Рішення № 55806123, 08.02.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 336/310/14-Ц

Провадження № 2/336/1/2016

08 лютого 2016 р м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Кляшторного В.С.

при секретарі Ведмедьовій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором з боку основного боржника та за договорами поруки, укладеними в якості забезпечення виконання кредитного договору, з боку поручителів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого за всіма правами та обовязками виступає Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 25 квітня 2008 р. № 0703/0408/71-076.

28.11.2012 між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС - Комерцбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», укладено Договір факторингу №15. Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору факторингу №15 від 28.11.2012, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», Банк відступає Фактору (ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС») свої права вимоги щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, укладеними з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває Права Вимоги такої заборгованості від Боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним Договором. З моменту відступлення Банком Фактору Прав Вимоги, щодо сплати заборгованості від Боржників, всі гарантії, надані Боржникам щодо Заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, і права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, і комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

В подальшому 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» також укладений договір факторингу, внаслідок чого відбулася заміна кредитора у зобовязанні за договором №0703/0408/71-076 від 25.04.2008, позичальником за яким виступає ОСОБА_1

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0703/0408/71-076-Р-1 від 25.04.2008. Так само між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №0703/0408/71-076-Р-2 від 25.04.2008.

У звязку із невиконанням відповідачкою зобовязань щодо сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 1060472,56 грн., включаючи заборгованість за кредитом, відсотками та пеню за останній рік.

ТОВ «Кредитні ініціативи» зверталося із вимогою про досудове врегулювання спору до боржника та поручителів, однак направлені вимоги так і не були виконані ними.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути із відповідачів солідарно на користь відповідача заборгованість у розмірі 1060472,56 грн., а саме, за кредитом 584855,81 грн., за відсотками 347453,39 грн., пеню за останній рік 128163,36 грн.

У судове засідання представник позивача не зявився, просив розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 повідомлена належним чином, проте у судове засідання не зявилася та про причини неявки не повідомила суд.

Представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставах, викладених у письмових запереченнях та заяві про застосування строку позовної давності.

Вислухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши доводи сторін, ознайомившись із матеріалами справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як було встановлено судом, 25 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0703/0408/71-076, за п.1.1 якого Банк зобовязується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 75000,00 (сімдесят пять тисяч) доларів США, на строк з 25.04.2008 по 25.04.2032 включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором.

В якості забезпечення виконання зобовязань між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» укладений договір поруки №0703/0408/71-076-Р-2 від 25.04.2008, між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» укладений договір поруки №0703/0408/71-076-Р-1 від 25.04.2008, відповідно до пункту 1 яких поручителі зобовязується перед Банком відповідати за виконання зобовязань щодо повернення коштів, наданих Банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №0703/0408/71-076 від 25.04.2008, у сумі 75000,00 доларів США, строком до 25 квітня 2032 року, з процентною ставкою 12,5% річних за їх використання.

У відповідності п. 1.1. предмету кредитного договору Банк надав Відповідачці грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 75 000 доларів США на строк з 25 квітня 2008 р. по 25 квітня 2032 року включно та на умовах передбачених цим договором, а відповідачка взяла на себе зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

У відповідності до п. 1.2 кредитного договору, кредит надано банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви відповідача.

У відповідності до п. 1.4. кредитного договору, кредитні кошти призначені для здійснення відповідачем розрахунків по договору купівлі-продажу між відповідачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 з метою придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1.

25 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0703/0408/71-076-Z-1.

Відповідно п. 2. Іпотечного договору та п. 2.1. Кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає майно: квартира А АДРЕСА_1.

08.11.2010 р. рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-4341/2010 позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» було задоволено частково: звернено стягнення на предмет Іпотечного договору № 0703/0408/71-076-Z-1 від 25.04.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» в особі Запорізького відділення АТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний № 2000, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48,48 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 1998 - шляхом продажу на публічних торгах за ціною, що буде встановлена в рамках виконавчого провадження відповідно до ринкової вартості зазначеного житлового приміщення. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в сумі 673737 грн. 21 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитом, 20507 грн. 37 коп. в рахунок погашення пені за прострочення сплати заборгованості. Вказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.01.2011.

Право заставодержателя на отримання задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна боржника виникає тільки у разі недостатності суми, одержаної від реалізації предмета застави, оскільки за ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 33 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При вирішенні даного спору суд взяв до уваги положення розділу VII Листа Верховного суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна»: «Зважаючи на той факт, що чинне законодавство (ст. 39 Закону № 898-ІV) та відповідні розяснення (п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5) передбачають зазначення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, беручи до уваги, що фактична ціна продажу цього майна в процесі його реалізації може змінюватися, вимога про стягнення суми боргу непокритого іпотечним майном повинна заявлятися лише після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки, причому як у випадку, коли мало місце звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить майновому поручителю, так і тоді, коли іпотечне майно належить боржнику за основним зобовязанням».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №21098851 від 29.04.2014 та пояснень представника ОСОБА_1 квартира за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у власності ОСОБА_1 та не була реалізована з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження.

ТОВ «Кредитні ініціативи» не спростувало вказану інформацію та не надало доказів виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2010 та фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1.

На думку суду, одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику, в рахунок погашення зазначеного боргу та стягнення суми боргу з основного боржника призведе до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно. Вимога про стягнення суми боргу непокритого іпотечним майном повинна заявлятися лише після фактичного звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір іпотеки не містить інших умов, ніж це визначено в наведених правових нормах, а тому вимоги позивача про стягнення коштів без фактичної реалізації предмета іпотеки, на думку суду, є передчасними, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також суд погоджується із позицією представника відповідачів, що на виконання відповідачкою ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього Закону кредит наданий у доларах США (пункт 1.1 кредитного договору), квартира АДРЕСА_2/пр.Моторобудівників у м. Запоріжжі використовується як єдине місце проживання боржника, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1, у власності ОСОБА_1 відсутнє інше житло відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №21098851 від 29.04.2014, а житлова площа дорівнює 35,2 кв. м. відповідно до умов іпотечного договору, що не перевищує 140 кв.м.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 вказаного закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).

Отже, у випадку задоволення позовних вимог та стягнення із боржника грошових коштів застосування до відповідача мораторію на стягнення майна громадян за кредитом в іноземній валюті як тимчасового заходу в межах виконання судового рішення виявиться неможливим, оскільки за відсутності реалізації предмета іпотеки неможливо стверджувати про те, яка сума буде непокритою вартістю іпотечного майна, отриманого від реалізації в межах виконавчого провадження.

Крім того, суд критично ставиться до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачки за кредитним договором №0703/0408/71-076 від 25.04.2008

Зокрема, умовами кредитного договору нарахована пеня у звязку із невиконанням відповідачкою зобовязань. Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та / або строків сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. При розрахунку суми пені за кількість днів у році приймається 360 (триста шістдесят).

Суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Із справи слідує, що розмір нарахованих сум, виконаний установою заявника. При цьому із таблиці слідує, що обчислення заборгованості, починаючи із вересня 2010 (після припинення сплати відповідачкою грошових зобовязань) змінюється та не є сталою (при незмінності розміру заборгованості). При цьому щомісячний розмір нарахованої пені в доларах США по день подання позову то збільшується, то зменшується (стовпчик 17, 19 розрахунку).

При цьому судом проаналізовано облікову ставку НБУ за цей період, із чого стає зрозумілим, що із 10.08.2010 облікова ставка НБУ становила 7,75%, із 23.03.2012 7,5%, із 10.06.2013 7,0%, із 13.08.2013 6,5%.

При сталості ставки НБУ за ці періоди та незмінності суми боргу за кредитом розмір пені щомісяця змінюється відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Неустойка (штраф, пеня) - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога.

Наданий позивачем розрахунок виконаний через електронний комп"ютерний облік.

При його дослідження у суді не вдалося перевірити та переконатися в правильності представленого розрахунку заборгованості, в тому числі на відповідність умовам договору та закону.

Представник заявника не зміг надати достатніх доказів, які б підтверджували період неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, суму простроченої заборгованості, правильність розрахунку та врахування всіх здійснених відповідачем платежів, які були здійснені ним в період дії договору, дотримання порядку та підстав нарахування пені, відсотків.

Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Відповідно до ст.10 ЦПК, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Суд за клопотанням відповідача витребував у позивача додаткові документи, в тому числі, і на підтвердження суми розрахунку заборгованості, що передана з боку АТ «Сведбанк» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Втім, представник позивача не надав до суду оригінали документів відповідно до частини 2 статті 64 ЦПК України, відповідно до якої письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Однак, представник позивача, без поважних причин, на засідання суду не з'явився. Тому зясувати відомості щодо правильності нарахування, в тому числі, пені не є можливим.

Із наявних обчислень заборгованості неможливо визначити строки порушення зобов'язання та його розміру, а, відповідно, суд не має змоги як перевірити розрахунок, так і за власною ініціативою перерахувати пеню.

Суд не вважає за необхідне відкладати ще раз розгляд справи, оскільки позивач не зявляється у судове засідання.

Суд створював сторонам, у тому числі позивачу, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надавав можливість надати витребувані судом нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог і заперечень, оскільки розгляд справи триває з 2014 року.

Згідно ст.10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

З цих підстав суд критично ставиться до нарахованого розрахунку відсотків за кредитним договором.

Відповідно до пункту 3.8 кредитного договору №0703/0408/71-076 від 25.04.2008 при настанні зазначених вище обставин, які за згодою сторін вважаються такими, що свідчать про суттєве порушення умов цього договору у будь-який час Банк має право надіслати Позичальнику повідомлення про зміну умов кредитного договору у будь-який час з моменту настання вказаних обставин. При цьому строк виконання Позичальником своїх зобовязань (повернення кредиту, сплата процентів за користування ним) за взаємною згодою сторін вважається таким, що настав, на десятий календарний день з дня направлення Банком Позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору, у порядку, передбаченому цим пунктом договору. Як зазначалося вище, листом № 04/127 від 23.01.2009 з 04.02.2009 змінені умови договору в частині строків виконання зобовязань та відповідних прав Банку.

Разом з тим, відповідно до наданого позивачем розрахунку, після реалізації Банком свого права на дострокове повернення кредиту позивачем все одно були нараховані відсотки за користування кредитом з 01.09.2010 по 01.12.2013.

Таким чином, суд не має можливості перевірити обґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми основного боргу, відсотків та пені, встановити період нарахування відсотків, дійсний розмір відсотків, які підлягають до стягнення, та перевірити правильність розрахунку пені.

Сума заборгованості, заявлена позивачем до сплати не відповідає сумі заборгованості, що була передана з боку АТ «Сведбанк» на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», оскільки після здійснення переходу прав вимоги за договорами факторингу АТ «Сведбанк» спільно з ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» направлений лист, у якому зазначено про перехід значно меншої суми, аніж та. що заявлена у позові. Відповідно до повідомлення АТ «Сведбанк» №0022531 від 14.12.2012 розмір заборгованості станом на 28.11.2012 становить:

- 38995,11 доларів США по основній сумі кредиту;

- 11483,93 доларів США за процентами;

- 0,00 за комісією;

- 9651,67 доларів США нарахованої пені.

При укладенні подальшого договору факторингу, як зазначає позивач, сума заборгованості була збільшена.

За таких обставин суд вважає непідтвердженим належними та допустимими доказами розрахунок заборгованості ТОВ «Кредитні ініціативи», що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки з урахування викладених вище обставин позовні вимоги до основного боржника ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, також слід відмовити і у задоволенні позовних вимог до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Суд також бере до уваги результати розгляду цивільних справ за позовами поручителів до ОСОБА_1, ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання поруки припиненою.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2014 визнано припиненою поруку ОСОБА_3 за договором поруки №0703/0408/71-076-Р-2, укладеним між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» 25.04.2008.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.02.2015 вказане рішення залишено без змін.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2015 визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 0703/0408/71-076-р-1 від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк».

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 не підлягають задоволенню також з підстав припинення поруки, які встановлені вищезазначеними судовими рішеннями та враховуються в межах розгляду даної справи як преюдиційні обставини, що не потребують доведенню відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України

Крім того, суд вважає за можливе застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 3.8 кредитного договору №0703/0408/71-076 від 25.04.2008 передбачений механізм зміни умов до кредитного договору: «сторони за договором домовились та без укладання будь-якої додаткової угоди встановили порядок змін умов кредитного договору з відповідною зміною зобовязань Відповідача (Позичальника) щодо строку виконання ним зобовязань за кредитним договором, а саме: "якщо Позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.3, встановлений наступний порядок змін умов кредитного договору з відповідною зміною зобовязань Позичальника щодо строку виконання ним зобовязань та відповідних прав Банку вимагати від Позичальника виконання зобовязань за цим договором". При настанні таких обставин, строк виконання відповідачем своїх зобовязань за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на десятий календарний день направлення Банком позичальнику (відповідачу) повідомлення про зміну умов кредитного договору. Сторони досягли згоди, що датою, якою починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції яка надається відділенням звязку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

У матеріалах справи міститься повідомлення - вимога про зміну умов Кредитного договору №0703/0408/71-076 від 25.04.2008 (лист № 04/127 від 23.01.2009) про дострокове повернення наданого кредиту, якою ВАТ «Сведбанк» повідомляло ОСОБА_1 про те, що відповідно до частини 2статті 1050 ЦК України, а також пункту 3.8 Кредитного договору умови Кредитного договору змінено, внаслідок чого Банк набув право вимагати дострокового повернення суми кредиту, процентів та штрафних санкцій у розмірі 74 438,48 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2010 у справі №2-4341/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.01.2011 у справі №22-436/2011, встановлені факти направлення та отримання ОСОБА_1 повідомлення - вимоги про зміну умов Кредитного договору №0703/0408/71-076 від 25.04.2008, а також дата зміни умов кредитного договору та обов'язку ОСОБА_1 погасити кредит в повному обсязі, тобто, з 04.02.2009.

За приписами частини 3статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає встановленими рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2010 у справі №2-4341/2010 та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.01.2011 у справі №22-436/2011 обставини направлення з боку ВАТ «Сведбанк» та отримання ОСОБА_1 повідомлення - вимоги про зміну умов Кредитного договору №0703/0408/71-076 від 25.04.2008, а також дату зміни умов кредитного договору та обов'язку ОСОБА_1 погасити кредит в повному обсязі, тобто, з 04.02.2009, оскільки в межах цивільної справи №2-4341/2010 при розгляді справи про звернення стягнення на предмет іпотеки брали участь особи, щодо яких встановлені такі обставини ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», на права правонаступника якого посилається ТОВ «Кредитні ініціативи».

Відповідно до частини 1 статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Враховуючи те, що відповідно до умов кредитного договору №0703/0408/71-076 від 25.04.2008 листом № 04/127 від 23.01.2009 з 04.02.2009 змінені умови договору в частині строків виконання зобовязань та відповідних прав Банку. Сам лист № 04/127 від 23.01.2009 по суті має силу правочину щодо внесення змін до умов договору

При цьому пунктом 3.8 не визначено, які саме пункти договору підлягають зміні. Тому, на думку суду, при внесенні змін до кредитного договору підлягають зміні усі умови договору, в яких строку виконання ним зобовязань та відповідних прав Банку вимагати від Позичальника виконання зобовязань за цим договором, в тому числі, і пункту 10.11 кредитного договору в частині прав Банку вимагати повернення кредиту протягом 10 років.

Отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» посилається на перехід до нього прав та обовязків кредитора за повідомленням про зміну умов кредитного договору № 04/127 від 23.01.2009.

Враховуючи реалізацію ВАТ «Сведбанк» права на дострокове повернення кредиту шляхом внесення змін до кредитного договору №0703/0408/71-076 від 25.04.2008, відсутність щомісячних платежів за графіком, встановленим кредитним договором №0703/0408/71-076 від 25.04.2008 р., суд вважає, що з 04.02.2009 р. до позовних вимог слід застосовувати загальний строк позовної давності.

Згідно з частиною 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Разом з тим, слід зазначити, що позовну заяву до суду позивач подав у січні 2014 року.

В цей же час суд бере до уваги пояснення представника ОСОБА_1 стосовно того, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 31.08.2010 у розмірі 100 доларів США.

Тобто, позовна заява ТОВ «Кредитні ініціативи» подана з пропуском строку позовної давності.

Пояснення представника відповідачки відносно того, що грошові суми відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором у розмірі 0,25 доларів США від 30.09.2010; 0,25 доларів США від 30.11.2010; 0,44 доларів США від 28.02.2011; 0,25 доларів США від 29.04.2011; 0,25 доларів США від 30.06.2011; 0,26 доларів США від 30.09.2011; 0,26 доларів США від 28.04.2012; 0,25 доларів США від 27.06.2012; 0,25 доларів США від 28.09.2012, на думку суду, є непідтвердженими з боку позивача. Згідно із поясненнями представника відповідачки зазначені суми є незначними та включені у розрахунок позивачем лише з метою формування переконання у суду щодо періодичного виконання відповідачем свого зобовязання та, як наслідок, переривання строку позовної давності.

Пояснень щодо вказаних сум та оновленого розрахунку до суду позивач не надав.

Так само позивач не надав до суду банківські виписки або інші первинні документи бухгалтерського обліку, які свідчать про часткове внесення відповідачем періодичних платежів, в тому числі, і відображених у розрахунку позивача після 31.08.2010, із яких можливо встановити наявність таких платежів.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Порядок видачі, приймання та обліку готівкової іноземної валюти регулюється згідно «Інструкції про касові операції в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003р. та зареєстрованої Міністерством юстиції України 5 вересня 2003 р. за N 768/8089.

Так, пунктом 8 глави 2 розділом ІІІ Інструкції, установлено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, розрахунок, яким обґрунтовується стягнення заборгованості за договором кредиту не є підтверджуючим документом в розумінні зазначено. Інструкції.

Зазначена позиція знайшла своє відображення та обґрунтування у постанові Верховного Суду України по справі 6-20цс12.

Аналогічне посилання міститься і в рішенні від 12.06.2013р., Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-44261св12).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відтак, заява про застосування строку позовної давності є обґрунтованою, а позовні вимоги не підлягають задоволенню у звязку із пропуском строку позовної давності.

На підставі вище наведеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.С.Кляшторний