Рішення № 55806287, 04.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 336/3449/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Щаслива О.В.

№ провадження 22-ц778/144/16 Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Гончар М.С.,

суддів Стрелець Л.Г.,

Савченко О.В.,

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна об'єктом особистої приватної власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначав, що з 24 квітня 2004 року по 01 вересня 2009 року перебував у шлюбі з відповідачем по справі.

За час спільного проживання з відповідачем, а саме 15 листопада 2005 рок, ними був придбаний житловий будинок АДРЕСА_2, в якому вони були зареєстровані з 16.05.2007 року.

Зазначений будинок був оформлений на ім'я відповідача, у зв'язку з тим, що цей будинок був придбаний за особисті кошти відповідача.

Зазначає, що за період шлюбу, за сумісні кошти їх родини було здійснено значні переобладнання будинку, а саме: побудовано мансардний поверх площею 67,3 кв.м., проведено капітальний ремонт усього житлового будинку, в результаті чого вартість об'єкту нерухомого майна було значно збільшена.

Вважає, що оскільки вказані переобладнання нерухомості не зареєстровані у встановленому законом порядку, тому у подружжя виникло право власності лише на вартість робіт, будівельних матеріалів, конструктивних елементів, використаних під час здійснення такого поліпшення майна.

Зазначає, що йому як подружжю належить право власності на будівельні матеріали. Обладнання, конструктивні елементи, використані при зведенні будинку, тому має право на відшкодування 1/2 вартості здійснених поліпшень та самочинно збудованих споруд.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати поліпшення, переобладнання та самочинно збудовані споруди, здійсненні у житловому будинку АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, стягнути з відповідача на його користь 1/2 частину вартості здійснених у період шлюбу поліпшень, переобладнань та самочинно збудованих споруд здійсненних у зазначеному житловому будинку.

У червня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна об'єктом особистої приватної власності.

В зустрічній позовній заяві зазначала, що будинок АДРЕСА_2 був придбаний нею особисто, хоча й в період перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, проте за кошти, які належать особисто їй.

Договір купівлі-продажу спірного будинку було укладено у простій письмовій формі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2006 року зазначений договір купівлі-продажу будинку було визнано дійсним.

Вона зареєструвала своє право власності на нерухоме майно в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації.

Зазначає, що фактично вказаний правочин представляв собою договір міни нерухомого майна, оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 передали їй в рівних частках право власності на будинок, тоді як вона як представник свого дідуся ОСОБА_7, якому на час вчинення правочинів з нерухомістю належало прав власності на квартиру АДРЕСА_1, передала ОСОБА_5 і ОСОБА_6 право власності на цю квартиру.

Ці дії були вчинені зі згоди діда, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і який заповідав їй належну їй вищезазначену квартиру.

Таким чином, будинок не належить до спільної сумісної власності майна подружжя, оскільки набуте нею за час шлюбу за кошти, які їй належали особисто.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати її особистою приватною власністю житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2015 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано, що будинок АДРЕСА_2 набутий за договором купівлі-продажу від 15.11.2005 року між ОСОБА_3 з одного боку, та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - з другого, є об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_3.

Визнано об'єктом спільної сумісної власності сторін вартість будівельних матеріалів, конструктивних елементів. Обладнання і робіт, які використані при здійсненны реконструкції і капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_2 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2078 від 20.05.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частину вартості будівельних матеріалів і робіт, які використані при здійсненні реконструкції і капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_2 у сумі 117 819 грн. 50 коп. а також 3 000 грн. вартості проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави 898 грн. 19 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить змінити рішення суду, скасувати рішення в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності сторін вартість будівельних робіт, які використані при здійснення реконструкції і капітального ремонту житлового будинку в сумі 117 819 грн. 50 коп., стягнути з неї 1/2 частини вартості будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які використані при здійсненні реконструкції і капітального ремонту будинку в сумі 74 588 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга пыдлягаэ задоволенню з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як роз»яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24.10.2008 року»...у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується".

Згідно з п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

За принципом диспозитивності цивільного судочинства, встановленим ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10,31,119,213 ЦПК України визначення підстав і предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх визначати не може.

Позовні вимоги ОСОБА_4 з урахуванням уточнень зводилися до визнання поліпшення, переобладнання та самочинно збудовані споруди, здійснені у житловому будинку АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з відповідачки ОСОБА_3 ? частину їх вартості.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд пославшись на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2078 від 20.05.2015 року стягнув ? частину вартості будівельних робіт та будівельних матеріалів, що використані при проведенні реконструкції та капітального ремонту спірного житлового будинку, що склали 117 819 грн.50 коп.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного:

Відповідно до ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Поняття "будівництво" включає в себе як нове будівництво, так і реконструкцію нерухомості.

В разі ненабуття права власності на новостворене майно права власності через відсутність його державної реєстрації відповідно до вимог закону, а також у разі незавершеного будівництвом житлового будинку, об 'єктом спільної сумісної власності подружжя є матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, що відповідає вимогам статті 331 ЦК України - така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 червня 2012р. у справі № 6-66ц11; 16 грудня 2015 року справу № 6 - 2017 цс 15

Майном відповідно до ч. 1 ст. 190 та ст. 179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Судом встановлено, що проведена реконструкція, зведені добудови у будинку АДРЕСА_2 не здані в експлуатацію та у встановленому порядку не зареєстровані.

Між тим, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції вказані вимоги закону, та правові позиції Верховного Суду України не врахував, та помилково разом із вартістю будівельних матеріалів, яка визначена у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2078 від 20.05.2015 року в сумі 149 176,00 грн. ( 149 176,00 грн.:2)= 74 588 грн ( сімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім грн.), стягнув і вартість будівельних робіт, яка разом з будівельними матеріалами, що використані при проведенні реконструкції та капітального ремонту спірного житлового будинку згідно зазначеної експертизи складає 235 639,00 грн. ( 235 639,00 : 2)= 117 819

Отже, враховуючі приписи ст. 11,60 ЦПК України щодо розгляду справи в межах позовних вимог, а також враховуючи вищевикладені вимоги закону, суду першої інстанції при задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід було виходити із вартості будівельних матеріалів, яка згідно із висновком судової експертизи, складає 149 176,00 грн., а ? частина вартості будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які використані при здійсненні реконструкції і капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_2 складає 74 588 грн. Тому колегія суддів вважає необхідним в цій частині рішення суду змінити. В частині стягнення суми вартості будівельних робіт, рішення суду підлягає скасуванню, оскільки стягуючи вказану суму суд у порушення ст.. 31 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2015 року в цій справі в частині визнання об'єктом спільної сумісної власності сторін вартість будівельних робіт, які використані при здійснення реконструкції і капітального ремонту житлового будинку скасувати.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 117 819 грн.50 коп. змінити. Стягнути з ОСОБА_3 ена користь ОСОБА_4 ? частину вартості будівельних матеріалів, конструктивних елементів, обладнання, які використані при здійсненні реконструкції і капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_2 в сумі 74 588 гривен.

В решті рішення суду не оскаржувалось.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути каржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: