Постанова № 55803312, 09.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. Справа № 816/2836/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі № 816/2836/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп"

до Полтавської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" звернулось до суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області , в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.10.2015 р., просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської ОДПІ від 13.07.2015р.:

- №0001342202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 124 916,25 грн .- повністю;

- №0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 183 195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 065,00 грн.);

- №0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. - повністю.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 13 липня 2015 року №0001342202, №0001362202 - повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 13 липня 2015 року №0001352202 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (код ЄДРПОУ 36333544) суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 183 195 (сто вісімдесят три тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (код ЄДРПОУ 36333544) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,80 грн.

Полтавська ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, наданням невірної оцінки обставинам справи та доказам , просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р., винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрпродснекгруп» в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду першої інстанції правомірною та просить суд апеляційної інстанції залишити постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року без змін , апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Укрпродснекгруп" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36333544, з 15.04.2009 перебуває на обліку в якості платника податків в Полтавській ОДПІ (т. І, а.с. 221).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) та є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є інші види перероблення та консервування фруктів і овочів .

Фахівцями Полтавської ОДПІ у період з 05.05.2015р. по 17.06.2015р. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Укрпродснекгруп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 24.06.2015 №211/22.1-11/00377041/93 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем :

- абзацу "г" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.12, 146.13 статті 146, підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження позивачем податку на прибуток загалом в розмірі 146 240,00 грн.;

- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, абзацу "і" пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження ТОВ "Укрпродснекгруп" податку на додану вартість загалом в розмірі 99 933,00 грн. та завищення від'ємного значення ПДВ загалом в розмірі 47 269,00 грн. /т. 1, а.с. 15-71/.

Так, перевіркою встановлено порушення щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту в частині господарських правовідносин з Приватним підприємством "Орім", що стосувались придбання маркетингових послуг. Так, відповідач переконаний, що придбання таких послуг не пов'язане з господарською діяльністю позивача та не призвело до отримання останнім позитивного результату, а саме - прибутку від придбання таких послуг.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абзацу "і" пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо господарських правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Від" з приводу придбання арахісу, а саме - у виписаних вказаним товариством податкових накладних відсутній обов'язковий реквізит - код товару згідно УКТ ЗЕД.

На підставі висновків акту перевірки Полтавською ОДПІ 13.07.2015р. складено податкові повідомлення-рішення:

- №0001342202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 14010100" загалом в розмірі 124 916,25 грн. (в т.ч., основний платіж - 99 933,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24983,25 грн.) /т. 1, а.с. 13, 14/;

- №0001352202, яким ТОВ "Укрпродснекгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 219 360,00 грн. (в т.ч., основний платіж - 146 240,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73 120,00 грн.) /т. 1, а.с. 11, 14/;

- №0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. /т. 1, а.с. 12, 14/.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, при цьому, з урахуванням уточнень до позову, податкові повідомлення-рішення від 13.07.2015 №0001342202, №0001362202 позивачем оскаржено повністю, а податкове повідомлення-рішення від 13.07.2015 №0001352202 - в частині стосовно висновку контролюючого органу про завищення витрат щодо господарських правовідносин з Приватним підприємством "Орім" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Від" .

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того , що висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи.

Колегія суддів частково погоджується висновком суду першої інстанції щодо у задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.108 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стосовно встановленого перевіркою завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «Компанія «Від», колегія суддів зазначає наступне.

Акту перевірки встановлено , що позивачем в порушення вимог п.198.6 ст.198, абз. і) п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України задекларовано податкового кредиту на суму 11 502 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Від», оскільки податкові накладні оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України так як не вказано код товару згідно УКТ ЗЕД та не надано гігієнічний висновок, що унеможливлює встановити виробника товару (арахісу).

Матеріали справи свідчать ,що між підприємством позивача та ТОВ «Компанія «Від» укладено договір поставки товару від 23.06.2014 №23/06/14 з додатками до нього (т. 2, а.с. 27-34).

В підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано податкові накладні від 24.06.2014 №6, від 04.07.2014 №1 , від 29.07.2014 №10, видаткові накладні від 24.06.2014 №ВД-0000062, від 04.07.2014 №ВД-0000064, від 30.07.2014 №ВД-0000073, товарно-транспортні накладні від 24.06.2014 №ТО-0000001 , від 04.07.2014 №ТО-0000002, від 30.07.2014 №ТО-0000003, платіжні доручення від 04.07.2014 №2716, від 29.07.2014 №2868, від 24.06.2014 №2657 .

Придбаний у ТОВ "Компанія "Від" арахіс позивач використав у виробництві готової продукції, в підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії податкових та видаткових накладних (т. 2, а.с. 47-202).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відсутність у виписаних ТОВ "Компанія "Від" податкових накладних коду УКТ ЗЕД товарів не є достатньою підставою для визнання господарських операцій безтоварними та не може бути визначальним при формуванні платником податків податкового кредиту з ПДВ, оскільки первинними документами підтверджена реальність вказаної операції.

Посилання апелянта на те, що позивачем під час проведення перевірки не було надано гігієнічний висновок, якій би підтвердив виробника товару (арахісу), колегією суддів до уваги не приймаються , оскільки наявність чи відсутність у покупця за договором гігієнічного висновку на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Гігієнічного висновок не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку і не є належним і допустимим доказом факту здійснення господарської операції, а вимога щодо надання таких документів знаходиться поза межами прав наданих контролюючому органу.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія "Від" , що стала підставою для формування податкового кредиту позивача, оформлена належним чином.

Враховуючи наведене, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість у розмірі 11502,0 грн. до податкового кредиту, фактичне виконання умов договорів із спірним контрагентом ТОВ "Компанія "Від" підтверджено первинними документами , які містяться в матеріалах справи, доведено реальність господарських операцій з придбання товару, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також використання такого товару у подальшій господарській діяльності позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 11502,0 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення від 13.07.2015р. № 0001342202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11502,0 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 2875,50 грн. належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.07.2015р. № 0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11502,0 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 2875,50 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Однак , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про завищення валових витрат у розмірі 678500,0грн. та завищення податкового кредиту у розмірі 135 700,0грн. (в т.ч. від'ємне значення - 47269,0грн.) по взаємовідносинах позивача із ПП «Орім», виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП "Орім" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 №149 з додатками (т. 1 а.с. 75-80), за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати ТОВ "Укрпродснекгруп" (замовник) послуги, перелік яких визначено у додатку №1 до договору.

За змістом додатків до договору виконавець зобов'язувався надати замовнику такі послуги: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні (т. 1 а.с. 77-80) .

На виконання умов даного договору ПП "Орім" протягом вересня-грудня 2014 року надало позивачу послуги з маркетингового дослідження щодо здійснення продаж продукції ТОВ "Укрпродснекгруп" у торгівельній мережі ТОВ "АТБ-Маркет" вартістю 814 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 135 700,01 грн.

На підтвердження факту отримання від ПП "Орім" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних від 30.09.2014 №73, від 31.10.2014 №488, від 25.11.2014 №646, від 27.11.2014 №683, від 30.11.2014 №1070, від 23.12.2014 №1327, від 25.12.2014 №1360, від 31.12.2014 №1839 (т. 1 а.с. 81-88).

Також , до матеріалів справи надані копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30.09.2014 №001073 (т. 1, а.с. 89), від 31.10.2014 №002353 (т. 1, а.с. 136), від 30.11.2014 №005366 (т. 1 а.с. 165), від 31.12.2014 №008395 (т. 1, а.с. 188), звітів про надані послуги (т. 1, а.с. 90-135, 137-164, 166-187, 189-216).

Колегія суддів зазначає, що до маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо. Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватися та проводитися за ініціативою власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому, витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Замовниками маркетингових послуг можуть бути будь-які підприємства. Проте, як правило, це великі товаровиробники та оптові продавці (дистриб'ютори). Досить часто підприємства купують готові дослідження певного ринку. При цьому, таку діяльність суб'єкти господарювання можуть здійснювати як самостійно за наявності відповідних фахівців, так і із залученням організацій, що надають маркетингові послуги. При цьому, виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010, тобто суб'єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки".

Матеріалами справи підтверджено, що одним із видів діяльності ПП "Орім" за КВЕД-2010 є 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки".

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути, зокрема, договір на проведення маркетингових досліджень. В свою чергу, підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Крім того, в актах виконаних робіт повинен бути наведений конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що лише при дотриманні вказаних вище умов платник податку має право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат та податкового кредиту.

Однак, акти здачі приймання-виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, місця опитування, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об'єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо), містять лише загальне найменування робіт (послуг) без жодної їх деталізації.

Також, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об'єму продаж товарів торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених у подальшому позивачем з ТОВ "АТБ-маркет", тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП "Орім".

З матеріалів справи не вбачається взаємозв'язку між отриманими Товариством позивача послугами з розміщення продукції на торгових об'єктах, з передпродажної підготовки, дослідження торгових марок, інформацію - маркетинговими послугами, послугами з логістичної обробки товарів, з реклами результатами його господарської діяльності.

Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням, яких має оформлюватися господарська операція, та не визначиш деталізації опису господарської операції у первинному документі, втім умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

У даному випадку умовами договорів, укладеними позивачем та постачальниками ПП "Орім", передбачено надання підприємству послуг з визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні. У цих договорах наведено перелік послуг, що мають бути надані виконавцем на їх виконання.

У поданих підприємством актах здачі-приймання робіт (послуг) зазначено факт надання послуги, її вартість та відсутність будь-яких взаємних претензій сторін.

Таким чином, вказані акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені виконавцем консультації, надані рекомендації, вивчення та аналізи ринку, проведення маркетингових досліджень тощо, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Крім того, зміст розглядуваних послуг передбачає матеріалізацію їх результату, зокрема, у вигляді складених звітів, оформлених документів, розроблених матеріалів та продуктів. Втім відповідні документи (носії) у матеріалах справи відсутні.

Наведені факти у сукупності з викладеними в акті перевірки обставини щодо наявності у спірних контрагентів ознак анонімних структур (які не бути спростовані у ході розгляду даної справи) підтверджують висновок податкового органу про невідповідність сформованих позивачем валових витрат та податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документальної підтвердженності, які є основними умовами для формування даних податкового обліку.

Разом з тим, подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності підприємства позивача.

Подані позивачем звіти містять узагальнену статистичну інформацію у різних сферах господарської діяльності у східних регіонах України та, по суті, являють собою опис поточного стану ринку товарів та окремих економічних категорій певних сфер економіки, однак не відноситься безпосередньо до діяльності самого Товариства та не містить жодних рекомендацій, розроблених конкретно для платника. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.

Наведене не відповідає сутності послуг, визначеній у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Матеріали справи у сукупності не містять доказів на підтвердження того, то ПП "Орім" вивчало, досліджувало та аналізувало споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач, у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем.

Оскільки формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, колегія суддів вважає висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат у розмірі 678500,0грн. та завищення податкового кредиту у розмірі 135 700,0грн. (в т.ч. від'ємне значення - 47269,0грн.) по взаємовідносинах позивача із ПП «Орім» правомірним, що в свою чергу призвело до правомірного прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 13.07.2015р. № 0001342202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88431,0 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 22107,75грн., №0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 183195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 065,00 грн.) та №0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. , тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм права, викладеними в постанові по справі № 21-60а15 від 17.03.2015р. , яка в силу ст. 244-2 КАС України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог та визнання нечиними і скасування податкових повідомлень - рішень від 13.07.2015р. № 0001342202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88431,0 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 22107,75грн., №0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 183195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 065,00 грн.) та №0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. відповідно положень ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги з посиланнями на інші порушення судом першої інстанції не впливають на вирішення справи по суті та не спростовують його правильних висновків.

В іншій частині постанова суду першої інстанції постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 200, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2015р. по справі № 816/2836/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог та визнання нечиними і скасування податкових повідомлень - рішень від 13.07.2015р. № 0001342202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88431,0 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 22107,75грн., №0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 183195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 065,00 грн.) та №0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн.

В цій частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.15р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 15.02.2016 р.