Ухвала суду № 55818613, 10.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1098/16 Справа № 200/1870/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

10 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Прокурора Дніпропетровської області,

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року по справі за позовом прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними рішення Дніпропетровської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобовязання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просить визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 126/43 від 27.11.2013 року «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку по вул. Володарського, 3-д; визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 70/47 від 29.01.2014 року « Про передачу земельної ділянки по вул. Володарського, 2-д у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1601 від 17.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; та зобовязати ОСОБА_3 повернути Дніпропетровській міській раді за актом приймання-передачі земельну ділянку яка розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 2-д, нормативно грошова оцінка якої складає 1004848, 61 грн.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2015 року провадження у цивільній справі в частині визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 126/43 від 27.11.2013 року «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку по вул. Володарського, 3-д та визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 70/47 від 29.01.2014 року « Про передачу земельної ділянки по вул. Володарського, 2-д у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» було закрито з тих підстав, що ці позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства /т. 2 а.с. 190-192/.

З цією ухвалою не погодився позивач, який подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування зазначеної ухвали суду /т.2 а.с. 199-203/.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Дніпропетровської області із залученням фахівців Державної інспекції сільського господарства у Дніпропетровській області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при передачі у власність відповідно до вимог ст. 118 ЗК України земельних ділянок на території м. Дніпропетровська. Проведеною перевіркою встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу 13/100 частин нерухомого майна від 17.10.2013 року, укладеного між ТОВ «Маркет Груп» та ОСОБА_2, який був посвідчений нотаріально, ОСОБА_2 набув право власності на 13/100 частини будівель та споруд розташованих за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11.

Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 507-р від 29.10.2013 року цьому об'єкту нерухомості присвоєно поштову адресу вул. Володарського, 2-д. Після цього ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області подано декларацію від 29.10.2013 року про початок виконання будівельних робіт на об'єкті та декларацію від 13.11.2013 року про готовність обєкта «Реконструкція комплексу будівель у житловий будинок по вул. Володарського, 2-д у м. Дніпропетровську до експлуатації».

Перевіркою, проведеною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_2 у порушення вимог ст.ст. 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наведено недостовірні дані у деклараціях, а тому реєстрація вищевказаних декларацій була скасована. Також встановлено, що реконструкція обєктів нерухомого майна розташованого по вул. Володарського, 2-д в об'єкти житлового фонду фактично не проводилася.

З метою незаконного отримання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2, 30.10.2013 року звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку по вул. Володарського, 2-д у м. Дніпропетровську, та рішенням Дніпропетровської міської ради № 126/43 від 27.11.2013 року йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки.

Позивач посилається на те, що на момент надання ОСОБА_2 вищевказаного дозволу, фактично на земельній ділянці знаходились нежитлові приміщення, державну реєстрацію реконструкції обєктів нерухомості проведено не було, тому просить визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 126/43 від 27.11.2013 року «Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню житлового будинку по вул. Володарського, 3-д та визнати недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 70/47 від 29.01.2014 року « Про передачу земельної ділянки по вул. Володарського, 2-д у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ці позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Але з цим висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1, 3, 15 ЦПК України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З огляду на положення ст.ст. 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників субєкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого субєкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення ст. 11 ЦК України, ст.ст. 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям субєктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави, предметом спору є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки, на підставі якого у відповідача виникло речове право та витребування цієї ділянки з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України по справі № 6-2510 цс15 від 16.12.2015 року рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за пунктом 10 частини 2 ст. 16 ЦК України та повинна предявлятися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

На підставі вище викладено, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, справа направленню до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_5