Вирок № 55805081, 16.02.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/642/16-к

1-кп/310/145/16

ВИРОК

Іменем України

16 лютого 2016 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кошевої О.А.,

при секретарі Ледовській А.В.,

за участю прокурора Парфенова Р.Г.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015080000000490 від 07.12.2015 рокувідносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, який мешкає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 6 кв.9, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 2о/с від 07.11.2015 року обвинуваченого ОСОБА_3 призначено на посаду слідчого Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з присвоєнням спеціального звання старший лейтенант поліції, яку він займав до 17 грудня 2015 року.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 2о/с від 07.11.2015 року ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділення слідчого відділу Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з присвоєнням спеціального звання майор поліції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи працівниками національної поліції є службовими особами правоохоронного органу.

У провадженні начальника відділення слідчого відділу Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, ОСОБА_4, як слідчого, перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015080130005667 від 28.11.2015 року за ч. 1 ст. 289 КК України за заявою ОСОБА_5 за фактом незаконного заволодіння невідомими особами її транспортним засобом.

У ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що до незаконного заволодіння транспортним засобом можуть бути причетні неповнолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, які 02.12.2015 року були викликані до слідчого Мащенка P.O. та опитані ним.

Про виклик та опитування неповнолітнього ОСОБА_6 стало відомо його родичу (дядьку) потерпілому ОСОБА_2

Наступного дня потерпілий ОСОБА_2 з метою з'ясування обставин виклику та можливої долі племінника ОСОБА_6, направився до службового кабінету слідчого Мащенка P.O., розташованого у Бердянському ВП ГУ НП в Запорізькій області за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Рози Люксембург, 5, який повідомив, що ОСОБА_6 дійсно загрожує притягнення до кримінальної відповідальності та призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Вийшовши з кабінету ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_2 зустрів в коридорі приміщення слідчого відділу раніше йому знайомого обвинуваченого ОСОБА_3, який також являється слідчим цього ж слідчого відділу, та розповів останньому про виклик ОСОБА_6 та загрозу його притягнення до відповідальності, на що обвинувачений ОСОБА_3 пообіцяв з'ясувати викладене у ОСОБА_4 та передзвонити потерпілому ОСОБА_2

У подальшому, обвинувачений ОСОБА_3, користуючись своїми службовими зв'язками з ОСОБА_4, впевнився в тому, що в провадженні останнього дійсно перебуває зазначене кримінальне провадження, після чого, діючи умисно, в особистих корисних інтересах, не маючи відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України повноважень слідчого у даному кримінальному провадженні, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого незаконного збагачення, повідомив потерпілому ОСОБА_2 про необхідність передачі йому грошових коштів в розмірі 1500 доларів США нібито за забезпечення працівниками органів національної поліції не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12015080130005667 від 28.11.2015 року.

07.12.2015 року приблизно о 17 годині 37 хвилин потерпілий ОСОБА_2 прибув до службового кабінету обвинуваченого ОСОБА_3, де останній, реалізуючи свій намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи довіру потерпілого ОСОБА_2, у розмові запевнив останнього в тому, що ним нібито узгоджено з ОСОБА_4 не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності лише у разі одержання раніше обумовленої неправомірної вигоди. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3, намагаючись придати своїм діям вигляду реальності, вказав на необхідність найбільш скорішої передачі грошей, оскільки нібито ОСОБА_4 призупинив дії у провадженні, очікуючи відповідь потерпілого ОСОБА_2

При зустрічі потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3, яка відбулась 09.12.2015 року, та у телефонної розмові, що мала місце 10.12.2015 року, обвинувачений ОСОБА_3 знов запевнив ОСОБА_2 у не притягненні ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності слідчим Мащенком P.O. у разі передачі ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 1500 доларів США, не маючи наміру передавати їх ОСОБА_4, обернувши на свою користь.

11.12.2015 року приблизно о 15 годині 19 хвилин на вул. Франка у м. Бердянську обвинувачений ОСОБА_3, продовжуючи виконувати свій умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, зустрівся з потерпілим ОСОБА_2, де в провулку, який веде до б. 43 по вул. Франка у м.Бердянську, діючи умисно в особистих корисних інтересах, того ж дня, приблизно о 15 годині 30 хвилин, одержав від ОСОБА_2 1500 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 11.12.2015 року складає 35052,48 грн., обернувши зазначені кошти на свою користь, запевнивши, що питання щодо не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності буде вирішено до кінця місяця.

27 січня 2016 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 була укладена угода про примирення.

Відповідно до угоди про примирення потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч. 1 ст.190 КК України, щодо узгодженого покарання у виді двох років обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк один рік, та згоди сторін на його призначення, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст.476 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання у разі затвердження угоди. Просив затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні просив затвердити угоду про примирення від 27 січня 2016 року та призначити узгоджене сторонами покарання.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги норм КПК України та КК України, просить угоду про примирення затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Відповідно до вимог ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Угода про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст.190 КК України, який згідно ст.12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; потерпілий також розуміє наслідки затвердження угоди.

Укладення угоди сторонами є добровільним, відповідає фактичним матеріалам справи, умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Відповідно до ч. 1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Потерпілим не надано згоду на застосування вимог ст. 46 КК України.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та угоду про примирення, суд вважає за необхідне затвердити угоду про примирення.

27.01.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 попросив пробачення у потерпілого ОСОБА_2, виконавши зобовязання, передбачене ст.. 76 КК України, інші зобовязання угодою не передбачені.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта вирішити відповідно до вимог ст.ст. 124, 126 КПК України.

Керуючись ст.ст.314, 368, 370, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

Затвердити угоду про примирення, укладену 27 січня 2016 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42015080000000490 від 07.12.2015 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі із застосуванням вимог ст.ст. 75-76 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо останній протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

27.01.2016 року засуджений ОСОБА_3 попросив пробачення у потерпілого ОСОБА_2, виконавши зобовязання, передбачене ст. 76 КК України.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в сумі 460 грн. 80 коп.

Речові докази:

- мобільний телефон «Леново» на дві сім-карти, з наступними імеями: 867372022434992 та 867372022434990, та з однією сім-картою мобільного оператора «UMC» з номером сім-карти 01190500031290, який відповідно до розписки від 27.01.2016 року переданий на зберігання ОСОБА_3 залишити засудженому ОСОБА_3;

- чистий зразок бинту, виготовлений перед поміткою грошових коштів; контрольний зразок спеціальної хімічної речовини, виготовлений перед поміткою грошових коштів; контрольний сухий зразок бинту не оброблений спеціальною хімічною речовиною, виготовлений перед проведенням змивів; вологий зразок бинту не оброблений спеціальною хімічною речовиною, виготовлений перед проведенням змивів; змив з правої руки ОСОБА_3; змив з лівої руки ОСОБА_3; книгу «ОСОБА_8 и ОСОБА_9. Теоретическая электроника. Издательства «Энергия». Москва. Ленинград.1965», які відповідно до квитанції № 1/2016 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Запорізької області знищити;

- 15 купюр номіналом 100 доларів США наступних серій та номерів: КВ03862027В, KF41073688B, KB28795401F, KB04463716F, KJ25726886A, KD39646504A, KG24772542B, KJ25726884A, КВ34416701К, КВ12062233А, КК30765279А, KB80304353D, КВ47085675І, КА31006051А, КН26035984А., на загальну суму 1500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США, які передані на відповідальне зберігання до Запорізького відділення ПАТ «Укрсоцбанк» - повернути потерпілому ОСОБА_2

Вирок проголошено та може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення прокурором, засудженим, захисником, потерпілим виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.

Суддя О.А. Кошева