Рішення № 55804456, 15.02.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3800/15-ц

Провадження № 2/242/13/16

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2016 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Моцного О.С., при секретарі Нарижній О.Г., за участі позивача-відповідача ОСОБА_1, представника позивача-відповідача ОСОБА_2, відповідача-позивача ОСОБА_3, представника відповідача-позивача ОСОБА_4, за участі прокурора Клименко О.А., представника органу опіки та піклування Селидівської міської ради Сузіної Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та звільнення від сплати аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про вселення та відібрання дітей, стягнення спричиненої моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та звільнення від сплати аліментів, в якому зазначив, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідач перестав приділяти увагу сім'ї та піклуватися про дітей. Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо. Виховання дітей та їх утримання повністю лягло на плечі позивача. Відповідач вихованням дітей не займається, не утримує їх та не спілкується з ним. У нього створені необхідні умови для життя та навчання дитини, він має самостійний дохід, постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, добре ставиться до дитини, піклується про неї, а тому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей та звільнити його від сплати аліментів.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 не погодилася з позовними вимогами та подала зустрічну позовну заяву, в якій зазначила, що на початку червня 2015 року позивач-відповідач разом зі своїм батьком вигнали її з квартири, змінили замки на вхідних дверях та забрав дітей собі, перешкоджає дітям в спілкуванні з матір'ю. Через такі дії позивача вона не має змоги потрапити до квартири за місцем свого місця реєстрації, проживати разом з дітьми. На підставі цього просить вселити її до квартири позивача-відповідача, зобов'язати надати дублікат ключів від вхідних дверей, відібрати дітей у відповідача та повернути їх їй за попереднім місцем проживання та стягнути спричинену моральну шкоду з відповідача ОСОБА_9 у розмірі 20 000 грн., а з відповідача ОСОБА_6 - 5000 грн.

Ухвалою суду 04.12.2015 року позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, визначивши їх як встановлення місця проживання дітей разом з ним та звільнення від сплати аліментів на користь відповідача-позивача.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_10 підтримав змінені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_11 заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог, змінені первісні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідач-позивач ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення первісних позовних вимог, просила відмовити в їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_4 підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Органу опіки та піклування Селидівської міської ради в судовому засіданні підтримала змінені первісні позовні вимоги та надана акт обстеження умов проживання дітей, пояснила, що з метою захисту найвищих інтересів дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, а також рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, вважають за необхідне визначити місце проживання дітей разом із їх батьком.

Прокурор в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази суд встановив наступне.

Рішенням Селидівського міського суду від 28.01.2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований 10.11.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Селидівського міського управління юстиції Донецької області під ктовим записом № 176, розірваний.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

З ОСОБА_11 обстеження умов проживання від 18 червня 2015 року встановлено, що діти ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживають разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та для виховання та розвитку дитини створено такі умови - окрема кімната, обладнана всім для проживання, виховання та розвитку малолітніх дітей. В сім'ї стосунки доброзичливі, дружні, щирі, в родині поважають один одного, відчутні любов та порозуміння.

З ОСОБА_11 обстеження умов проживання від 27 листопада 2015 року встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, умови проживання у житловому приміщенні незадовільні, санітарно-гігієнічні умови не відповідають встановленим нормами, квартира потребує капітального ремонту.

Відповідно до ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України (далі СК України) питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно зі ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що позивач не заперечує проти спілкування дитини з матір'ю.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком ніж з матір'ю.

Враховуючи вищезазначене, згідно поданих документів, обстеження умов проживання, беручи до уваги інтереси дітей, висновки органу опіки та піклування Селидівської міської ради, суд вважає доцільним проживання дитини з позивачем.

У разі визначення місця проживання дітей з батьком суд вважає необхідним скасувати сплату аліментів з позивача на користь відповідача на утримання дітей, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення Селидівського міського суду від 02.02.2015 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утриманні дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття дитини, починаючи з 22.01.2015 року.

Юридичною підставою для стягнення аліментів з позивача на користь відповідача було те, що неповнолітні діти після розлучення батьків залишилися проживати з матір'ю.

В судовому засіданні встановлено, що діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні, що підтверджене матеріалами цивільної справи.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

У чинність ч. 4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

З аналізу даної норми вбачається, що одним із способів захисту порушеного права у разі зміни обставин, що впливають на визначені розміри періодичних платежів, є звільнення від них.

За таких підстав, враховуючи, що змінилося сімейне становище платника аліментів, тому як неповнолітні діти проживають разом з позивачем, а тому відпали юридичні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дітей, а тому суд вважає, що достатнім для захисту прав позивача буде звільнення його від обов'язку сплати аліментів.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги щодо вселення відповідача-позивача ОСОБА_3 щодо її вселення суд вважає, що вони не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Частиною 3 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і у порядку, передбачених законом.

Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 156 ЖК України,члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника квартири належать: дружина власника, їх діти, батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. При цьому припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

Відповідно до положень ч.1 ст. 161 ЖК України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем.

Статтею 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Отже, при розгляді справ про визнання члена сім'ї власника житла таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини відсутності понад встановлені законом строки.

Згідно ст. 311 ЦК України, зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

З ОСОБА_11 обстеження умов проживання від 27 листопада 2015 року встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, умови проживання у житловому приміщенні незадовільні, санітарно-гігієнічні умови не відповідають встановленим нормами, квартира потребує капітального ремонту, а тому її доводи щодо вселення за вказаною адресою є хибними та не підлягають задоволенню.

У задоволенні позовної вимоги щодо відібрання дітей та стягнення моральної шкоди суд вважає необхідним відмовити, оскільки у задоволенні вимоги щодо вселення на підставі вищевикладених вимог було відмовлено, а дані вимоги є взаємопов'язаними, а тому також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 18, 20, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991 року, ст.ст. 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 150, 164 Сімейного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та звільнення від сплати аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за місцем проживання батька.

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, від обов'язку сплати аліментів на користь ОСОБА_3, на утриманні дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стягнуті рішенням Селидівського міського суду від 02 лютого 2015 року.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про вселення та відібрання дітей, стягнення спричиненої моральної шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя