім того ПДВ 3 728,19 грн., однак (стор. 7 Акту перевірки) в акті не зазначено прізвище представника замовника (позивача), не зазначено про використані матеріали та деталі або, за умови їх відсутності, не вчинено запис «не використовувались». Крім того, не зазначено де розташована офісна техніка. При візуальному обстеженні ДПІ приміщення товариства (476,3 кв.м.), де працює 23 співробітника, ДПІ не встановлено такої кількості офісної техніки: заправка картриджів 54 шт., 38 шт., 26 шт. (різних марок). Крім того, товариство має штат кваліфікованих фахівців, які можуть самостійно здійснювати обслуговування техніки, що знаходиться в офісі товариства. Водночас акт підписано від замовника заступником генерального директора ОСОБА_4, дата не вказана. Акт скріплений печатками сторін.

ДПІ зазначає, що останній звіт ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» подана за лютий 2015 року, що свідчить про те, що ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» має ознаки фіктивності.

Аналогічна дефектність встановлена і по іншим актам за період з 27.03.2013 р. по 24.04.2014 р., перелік яких зазначено на стор. 9 - 12 Акту перевірки (т.1., а.с. 66-69). Серед ознак дефектності первинних документів зазначено: невизначеність матеріалів та деталей, використаних при виконанні робіт (або не вчинено запис «не використовувались»), при підписанні актів посадовими особами не зазначено дату, коли здійснено підписання; заправка картриджа лазерного принтера та завищена кількість по іншим позиціям офісної техніки. В окремих випадках зазначається, що акт з боку замовника складено заступником директора, а підписаний директором.

Враховуючи наведене ДПІ в Акті перевірки сформовано висновок, що така дефектність первинних документів підтверджує лише оформлення відповідних документів, а не реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг). Відображенню в обліку підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів.

Надалі (2), відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП», ДПІ приходить до висновку про завищення витрат на 693 827,51 грн. Зазначається у зв'язку з цим, що між сторонами укладено договір № 08/08-2014 р. від 01.08.2014 р. відповідно до умов якого контрагент (виконавець) зобов'язується за замовленням/заявкою позивача надавати послуги з обслуговування (забір, фасування, маркування, доставку) відправлень замовника. Зазначено, що виконавець має право залучати третіх осіб.

ДПІ зазначає, що до перевірки були надані акти здачі-прийняття робіт від 29.09.2014 р., 25.11.2014 р., 22.12.2014 р., 30.12.2014 р. по яких під час перевірки встановлена дефектність. Дефектність, на думку ДПІ, полягає в тому, що акти не містять достатньої інформації, а саме: вид послуги, період надання послуги, за якими адресами доставлено відправлення, не вказано кількості відправлень. Така інформація повинна міститись в заявках. Проте, акти не містять запису, що послуги надані згідно певної заявки. Отже, на думку ДПІ, такі акти не можуть бути підтвердженням, що послуги дійсно надані, і не є тими первинними документами, які законодавчо передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку. Про дефектність актів, на думку ДПІ, вказує і те, що контрагент не може самостійно надати послуги доставки, оскільки в нього відсутні основні засоби та наявна лише одна працююча особа. Надалі зазначається про наявність у ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП» постачальника ТОВ «КАДАР ЛТД СЕРВІС», яке виписало в жовтні 2014 р. в один день податкові накладні на суму ПДВ 9996 грн., що унеможливлює для ДПІ відстежити ланцюг постачання, а в грудні вказане товариство не зареєструвало податкові накладні в ЄРПН. У свою чергу постачальниками ТОВ «КАДАР ЛТД СЕРВІС» є підприємства, які мають ненульовий стан платника. Наведене, на думку ДПІ, свідчить лише про оформлення відповідних документів, а не реально вчинені операції. Відтак, як зазначено в Акті перевірки, первинні документи не могли слугувати підставою для включення зазначених витрат до складу витрат, що враховуються при обчислені об'єкту оподаткування.

Окрім того (3), щодо відносин позивача з ТОВ «КУБЕРА і КО» ДПІ приходить до висновку про завищення витрат на 1 948 239,35 грн. Зазначається у зв'язку з цим, що між вказаними особами укладено договір № 2 від 01.04.2014 р. на технічне обслуговування, ремонт оргтехніки та продаж витратних матеріалів. Зокрема, замовник зобов'язався виконувати роботи по доставці, обміну, заправці, відновленню картриджів офісної техніки замовника або його ключових клієнтів; технічне обслуговування та ремонт оргтехніки замовника та його клієнтів; продаж витратних матеріалів замовнику. Передбачено оформлення замовлень.

ДПІ констатує в Акті перевірки, що беручи до уваги те, що позивачем укладені договори на обслуговування офісної техніки з крупними банками та іншими платниками, які мають широку мережу відділень по всій території України, товариство залучає до надання таких послуг третіх осіб.

ДПІ зазначає, що до перевірки надано акти за період з 01.04.2014 р. по 31.12.2014 р. на загальну суму 1948239,35 грн. В актах зазначено місце складання - м. Київ. ДПІ зазначає, що для надання послуг обслуговування офісної техніки клієнтів, які знаходяться у м. Києві, позивач має свої ресурси. Якщо послуги надавалися в регіонах, то порушено вимоги положень ч.1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Крім того, про порушення свідчить і той факт, що в актах йде посилання на рахунки, які виписані значно раніше, ніж дата акту. Так, в акті від 26.12.2014 р. міститься посилання на рахунок № 7212 від 01.12.2014 р.

На порушення законодавства з питань бухгалтерського обліку в актах відсутня інформація від ключового клієнта про те, що послуги йому дійсно надані. Відсутня й інформація де саме, для кого надавались послуги, яким чином товариство повідомлено про виконання робіт.

У зв'язку з тим, що ця інформація відсутня в актах, такі акти, на думку ДПІ, є дефектними. Крім того, ДПІ зазначає, що до перевірки надані накладні на використані матеріали, але між актами та накладними відсутній зв'язок - в актах відсутнє посилання на певну накладну. В окремих випадках в накладних відсутнє посилання на номер довіреності на ім'я особи, яка підписала накладну, що робить такі накладні дефектними.

ДПІ також зазначає, що ТОВ «КУБЕРА І КО» задекларувало відносини з постачальниками ТОВ «БТФ ЛЕДЕКС», ПП «РАСВЕТ», ТОВ «ВТФ ГРАФІТІМ», ІП «ЛОГІН», ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ-СЕРВІС», які мають стан « 0», звітують та є працюючими підприємствами, але вони не задекларували відносини з ТОВ «КУБЕРА І КО».

Наведені факти, як вважає ДПІ, доводять дефектність виписаних позивачу документів у зв'язку з чим вони не можуть бути підставою для включення витрат по наданим послугам до складу витрат позивача.

В аспекті формування витрат, ДПІ також зазначається (4), що за відносинами позивача з ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» позивачем завищено витрати на 3038,42 грн. Зазначається, що договір не укладався, до перевірки надано акт від 03.04.2014 р., який має ознаки дефектності: не вказано особу, яка представляє замовника; не вказано, де і коли проводились монтажні роботи; контрагент не має власних трудових та матеріальних ресурсів.

Надалі (5), ДПІ зазначає про завищення позивачем витрат за відносинами з ПП «ЛІДЕР-ПРИНТ» на 294 323,15 грн. У зв'язку з цим зазначається, що між сторонами укладено договір № У16019 від 01.04.2012 р. на технічне обслуговування, ремонт оргтехніки та продаж витратних матеріалів, зокрема, контрагент (виконавець) бере на себе обов'язки виконувати роботу по доставці, обміну заправці, відновленню картриджів до офісної техніки замовника та його ключових клієнтів; технічне обслуговування та ремонт оргтехніки замовника та його ключових клієнтів; продаж витратних матеріалів замовнику. Передбачено оформлення заявок. Зазначається також, що до перевірки були надані акти (в основному - заправка картриджів). Всі акти мають ознаки дефектності: в актах не вказано посаду і прізвище особи, яка підписала акти від замовника, що не дає ідентифікувати особу, яка відповідальна за господарську операцію. В актах зазначено місце складання - Одеська обл., с. Бузинове. В зв'язку з тим, що до перевірки не надано накази про відрядження особи, яка затвердила дані акти (заступник генерального директора ОСОБА_4), та особи, яка підписала ці акти та яку неможливо ідентифікувати, вбачається порушення вимог законодавства з питань бухгалтерського обліку, якими передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення операцій, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відсутня також інформація від ключового клієнта про те, що послуги дійсно надані. Відсутня інформація про те, де саме, для кого надавались послуги, яким чином позивача повідомлено про їх виконання.

У зв'язку з відсутністю даної інформації акти є дефектними. Крім того, як зазначає ДПІ, не надано актів про використання витратних матеріалів, відомостей щодо їх руху.

Таким чином, на думку ДПІ, всі наведені факти свідчать про дефектність виписаних позивачу документів, у зв'язку з чим вони не можуть бути підставою для включення витрат по наданим позивачу послугам до складу витрат позивача.

ДПІ в Акті перевірки також сформовано висновок (6) про завищення позивачем витрат за наслідками взаємовідносин з ТОВ «ВС ІНВЕСТ» на 163 465,10 грн.

В контексті наведеного ДПІ зазначає про укладання між вказаними особами договору № 22 від 27.08.2012 р. на поставку товару на умовах EXW (склад постачальника). Поставка (перевезення) здійснюється транспортом покупця (позивача). Предметом поставки є тонер різних видів, блок PCU.

Накладні, як вважає ДПІ, мають ознаки дефектності: в накладних не вказано посаду або прізвище особи, яка підписала акти від отримувача (№1703255/1/1 від 22.02.2013 р., № 1702558/1/1 від 27.02.2013 р., № 1700945/1/1 від 16.01.2013 р., № 1700944/1/14 від 16.01.2013 р.), що не дає можливості ідентифікувати особу, яка відповідальна за господарську операцію. До перевірки не надано путьові листи або ТТН, які свідчать про переміщення витратних матеріалів. Контрагент має стан « 9», тобто, знаходиться у розшуку. Найбільші постачальники контрагента ТОВ «ГАРАНТ ТОРГ ІНВЕСТ», ТОВ «МІКАС ПЛЮС», ТОВ «АТЛАНТ ТОРГ БУД» на момент перевірки ліквідовані.

Наведені факти, як вважає ДПІ, доводять дефектність виписаних контрагентом документів, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для включення витрат по виписаним контрагентом накладним до складу витрат позивача.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ДМ-Експерес» (7), ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем витрат на 421176,9 грн. До перевірки надано договір про надання послуг з обслуговування відправлень № 04/04-2014 ВК від 09.04.2014 р., зокрема, виконавець (контрагент) зобов'язується надавати послуги з обслуговування (забір, фасування, маркування, доставку) відправлень Замовника (позивача). Передбачено право на залучення виконавцем до виконання послуг третіх осіб. До перевірки надані акти на загальну суму 421 176,90 грн. Акти, як вважає ДПІ, мають ознаки дефектності, не містять достатньої інформації, а саме: вид послуги, період надання послуги, за якими адресами доставлено відправлення, не вказано кількість доставлених відправлень. Таку інформацію повинна містити заявка, проте, акти не містять запису, що послуги надані згідно певної заявки. В усіх актах (крім від 29.08.2014 р. № ОУ-0000103) не вказано особу (ні посаду, ні прізвище) від виконавця, яка підписала акти. Затвердив такі акти від виконавця директор ТОВ «ДМ-Експрес» ОСОБА_5, чий підпис відмінний від особи, яка підписала акти. Місце складання в актах - м. Львів. Від замовника роботи прийняті заступником директора позивача ОСОБА_3 До перевірки не надані накази про відрядження до м. Львова на цю особу на момент підписання актів в травні - серпні 2014 р., не надано авансові звіти до таких відряджень. Відносно контрагента ДПІ зазначає, що стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Остання декларація з ПДВ подана за вересень 2014 р. свідоцтво платника ПДВ скасовано 03.06.2015 р. Вказане підприємство не мало власних трудових та матеріальних ресурсів для надання послуг. Постачальники вказаного підприємства не декларували відносин з ТОВ «ДМ-Експрес».

Тобто, як заключає ДПІ, вказана інформація свідчить лише про оформлення відповідних документів, а не реально вчинені господарські операції.

Отже, як зазначено в Акті перевірки, дефектність первинних документів доведено не тільки відсутністю показників та певної інформації, але й по суті оцінки реальності вчинення господарських операцій. Тобто, як вказує ДПІ, такі первинні документи не могли бути підставою для включення даних витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування.

Що стосується взаємовідносин позивача з (8) ФОП ОСОБА_6 (платник єдиного податку по ставці 5%), ДПІ дійшла до висновку про завищення позивачем витрат на 285 700,41 грн., що сформовані за договором № У17038 від 01.02.2013 р. на технічне обслуговування, ремонт оргтехніки та продаж витратних матеріалів. Сутність робіт: доставка, обмін, заправка, відновлення картриджів до офісної техніки замовника та його Ключових клієнтів; технічне обслуговування та ремонт оргтехніки замовника та його ключових клієнтів; продаж витратних матеріалів замовнику. Угодою передбачено складання заявок. До перевірки надано акти на суму 285700,41 грн. Найменування робіт, послуг згідно актів - техобслуговування та ремонт оргтехніки. Місце складання актів - м. Сімферополь. Від замовника акти підписані заступником директора ОСОБА_4. І.Я., акт від 20.03.2014 р. № 217 - генеральним директором ОСОБА_1 До перевірки, як зазначає ДПІ, не надані накази про відрядження та авансові звіти. ДПІ зазначає, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції або ж безпосередньо після її закінчення. До перевірки не надані накладні на витратні матеріали. Відсутня інформація від ключового клієнта, про те, що послуги надані. Відсутня інформація де надавалися послуги. Відсутнє посилання на заявки в актах.

Оскільки така інформація відсутня в актах, це свідчить, на думку ДПІ, про їх дефектність.

Відносно взаємовідносин позивача з (9) ФОП ОСОБА_7, ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем витрат на 45 277 грн. за договором від 20.10.2014 р. № У19037 на технічне обслуговування, ремонт та продаж витратних матеріалів. Суть робіт аналогічна вищевикладеним. До перевірки надано акти № 15 від 21.10.2014 р. на 12240 грн., № 25 від 20.11.2014 р. на суму 11093 грн., № 50 від 18.12.2014 р. на суму 21944 грн. В актах № 15 та № 50 не ідентифіковано особу, якою підписано акти. ДПІ зазначає також, що основний вид наданих послуг згідно наданих актів - заправка картриджів, однак відсутні акти приймання-передачі, в яких вказується перелік матеріальних цінностей. В актах також відсутнє місце їх складання та не відображено інформацію від ключових клієнтів про дійсне надання послуг.

Тобто, на думку ДПІ, наведене свідчить лише про оформлення документів, а не про реально вчинені операції. ДПІ вказує про дефектність первинних документів, які, на її думку ДПІ, не можуть бути підставою для включення даних витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування.

Окрім того (10), ДПІ зазначає про завищення позивачем витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_12 на 24490 грн. за договором № 107 від 03.11.2014 р. про надання послуг з перевезення вантажу. Договором передбачена можливість залучення третіх осіб. До перевірки надано акти № 1275 від 13.10.2014 р. на суму 9000 грн. та № 1278 від 03.11.2014 р. на суму 15490 грн. Найменування робіт - надання послуг з перевезення речей, переїзду. Акти, на думку ДПІ, мають ознаки дефектності: в ході перевірки не встановлено розташування майна, яке обліковується на балансі позивача у м. Донецьку. Наведене, на думку ДПІ, свідчить лише про оформлення документів, а не реально вчинені господарські операції. Наведене не має відношення до собівартості придбаних (виготовлених) реалізованих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, ДПІ зазначає, що надані послуги та виконані роботи не можуть бути віднесені до собівартості у розумінні п. 138.2., п. 138.8., п/п. 139.1.9. ПК України. Наведені вище документи, як зазначено в Акті перевірки, не могли бути підставою для включення даних витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Тобто, як резюмує ДПІ, позивачем безпідставно віднесено до складу собівартості вартість послуг та робіт у сумі 4826489, в т.ч. за 2013 р. - 1768278 грн., за 2014 р. - 3058211 грн.

Окрім наведеного, ДПІ зазначає в Акті перевірки (далі - «другий епізод»), що перевіркою показників, відображених у р. 06.3. Декларації «проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. у сумі 1 979 763 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив нарахування та сплата процентів по кредитним угодам з нерезидентом (п.3.6. акту перевірки).

Перевіркою встановлено завищення задекларованих товариством показників у р. 06.3. Декларації у сумі 629 762 грн. за 2013 рік.

Зазначається, що на порушення п/п. 138.10.5. ПК України до складу фінансових витрат віднесено проценти, нараховані по товарному кредиту в частині штучно створеної заборгованості.

Так, до перевірки надано договір № 1-96 від 31.07.2009 р.

15.01.1997 р. викладено у новій редакції вищезгаданий договір, укладений між ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» (покупець) та компанією «XEROX Limited», Великобританія (продавець; учасник товариства із часткою у розмірі 99%) укладено генеральний контракт на купівлю обладнання та запасних частин № 1-96.

Пунктом 4.1. контракту зокрема передбачалося, що оплата за товари повинна здійснюватися в доларах США на рахунок продавця по першій вимозі, але не пізніше 90 днів з дати отримання товару на підставі інвойсів та документів, які підтверджують доставку.

Аналізуючи взаємовідносини сторін, ДПІ в Акті перевірки також зазначає, що 30.12.2009 р. між ТОВ Ксерокс (Україна) ЛТД» (Покупець, Позичальник) та компанією «XEROX Limited» укладено додаткову угоду до генерального контракту, згідно якої у тому випадку, якщо покупець товар, поставлений в рамках цього договору, не сплатив у строк, який дорівнює 60 днів (включно) з дати вантажної митної декларації, то починаючи з 61 дня поставка такого товару вважається здійсненою на умовах товарного кредиту, передбаченого п. 4.2. цього договору.

Крім того, передбачено угодою сторін, що у тому випадку, якщо покупець оплачує товар, поставлений в рамках цього договору, в строк, який перевищує 60 днів з дати МД, яка підтверджує таку поставку, покупець додатково оплачує продавцю процент за користування товарним кредитом, який узгоджується сторонами щоквартально у відповідному акті звіряння заборгованості та нарахування процентів. Сума процентів нараховується за весь період, починаючи з 61 дня. В будь-якому випадку повний розрахунок проводиться не пізніше 60 місяців з дня поставки товару.

Згідно з п. 3.5. договору право власності на товар переходить до покупця в момент згідно з п. 3.1. договору (СІР, Нидерланди).

Сторонами договору складалися акти звірки заборгованості та нарахування відсотків, де визначалася сума заборгованості та встановлювався розмір відсотків (%), який у 2013 році складав: 1,9800% річних (1 квартал), 1,9571 % (2 квартал), 1,9481 % (3 квартал), 1,9209 % (4 квартал); у 2014 році: 1,9179 % (1 кв.), 1,9031 % (2 кв.), 1,9068 % (3 кв.), 1,9101 % (4 кв.).

Відповідно до акту попередньої перевірки станом на 01.01.2013 р. по нарахованим відсоткам за товарним кредитом по додатковій угоді від 30.12.2009 р. рахувалась кредиторська заборгованість на суму 24 126,88 доларів США (екв. 192 846,15 грн.), яка обліковується на рахунку 6854.

У період, що перевіряється, нараховано відсотків за товарним кредитом на загальну суму 225 208,41 доларів США (екв. 2 344 282,59 грн.). Відповідно до виписок банку перераховано нерезиденту відсотків у сумі 165 103,73 доларів США (екв. 1 527 902,88 грн.).

Станом на 31.12.2014 р. кредиторська заборгованість по нарахованим відсоткам складає 84 231,56 доларів США (екв. 1 3285 210,07 грн.)., що відповідає даним бухгалтерського обліку рахунку 6854.

Сума процентів по товарному кредиту, віднесена до складу витрат в 2013 році, склала 1 979 763 грн.

Надалі, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, обладнання, запасні частини та витратні матеріали, отримані по даному договору, використовуються ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» для здійснення подальшої господарської діяльності: реалізація придбаного офісного обладнання, надання в оренду та обслуговування офісного обладнання, поліграфічна діяльність.

ДПІ також звертає увагу, що згідно наданих до перевірки договорів купівлі-продажу офісного обладнання, оплата за поставлений товар здійснюється не пізніше 5 банківських днів з моменту передачі рахунку (договір № 08102014 від 14.10.2014 р. з ПАТ «Делойт енд Туш ЮСК» та інші).

Згідно договорів на виготовлення відбитків (поліграфічну діяльність) замовник зобов'язується у повному обсязі оплатити товариству надані за договором послуги протягом 10 робочих днів з дати виставлення рахунку (договір надання послуг № 55-ІТ/2012 від 28.12.2012 з АБ «Укргазбанк», № 250111 від 14.04.2011 р. з ПАТ «Укрсиббанк» та інші).

Тобто, як резюмує ДПІ, реалізація частини отриманого по договору № 1-96 від 31.07.2009 р. обладнання та витратних матеріалів реалізується не добігаючи терміну в 60 календарних днів з дня поставки. Не розраховуючись з нерезидентом, ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» штучно створює заборгованість, на яку згідно умов договору нараховуються проценти, чим порушено п/п. 138.10.5. ПК України.

Сума неправомірно віднесених до витрат процентів склала 629 762 грн.

В Акті перевірки також зазначається (далі - «третій епізод»), що перевіркою показників, відображених у р. 06.4. декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. у сумі 50 838 306 грн. встановлено завищення задекларованих показників у сумі 11 627 739 грн., у т.ч. за 2013 р. - 39934 грн., за 2014 р. - у сумі 11 587 805 грн.

Зазначається в Акті перевірки, що на порушення п/п. 138.1.1., п/п. 138.10.4. ПК України до складу інших витрат звичайної діяльності та інші операційні витрати віднесено від'ємне значення курсових різниць від штучно створеної заборгованості в іноземній валюті (обставини викладені у п.3.1.2.5. Акту перевірки відносно відсотків за товарним кредитом). Проаналізувавши стан кредиторської заборгованості перед нерезидентами (у т.ч. зазначену у п. 3.6. Акту перевірки), а також рух коштів по 31 рахунку «Рахунки в банках», перевіркою встановлено штучно створену заборгованість в іноземній валюті, по якій до складу витрат звичайної діяльності та інші операційні витрати віднесено від'ємне значення курсових різниць у сумі 11 627 739 грн., у т.ч. за 2013 р. - 39934 грн., за 2014 р. - у сумі 11 587 805 грн.

З урахуванням наведеного у сукупності за всіма наведеними вище епізодами та обставинами, ДПІ формує висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток: перевіркою встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 463 215 грн. за 2013 р. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі 14 646 016 грн. за 2014 рік.

Відносно податку на додану вартість (надалі - «четвертий епізод») ДПІ в Акті перевірки (стор. 29) зазначає, що за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. товариством (позивачем) завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1 008 903 грн., у т.ч. по періодам: 01.2013 - 24392 грн., 02.13 - 37257 грн., 03.2013 - 22606 грн., 04.2013 - 32580 грн., 05.2013 р. - 50301 грн., 06.2013 - 59190 грн., 07.2013 - 27736 грн., 08.2013 - 29496 грн., 09.2013 - 17054 грн., 10.2013 - 27827 грн., 11.2013 - 17512 грн., 12.2013 - 17457 грн., 01.2014 - 22828 грн., 02.2014 - 29441 грн., 03.2014 - 6945 грн., 04.2014 - 57113 грн., 05.2014 - 40976 грн., 06.2014 - 41582 грн., 07.2014 - 34566 грн., 08.2014 - 36415 грн., 09.2014 - 48355 грн., 10.2014 - 116592 грн., 11.2014 - 107044 грн., 12.2014 - 103640 грн.

За висновком ДПІ, на порушення п. 198.3., п. 198.6. ПК України товариство віднесено до податкового кредиту 894 204 грн. з вартості робіт та послуг, про які зазначених у п/п. 3.1.2. Акту перевірки (висновки ДПІ за першим епізодом щодо дефектності первинних документів та нездійснення господарських операцій). На стор. 32 Акту перевірки (т.1., а.с. 89) у табличному вигляді наведена деталізація висновків ДПІ щодо завищення податкового кредиту за кожним із контрагентів, а саме відносно: ТОВ «ВІСМА-СЕРВІС», ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП», ТОВ «КУБЕРА і КО», ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», ПП «ЛІДЕР-ПРИНТ», ТОВ «ВС ІНВЕСТ», ТОВ «ДМ-Експерес».

Крім того, до податкового кредиту, як встановлено ДПІ, віднесено суму ПДВ в розмірі 114 699 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «МІРОМІКС ЮНАЙТЕД» за договором № М52 від 22.09.2014 р. (деталізація на стор. 32 Акту перевірки; періоди: квітень 2013, червень 2013, серпень 2013, жовтень 2013, листопад 2013, грудень 2013, лютий 2014, жовтень - грудень 2014), відповідно до якого контрагент зобов'язався поставити на адресу позивача ноутбуки Dell на умовах СРТ - м. Київ, пр. Московський, 9, корпус 4В, оф. 4-204. Згідно п. 2.3. договору всі витрати, пов'язані із доставкою, несе постачальник. До перевірки надано видаткові накладні на суму 573 493 грн. без ПДВ. Серед них ряд накладних, оформлених з порушенням та мають дефектність. Зокрема, ДПІ зазначає, що у видатковій накладній № 050153 від 20.05.2013 р. на суму без ПДВ 54370 грн. та № 110609 від 26.11.2013 р. на суму без ПДВ 6140 грн. відсутній підпис особи за довіреністю ОСОБА_10, хоча згідно умов договору (п. 2.2.) датою поставки є дата підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних, що надаються постачальником. Крім того, до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, згідно яких обладнання поставлено позивачу (покупцю). ДПІ також зазначає, що в ланцюзі постачання відсутній імпортер, контрагент також не є імпортером, тобто обладнання не завозилось в Україну. Виходячи із вищевикладеного ДПІ вважає дефектними документи, виписані контрагентом на адресу позивача, у зв'язку з чим вони не можуть бути підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача за відносинами з ТОВ «МІРОМІКС ЮНАЙТЕД». ДПІ також звертає увагу, що амортизаційні відрахування на отримані від контрагента основні засоби в податковому обліку не нараховувались.

Відтак, на підставі вищезгаданих висновків акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи у взаємозв'язку з вищевикладеним спір по суті в частині, що стосується висновків ДПІ за першим та четвертим епізодом щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, висновки ДПІ щодо чого ґрунтуються на дефектності первинних документів, нездійсненні контрагентами позивача та відсутності у зв'язку з цим у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Аналізуючи та оцінюючи у зв'язку з наведеним висновки ДПІ за першим епізодом щодо відносин позивача з (1) ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» (м. Київ, вул. Карштвелішвілі, 7/2) щодо дефектності актів, нездійснення господарських операцій, а також аналізуючи заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити, що на а.с. 233 т. 2 міститься узагальнений перелік операцій, оформлених з цим контрагентом. Договором передбачено надання послуг із заправки картриджів, ремонту оргтехніки замовника, тобто позивача. Обумовлено складання заявок та продаж витрат матеріалів замовник (позивачу) за накладною, надання гарантійного талону. Оплата здійснюється протягом 45 днів з дня складання акту (т.2., а.с. 237). Загальна вартість послуг склала 1 136 342,28 грн. з ПДВ. Акти складені у період січня 2013 р. - квітня 2014 р.

Виконання робіт проводиться ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» протягом 24 годин після узгодження замовлення.

З актів вбачається, що протягом 24 годин виконавець повинен був виконати, наприклад за рахунком від 29.01.2013 р. № 31367, 26 видів робіт (за артикулами продукції) з відновлення картриджів, їх заправки, ремонту оргтехніки відносно 834 одиниць обладнання. Акт про виконання складений на ту саму дату - 29.01.2013 р.

За рахунком від 29.01.2013 р. № 31368 також підлягало виконанню 85 видів робіт щодо оргтехніки (за артикулами), а саме: ремонт, діагностика, заправка картриджів відносно 376 одиниць обладнання. За рахунком від 01.02.2013 р. № 31377 підлягало виконанню 24 види робіт щодо 450 одиниць оргтехніки.

Аналогічним чином обумовлено виконання робіт/надання послуг в інші періоди.

У той же час, не дивлячись на те, що ДПІ звертає увагу на відсутність певних документів під час перевірки, під час розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України так і не надано заявок на виконання робіт, складених позивачем на адресу контрагента, як-то передбачено договором, з визначенням місцезнаходження оргтехніки, місця виконання робіт, відомостей, що ідентифікують оргтехніку позивача, як і взагалі не надано доказів перебування її на обліку у позивача.

Під час розгляду справи не надано відомостей щодо інвентарних номерів оргтехніки замовника (позивача), відносно якої виконувались роботи, копій її інвентарних карток, хоча в Акті перевірки ДПІ звертала увагу на те, що під час перевірки не встановлено у позивача такої кількості офісної техніки, відносно якої оформлено документи щодо виконання робіт/надання послуг.

Відносно доводів позивача щодо того, що вказані роботи/послуги виконувались контрагентом на користь клієнтів позивача, які орендують оргтехніку (т.8, а.с. 1-3), слід зазначити, що жоден акт, підписаний між позивачем та цим контрагентом, не містить посилання на виконання робіт на користь інших осіб, місцезнаходження цих осіб та місце виконання робіт.

Відсутні також документальні відомості/підтвердження від клієнтів щодо виконання робіт, замовлених у позивача, контрагентом - ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» на що звертала свою увагу ДПІ в Акті перевірки. В контексті наведеного слід додати, що договорами між позивачем та його клієнтами, наприклад за договором від 23.12.2013 р. № FM211022013 р., передбачено інформування позивачем свого клієнта про працівників виконавця, включаючи персонал субпідрядників виконавця, які будуть залучені до процесу виконання робіт на території приміщень замовника.

Однак, на підтвердження виконання контрагентом робіт на користь клієнтів позивача, останнім в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано будь-яких документальних підтверджень інформування клієнтів про персонал субпідрядника - ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» та відомості власне про персонал.

Відсутні також і будь-які документально підтверджені відомості щодо передачі контрагентом клієнтам позивача чи позивачу гарантійних талонів, як то передбачено умовами договору.

Окрім того, із заявок клієнтів на адресу позивача вбачається розгалуженість міст надання позивачем послуг по всій території України.

Однак, враховуючи значні обсяги робіт, визначені в актах між позивачем та його контрагентом, беручи до уваги термін їх надання (протягом 24-х годин) слід зазначити, що на підтвердження доводів позивача щодо виконання цих робіт контрагентом позивача в порядку субпідряду на користь клієнтів позивача, останнім не надано доказів наявності у контрагента кваліфікованого персоналу, інших трудових, транспортних ресурсів, наявності у контрагента обладнання та матеріалів, а також їх переміщення по території України або ж наявності філій по території України тощо.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів, кваліфікованого персоналу при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Само ж по собі оформлення виконання робіт власне позивачем на користь своїх клієнтів, не є свідченням того, що вказані роботи були виконані в порядку субпідряду контрагентом позивача.

Відтак, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за відносинами з ТОВ «ВІСМАС-СЕРВІС» за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, у т.ч. щодо руху матеріалів, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом (у т.ч. з ПДВ - «четвертий епізод»).

Аналізуючи та оцінюючи також висновки ДПІ за першим епізодом щодо відносин позивача з (2) ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП» (м. Львів) стосовно дефектності актів, зокрема, щодо відсутності необхідних відомостей про зміст та обсяг операцій, відсутності у контрагента необхідних ресурсів, про нездійснення господарських операцій з надання послуг обслуговування (забір, фасування, маркування, доставку) відправлень замовника, а також аналізуючи заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Як пояснює позивач, надаючи своїм клієнтам поліграфічні послуги (принтцентр) з виготовлення поліграфічної продукції (листи, рахунки, виписки, буклети і т.д.), при замовленні вказаних послуг (наприклад друк рахунків), у позивача одночасно замовляють також і поштове відправлення такої продукції. Тому, для здійснення відправлень позивача і залучає третіх осіб, у т.ч. ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП», яке має знижку на послуги УДППЗ «Укрпошта».

Загальний обсяг оформлених послуг/робіт наведений на а.с. 238, т. 5. Оформлено надання ТОВ «МЕЙЛ ГРУП» послуг за період з 01.09.2014 р. по 25.12.2014 р. Загальна вартість робіт 832593,02 грн. з ПДВ. Договором від 01.08.2014 р. № 08/08-2014 р. обумовлено надання послуг з обслуговування відправлень Замовника, передбачено право виконавця залучати третіх осіб за погодженням із замовником (позивачем). Крім того, договором передбачено подання виконавцем звіту. Згідно із додатками до договору передбачено складання заявок та наявність у заявці відомостей щодо кількості відправлень, складання повного реєстру відправлень із зазначенням коду адресату, адреси, а також звітів із зазначенням коду адресата, адреси (т. 5, а.с. 246 - 251).

Водночас, з угод позивача з його клієнтами, наприклад, з ПАТ «МТС-Україна» (т. 9., а.с. 33, а.с. 48), вбачається, що позивач надає послуги з друку, пакуванню, а також передачі кур'єрським та/чи поштовим службам кореспонденції для абонентів клієнтів. Послуги надаються у більшості регіонів України. Також вбачається, що саме замовник (клієнт позивача) здійснює вибір поштової/кур'єрської служби (т.9, а.с. 34; п. 3.5 договору).

У той же час, з наявних у справі заявок, підписаних між позивачем та ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП» (наприклад, т.6, а.с. 148; заявка від 01.09.2014 р.) вбачається замовлення послуг відносно 15 793 відправлень. 03.09.2014 р. сформована наступна заявка щодо 11 807 відправлень. Загалом за такими заявками передбачалось надання послуг відносно десятків тисяч відправлень за один раз (26773, 31421, 22397 штук - заявки від 01.10.2014 р., від 15.10.2014 р.; т.6., а.с. 160, 161, 168). Надалі між позивачем та контрагентом складено акти (наприклад, від 01.09.2014 р., від 03.09.2014 р.) щодо отримання контрагентом відправлень (т. 6, а.с. 149; а.с. 151).

Однак, ні заявки, ні акти не містять будь-якої деталізації щодо отримувачів кореспонденції та їх адрес, що передбачено договором між позивачем та ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП». В Акті, наприклад від 29.09.2014 р. (т. 6, а.с. 155), взагалі відсутня кількість відправлень, як власне і відомості про адресатів та їх місцезнаходження, що, однак, передбачено договором.

Звіти про виконання робіт/надання послуг - взагалі відсутні, хоча їх складання передбачено на підтвердження фактичного виконання операцій.

Аналогічним чином оформлені інші заявки та акти.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ для надання йому юридичної значимості має містити низку обов'язкових реквізитів, зокрема, зміст та обсяг господарської операції.

Відносно юридичної значимості первинних документів, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561). Так, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

В даному випадку, акти, складені між позивачем та ТОВ «Мейл-Груп», по суті не містять визначення змісту та обсягу операцій, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена договором, вимогами статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та характером обумовлених операцій.

З наведеного у сукупності вбачається, що вказані акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, ці акти не можуть вважатися юридично значимими первинними документами для цілей підтвердження фактичного виконання спірних операцій та бути підставою для формування бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку, а відтак і спірних сум податкових вигод (у т.ч. з ПДВ).

При цьому, жоден акт, підписаний між клієнтами позивача із позивачем (наприклад т. 9, а.с. 77), а також звіти підрядника-позивача (наприклад т.9, а.с. 77), не містить відомостей щодо участі у виконанні робіт/наданні послуг інших осіб, зокрема, ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП».

В контексті можливого використання виконавцем (ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП») третіх осіб для надання послуг, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які погодження замовника (позивача) щодо залучення третіх осіб та відомості про цих осіб.

Слід також додати, що позивачем також не надано ідентифікаційних даних осіб - працівників контрагента, які, як він зазначає, приймали участь у наданні послуг, хоча наявність таких відомостей обумовлюється характером цих операцій, звичайною діловою практикою, а також зобов'язанням позивача перед клієнтом щодо забезпечення виконання робіт персоналом з відповідними знаннями та кваліфікацією (наприклад т.9, а.с. 146, п. 4.6. договору).

У взаємозв'язку з наведеним суд також звертає увагу на те, що відповідно до податкової інформації, наведеної в Акті перевірки, у штаті контрагента працює 1 особа (згідно додатку до звіту по ЄСВ; пояснення ДПІ від 23.12.2015 р.), основні засоби відсутні. У той же час, враховуючи значні обсяги обумовлених операцій, строки надання послуг, надання послуг потребує значної кількості трудових ресурсів, транспортних можливостей. З наведеного вбачається очевидна неможливість виконання всього масиву операцій однією особою.

Позивачем при цьому, на підтвердження доводів щодо виконання цих робіт контрагентом позивача в порядку субпідряду на користь клієнтів позивача, не надано доказів наявності у контрагента персоналу, транспортних ресурсів. У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Само ж по собі оформлення виконання робіт власне позивачем на користь своїх клієнтів, не є свідченням того, що вказані роботи були виконані в порядку субпідряду контрагентом позивача, за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкових вигод.

Слід додати, що УДППЗ «Укрпошта» у листі від 20.08.2014 р. № 01-014, на який посилається позивач в обґрунтування укладання договору з контрагентом, висловлено сумнів, що ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП» зможе надати більш широкий спектр послуг за привабливими цінами та забезпечити строки доставки. Відомості про наявність у цього товариства знижок - у вказаному листі відсутні.

Відтак, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за даним епізодом (щодо відносин з ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП») за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом (у т.ч. з ПДВ).

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (3) ТОВ «КУБЕРА і КО» (м. Київ) (щодо нездійснення операцій з виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту оргтехніки та продажу витратних матеріалів; щодо дефектності первинних документів), а також аналізуючи заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Так, загальна вартість оформлених операцій за період квітня - грудня 2014 р. складає 2 337 887,22 грн. з ПДВ. Узагальнений перелік оформлених операцій розміщений у табличному вигляді у т. 4. а.с. 135 даної справи.

По своїй правовій природі вказаний договір є договором субпідряду, який спрямовано на виконання робіт на користь клієнтів позивача його контрагентом (виконавцем за вищевказаним договором).

Договором передбачено складання заявок та анкет лічильників друкуючої техніки.

Виконання оформлюється актом чи, у разі передачі витратних матеріалів, оформленням видаткової накладної.

З договору між позивачем та контрагентом, з додатків до нього (т. 4, а.с. 140) вбачається, що як позивачу, так і його клієнту для цілей виконання робіт на користь клієнта, має бути відома інформація про конкретну особу - працівника виконавця, який направляється для виконання робіт (ПІБ, телефон).

Те саме вбачається і з договорів позивача з його клієнтами (т. 12, а.с. 131, а.с. 133).

Як зазначає позивач (т.12, а.с. 107), заявки мають виконуватись ТОВ «КУБЕРА і КО» протягом 24 годин.

У свою чергу, угодами між позивачем та його клієнтами, як приклад - договір від 14.04.2011 р. № 250111 (між ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» та ПАТ «УкрСиббанк» (т. 12, а.с. 130), передбачено право ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» залучати для виконання робіт третіх осіб (субпідрядників) тільки за наявності письмової згоди замовника (в даному випадку - банку). Послуги надаються в декількох містах України, зокрема, в різних областях України (Запорізька обл. (т.12, а.с. 155, 165), Київська, Чернігівська, Одеська, Миколаївська, Івано-Франківська, Чернівецька, Херсонська, Житомирська, Хмельницька, Волинська, Вінницька області (т. 12, а.с. 220-225).

При цьому домовленостями позивача та клієнтів передбачено, що персонал виконавця (позивача чи його контрагента), який має доступ до приміщень замовника (клієнта позивача) повинен мати індивідуальні договори конфіденційності з виконавцем (т.12, а.с. 133).

З наведеного вбачається, що фактичне виконання умов договору між позивачем та ТОВ «КУБЕРА і КО» має супроводжуватись також низкою інших вищезгаданих документів, ніж власне первинні документи, наявність яких у сукупності з первинними документами може підтверджувати реальне виконання господарських операцій та, відповідно, правомірність формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

У той же час, враховуючи висновки Акту перевірки та обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення (ч. ст. 71 КАС України), в контексті доводів позивача, що роботи за договором виконувались в порядку субпідряду контрагентом (ТОВ «КУЛЕБА і КО») на користь клієнтів позивача, слід зазначити, що в даному випадку відсутні докази надання клієнтами позивача письмової згоди на залучення для виконання робіт контрагента позивача (ТОВ «КУЛЕБА і КО»).

Відсутні також акти, складені між позивачем та його клієнтами, в яких би зазначалося, що у виконанні робіт брали участь працівники ТОВ «КУЛЕБА і КО». Не надано і будь-якого іншого письмового підтвердження від клієнтів позивача того, що працівники ТОВ «КУЛЕБА і КО» брали участь у виконанні робіт, у т.ч. відомості щодо укладання ними договорів конфіденційності. Крім того, до матеріалів справи також не надано і відомостей про персонал ТОВ «КУЛЕБА і КО» (конкретних працівників), який залучалися до виконання робіт, надання відомостей щодо чого передбачено договором. Відсутні також копії заявок від позивача на ім'я ТОВ «КУЛЕБА і КО», а також копії анкет обладнання, складання яких передбачено договором між позивачем та ТОВ «КУЛЕБА і КО». Жоден акт, підписаний між позивачем та ТОВ «КУЛЕБА і КО», не містить будь-яких відомостей щодо місця виконання робіт або ж посилання щодо виконання робіт на користь певно визначеного клієнта позивача, щоб пов'язувало контрагента позивача з роботами, виконаними на користь клієнтів позивача.

Враховуючи доводи позивача щодо виконання цих робіт в порядку субпідряду ТОВ «КУЛЕБА і КО», слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у вказаного товариства інструментів та обладнання, транспортних (для цілей переміщення персоналу та матеріалів) та складських ресурсів за місцем виконання робіт, необхідність наявності яких у контрагента зумовлюється специфікою обумовлених операцій.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів, кваліфікованого персоналу при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Само ж по собі оформлення виконання робіт власне позивачем на користь своїх клієнтів, не є свідченням того, що вказані роботи були виконані в порядку субпідряду контрагентом позивача, за відносинами з яким у позивача і були сформовані спірні суми податкових вигод.

Відтак, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за даним епізодом (щодо відносин з ТОВ «КУБЕРА і КО») за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, у т.ч. щодо руху матеріалів, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом (у т.ч. з ПДВ).

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (4) ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (код 38007002; на даний час згідно ЄДР - ПП «ТЕХТОРГ ЛОГІСТИК», змінено власника; м. Васильків) щодо дефектності акту від 03.04.2014 р., відсутності у контрагента ресурсів для виконання спірних операцій, нездійснення спірних операцій, а також аналізуючи заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Так, до матеріалів справи надано рахунок ПП «Пром-тех-снаб» від 31.03.2014 р. № 31/03-002, який не підписаний з боку ПП «Пром-тех-снаб», на оплату поставки дроселя-клапану, приводу дросель-клапану та пульту, БЖ до дроселя-клапану, та оплату виконання монтажних робіт загальною вартістю 3646,10 грн. з ПДВ.

Між тим, на підставі такого рахунку складено акт № 03/04/14-65 здачі-прийняття робіт 03.04.2014 р. згідно р/ф 31/03-002 від 31.02.2014 р. в якому вказана наведена вище номенклатура поставки.

Слід зазначити, що з ухвали ВАС України від 18.11.2015 р. року у справі № 826/1197/15 (номер рішення в ЄДРСР 53740173) вбачається, що у декларації ПП «Пром-тех-снаб» за 2014 рік з податку на прибуток задекларовано дохід у розмірі 764 418 767,00 гривень. Відтак, наведене, у тому числі виконання поставки за рахунком від 31.03.2014 р., потребувало наявності у контрагента кваліфікованих працівників, можливостей для перевезення продукції, наявності власне ресурсу товару, механізмів та інструментів для виконання робіт.

Однак, на підтвердження своїх доводів щодо реальності поставки та взагалі наявності встановленого обладнання, позивач, на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, не надав під час розгляду справи документально підтверджених відомостей щодо місця встановлення обладнання, щодо введення його в експлуатацію, інвентарної картки, як і не зазначив місця відбору (відвантаження) продукції при поставці зі складу постачальника, будь-яких документів на підтвердження перевезення продукції.

Крім того, не дивлячись на те, що в Акті перевірки міститься податкова інформація щодо відсутності у контрагента ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, спірних операцій, а також зазначено про нездійснення спірних операцій, позивач, на виконання положень ч. 1 ст. 71 КАС України, не надав доказів наявності у контрагента складських, транспортних ресурсів, а також наявності у контрагента фахівців для цілей встановлення обладнання.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів, кваліфікованого персоналу при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою обумовлених операцій.

Суд також враховує, що наявні документи не містять жодної деталізації змісту виконаних робіт, тобто первинний документ є неконкретним за змістом та не розкриває сутності робіт та місця їх виконання.

Виходячи із наведеного у сукупності суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання операції з поставки та виконання робіт, про відсутність у зв'язку з цим у первинного документу юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом (у т.ч. з ПДВ).

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (5) ПП «ЛІДЕР-ПРИНТ» (с. Бузинове, Одеська обл.) за операціями з технічного обслуговування, ремонту оргтехніки та продажу витратних матеріалів (щодо дефектності актів, нездійснення спірних операцій), а також аналізуючи заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Послуги надавалися/роботи виконувались у період січня 2013 р. - січня 2014 р. загальна вартість послуг 353187,74 грн. з ПДВ. Узагальнений перелік операцій міститься в табличному вигляді а.с. 246, т. 3.

Як зазначає позивач, контрагент по суті виконував функції субпідрядника для цілей надання послуг клієнтам позивача, в даному випадку - ПАТ «УкрСиббанк»..

Договором між позивачем та контрагентом (т.4, а.с.1) передбачено складання заявок на виконання робіт, а також анкети лічильників друкуючої техніки. В заявках має міститись інформація, зокрема, щодо клієнта позивача.

Акти між позивачем та контрагентом складені у населених пунктах Одеської області. Як зазначає позивач (т. 10, а.с. 156) послуги надавалися контрагентом позивача (в якості субпідрядника) у зв'язку з наявністю відділень банку в Одеській області.

У свою чергу, договором від 14.04.2011 р. № 250111 між позивачем та його клієнтом ПАТ «УкрСиббанк» (т. 10, а.с. 170) передбачено право позивача на залучення третіх осіб (п. 3.2. договору), однак, лише за наявності письмової згоди банку. За змістом п.п. 3.3., 5.3., 5.4. договору вбачається, що позивач має проінформувати банк про конкретних осіб, які будуть виконувати роботи з наданням копій паспортів (у т.ч. щодо персоналу субпідрядника) та ідентифікаційних кодів, а також укласти з персоналом виконавця договори конфіденційності.

Договором (додатками до нього) передбачено (т. 10, а.с. 182, а.с.187-188) передбачено, що послуги надаються в м. Києві, в м. Запоріжжі, Запорізькій області. З наведеного вбачається недоведеність виконання контрагентом позивача послуг на користь клієнта позивача відповідно до обумовлених позивачем з банком територій надання послуг.

При цьому, акти, складені між позивачем та контрагентом не містять жодної інформації, що послуги надавалися на користь банку контрагентом позивача.

Крім того, не надано заявок, складених позивачем на ім'я контрагента, анкет лічильників, які б у сукупності з іншими доказами підтверджували реальність операцій.

Не надано і письмової згоди банку на залучення до виконання робіт третьої особи, як і не надано доказів передачі банку відомостей про конкретний персонал контрагента, як виконавця послуг в порядку субпідряду на користь банку. Не надано і будь-якого іншого підтвердження з боку банку щодо виконання робіт ПП «ЛІДЕР-ПРИНТ». Відсутні і відомості про передачу банку договорів конфіденційності.

Слід додати, що жодна заявка, складена банком на адресу позивача (т.10, а.с 216-242), де міститься відмітка про виконання робіт, не містить відомостей щодо виконання робіт ПП «ЛІДЕР-ПРИНТ» (персоналом контрагента).

Враховуючи доводи позивача щодо виконання цих робіт в порядку субпідряду ПП «ЛІДЕР-ПРИНТ», слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у вказаного товариства матеріалів, інструментів та обладнання, транспортних (для цілей переміщення персоналу та матеріалів) та складських ресурсів за місцем виконання робіт (договором з банком передбачено наявність комірки для зберігання матеріалів), необхідність наявності яких у контрагента зумовлюється специфікою обумовлених операцій.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів, кваліфікованого персоналу при укладанні та виконанні угод з контрагентами, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Само ж по собі оформлення виконання робіт власне позивачем на користь своїх клієнтів, не є свідченням того, що вказані роботи були виконані в порядку субпідряду контрагентом позивача, за відносинами з яким у позивача і були сформовані спірні суми податкових вигод.

Відтак, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за даним епізодом (щодо відносин з ПП «ЛІДЕР-ПРИНТ») за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, у т.ч. щодо руху матеріалів, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом (у т.ч. з ПДВ).

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (6) ТОВ «ВС ІНВЕСТ» за операціями з поставки товару (тонер, датчики, ролики, інше), слід зазначити наступне.

Операції оформлені за період січень - березень 2013 р. на загальну суму 196158,08 грн. з ПДВ. зазначена інформація сформована у табличному вигляді (а.с. 144, т. 5).

Позивач зазначає, що витратні матеріали придбавалися для цілей обслуговування клієнтів позивача у зв'язку з чим посилається на договір з ПАТ «УкрСиббанк» від 250111 від 14.04.11 р.

З матеріалів справи вбачається та позивачем зазначається (т. 14, пояснення від 07.12.15), що поставка товару здійснюється за договором від 27.08.2012 р. № 22 на умовах EXW - склад ТОВ «ВС ІНВЕСТ». Вивіз товару, як зазначає позивач, здійснювався його силами. Товар супроводжується гарантійним талоном та іншими експлуатаційними документами (п.4.6., п. 6.1. договору; т. 5, а.с. 146, 147), а також документами про якість товару (п. 5.2. договору).

Копії рахунків, накладних та платіжних документів за договором наявні у матеріалах справи (т. 5, а.с. 150 - 194).

Однак, на підтвердження реальності поставки (відбору продукції у контрагента) та враховуючи доводи ДПІ щодо нездійснення спірних операцій, позивач, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення (ч. 1 ст. КАС України), так і не надав під час розгляду справи відомостей щодо місцезнаходження складу контрагента, де здійснювалась поставка.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Слід додати, що не дивлячись на зміст Акту перевірки щодо не підтвердження поставки, позивач, в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України, не надав до матеріалів справи гарантійних талонів, технічної документації на товар, а також документів про якість продукції, як то передбачено договором, які б у сукупності з іншими доказами підтверджували фактичну поставку товару контрагентом.

Відносно доводів позивача щодо реальності придбання товару, його подальшого використання, а також відносно доводів про перевезення продукції власним силами, слід зазначити, що під час перевірки позивачем не було надано жодних транспортних документів щодо вивозу продукції із складу контрагента відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (в редакції до 14.01.2014 р.; далі - Правила № 363).

Вказані документи не були надані і в період до прийняття оскаржуваних рішень (п. 44.6. ПК України) у порядку абз. 2 п. 44.7 ПК України.

У той же час, позивач погоджується з необхідністю наявності під час перевезення продукції власним транспортом подорожніх листів згідно п. 2 Переліку, затвердженого постановою КМ України від 25 лютого 2009 р. N 207. При цьому, відповідно до Правил № 363 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження (п. 8.25. Правил № 363). Пунктом 11.1. при цьому було передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Враховуючи те, що вказані документи, як зазначалося вище, не були надані під час перевірки та до прийняття оскаржуваних рішень, в силу імперативних вимог п. 44.6. ПК України, вони вважаються відсутніми у платника податків на час складення такої звітності.

Надання цих документів вже під час розгляду справи не доводить їх наявність на час оформлення спірних операцій та не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час складання звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження фактичного виконання операцій.

Більш того, з копій подорожніх листів № 147636, 147186, 147181, 147167, 146912, 146898, 146890 (т. 14), які надані вже під час розгляду справи, вбачається, що вони не мають відомостей щодо часу прибуття та часу вибуття, відомостей про рух пального, відомостей щодо фактичного часу. Подорожній лист від 06.03.2013 р. не містить і підпису особи, що користувалася автомобілем, а від 08.02.103 р. - підписів водія щодо прийняття автомобіля та його здачі. Подорожні листи № 147698, 147411, 147406, 147392 також не містять відомостей про найменування вантажу, відомостей про рух пального, часу прибуття/вибуття, відомостей про супроводжуючі документи, більшості інших передбачених відомостей. Особи, вказані в них, відсутні у переліку осіб, яким видавались довіреності на отримання матеріальних цінностей у контрагента (т. 5., а.с. 196-198). Подорожні листи № 147406, 147392 взагалі не містять відомостей про завдання водія, звідки взяти вантаж і куди доставити, підпису водія.

Отже, вказані листи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження вибору продукції та її доставки, тобто фактичного виконання операцій з поставки та подальшого використання продукції.

Відтак, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за даним епізодом (щодо відносин з ТОВ «ВС ІНВЕСТ») за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом (у т.ч. з ПДВ).

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (7) ТОВ «ДМ-Експерес» (адреса на даний час: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Апатова, 136-а) за операціями з надання послуг з обслуговування відправлень, а також заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Як пояснює позивач, надаючи своїм клієнтам (наприклад, ПАТ «МТС Україна») поліграфічні послуги (принтцентр) з виготовлення поліграфічної продукції (листи, рахунки, виписки, буклети і т.д.), при замовленні вказаних послуг (наприклад друк рахунків), у позивача одночасно замовляють також і поштове відправлення таких рахунків. Тому, для здійснення відправлень позивача він залучає третіх осіб, у т.ч. ТОВ «ДМ-Експерес», яке має знижку на послуги УДППЗ «Укрпошта». Зокрема, як зазначає позивач, позивач передає контрагенту заповнені та готові до відправки конверти, а контрагент здійснює їх відправлення адресатам (т. 14, а.с. 48).

Операції оформлені за період травня - серпня 2014 р. Загальна вартість операцій 505 412,32 грн. з ПДВ.

Узагальнений перелік операцій відображений у табличному вигляді ( т. 6, а.с. 233).

Договором від 09.04.2014 р. № 04/04-2014ВК, який укладено між позивачем та ТОВ «ДМ-Експрес», передбачено надання послуг з обслуговування саме відправлень позивача. З метою виконання умов договору складаються заявки. Передбачено складання у т.ч. повних реєстрів із зазначенням коду адресату, його місцезнаходження, а також - подання звітів замовнику (позивачу) із зазначенням коду адресату, його місцезнаходження. Виконавець має право залучати інших осіб за погодженням з позивачем.

У свою чергу, договором від 01.09.2013 р., укладеним між ПАТ «МТС Україна» та позивачем, передбачено, що вибір поштової/кур'єрської служби здійснює замовник (п.3.5.). При цьому, з положень п. 3.1. цього договору вбачається, що позивачу мають бути надані відомості щодо, зокрема, залученого для надання послуг персоналу. Замовнику надається інформація про конкретного кур'єра (т. 14, а.с. 55; п. 1.6. додаткової угоди № 1).

У той же час, жоден акт, підписаний між клієнтом позивача (ПАТ «МТС Україна») з позивачем (наприклад, т. 14., а.с. 73 і далі), а також звіти підрядника (позивача), не містять жодних відомостей щодо участі у виконанні робіт/наданні послуг інших осіб, зокрема, ТОВ «ДМ-Експерес».

До матеріалів справи не надано будь-якого повідомлення замовника (ПАТ «МТС Україна») на адресу позивача щодо погодження вибору субпідрядника для надання послуг - ТОВ «ДМ-Експрес».

При цьому, жоден реєстр на просту кореспонденцію, складений між позивачем та ТОВ «ДМ-Експерес» (т.14., а.с. 103 і далі) та поданий у поштамт у м. Львові, рахунок (т. 7, а.с. 2 і далі), акт виконаних робіт (т. 7, а.с. 3 і далі) не містять жодної згадки про те, що відносини між позивачем та ТОВ «ДМ-Експерес» стосується кореспонденції ПАТ «МТС Україна». Реєстр від 26.07.2014 р. (т. 14, а.с. 121) взагалі не містить відомостей про відправника та про особу, яка здійснювала передачу кореспонденції на пошту.

Звіти про виконання робіт/надання послуг взагалі відсутні, хоча їх складання передбачено договором.

Акти, складені між позивачем та ТОВ «ДМ-Експрес», не містять навіть кількості відправлень. Номенклатури поставки зазначена в актах, наприклад, акт від 19.05.2014 р. (т. 7, а.с. 3), як «відправлення листів до 20 грн.», « 1 послуга» «93 030,80 грн. (сума без ПДВ)».

Відсутня навіть деталізація загального напрямку місцезнаходження адресатів.

В контексті можливого використання виконавцем (ТОВ «ДМ-Експерес») третіх осіб для надання послуг, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які погодження замовника (позивача) щодо залучення третіх осіб та відомості про цих осіб.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ для надання йому юридичної значимості має містити низку обов'язкових реквізитів, зокрема, зміст та обсяг господарської операції. Відносно юридичної значимості первинних документів, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561). Так, виходячи з правової позиції ВАС України, первинні документи, які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

В даному випадку, акти, складені між позивачем та ТОВ «ДМ-Експерес», по суті не містять визначення змісту та обсягу операцій, наявність відомостей щодо чого у первинних документах обумовлена договором, вимогами статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та характером обумовлених операцій.

З наведеного у сукупності вбачається, що вказані акти не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не можуть вважатися юридично значимими первинними документами для цілей підтвердження фактичного виконання спірних операцій та бути підставою для формування бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку, а відтак і спірних сум податкових вигод (у т.ч. з ПДВ).

Слід також додати, що позивачем також не надано ідентифікаційних даних осіб - працівників контрагента, які, як він зазначає, приймали участь у наданні послуг, а також відомостей щодо наявності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, хоча наявність таких відомостей обумовлюється характером цих операцій, звичайною діловою практикою, а також зобов'язанням позивача перед клієнтом щодо забезпечення виконання робіт персоналом з відповідними знаннями та кваліфікацією.

Відтак, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за даним епізодом (щодо відносин з ТОВ «МЕЙЛ-ГРУП») за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом (у т.ч. з ПДВ).

Само ж по собі оформлення виконання робіт власне позивачем на користь свого клієнта (ПАТ «МТС Україна»), не є свідченням того, що вказані роботи були виконані в порядку субпідряду контрагентом позивача, за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкових вигод.

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (8) ФОП ОСОБА_6 (м. Симферопіль) за операціями з технічного обслуговування, ремонту оргтехніки та продажу витратних матеріалів, а також заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Так, позивач пояснює (т.13, а.с. 177) необхідність залучення цієї особи для виконання робіт по обміну, заправці, відновленню картриджів до офісної техніки, на користь клієнтів позивача (банки, компанії, т. 13., а.с. 179, т. 14, а.с. 8, а.с. 35) великою кількістю оргтехніки, яка використовується клієнтами позивача.

По своїй правовій природі договір, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_9 є договором субпідряду, який спрямовано на виконання робіт на користь клієнтів позивача його контрагентом (ФОП ОСОБА_9.).

За відносинами позивача та ФОП ОСОБА_9 оформлено виконання робіт за період січня - грудня 2013, січня - 2014 р.

Договором передбачено складання заявок. Як зазначає позивач (т.13, а.с. 178), заявки мають виконуватись ФОП ОСОБА_9 протягом 24 годин. Виконання оформлюється актом чи, у разі передачі витратних матеріалів, оформленням видаткової накладної.

З договору між позивачем та ФОП ОСОБА_9, з додатків до нього (т. 4, а.с. 88-89) вбачається, що як позивачу, так і його клієнту для цілей виконання робіт на користь клієнта, має бути відома інформація про конкретну особу - працівника виконавця, який направляється для виконання робіт (ПІБ, телефон). Те саме вбачається і з договорів позивача з його клієнтами (наприклад, т.13, а.с. 191-192).

У свою чергу, наприклад, договором від 14.04.2011 р. № 250111 (між ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» та ПАТ «УкрСиббанк» (т. 13, а.с. 191), передбачено право ТОВ «Ксерокс (Україна) ЛТД» залучати для виконання робіт третіх осіб (субпідрядників) тільки за наявності письмової згоди замовника (в даному випадку - банку; п. 3.2. договору).

При цьому домовленостями позивача та клієнтів передбачено, що персонал виконавця (позивача чи його контрагента), який має доступ до приміщень замовника (клієнта позивача) повинен мати індивідуальні договори конфіденційності з виконавцем (п. 5.3 договору, т.13, а.с. 192-193).

З наведеного вбачається, що фактичне виконання умов договору між позивачем та ФОП ОСОБА_9 має супроводжуватись також низкою інших вищезгаданих документів, ніж власне первинні документи, наявність яких у сукупності з первинними документами може підтверджувати реальне виконання господарських операцій та, відповідно, правомірність формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

У той же час, враховуючи висновки Акту перевірки та обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення (ч. 1. ст. 71 КАС України), в контексті доводів позивача, що роботи за договором виконувались в порядку субпідряду контрагентом (ФОП ОСОБА_9.) на користь клієнтів позивача, слід зазначити, що в даному випадку відсутні докази надання клієнтами позивача письмової згоди на залучення для виконання робіт контрагента позивача (ФОП ОСОБА_9.).

Відсутні також акти, складені між позивачем та його клієнтами, в яких би зазначалося, що у виконанні робіт брав участь ФОП ОСОБА_9 Не надано і будь-якого іншого письмового підтвердження від клієнтів позивача відносно того, що ФОП ОСОБА_9 брав участь у виконанні робіт, у т.ч. відомості щодо укладання з ним договору конфіденційності. Заявки клієнтів (т. 13, а.с. 243 і далі, т. 14., а.с. 31 і далі, т. 14, а.с. 47) не містять відміток, що надання послуг/виконання робіт здійснювалось ФОП ОСОБА_9

Крім того, до матеріалів справи також не надано і відомостей про персонал ФОП ОСОБА_9 (конкретних працівників), який залучалися до виконання робіт, надання відомостей щодо чого передбачено договором. Відсутні також копії заявок від позивача на ім'я ФОП ОСОБА_9, складених та підписаних за встановленою договором формою, складання яких передбачено договором між позивачем та ФОП ОСОБА_9

Жоден акт, підписаний між позивачем та ФОП ОСОБА_9 (т. 4., а.с. 90 і далі), не містить будь-яких відомостей щодо місця виконання робіт (адреси офісу клієнтів позивача) або ж посилання щодо виконання робіт на користь певно визначеного клієнта позивача, щоб пов'язувало контрагента позивача з роботами, виконаними на користь клієнтів позивача.

Номенклатура поставки в актах, підписаних між позивачем та ФОП ОСОБА_9, визначена як «техобслуговування і ремонт оргтехніки», тобто не містить деталізації щодо характеру робіт та обсягу операцій (кількості техніки, її характеристик), має узагальнений характер, зміст актів є неконкретним, а відтак акти, складені між позивачем та ФОП ОСОБА_9, не можуть вважатися юридично значимими первинними документами та враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Враховуючи доводи позивача щодо виконання цих робіт в порядку субпідряду ФОП ОСОБА_9, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у вказаної особи обладнання, інструментів, матеріалів, транспортних ресурсів (для цілей переміщення персоналу та матеріалів) та складських ресурсів за місцем виконання робіт, необхідність наявності яких у контрагента зумовлюється специфікою обумовлених операцій.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів, кваліфікованого персоналу при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відтак, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за даним епізодом (щодо відносин з ФОП ОСОБА_9.) за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, у т.ч. щодо руху матеріалів, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом.

Само ж по собі оформлення виконання робіт власне позивачем на користь своїх клієнтів, не є свідченням того, що вказані роботи були виконані в порядку субпідряду контрагентом позивача (ФОП ОСОБА_9.), за відносинами з яким у позивача і були сформовані спірні суми податкових вигод.

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (9) ФОП ОСОБА_7 щодо надання послуг на технічне обслуговування, ремонт та продаж витратних матеріалів, а також заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити, що зміст та суть договору з цим контрагентом (т. 4., а.с. 69-78) аналогічна умовам взаємовідносин з попереднім контрагентом.

Позивач зазначає (т.10, а.с. 97), що роботи виконувались на користь АБ «Укргазбанк», ПАТ «МТС Україна». Умови виконання цих робіт (т. 10, а.с. 110) є аналогічним умовам вищезгаданих договорів позивача з його клієнтами.

Однак, як і у попередньому випадку, під час розгляду справи не надано доказів надання клієнтами позивача письмової згоди на залучення для виконання робіт контрагента позивача.

Відсутні також акти, складені між позивачем та його клієнтами, в яких би зазначалося, що у виконанні робіт брав участь ФОП ОСОБА_7 Не надано і будь-якого іншого письмового підтвердження від клієнтів позивача відносно того, що ФОП ОСОБА_7 брав участь у виконанні робіт, у т.ч. відомості щодо укладання з ним договору конфіденційності. Заявки клієнтів (т. 10, а.с. 142-154) не містять відміток, що надання послуг/виконання робіт здійснювалось ФОП ОСОБА_7

Крім того, до матеріалів справи також не надано і відомостей про персонал ФОП ОСОБА_7 (конкретних працівників), який залучалися до виконання робіт. Відсутні також копії заявок від позивача на ім'я ФОП ОСОБА_7 (зразок - т. 4, а.с. 76), анкет лічильників (зразок - т.4, а.с. 77), складання яких передбачено договором між позивачем та ФОП ОСОБА_7

Жоден акт, підписаний між позивачем та ФОП ОСОБА_7 за період жовтня - грудня 2014 р. (т. 4., а.с. 79 і далі), як і рахунки, не містять будь-яких відомостей щодо місця виконання робіт (адреси офісу клієнтів позивача) або ж посилання щодо виконання робіт на користь певно визначеного клієнта позивача, щоб пов'язувало контрагента позивача з роботами, виконаними на користь клієнтів позивача. Вказані документи не містять посилання на реквізити договору між позивачем та ФОП ОСОБА_7

Враховуючи доводи позивача щодо виконання цих робіт в порядку субпідряду ФОП ОСОБА_7, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у вказаної особи обладнання, інструментів, матеріалів, транспортних ресурсів (для цілей переміщення персоналу та матеріалів) та складських ресурсів за місцем виконання робіт, необхідність наявності яких у контрагента зумовлюється специфікою обумовлених операцій. Зокрема, лише за рахунком від 18.12.2014 р. (т.4., а.с. 79) обумовлювалась оплата за роботи відносно 504 одиниць оргтехніки, що потребувало 35,7 годин роботи інженера (згідно рахунку).

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів, кваліфікованого персоналу при укладанні та виконанні угод з контрагентами обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відтак, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за даним епізодом (щодо відносин з ФОП ОСОБА_7.) за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, у т.ч. щодо руху матеріалів, про відсутність у зв'язку з цим у первинних документів юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкових вигод, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод за даним епізодом.

Само ж по собі оформлення виконання робіт власне позивачем на користь своїх клієнтів, не є свідченням того, що вказані роботи були виконані в порядку субпідряду контрагентом позивача (ФОП ОСОБА_7.), за відносинами з яким у позивача і були сформовані спірні суми податкових вигод.

Аналізуючи та оцінюючи висновки ДПІ за першим епізодом відносно відносин позивача з (10) ФОП ОСОБА_12 за операціями з перевезення вантажу за договором від 03.11.2014 р. № 107, а також заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Договором передбачено навантаження вантажу, перевезення контрагентом вантажу, розвантаження, піднімання та розміщення вантажу у місці призначення (т.7., а.с. 30). Пунктом відправлення є м. Донецьк, вул. Весела, 46. Місцем призначення є м. Київ, вул. В. Хвойки, 15.

13.10.2014 р. складено акт виконання робіт № 1275 на суму 9000 грн.

03.11.2014 р. складено акт виконання робіт № 1278 на 15490 грн.

Номенклатура поставки послуг «Надання послуг перевезення речей, переїзду з м. Донецьк в м. Київ».

Позивач зазначає (т.12, а.с. 32), що в даному випадку із зони АТО перевозилось обладнання, надане позивачем в оренду ПАТ «МТС Україна».

Між тим, під час розгляду справи не надано жодних відомостей про автотранспорт, яким здійснювалось перевезення вантажів, як і доказів належності вказаного транспорту контрагенту.

Акти надання послуг, складені між позивачем та контрагентом, не містять навіть загальної ідентифікації вантажу, хоча позивач зазначає про перевезення цінної оргтехніки, що у свою чергу передбачає відповідальність перевізника за втрату майна за визначеною номенклатурою.

Крім того, під час розгляду справи не надано жодного транспортного документу, який підтверджує перевезення вантажу відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568. Між тим, згідно наведених Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, під час розгляду справи та проведення перевірки не надано доказів на підтвердження реальності проведення контрагентом спірної операції, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод і за цим епізодом щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_11

Підсумовуючи оцінку викладених в Акті перевірки висновків ДПІ та заперечень позивача відносно цих висновків, слід зазначити, що під час розгляду справи за всіма вищенаведеними епізодами взаємовідносин позивача із вказаними контрагентами не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями з контрагентом лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів, які не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями із вказаними контрагентами сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Наведені позивачем доводи та надані ним пояснення та документи, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовуються наведеного та не доводять зворотного.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами за першим епізодом та четвертим епізодом (щодо податкового кредиту з ПДВ нарахованого позивачем за вищезгаданими епізодами взаємовідносин позивача із вищезгаданими контрагентами) відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод, а отже підстав для скасування оскаржуваних рішень в частині, що ґрунтуються на наведених вище висновках Акту перевірки (щодо податку на прибуток та ПДВ) - не має.

Вирішуючи спір по суті в частині, що стосується на висновках ДПІ за другим епізодом, слід зазначити наступне.

Як зазначалося вище, ДПІ сформовано висновок, відповідно до якого перевіркою показників, відображених у р. 06.3. Декларації «проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. у сумі 1 979 763 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив нарахування та сплата процентів по кредитним угодам з нерезидентом (п.3.6. акту перевірки).

ДПІ зазначає, що відповідно до п/п. 138.10.5. ПК України до складу фінансових витрат віднесено проценти, нараховані по товарному кредиту в частині штучно створеної заборгованості.

Слід зазначити, що сторонами визнаються та заперечуються математичні розрахунки, проведені ДПІ в Акті перевірки, а також зміст угод з нерезидентом.

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає проведення розрахунків за товар після спливу певного строку після отримання товару товарним кредитом, що зумовлює на його думку правомірне формування відсотків із віднесенням їх до витрат. У свою чергу ДПІ заперечує таку кваліфікацію обставин, що склалися у відносинах з нерезидентом, не вважає обставини виконання контракту з нерезидентом товарним кредитом, суму процентів вважає штучно створеною заборгованістю, яка не може бути включена до складу витрат.

У зв'язку з цим слід зазначити, що позивач є резидентом України, платником податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України, яким визначаються, зокрема, порядок адміністрування податків, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п/п. 14.1.245. ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій) для цілей оподаткування під товарним кредитом розуміються товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат до включаються витрати, визначені, зокрема, згідно п/п. 138.10.5 і статтею 141 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (п/п. 138.10.5. ПК України);

Відповідно до п. 141.1. ПК України («Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями») до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 141.2. ПК України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), що має місце в даному випадку, віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

З наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що умовам товарного кредиту притаманна передбачуваність і визначеність в умовах розрахунків, зокрема, сторони домовляються про відстрочку розрахунків (виконання грошових зобов'язань) на певний період та саме за таку відстрочку нараховуються відсотки за користування товаром.

У свою чергу, за своєю правовою природою угода про неустойку характеризується ймовірністю виникнення обставин прострочення платежу, ймовірністю застосування міри відповідальності у разі прострочення виконання грошових зобов'язань (наявності невиконаних у строк грошових зобов'язань), що зумовлює застосування міри відповідальності у вигляді неустойки за несвоєчасне проведення розрахунків.

Як зазначає позивач у позові (т.1., а.с. 10) заборгованість позивача бере свій початок ще із 2000 років, у зв'язку з чим була підписана додаткова угода про нарахування процентів за прострочення оплати.

Те саме позивач зазначає і у запереченнях на Акт перевірки (т.1., а.с. 117).

З контракту та інших матеріалів справи, з пояснень позивача вбачається, що виконання зобов'язань позивача на користь нерезидента, який володіє 99,9% статутного капіталу позивача, здійснюється протягом 60 днів з дати митної декларації, а борг позивача перед нерезидентом, як зазначає позивач (т.1., а.с. 4, а.с. 119), виникає вже через 60 днів.

Наявність заборгованості та проценти встановлюються в акті звірки заборгованості.

Тобто, аналізуючи обставини фактичних взаємовідносин в рамках виконання контракту з нерезидентом, слід дійти висновку, що в даному випадку в частині визначення відсотків фактично має місце не продаж товару у кредит на певний строк із сплатою відсотків за відстрочку платежу, а по суті має місце встановлення відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків у строк більше 60 днів з дати МД, що вбачається і з пояснень позивача щодо нарахування процентів за прострочення оплати, тобто в даному випадку фактично має місце угода про неустойку у вигляді пені за прострочення оплати.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що для цілей бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, застосовуються основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, викладені у ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, одним з таких принципів є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку, що на нараховані позивачем відсотки, які він вважає процентами за користування товарним кредитом, та які по суті є неустойкою, не поширюються вищезгадані положення податкового законодавства щодо віднесення суми цих процентів до «інших витрат», а відтак віднесення позивачем цих сум до витрат не відповідає вимогам ПК України.

Слід додати, що вказані суми неустойки не включаються до складу витрат на підставі вимог 139.1.11. ПК України.

Наведені позивачем доводи та надані ним матеріали, які у сукупності досліджені та оцінені судом, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Наведене вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень (щодо податку на прибуток) в частині, що ґрунтуються на висновках Акту перевірки за даним епізодом.

Додатково, відносно нарахування позивачем вищезгаданих сум процентів, щодо доводів ДПІ стосовно штучного створення позивачем заборгованості за контрактом з нерезидентом з метою збільшення необґрунтованих витрат, що вбачається на думку ДПІ з того, що внутрішні розрахунки з позивачем за імпортовані позивачем товари та за надані позивачем послуги проводяться клієнтами позивача протягом 5 - 10 днів (згідно умов договорів), не добігаючи терміну в 60 календарних днів з дня оформлення МД, у зв'язку з чим позивач мав можливість своєчасно проводити розрахунки, запобігаючи необґрунтованому нарахуванню безпідставних витрат, слід зазначити наступне.

Так, позивач зазначає (т.1., а.с. 10), що станом на 31.12.2013 р. борг перед нерезидентом складав 54 524 111,38 грн., а коштів на рахунку 4 184 693,34 грн. у зв'язку з чим не мав можливості своєчасно розраховуватись.

У свою чергу з бухгалтерської довідки (т.1., а.с. 230) вбачається, що на початок 2013 року заборгованість складала 44 193 296,84 грн. та збільшилась за рік більше ніж на 10 млн. грн.

З актів звірки заборгованості при цьому вбачається (т. 1., а.с. 153 і далі), що станом на 31.12.2012 р. заборгованість позивача перед нерезидентом становила 5 528 999,98 грн. станом на 31.03.2013 р. - 5 750 475,91 грн., надалі по квартальним періодам 2013 - 2014 р.: 5 680 139,11 грн., 5 907 289,28 грн., 6 117 122,67 грн., 6 821 482,72 грн., 6 695 785,32 грн., 6 304 034,55 грн., 5 732 356,18 грн.

Між тим, з декларацій позивача з податку на прибуток вбачається (т. 2, а.с. 1 і далі), що дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2013 рік становив 79 925 465 грн., крім того «інший дохід» - 1 062 602 грн.; за 2014 р. - 94 954 585 грн., крім того «інші доходи» 1 336 828 грн. Однак, враховуючи наведене, позивачем в порядку ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено неможливості проведення розрахунків з нерезидентом виходячи із розміру задекларованих сум доходів від реалізації, обсягів постачання за деклараціями з ПДВ (т. 2, а.с. 37 і далі), а відтак, - не доведено наявності розумних економічних причин для формування спірних сум процентів як витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності та, відповідно, не доведено підстав для врахування вказаних сум у складі витрат, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Нарахування та нарощування позивачем цих витрат протягом кількох років вказує на стале та тривале формування позивачем податкової економії, як стратегії ведення бізнесу, що, однак, не визнається діловою метою, а відтак, операція, яка позбавлена ділової мети (розумних економічних причин), не підлягає відображенню в податковому обліку, що відповідає правовій позиції ВАС України, викладеній у постанові від 04лютого 2015 року № К/9991/61491/12 (номер рішення в ЄДРСР 42743431) та вже само по собі свідчить про необґрунтованість формування позивачем спірних сум витрат.

Що стосується згадуваної позивачем бухгалтерської довідки (т.1., а.с. 230) щодо обсягу заборгованості перед нерезидентом та залишку коштів на початок і кінець певного місяця, слід зазначити, що вказана довідка не містить відомостей щодо обороту коштів по рахунку, зокрема, надходження від продажу та перерахування на користь інших осіб, а відтак не свідчить про неможливість проведення розрахунків з нерезидентом.

Відносно посилання позивача на обмеження у проведенні розрахунків, які були введені постановою Правління НБУ від 22.09.2014 р. № 591 (діяла у період з 02.09.2014 р. по 30.10.2014 р.), слід зазначити, що вказані обставини підпадають під визначення форс-мажору, обумовленого ст. 7 контракту (т.1., а.с. 133; «втручання з боку влади»), настання якого продовжує строк виконання умов контракту за умови заявлення про ці обставини відповідною стороною іншій стороні. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо оголошення позивачем контрагенту про настання обставин форм-мажору, а відтак посилання позивача на виникнення вказаних обставин в обґрунтування нездійснення розрахунків з позивачем, є безпідставними та не спростовують висновків суду у даній справі.

Відтак, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень в частині, що ґрунтується на висновках ДПІ за другим епізодом.

Аналізуючи висновки ДПІ за третім епізодом (щодо безпідставності віднесення до складу «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» від'ємного значення курсових різниць від штучно створеної заборгованості в іноземній валюті (обставини викладені у п.3.1.2.5. Акту перевірки), а також заперечення позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Так, висновки ДПІ за даним епізодом ґрунтуються на оцінці вищевикладених обставин за другим епізодом щодо взаємовідносин позивача з нерезидентом.

Сторонами визнаються та не заперечуються відповідні числові показники, наведені в Акті перевірки, та проведені у зв'язку з цим математичні розрахунки. Спір виник у зв'язку з різним розумінням сторонами характеру сум, віднесених до витрат, їх кваліфікації як витрат, та, відповідно, правильності застосування у зв'язку з цим норм податкового законодавства щодо віднесення до витрат від'ємного значення курсових різниць від заборгованості перед нерезидентом.

Відповідно до п/п. 138.1.1. ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до п/п. «а» п/п. 138.10.4. ПК України до складу інших витрат включаються, зокрема, інші операційні витрати, що включають, зокрема, витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 153.1.3. ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Між тим, як вже зазначалося, визначальною умовою для віднесення певних сум до витрат, є наявність розумних економічних причин виникнення таких витрат.

В даному випадку, за висновком суду, має місце штучне виникнення податкової економії (вигоди) внаслідок власної бізнес-стратегії позивача, що зводиться до накопичення протягом кількох років, як зазначає сам позивач, заборгованості перед нерезидентом, що не має під собою розумних економічних причин, у т.ч. для формування у зв'язку з цим витрат під впливом зміни курсу гривні до іноземної валюти.

У той же час, накопичення податкової економії за відсутності розумних економічних причин, не є підставою для формування відповідних витрат у податковому обліку.

Враховуючи наведене у сукупності, суд не вбачає підстав для висновку про протиправність висновків ДПІ за даним епізодом.

Відносно висновків ДПІ за четвертим епізодом в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «МІРОМІКС ЮНАЙТЕД» щодо формування податкового кредиту з ПДВ, а також щодо заперечень позивача відносно наведеного, слід зазначити наступне.

Так, виходячи із змісту Акту перевірки, суть доводів ДПІ зводить до нездійснення контрагентом позивача поставок комп'ютерної техніки, серверного обладнання марки Dell, дефектність первинних документів. Водночас, позивач наполягає на тому, що операції фактично проведені та належним чином документально оформлені.

Загальний перелік задекларованих в обліку операцій відображено у таблиці (т.7, а.с. 41). Періоди: квітень 2013, червень 2013, серпень 2013, жовтень 2013, листопад 2013, грудень 2013, лютий 2014, жовтень - грудень 2014 р. У таблиці наведені також реквізити накладних та податкових накладних. Загальна вартість задекларованих операцій 688 191,60 грн. з ПДВ.

За умовами договору обумовлено поставку товару на умовах СРТ - м. Київ.

Згідно Правил Інкотермс-2010 термін СРТ "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Продавець зобов'язаний надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний (-і) транспортний (-і) документ (-и) відповідного транспорту, зокрема, автотранспортну накладну.

Між тим, не дивлячись на те, що в Акті перевірки ДПІ звертає увагу на відсутність доказів перевезення вантажу, однак, під час під час перевірки та розгляду справи не надано жодних транспортних документів щодо перевезення контрагентом товару на адресу позивача відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568.

Зокрема, відповідно до наведених Правил № 363: товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист (в редакції Правил до 14.01.2014) - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктом 11.1. цих Правил (в редакції до 14.01.2014 р.) встановлювалось, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Пунктом 11.1. цих правил (в редакції з 14.01.2014 р.) встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Відповідно до п. 11.4. Правил (п. 11.5. у попередній редакції) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Згідно п. 11.6. Правил (п. 11.7. у попередній редакції) другий екземпляр ТТН передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу.

Окрім того, згідно з п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25 лютого 2009 р. № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: є необхідними, крім іншого, товарно-транспортна накладна; дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. Відповідно до п. 2 цього Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб є необхідним, зокрема, дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Жодного із вказаних документів, як вже зазначалося, під час розгляду справи не надано.

За таких обставин суд вважає, що під час розгляду справи не надано тих документів, які за визначених вище умов поставки зазвичай супроводжують фактичне виконання операцій такого роду, а відтак під час розгляду справи не доведено фактичне виконання спірних операцій та, відповідно, не доведено наявності обставин і підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Наведені позивачем доводи та надані ним пояснення та документи, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовуються наведеного та не доводять зворотного.

Зокрема, надана позивачем копія таблиці планування контрагентом перевезень (т.9, а.с. 189; т. 7, а.с. 118), не є подорожнім листом, про який зазначає позивач у переліку додатків до його пояснень за цим епізодом (т.9, а.с. 187). Наявність у контрагента власного транспорту, на що звертає увагу позивач, за відсутності будь-яких транспортних документів, не є підтвердженням його використанні при виконанні спірних операцій.

Наявні угоди між контрагентом та іншими покупцями не є підтвердженням поставок обладнання на користь позивача.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями із вказаними контрагентами сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином у суду відсутні підстави для висновку про необґрунтованість та протиправність висновків ДПІ за даним епізодом.

Що стосується доводів позивача про те, що перевірка проводилась ДПІ ДФС, проте Рішення № 1 прийнято ДПІ Міндоходів, слід зазначити, що вказане рішення скріплено печаткою ДПІ ДФС, підписано заступником керівника ДПІ ДФС, а відтак не вбачається зазначених позивачем порушень. На підтвердження доводів щодо не надіслання позивачу розрахунку до оскаржуваних рішень, слід зазначити, що матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження наведеного, зокрема, акту розкриття поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, оцінивши доводи та заперечення сторін за кожним епізодом, дослідивши і оцінивши всі надані сторонами докази в кореспонденції з вищезгаданими нормами податкового законодавства, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже, підстав для задоволення позову не має та, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 487,20 грн. (10 відсотків максимального розміру ставки судового збору; квитанція від 20.08.2015 р.), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (виходячи з редакції Закону на час звернення до суду), ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір вимог за оскаржуваними рішеннями розмір судового збору (ставка) складав 4 872,00 грн. (максимальний розмір ставки судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову наявний обов'язок позивача із сплати решти суми судового збору та, відповідно, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕРОКС (УКРАЇНА) ЛТД» відмовити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КСЕРОКС (УКРАЇНА) ЛТД» (код з ЄДР 19356320; адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, Н/П № 43; поштова адреса: 04073, м. Київ, пр. Московський, 9, корп. 4, офіс 204) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030101; код ЄДР суду 34414689).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов