Постанова № 55803058, 04.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3630/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.,

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області і управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ольшанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області і управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області про зобов'язання провести перерахунок та виплату: одноразової грошової допомоги при звільненні за 22 роки 1 місяць 6 днів календарної служби, компенсації за невикористану щорічну відпустку терміном 60 діб, перерахунок та виплату середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірної бездіяльності.

Постановою миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що наказом управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області від 23 березня 2015 року № 14 о/с позивача було звільнено у запас ЗС України, за п. «ж» ст. 64 (за власним бажанням).

У вищенаведеному наказі, також, зазначено, що вислуга років в календарному обчисленні на день звільнення становить 22 роки 1 місяць 6 днів.

Згідно наказу командира військової частини 3039 ВВ МВС України від 31 грудня 2003 року № 384 позивача було звільнено у запас збройних сил за п. «є» ст. 63 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту. Вислуга складала 11 років 6 місяців 6 днів.

Згідно архівної довідки від 29 квітня 2015 року № 367 позивач при первісному звільненні одноразову грошову допомогу не отримував.

Позивачу при звільненні у 2015 році було виплачено одноразову грошову допомогу (25 відсотків) лише за 10 років (термін служби в пенітенціарних органах).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 6 ст. 9 вищенаведеного Закону передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Таким чином, обов'язковою умовою зарахування періоду попередньої служби до календарного строку, який необхідний для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні є не набуття права на її отримання при попередньому звільненні.

Статтею 9 вищенаведеного Закону (у редакції при попередньому звільненні - 2003 рік) було передбачено, що Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 1992 року N 393 не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язка з систематичним невиконанням умов контракту.

Отже, позивач, при попередньому звільненні, не набув права на отримання спірної допомоги та не отримував її.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вищенаведену допомогу позивачу за 22 роки.

Згідно п. 17.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 07.10.2009 N 222 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2009 року за N 1040/17056), розрахунок тривалості невикористаної чергової відпустки за поточний рік, за яку виплачується грошова компенсація, визначається пропорційно часу перебування на службі в році звільнення за кожний повний місяць служби з розрахунку однієї дванадцятої частини належної відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Одержана в результаті розрахунку тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Під час визначення тривалості відпустки враховується період служби в році звільнення без включення в нього наданої відпустки.

Згідно довідки відповідача від 15 травня 2015 року позивач не використав 30 діб чергової відпустки за 2010 рік, 30 діб чергової відпустки за 2014 рік і 12 діб за 2004 рік.

У 2015 році позивач використав чергову відпустку за 2015 рік (термін 45 діб).

Таким чином, позивачу необхідно було компенсувати відповідачам 37 діб чергової відпустки за 2015 рік. Після відповідних відрахувань у позивача залишилося 35 діб невикористаних відпусток.

Згідно довідки відповідачів середньоденне грошове забезпечення позивача складає 153,88 гривень.

Таким чином, позивачу за невикористану відпустку належало 5385,8 гривень, що були у повному обсязі нараховані та сплачені позивачу /а.с. 11, 14, 17-19, 28, 29, 51, 52, 53, 77, 78/.

Отже, позовна вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку терміном 60 діб, а не 35 задоволенню не підлягає.

Окрім того, з норм діючого законодавства не вбачається. що норм ст. 117 КЗпП України можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення у повному обсязі.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Ольшанську виправну колонію управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 22 роки календарної служби з урахуванням вже здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Постанова у повному обсязі виготовлена 8 лютого 2016 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/