Ухвала суду № 55807147, 16.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/1719/14-к Головуючий у 1 інстанції: Постигач Б.А.

Провадження № 11-кп/783/188/16 Доповідач: Гаврилов В. М.

Категорія ч.1 ст.190 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: Гаврилова В.М.

суддів: Гончарук Л.Я., Яременка О.Д.

при секретарі: Гамулі І.Б.

за участю прокурора: Яворського С.М.

захисника: ОСОБА_1

обвинуваченої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 12014140210000506 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки та жительки АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 11 лютого 2004 року подала в управління соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації у Львівській області заяву про призначення їй допомоги як одинокій матері, яка призначається один раз на період до досягнення дитиною повноліття, та надала витяг із реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження дитини з відомостями про те, що запис про батька її дитини ОСОБА_3, проведено за вказівкою матері згідно ч.1 ст. 135 Сімейного Кодексу України, внаслідок чого останній було призначено державну допомогу на дитину як одинокій матері. 10.03.2009 року рішенням Золочівського районного суду Львівської області було встановлено, що батьком дитини ОСОБА_4, яку ІНФОРМАЦІЯ_4 народила ОСОБА_2, є ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Даним рішенням суд вирішив стягувати з ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його доходів щомісячно, до досягнення донькою повноліття. ОСОБА_5, визнавши своє батьківство щодо доньки, за період з 2009 року по 30.05.2014 року сплатив на її утримання в користь ОСОБА_2 54 075 грн. 56 коп. аліментів. ОСОБА_2, будучи ознайомленою працівниками управління соціального захисту населення, що в її обов'язки входить повідомляти управління про зміну обставин, які впливають на умови призначення та виплати допомоги, зокрема обов'язок повідомляти про факт встановлення батьківства, у тому числі за рішенням суду, з метою подальшого незаконного отримання державної допомоги на дітей одиноким матерям, не повідомила про факт встановлення батьківства, внаслідок чого в період із квітня 2009 року по липень 2014 року безпідставно отримала допомогу на загальну суму 19 659,86 грн.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2 покликається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та відсутність в її діях складу згаданого злочину, просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким виправдати її, покликаючись на те, що місцевий суд поклав в основу доказів копії її заяв, з яких вбачається, що вона була зобов'язана повідомляти управління соціального захисту про зміни в сімейному становищі, однак в даних заявах йшлось тільки про усиновлення, про що їй було пояснено.

Окрім цього апелянт покликається на те, що відповідно до положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється у разі позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги, і таким чином з моменту подання документів вона отримувала таку допомогу законно.

Заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який вважає вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 18-1, 18-2 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992р., право на допомогу на дітей одиноким матерям має одинока матір, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку, відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини, і допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого ч.1 ст. 135 СК України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що після того, як рішенням суду в 2009 році ОСОБА_5 було визнано батьком дитини і присуджено стягувати з нього аліменти на утримання дочки, ОСОБА_2 в РАЦС не приходила і не намагалась отримати нове свідоцтво про народження дочки із записом ОСОБА_5 як батька. В такому випадку РАЦС повинен був повідомити управління соціального захисту про це і виплата соціальної допомоги ОСОБА_2 була би припинена. У заяві, яку ОСОБА_2 підписала, вона була ознайомлена з необхідністю повідомляти управління про зміну її сімейного стану. Про це їй також було роз`яснено і працівниками управління. Після того, як суд в 2009 році встановив батьківство ОСОБА_5 і присудив йому сплачувати аліменти на дочку, ОСОБА_2 умисно, з корисливих мотивів, про даний факт управління соціального захисту населення не повідомила і продовжувала до липня 2014 року незаконно отримувати соціальну допомогу як мати одиночка, отримавши за вказаний період 19 659 грн. 86 коп. У відповідності до ч.1 ст. 22 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" ОСОБА_2, як одержувач державної допомоги, була зобов`язана повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги, отже і про наявність батька у її дитини.

Висновки суду першої інстанції повністю підтверджуються, зокрема, копіями заяв ОСОБА_2 до органів праці та соціального захисту(а.с 9, 15, 17), в яких вона своїм підписом підтвердила, що зобов'язується повідомляти управління соціального захисту про зміну в сімейному становищі, показами свідків - працівників УСЗН, що спростовує твердження апелянта про те, що вона була зобов'язана повідомляти управління соціального захисту лише про усиновлення.

Доводи апеляційної скарги щодо вільного тлумачення окремих норм чинного законодавства та Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року не спростовують встановлені судом фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення і не впливають на законність та обґрунтованість прийнятого рішення .

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно, а покарання призначено відповідно з вимогами ст.65 КК України, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2014 року відносно неї - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Гаврилов В.М. Гончарук Л.Я Яременко О.Д.