Ухвала суду № 55818537, 15.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1013/16 Справа № 199/9020/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу, ОСОБА_8, про визнання недійсною угоди, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що за договором купівлі-продажу від 23 липня 2014 року, він придбав у ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, однак не має можливості там проживати, оскільки колишня невістка та онук продавця чинять йому перешкоди у користуванні власністю, до квартири не впускають, влаштовують сварки та викликають працівників міліції, у добровільному порядку квартиру не звільняють. Просив усунути йому перешкоди у користуванні спірною квартирою, шляхом виселення з неї відповідачів.

Не погоджуючись з даним позовом, ОСОБА_4 звернулася із зустрічними вимогами і просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Посилалась на те, що з 1994 року проживає у спірній квартирі, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_9, за згодою його матері, а її син мешкає з часу свого народження. За період проживання в квартирі вона зробила капітальний ремонт і там знаходяться її та сина речі. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_9, власниця квартири стала чинити їй та її сину ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою, хоча право на жилу площу квартири закріплено рішеннями судів.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року первісний позов задоволено. Усунуто ОСОБА_5 перешкоди у здійсненні ним права користування квартирою № 201, у будинку № 5 по вул. Шолохова, у м. Дніпропетровську, шляхом виселення з неї ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Вирішено питання щодо судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Ухвалою цього ж суду від 29 грудня 2015 року було виправлено описку у номері будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила рішення суду скасувати та задовольнити її вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, відмовивши у позові ОСОБА_5, посилаючись на не повне з*ясування всіх обставин по справі та порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене судове рішення відповідає вимогам закону.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом першої інстанції установлено, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_7, на праві особистої приватної власності, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції.

У 1994 році, після реєстрації шлюбу з сином власниці квартири ОСОБА_9 за згодою останньої, невістка ОСОБА_4 вселилася в спірну квартиру, де і проживає на даний час із сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без реєстрації, що підтверджується довідкою ЖБК-380.

Відповідачка ОСОБА_4 являється власницею квартири АДРЕСА_3, де і зареєстрована разом із сином.

Шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 був розірваний у жовтні 2014 року.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 23 липня 2014 року, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1, однак проживати в ній не може, так як там мешкають відповідачі.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 незаконно проживають у спірній квартирі, тим самим порушується конституційне право на житло ОСОБА_5, яке він придбав за договором купівлі-продажу, і який був укладений із додержанням вимог чинного законодавства.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції. А отже і відмова у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним, за відсутності правових підстав, також є правильною.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду.

При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: