Рішення № 55809374, 15.02.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

15.02.2016

Справа № 2/489/195/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2016 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

при секретарі - Бреженюк Н.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2 ОСОБА_3,

третьої особи органу опіки та піклування ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_4» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2015 р. ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказували на те, що між ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» (правонаступник ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4») та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 167000 грн. 00 коп. із відсотковою ставкою 16,5 % на строк 120 місяців.

В забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, за яким він передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Однак у встановленому кредитним договором порядку кредитні зобов?язання не виконувались, в зв?язку з чим утворилась заборгованість в сумі 427826 грн. 40 коп.

Посилаючись на вищевикладене, ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» просить суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а кошти отримані від реалізації Предмета іпотеки направити на погашення загальної заборгованості перед ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» за кредитним договором № 014/08-112/76683 від 13.03.2008 р. в сумі 427 826 грн. 40 коп. в межах процедури виконавчого провадження, стягнення на майно через органи Державної виконавчої служби; початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведення субєктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просив, згідно заяви, про застосування строків позовної давності до зазначених вимог.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування ММР просив у задоволенні позову відмовити, оскільки у майбутньому, у разі його задоволення, будуть порушені права двох неповнолітніх дітей, які мешкають у квартирі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

13.03.2008 р. між ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4» (правонаступником є ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4») та ОСОБА_6 був укладений Кредитний договір № 014/08-112/76683, відповідно до якого їй було надано кредит в сумі 167000 грн. 00 коп., на строк до 120 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,5 % річних.

Згідно п.2.1 Кредитного Договору Позичальник зобовязується повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов Договору та ОСОБА_8.

Відповідно до п.16.3 Договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим Договором Позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від простроченої заборгованості до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобовязання мало бути виконаним, і по день виконання Позичальником простроченого зобовязання включно.

Внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором, станом на 08.09.2015 року, утворилась заборгованість в розмірі 427 826 грн. 40 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту 123 313 грн. 02 коп., заборгованість за відсотками 93584 грн. 36 коп., заборгованість з пені 210 929 грн. 02 коп.

В забезпечення виконання позичальником зобовязань за Кредитним Договором № 014/08-112/76683, 13.03.2008 р. між ВАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4») (правонаступником є ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_4») та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір посвідчений ПН ММНО ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 1845.

Згідно п.1.2 Іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2, яка належить Іпотекодавцю на підставі Договору обміну квартир, посвідченого ПН ММНО ОСОБА_10 02.07.1998 р. за реєстр. № 1399, зареєстрованого в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 20.07.1998 р. в реєстр. книзі 95, номер запису 17120 та в ЕРПВНМ за р. № 13866236. Вказана квартира двокімнатна, житловою площею 28,20 кв. м., загальною площею 51,1 кв.м.

У вказаній квартирі, разом із матірю донькою відповідача - ОСОБА_11, мешкають неповнолітні діти ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно п.1.1 Іпотечного договору цим договором забезпечується виконання зобовязань ОСОБА_6 за Кредитним договором № 014/08-112/76683 від 13.03.2008 р.

Відповідно до п. 3.1.4 Іпотечного Договору Іпотекодержатель має право у разі невиконання Іпотекодавцем зобовязань за цим Договором або Позичальником за Кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно п. 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст.530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів.

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст.254ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Крім того, судом встановлено, що відповідач отримав 15.12.2011 року письмову вимогу позивача за № 306 від 13.12.2011 року - із пропозицією дострокового повернення боргу за кредитом у повному обсязі протягом місяця та попередження про звернення стягнення на квартиру у разі невиконання вимоги.

У грудні 2011 року ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_12» звернувся із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та рішенням Ленінського райсуду 10.09.2012 року позовні вимоги було задоволено.

Проте з даними позовними вимогами, про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач звернувся до суду лише 09.10.2015 року.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобовязання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобовязань.

Зазначена Правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 жовтня 2014року у справі № 6-169цс14, яка згідно зі ст.. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів. Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 15 жовтня 2013 року, від 4грудня 2013 року, від 25 грудня 2013 року та від 22 січня 2014 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із зазначеними вимогами, оскільки банк мав можливість звернутись до відповідача протягом трьох років після отримання ним досудової вимоги, через що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.30,62,202,88, 209 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 ОСОБА_12» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: