Постанова № 55814507, 15.02.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/76/16-п Провадження №33/773/43/16 Суддя в 1 інстанції: Чишій С.С. Категорія:cт. 471, 472 МК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1,

з участю скаржника ОСОБА_2,

представника митного органу ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 14 січня 2016 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, житель м. Нововолинськ 6 мікрорайон 3/24, не працює, РНОКПП НОМЕР_1,

визнаний винним у вчиненні правопорушень передбачених ст. 471, 472 Митного кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 471, 472 МК України і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10465,16 грн. з конфіскацією в дохід держави товару, а саме: планшетів «Lenovo Tab2 F10-70L MT873» кількістю 2 (дві) штуки, загальною вартістю 10465,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Волинської митниці ДФС 8,00 грн. витрат по справі про порушення митних правил за зберігання товарів та 275,60 грн. судового збору в користь держави.

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 06 грудня 2015 року близько 19 год. 22 хв. слідуючи з ОСОБА_4 в Україну через митний пост Устилуг Волинської митниці ДФС водієм автомобіля «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», ввіз на митну територію України товар понад неоподатковувану норму, а саме два планшети «Lenovo Tab2 F10-70L MT873» загальною вартістю 10465,16 грн. Також зазначений товар ОСОБА_2 за встановленою формою не задекларував. Такими своїми діями останній вчинив правопорушення, передбачені ст. 471, 472 МК України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що у нього не було умислу ухилитися від митного контролю і лише через поспіх неправильно обрав спрощену смугу руху. Зазначає, що в ході митного огляду товару він не ховав, документи тримав в руках, вважає, що декларування провів в усній формі.

Вказує, що працівниками митниці йому не була надана достатня інформація щодо проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю.

Зазначає, що суд неповно зясував фактичні обставини справи та не належно дослідив наявні в матеріалах справи докази.

Також, судом було накладено надто суворе стягнення, оскільки не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу винного, ступінь вини, майновий стан та помякшуючі обставини, а саме: щире каяття, бажання відшкодувати збитки та розмитнити товар, складні сімейні обставини.

Звертає увагу на те, що у нього на утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей та дружина, яка тимчасово не працює та перебуває на обліку у Волинському онкологічному диспансері, він також не працює, тому йому буде надто складно сплатити такий великий штраф.

Просить постанову суду в частині накладення стягнення змінити та накласти стягнення за ст. 471 МК України, а товар повернути для проведення розмитнення.

Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_2, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представника митниці, який апеляційну скаргу заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_2 правопорушень передбачених ст. 471, 472 Митного кодексу України за обставин вказаних у постанові від 14 січня 2016 року ґрунтується на досліджених в суді першої інстанції доказах. Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 471, 472 МК України є правильною.

Крім часткового визнання вини, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 471, 472 МК України підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про порушення митних правил №1823/20505/2015 від 06 грудня 2015 року (а.с.1-4) з якого вбачається, що 06 грудня 2015 року близько 19 год. 22 хв. ОСОБА_2, крім іншого товару ввіз на митну територію України два планшети «Lenovo Tab2 F10-70L MT873» загальною вартістю 10465,16 грн., тобто товару понад неоподатковувану норму та не задекларував його; фото таблицями до протоколу (а.с.9-10), контрольним талоном для проходження по зеленому коридору (а.с.8), письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с.5) та поясненнями останнього в суді першої інстанції, де він не заперечуючи вчинення ним порушення митних правил ствердив, що документів на планшети у нього не було. В машині з ним слідувала дружина і він вважав, що планшети будуть рахуватися на неї (а.с.23).

В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував, що 06 грудня 2015 року переміщав через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС України з території ОСОБА_4 в Україну товар понад встановлену законом неоподатковувану норму на суму 10465,16 гривні, але цей товар не задекларував та обрав смугу перетину митного кордону «зелений коридор».

У своїх поясненнях в суді першої інстанції ОСОБА_2 також ствердив, що з митними правилами обізнаний, оскільки майже кожного дня їздить в ОСОБА_4.

Зазначене дає підстави зробити висновок про його належну обізнаність з дозволеними нормативами переміщення товарів, як щодо їх ввезення так і вивезення. Тому посилання апелянта на те, що працівниками митниці йому не була надана достатня інформація щодо проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а тому у його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення за ст. 472 МК України судом до уваги не приймається.

Відповідно до частини шостої статті 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал для проходження митного контролю. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Тобто при переміщенні через пункти пропуску для автомобільного сполучення товарів вартістю понад 500 Євро (ч. 1 ст.374 МК України) громадяни зобов'язані обрати загальну смугу пропуску «червоний коридор», подати письмову декларацію і сплатити митні платежі в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 366, ч. 1 ст. 374 МК України, чого останній не виконав.

Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2 перевозив 4 (чотири) аналогічні планшети «Lenovo Tab2 F10-70L MT873» загальною вартістю 20930,32 грн., що він підтвердив і в суді апеляційної інстанції.

Твердження апелянта, що товар він не ховав, документи на товар тримав в руках і таким чином заїхавши на «зелений коридор» провів декларування в усній формі спростовуються матеріалами справи.

Так з протоколу про порушення митних правил встановлено, що заїхавши на «зелений коридор» ОСОБА_2 усно задекларував два планшети, а ще два було виявлено під заднім пасажирським сидінням під час проведення огляду. У своїх поясненнях від 06 грудня 2015 року він підтвердив, що «товар приховав з метою заробітку грошей», а в суді першої інстанції ствердив, що будь-яких документів на планшети не мав.

Цих документів ОСОБА_2 не надав і суду апеляційної інстанції.

Врахувавши наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 ознак правопорушень передбачених ст. 471 та 472 МК України. В судовому засіданні судом було досліджено всі наявні в матеріалах справи докази і на їх основі зроблено належні висновки, тому посилання апелянта на необєктивність висновків суду та неповноту дослідження доказів свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до частини другої ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої ст. 33 КУпАП суд першої інстанції правильно врахувавши характер вчинених правопорушень, дані про особу ОСОБА_2, ступінь та доведеність його вини, обґрунтовано обрав йому остаточне стягнення в межах санкції ст. 472 МК України, яка без альтернативи передбачає накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів з їх конфіскацією.

Посилання апелянта на наявність утриманців та на скрутне матеріальне становище не впливає на кваліфікацію вчиненого правопорушення та призначеного судом стягнення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 14 січня 2016 року щодо нього без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області ОСОБА_1