Постанова № 55803876, 08.02.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/476/16-а

Провадження № 2-а/263/32/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, вказуючи, що з червня 1983 року вона неодноразово обиралась суддею місцевих судів м. Маріуполя, у червні 2003 року безстроково обрана суддею Апеляційного суду Донецької області. Загальний трудовий стаж роботи складає 48 років, із яких 38 років 07 місяця 24 дня державної служби, у тому числі 32 роки 4 місяця і 23 дня - суддею. Наказом Голови Апеляційного суду Донецької області № 415к від 01.12.2015 року у звязку із поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України №788-УІІІ від 12.11.2015 року ОСОБА_1 відраховано зі штату апеляційного суду. Зауважує, що розмір її заробітної плати, яка повинна враховуватись при призначенні щомісячного довічного утримання суддям у відставці склала 27 284 грн. 40 коп., у тому числі: окладу - 15 158,00 грн. та доплати до посадового окладу за вислугу років - 12 126 грн. 40 коп.(80%), відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте згідно листа УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя від 24.12.2015 року за №154\Б-17-01-03 на її звернення від 10.12.2015 року позивачці було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у звязку з тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УІІІ, з 01.06.2015 року скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що складає 90% від її заробітної плати, протиправними, та такими, що не відповідають положенням діючого законодавства, у звязку з чим просить суд визнати дії відповідача щодо відмови їй у призначенні та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці у відповідності з положеннями статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 в редакції від 07 липня 2010 року, протиправними, та зобов'язати встановити їй щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати (27284 грн. 40 коп.), починаючи з 02 грудня 2015 року, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 7 липня 2010 року (ч.3ст.138) та наданих Апеляційним судом Донецької області від 02.12.2015 року №17064/15/А необхідних документів для його розрахунку.

Позивачка в судове засідання не зявилась, надала суду заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надавши суду письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що до 01.04.2015 року ОСОБА_1 отримувала пенсію згідно Закону України «Про державну службу». З 01.04.2015 року ОСОБА_1 у відповідності до Закону України від 02.03.2015 року №213-УІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» тимчасово не виплачується пенсія у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року як пенсіонеру, що працює на посаді судді, ця посада дає право на призначення пенсії щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки до 01.06. 2015 року не було прийнято спеціального закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", то саме з 01.06.2015 року було скасовано норми щодо пенсійного забезпечення вказаної категорії громадян. З 02.12.2015 року після звільнення з роботи виплата пенсії ОСОБА_1 була поновлена. Зауважує, що доводи позивача стосовно того, що фактом подання заяви про звільнення від 27.03.2015 року було забезпечено право на пенсійне забезпечення є помилковими, оскільки остання була звільнена 01.12.2015 року, а отже до цього часу вона не мала права подавати документи для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тому після 01.06.2015 року в управління відсутні законні підстави для призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % заробітної плати.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя, до 01.04.2015 року ОСОБА_1 отримувала пенсію згідно Закону України «Про державну службу». З 01.04.2015 року ОСОБА_1 у відповідності до Закону України від 02.03.2015 року №213-УІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» тимчасово не виплачується пенсія у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року як пенсіонеру, що працює на посаді судді. З 02.12.2015 року після звільнення з роботи виплата пенсії ОСОБА_1 була поновлена.

Наказом Голови Апеляційного суду Донецької області № 415к від 01.12.2015 року у звязку із поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної ОСОБА_2 України №788-УІІІ від 12.11.2015 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Апеляційного суду Донецької області.

10.12.2015 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-V1.

Згідно довідки Апеляційного суду Донецької області від 02.12.2015 року загальний трудовий стаж роботи ОСОБА_1 на державній службі складає 38 років 07 місяця 24 дня, у тому числі 32 роки 4 місяця і 23 дня суддею.

Згідно подання та довідки Апеляційного суду Донецької області від 02.12.2015 року заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_3 становить 27284,40 грн., а оклад 15158,00 грн.

Листом від 24.12.2015 року за №154\Б-17-01-03 УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя ОСОБА_1Л відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», не призначаються.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 9 ч.4 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

При цьому звільнення судді відбувається за наявності в судді відповідного стажу роботи, який визначено в частині першій ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (виключено слова), за якою суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається ст. 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Отже право на відставку виникає з часу, з якого стаж роботи на посаді судді досяг 20 років і саме ця обставина є єдиною умовою набуття права на відставку. Факт подання заяви про відставку є лише доказом реалізації цього права.

Наведені положення закону знайшли свою деталізацію у рішенні Конституційного Суду України №10-рп/2013 від 19.11.2013 року ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» у справі щодо відповідності Конституції України статей 103,109,131,132,135,136,137, п.п.1 п. 2 розділу XI1 «Прикінцеві положення» Закону України № 2453-V1.

Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що положення розділу VIII Конституції України та ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді, що нетотожне призначенню та виплаті пенсії громадянам на загальних підставах.

Наслідком відставки є припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно із положеннями ч.4 статті 138 Закону №2453-УІ в редакції 07.07.2010 року, щомісячне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Як встановлено судом, право на відставку ОСОБА_1 набула у червні 2003 року.

Своє волевиявлення щодо звільнення у відставку, відповідно до п.9 ч.5 статті 126 Конституції України позивачка висловила у письмовій заяві на адресу Верховної ОСОБА_2 України 27 березня 2015 року і того ж дня звернулась із заявою до ОСОБА_2 ради юстиції щодо внесення подання про звільнення з посади судді у звязку із поданням заяви про відставку.

Факт подачі заяви у відставку 27 березня 2015 року, тобто до набрання законної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УШ від 02.03.2015 року, підтверджується листом ОСОБА_2 юстиції від 31.08.2015 року №4992/а/9-15.

Між тим, тільки 12 листопада 2015 року п.4 постанови №788-УШ Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у звязку із поданням заяви про відставку.

Отже, приймаючи до уваги, що на час прийняття закону №2453-УІ в редакції 07.07.2010 року позивачка вже набула право на відставку, маючи необхідний стаж роботи і могла в любий час до досягнення граничного віку перебування на посаді судді подати заяву про відставку, слід вважати, що остання набула право і на отримання щомісячного довічного утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження його граничного розміру.

Приписи ч.3ст.138 зазначеного закону є похідними від положень ч.1 статті 109 зазначеного закону.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 2, абз.2 п.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), зазначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання, і така незалежність судді забезпечується, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізувати інше право (гарантію). Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене ст. 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення.

Таким чином, належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, в тому числі й виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов'язком держави і гарантіями забезпеченості незалежності суддів, оскільки суддя відповідно до ст. 127 Конституції України, а також статті 53 Закону України № 2453 -VI, обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, при цьому не може виокремлюватися певна категорія суддів у відставці, які не мають права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з виходом у відставку з підстав, не пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Враховуючи, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, скасування при виході у відставку гарантованого щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закону №2453-УІ, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року №21-584а14 в подібній адміністративній справі зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом України № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 21-472а15.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Викладене вище відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо суддів незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Крім того, приписи статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, як в редакції 07.07.2010 року, так і після неодноразово внесених в нього змін, не тільки не встановлюють заборони перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а навпаки ставлять у залежність його розмір від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

У відповідності із пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5) та Додатку № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена особа форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, що враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Саме таку довідку та інші необхідні документи позивачка отримала при звільненні для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.

З урахуванням наведеного та приймаючи до уваги, що право на отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, у ОСОБА_1 виникло відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» №2453-У1, коли на час його прийняття остання працювала на посаді судді понад 27 років, а тому набула гарантоване державою право на отримання щомісячного довічного утримання у розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження його граничного розміру, що це право вона реалізувала, у тому числі і отриманням щомісячних доплат за вислугу років, продовжуючи працювати на посаді судді Апеляційного суду Донецької області, а тому саме цим актом законодавства вони і повинні регулюватися. Акти законодавства, які були прийняття в подальшому та звузили зміст і обсяг вже набутих та гарантованих державою прав, у тому числі і розмір щомісячного довічного утримання, до позивачки не можуть застосовуватись, оскільки розповсюджуються вже на правовідносини, що виникли після набуття ними чинності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці у відповідності з положеннями статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 в редакції від 07.07.2010 року, є протиправними та наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачці щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати судді відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 року, починаючи з 02.12.2015 року.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 19, 22, 126, 127 Конституції України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів №2453-VІ від 07.07.2010 року, ст. 2, 3, 94, 158 - 163, 183-2, 244-2, 256 КАС України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті щомісячного довічного утримання судді у відставці у відповідності з положеннями статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 в редакції від 07 липня 2010 року, протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати (27284 грн. 40 коп.) починаючи з 02 грудня 2015 року, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 7 липня 2010 року (ч.3ст.138) та наданих Апеляційним судом Донецької області від 02.12.2015 року №17064/15/А необхідних документів для його розрахунку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Жовтневий районний суд міста Маріуполя до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В. Хараджа