Рішення № 55809016, 09.02.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26693/15-ц

Провадження № 2/127/220/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Позов мотивовано тим, 17.05.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір купівлі продажу квартири №206, що знаходиться в м. Вінниці по вул. Литвиненка, 42. Після придбання квартири, 22.05.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2008 року сторони спільно не проживають, оскільки фактично припинили сімейні стосунки, внаслідок чого, оскільки шлюб зберігався лише формально, 20.06.2013 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, шлюб розірвано. З 2008року відповідач разом із сином виїхала із квартири у невідомому позивачу напрямку, своїх особистих речей та речей ОСОБА_3 не залишила та таким чином припинила користуватися даним житловим приміщенням. Відповідач разом із сином у вказаній квартирі не проживає, за місцем реєстрації не зявляється, комунальні та інші послуги, щодо обслуговування та користування квартирою, сплачує позивач. Відповідач жодних витрат, повязаних із утриманням житлового приміщення не несе, поточні та капітальні ремонтні роботи не проводить. Просить усунути перешкоди в користування власністю, а саме житловою квартирою №206, що належить ОСОБА_1 та знаходиться у м. Вінниці по вул. Литвиненко, 42, шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловою квартирою №206 у будинку №42 по вул. Литвиненка в м. Вінниці та підлягаючими до зняття з реєстраційного обліку.

08.12.2015 року на адресу суду представник позивача надав суду уточнено позовні вимоги, згідно яких просив усунути перешкоди в користуванні власністю, а саме житловою квартирою №206, що належить ОСОБА_1 та знаходиться у м. Вінниці по вул. Литвиненка, 42, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловою квартирою №206 у будинку №42 по вул. Литвиненка в м. Вінниці та підлягаючою до зняття з реєстраційного обліку.

25.12.2015 року на адресу суду представник позивача надав суду уточнено позовні вимоги, згідно яких просив усунути перешкоди в користування власністю, а саме житловою квартирою №206, що належить ОСОБА_1 та знаходиться у м. Вінниці по вул. Литвиненко, 42, шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, такими, що втратили право користування житловою квартирою №206 у будинку №42 по вул. Литвиненка в м. Вінниці та підлягаючими до зняття з реєстраційного обліку.

Під час розгляду справи по суті ухвалою суду від 28.12.2015 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено службу у справах дітей Вінницької міської ради.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за обставин викладених в ньому, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні при винесені рішення просила врахувати інтереси дитини.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі продажу від 17.05.2005 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.7,8).

22.05.2007 року, згідно свідоцтва про шлюб, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, актовий запис №2 (а.с.10).

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

На підстав рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.12).

Згідно довідки ТОВ «ЖЕО» №3742 від 21.11.2015 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2І,, ОСОБА_3 (а.с.13).

Відповідно до акту ТОВ «ЖЕО» №1971 від 25.11.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані, але не проживають з 2010 року (а.с.33,108).

Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник, згідно вимог ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі, і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

Дана правова позиція Верховного Суду України згідно вимог ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою при застосуванні судами норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В силу ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно),яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 109 ЖК Українивиселення з займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2ст. 346 ЦК Україниправо власності може буди припинене в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Посилання відповідача на те, що позивач постійно чинив на неї психологічний та фізичний тиск, в звязку з чим вона змушена була виїхати з квартири не підтверджується матеріалами справи.

З часу вибуття, а це більше ніж два роки, відповідач не вжила ніяких заходів щодо збереження або захисту свого та неповнолітнього сина права на проживання у спірному будинку. До суду із позовом про усунення перешкод у користуванні житлом не зверталась, питання щодо вселення у спірний будинок не порушувала, що свідчить про втрату інтересу щодо даного житла.

Відповідно до ч. 2ст. 405 ЦК Україничлен сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачка з неповнолітнім сином не проживає у вищевказаному житловому будинку без поважних причин більше одного року, але будучи зареєстрованими у даному житловому будинку, вони перешкоджають позивачу належним чином використовувати свої право власника на дану квартиру.

Після дослідження та оцінки доказів у справі, наданих позивачем відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, вони вважаються судом належними та допустимими. згідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України і вони свідчать про наявність перешкод позивачу у користуванні належною йому власністю та підстав для визнання відповідачів, таким, що втратили право користування житлом, так як вони без поважних причин понад рік відсутні в ньому, за відсутності між позивачем і відповідачем домовленості про це і відсутністю причин передбачених законом, які вважаються поважними.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2І та ОСОБА_3 втратили право користування житлом - квартирою по вул. Литвиненка, 42/206 м. Вінниці, оскільки без поважних причин понад рік не проживали в помешканні за місцем реєстрації, тобто, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню відповідно дост. 405 ч.2 ЦК України, в якій йдеться про те, що член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, і ст. 391 ЦК України, в якій йдеться про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За клопотанням представника позивача судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 3, 7 СК України, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 317, 321, 346, 391, 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю, шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловою квартирою №206 в будинку №42 по вул. Литвиненка в м. Вінниці.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: