Постанова № 55811354, 23.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р. Справа № 804/11105/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І.

при секретаріЗоідзе Т.А.

за участю представників:

позивачаОСОБА_1

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектсільхоз" про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектсільхоз", в якому позивач просить накласти арешт на кошти на рахунках у банківських установах, які належать відповідачу в розмірі суми боргу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача існує податковий борг в сумі 194 038,16 грн., що виник внаслідок несплати відповідачем податків та зборів у строки та у розмірах, встановлених діючим законодавством, внаслідок чого, просить накласти арешт на кошти, які знаходяться в банку, обслуговуючому Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектсільхоз».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектсільхоз» знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків та має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 194 038,16 грн.

Зазначений податковий борг виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобовязання з податку на додану вартість на підставі декларації від 20.07.2015 року, згідно якої сума узгодженого грошового зобовязання складає 194 042,00 грн., але враховуючи переплату у розмірі 3,84 грн., складає 194 038,16 грн.

У звязку з несплатою відповідачем суми податкового боргу в добровільному порядку, податковим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу №1204-23 від 31.07.2015 року на суму 194 038,16 грн.

З метою виявлення та реалізації майна боржника було направлено запити до органів реєстрації прав.

Відповідно до інформаційної довідки від 21.07.2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, права власності, інші речові права, іпотеки та обтяження за ТОВ «Проектсільхоз» не зареєстровані.

Відповідно до довідки Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області в електронно-обліковій системі інспекції відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки за ТОВ «Проектсільхоз».

Згідно даних УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області від 21.07.2015 року транспортні засоби за ТОВ «Проектсільхоз» не зареєстровані.

Відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг та несплата такого боргу відповідачем самостійно стало підставою для звернення податкового органу до суду з вимогою застосувати арешт коштів на рахунках платника в розмірі наявного податкового боргу.

Правовідносини що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений Податковим кодексом України строк.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами, є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, при цьому, в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі №642/12/13-13 від 29.04.2013 року, щодо питань повязаних з застосуванням адміністративного арешту коштів, зазначив, що умовою застосування норми підпункту 20.1.17 ( в чинній редакції 20.1.33) пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна яке може бути використане для погашення податкового боргу. Відповідна обставина має бути підтверджена під час судового розгляду. При цьому, суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів.

В свою чергу, відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу країни, право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу. Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податків у разі відсутності у такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена судом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

В даному випадку податкова вимога №1204-23 від 31.07.2015 року на суму 194 038,16 грн., була направлена відповідачеві 11.08.2015 року в той час як запити на отримання інформації було подано вже 20.07.2015 року ( відповідь від 11.08.2015) та 21.07.2015 року (відповіді від 21.07.2015 року).

Окрім того, позивачем не було надано доказів звернення до інших установ та організацій, щодо можливої наявності майнових прав, до таких як, зокрема, територіальне Управління Держкомзему, щодо наявності земельних ділянок, гірничо-промислових територіальних управлінь, щодо зареєстрованих технологічних транспортних засобів та ін.

З даним позовом податковий орган звернувся до суду 21.08.2015 року.

Враховуючи зазначене, на погляд суду, позивач передчасно звернувся із запитами до органів реєстрації речових прав, а саме раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання вимоги та позивачем не здійснено достатніх заходів щодо пошуку майна боржника та не надано належних та достатніх доказів відсутності у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, з яким законодавець повязує право податкового органу на звернення до суду з позовами про арешт коштів на рахунках, в рамках підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

При цьому, на момент звернення до суду у позивача було відсутнє право на стягнення сум заборгованості з позивача, оскільки на момент звернення до суду не сплинув 60-денний термін.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вимога про накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків, який має несплачений податковий борг в розмірі 194 038,16 грн. є необґрунтованою, непідтвердженою відповідними доказами та передчасною, тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектсільхоз" про накладення арешту на кошти - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_3