Ухвала суду № 55812450, 11.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/238/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В. О.Номер провадження 22-ц/788/236/16 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк » до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк « ПриватБанк » ( далі - ПАТ ) звернулось до Роменського міськрайонного суду Сумської області з даним позовом, свої вимоги мотивувало тим, що 10 травня 2011 року між ПАТ та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого останній надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 30% на рік відсотків за користування кредитом, що відповідає строку дії картки. Оскільки, ОСОБА_4 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, просило стягнути з неї заборгованість в сумі 44 209 грн. 82 коп.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за договором в розмірі 44 209 грн. 82 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове яким відмовити ПАТ в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що позивачем не надано доказів укладення між сторонами кредитного договору та надання ОСОБА_4 кредитних коштів, а в анкеті - заяві відсутній підпис отримання відповідачем кредитної картки. Вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги, що ПАТ звертався з аналогічним позовом, який був вирішений судом з постановленням 20 листопада 2014 року рішення, що набрало законної сили.

До суду апеляційної інстанції відповідачка та її представник повторно не з»явилися. Від представника ПАТ надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, представник просить апеляційну скаргу на рішення суду відхилити.

Вивчивши матеріали справи, матеріали справи Роменського міськрайонного суду Сумської області №585/3420/14- ц, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 порушила умови зобов'язання, тому, відповідно до умов укладеного договору, з нього необхідно стягнути заборгованість за кредитом - 25 200 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках - 15 492 грн. 26 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом - 936 грн. 14 коп., штраф ( фіксована частина ) - 500 грн. 00 коп.; штраф ( процентна складова ) - 2081 грн. 42 коп., а разом : 44 209 грн. 82 коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 10 травня 2011 року між ПАТ та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого останній надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 30% на рік відсотків за користування кредитом, що відповідає строку дії картки ( а.с. 12 ).

Даний договір складається із кількох документів : анкети - заяви ( а.с. 168 ), пам'ятка клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг ( 15-38 ), а також Тарифів ( а.с. 13-14 ), з якими відповідача було ознайомлено, що вона засвідчила своїм підписом.

За змістом ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, тому позичальник зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що в разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

Однак відповідачем умови договору не виконуються, станом на 31 грудня 2014 року, утворилась заборгованість в сумі 44 209 грн. 82 коп., в тому числі, заборгованість за кредитом - 25 200 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках - 15 492 грн. 26 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом - 936 грн. 14 коп., штраф ( фіксована частина ) - 500 грн. 00 коп.; штраф ( процентна складова ) - 2081 грн. 42 коп.

Доказів погашення боргу відповідач суду не надав.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитний договір між сторонами було укладено в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України, так як підписавши анкету-заяву від 10 травня 2011 року, ОСОБА_4 приєдналась до умов та правил надання ПАТ банківських послуг.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.1 - 2.1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, яка являється власністю банку і видається в тимчасове користування. Після отримання банком від клієнта необхідних документі, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити ( зменшити, збільшити, анулювати ) кредитний ліміт.

Підписання даного договору являється прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Пунктом 1.1.3.1.5. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що обов'язок банку по наданню кредитного ліміту згідно заяви, виникає з моменту надання платіжною системою операції до списання з відповідного картрахунку в рахунок кредитного ліміту.

Факт отримання кредитних карток ПАТ ОСОБА_4 підтверджується фотокартками, наданими представником ПАТ. Крім того, згідно довідки про зміну умов кредитування ( а.с. 11 ), 28 серпня 2012 року відповідачу надано картку №5457092300447368, CLG5, GOLD 55+ та встановлено кредитний ліміт 20 000 грн.

З виписки по рахунку ОСОБА_4 ( а.с. 119-155 ) слідує, що вона кредитною карткою почала користуватись 30 серпня 2012 року сплативши через термінал самообслуговування, який знаходився в м. Ромни, вул. Соборна, 8, комунальні платежі в суму 12 421 грн. 79 коп. Після чого, з вказаного рахунку відповідач неодноразово здійснювала оплату за комунальними платежами, поповнення мобільного телефону, кабельного телебачення, розраховувалась за придбання товарів в магазинах, знімала готівку через термінали банку.

Окрім того, ОСОБА_4 частково проводила погашення заборгованості, що свідчить про визнання нею боргу перед ПАТ. Вказаного відповідачем і її представником спростовано не було.

Отже, в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які підтверджують видачу відповідачу кредитних коштів.

Твердження апелянта про те, що позовні вимоги ПАТ вже були вирішені судом з постановлення 20 листопада 2014 року рішення, як набрало законної сили не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження в справі якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Частинами 1 та 2 статті 119 ЦПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі та повинна обов»язково містити складові частини позову : підставу позову ( виклад юридичних фактів, тобто обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги ), а також предмет позову ( матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, тобто зміст позовних вимог ).

Отже, при вирішенні питання про тотожність двох позовів, які перебували на розгляді в суді, належить піддати аналізу їх складові частини - підставу та предмет.

Зі змісту позовної заяви ПАТ, поданої до Роменського міськрайонного суду Сумської області 22 вересня 2014 року, вбачається, що позивач ставив питання про стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості за кредитним договором б/н від 27 квітня 2012 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд у рішенні від 20 листопада 2014 року ( а.с. 67 ) зазначив, що ПАТ не доведено укладення 27 квітня 2012 року кредитного договору між сторонами, так як ОСОБА_4 за вказаною анкетою-заявою ідентифіковано як клієнта ПАТ « А-Банк ».

Таким чином, підстави позову в даних цивільних справах не є тотожними. Окрім того, судом при вирішенні вказаної справи, не вирішувалось питання наявності між сторонами інших кредитних договорів окрім договору від 27 квітня 2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційна скарга не була оплачена судовим збором та є необгрунтованою, з ОСОБА_4 на користь держави належить стягнути судовий збір в сумі 486 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 грудня 2015 в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 486 гривень 31 копійку за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -