Ухвала суду № 55813190, 08.02.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №666/6019/14-ц Головуючий в І інстанції Ратушна В.О.

Номер провадження №22-ц/791/245/2016 Доповідач: Лісова Г.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого -ОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3Секретар -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання спадкового договору частково недійсним

В С Т А Н О В И Л А:

01.09.2014 року ОСОБА_8 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання спадкового договору частково недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у 2011 році ним був складений заповіт, за яким він все належне йому майно на день смерті заповідав дочкам ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 по ? частині кожній. Через деякий час дочка ОСОБА_6 повідомила, що оскільки мати також хоче скласти заповіт, а тому необхідно скласти новий заповіт від них обох. Довіряючи дочці він погодився на підписання документа, який вважав заповітом від них з дружиною, за яким усе належне їм майно на день смерті мало перейти у власність обох дочок, які протягом останніх пяти років допомогали матеріально, доглядали їх.

25.07.2014 року дружина ОСОБА_10 померла. Дочки поховали матір за спільні кошти. Дочка ОСОБА_9 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили про наявність спадкового договору. Як пояснила йому дочка ОСОБА_6 вони з дружиною підписали спадковий договір, а не заповіт. Проте підписаний ним документ він вважав заповітом, за умовами якого після їхньої смерті все їхнє майно перейде у власність обох дочок порівну. Під час складання документа нотаріус з ним не спілкувався, не пояснив значення документа, не ознайомив з документом та не зачитував його. Йому нічого не було відомо про умови та правові наслідки правочину, оскільки він був впевнений, що підписує саме заповіт.

Оскільки він помилявся щодо природи правочину, то просив з урахуванням змінених позовних вимог визнати частково недійсним спадковий договір посвідчений 10.10.2012 року №174 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 щодо передачі права власності на належні ОСОБА_8 ? частину домоволодіння та земельної ділянки (кадастровий номер 6510165300:05:166:0008), які розташовані за адресою вул. Херсонська,148 село Антонівка, місто Херсон на користь ОСОБА_6.

Зобовязати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 скасувати заборону відчуження на ? частину домоволодіння та земельної ділянки (кадастровий номер 6510165300:05:166:0008), які розташовані за адресою вул. Херсонська,148, село Антонівка, місто Херсон, які належать ОСОБА_8.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2015 року позов задоволено.

Визнано частково недійсним спадковий договір посвідчений 10.10.2012 року №174 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 щодо передачі права власності на належні ОСОБА_8 ? частину домоволодіння та земельної ділянки (кадастровий номер 6510165300:05:166:0008), які розташовані за адресою вул. Херсонська,148 село Антонівка, місто Херсон на користь ОСОБА_6.

Зобовязано приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 скасувати заборону відчуження на ? частину домоволодіння та земельної ділянки (кадастровий номер 6510165300:05:166:008), які розташовані за адресою вул. Херсонська,148, село Антонівка, місто Херсон, які належать ОСОБА_8.

В апеляційних скаргах на рішення суду ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_6, та приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5Ф, апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, просить рішення суду скасувати як незаконне.

У надісланому на адресу апеляційного суду клопотанні приватний нотаріус ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримала, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, справу розглядати за її відсутності.

Представник ОСОБА_11 апеляційну скаргу не визнала, просить її відхилити як безпідставну.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія судів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов суд вважав доведеним, що при підписанні спадкового договору позивач помилявся щодо природи правочину, який вважав заповітом, а отже і щодо його наслідків, волевиявлення ОСОБА_8 під час підписання документа не відповідало його внутрішній волі, що стало підставою для визнання договору недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину закріплені в статті 203 ЦК України, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно звужують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №6 обставини, щодо яких помилялася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_8 П,С. 10 жовтня 2012 року уклали спадковий договір із ОСОБА_6, за умовами якого ОСОБА_6 зобовязувалася виконувати розпорядження майнового та немайнового характеру її батьків ОСОБА_8 і ОСОБА_10 та після їх смерті набувала право власності на належній їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок та земельну ділянку розташовані в місті Херсоні, селище Антонівка, вул. Херсонська,148.

Відповідно до ст.1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобовязується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Проте, що ОСОБА_8 помилявся щодо природи зазначеного правочину та вважав, що підписує заповіт свідчать такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_10 мають двох дочок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

21 липня 2011 року ОСОБА_8 склав посвідчений нотаріально заповіт, за яким все своє майно заповів у рівних частинах своїм дочкам ОСОБА_9 та ОСОБА_6І(а.с.8,т.1).

Як пояснив позивач у суді першої інстанції, що ним складався лише заповіт як перший раз так і другий раз, коли вони складали його спільно з дружиною, іншого наміру у нього не було.

Укладаючи спадковий договір та підписуючи його позивач не розумів, що спадковий договір є не заповітом, він вважав, що підписує саме заповіт, що підтверджується показаннями позивача ОСОБА_8 допитаного судом як свідка, в яких він постійно стверджував про свій намір щодо заповіту.

Майно ОСОБА_8 та ОСОБА_10 належало на праві спільної сумісної власності, а тому позивач погодився скласти новий документ спільно із дружиною та вважав, що як і раніше підписує заповіт, за яким все їхнє майно після смерті буде належати дочкам ОСОБА_9 та ОСОБА_6, що відповідало його внутрішній волі.

Так, на час укладення договору позивач не був визнаний недієздатним, але з огляду на його похилий вік (82 роки), стан здоровя, про що свідчить і той факт, що 10 жовтня 2012 року нотаріальну дію було вчинено за адресою проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в селищі Антонівка, вул. Херсонська,148, м. Херсон, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач дійсно помилявся щодо природи правочину, так як мав намір заповісти належне йому майно обом дочкам, а тому сприймав угоду як заповіт.

Та обставина, що позивач підписав спадковий договір та що договір був зачитаний йому нотаріусом, як зазначено в договорі, ще не значить, що ОСОБА_8 не міг помилятися щодо природи правочину. Як він стверджував у судовому засіданні, що підписував лише заповіт, проте, що ним підписано спадковий договір, а не заповіт йому стало відомо тільки тоді, коли дочка ОСОБА_9 після смерті матері звернулася до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, де довідалася, що ним з дружиною підписаний спадковий договір, а не заповіт, як мали намір.

Судом встановлено, що підготовкою документів щодо укладення спадкового договору між ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 займалася дочка ОСОБА_6 на підставі наданої їй довіреності. Так, саме ОСОБА_6 за її заявою замовлявся витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно в Херсонському ДБТІ, що підтверджується довідкою ХБТІ №4356 від 15.10.2015 року, звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки та будівель розташованих в м. Херсоні, селище Антонівка, вул. Херсонська, 148, чим спростовуються доводи відповідачів, що позивач особисто вчиняв ряд дій спрямованих на укладення спадкового договору та що розумів значення і умови вказаного договору та його правові наслідки.

Крім того, судом встановлено, що обидві дочки допомогали своїм батькам,. ОСОБА_6, проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно спілкувалася з батьками, допомогала їм по господарству та вирішувала інші питання побутового характеру, підтримувала їх і піклувалася про них.

ОСОБА_9, перебуваючи за кордоном допомогала матеріально, оплачувала ремонтні роботи, які проводилися в будинку, за її кошти було здійснено газифікацію будинку, а приїжджаючи двічі на рік проживала з батьками, піклувалася про них, купляла продукти, ліки, допомогала по господарству, що визнала та не заперечує відповідач ОСОБА_6 З батьками також постійно проживав син ОСОБА_9, а внук ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ОСОБА_12.

За таких обставин доводи відповідачки про те, що батьки уклали з нею спадковий договір, оскільки лише вона постійно допомогала та опікувалася ними не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідач ОСОБА_6, знаючи про наявність заповіту складеного ОСОБА_8 на користь обох дочок, не повідомила сестру ОСОБА_13 про те, що батьки уклали з нею спадковий договір, за умовами якого після їхньої смерті вона набуде право власності на належне їм майно, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований в селищі Антонівка, вул. Херсонська,148 м. Херсон, в якому постійно проживав також син позивачки, що підтверджує той факт, що ОСОБА_6 розуміла, що ОСОБА_8 помилявся щодо природи правочину та що укладення ним спадкового договору не відповідало його внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, оскільки позивач мав намір розпорядитися належним їм із дружиною майном як на користь ОСОБА_6 так і на користь ОСОБА_9

25 липня 2014 року дружина позивача ОСОБА_10 померла, поховання було проведено також і за кошти ОСОБА_9, в той час як згідно спадкового договору ОСОБА_6 зобовязувалася здійснити комплекс заходів та обрядових дій по похованню відчужувачів, однак приховала від сестри ОСОБА_9 як спадковий договір так і факт взятих на себе зобовязань щодо поховання за цим договором.

Не впливають на правильність рішення і посилання представника ОСОБА_5 на те, що судом першої інстанції не враховано наявність конфліктів, які виникали між ОСОБА_12Ю.(сином ОСОБА_9І). і позивачем та ОСОБА_6, на підтвердження яких надано витяги з інтернет сайта, оскільки не доведено, що зазначені обставини вплинули на волевиявлення позивача.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 постійно проживає з позивачем, який потребує постійного догляду, піклується про нього.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, відхилити.

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Г.Є. Лісова

Судді:

ОСОБА_2

ОСОБА_3