Ухвала суду № 55802995, 03.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 р.

м.Одеса

Справа № 815/5086/15

Категорія: 5.2.2

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Омікрон плюс» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та скасування рішень, –

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2015 року ТОВ «Омікрон плюс» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування: рішення про коригуванню митної вартості товарів №500060001/2015/610106/2 від 07 серпня 2015року, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00226 від 07.08.2015р.

В обґрунтування позову зазначено, що при визначенні митної вартості товару, митний орган повинен був застосувати основний метод визначення митної вартості товарів. При цьому, доводи митниці щодо невідповідності документів не відповідають дійсності. Так, посилання митного органу на розбіжність з приводу того, що у п.3.1 зовнішньоекономічного контракту від 13.07.015р. №ОМК ТВS встановлено базис ціни на умовах СІР Kiev, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Одеса, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з п.3.1 Контракту допускаються поставки на інших умовах, які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару. На товар поставлений 07.08.2015р. сторони обумовили умови поставки CIF Одеса, про що укладена та підписана специфікація №12959/А від 13.07.2015р., яка є невід’ємною частиною Контракту. Щодо відсутності страхових документів, відсутності в рахунку-фактурі (інвойсі) інформації щодо умов оплати товару, позивач зазначає, що згідно умов Контракту всі витрати із завантаження, пакування, поставки та страхування товару, вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах наданих митному органу. Умови оплати товару повністю визначені Контрактом. Затвердженої форми інвойсу та вимог щодо його заповнення законодавством України не передбачено. Митним законодавством та умовами Контракту не передбачено обов’язку сторін дублювати умови оплати партії товару, які визначені положеннями Контракту.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року позов задоволений, оскільки позивачем під час митного оформлення товарів були надані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 липня 2015 року між ТОВ «Омікрон плюс» та Фірмою «Т-business, INC» (Panama) укладено зовнішньоекономічний Контракт №ОМКТВS про поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в інвойсі до кожної партії товару.

Згідно п. 3.1 Контракту базисні умови поставки СІР Kiev (Україна) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010р. Допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010p., які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару.

За умовами п.4.1, 4.2 Контракту товар поставляється за цінами, зазначеними в інвойсах до кожної партії товару. Ціна товару зазначається у специфікації до кожної партії товару. Ціна товару містить: ціну товару, вартість завантаження товару, пакування та страхування.

Пунктами 5.2, 5.3 Контракту визначено, що оплата вартості товару здійснюється в строк не пізніше 90 днів з дати поставки товару на підставі рахунків-фактур (invoices) і транспортних накладних.

Так, 05.08.2015 року згідно Контракту на умовах CIF Одеса морським транспортом було ввезено в Україну партію товару на загальну суму 53032,32 доларів США.

На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «Омікрон плюс» надано документи: митну декларацію з додатками № 500060001/2015/014634 від 07 серпня 2015 року; картку обліку від 03 липня 2015 року №100/2015/0003566; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №12959 від 05 серпня 2015 року; коносамент №09А526W від 26 липня 2015 року; коносамент №МАЕU579610926 від 30 червня 2015 року; рахунки-фактури (Інвойсу) №13259 від 13 липня 2015 року; пакувальний лист №12959 від 13 липня 2015 року; зовнішньоекономічний Контракт №OMKTBS від 13 липня 2015 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); декларацію про проходження товару 12959; специфікацію №12959/А від 13 липня 2015 року; акт фізичного огляду б/н від 06 серпня 2015 року; звіт про зважування б/н від 07 серпня 2015 року.

Однак, відповідач повідомив позивача про те, що подані документи містять розбіжності, а саме: поставка за митною декларацією здійснюється на умовах поставки CIF за Інкотермс-2010. Разом з тим, в поданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В поданому до митного оформлення рахунку фактурі (інвойсі) від 13 липня 2015 року №12959 відсутня інформація щодо умов оплати товару, яка передбачена п. 5.2 зовнішньоекономічного договору від 13 липня 2015 року №ОМІКТ.

07 серпня 2015 року інспектором ВМО-1 м/п «Одеса-порт» винесено рішення про корегування митної вартості товарів №500060001/2015/610106/2, відповідно якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом.

07 серпня 2015 року інспектором м/п «Одеса-порт» ВМО-1 складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00226 за якою позивачу відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів на підставі ст. 256, ч. 6 п. 2 ст. 54 Митного кодексу України, оскільки прийнято рішення про корегування митної вартості №500060001/2015/610106/2 від 07 серпня 2015 року та запропоновано подати нову декларацію з врахуванням вимог рішення про корегування.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару, карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Так, відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст.57 МК України.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в оскаржуваних рішеннях митного органу обґрунтувань неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, та безпідставність висновків про застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості – резервного.

Судом встановлено, що згідно п. 3.1. Контракту базисні умови поставки товару визначені СIF Kiev (Україна) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 р.

Згідно абзацу другого п. 3.1. Контракту базисні умови поставки товару визначені CIF Kiev (Україна) відповідно до Інкотермс 2010р. Допускаються поставки на інших умовах згідно Інкотермс 2010 р., які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару.

На партію товару, що була поставлена 07.08.2015 року сторони обумовили умови поставки CIF Одеса, про що сторонами було домовлено шляхом укладення та підписання специфікації №12959/А від 13.07.2015 року, якає невід’ємною частиною контракту.

Вказані документи були надані митному органу, але не враховані останнім при прийнятті оскаржуваних рішень.

Згідно п. 4.1. Контракту товар поставляється за цінами, зазначеними в інвойсах до кожної партії товару.

Пунктами 4.1. та 4.2. Контракту визначено, що ціна товару зазначається у специфікації до кожної партії товару. Ціна товару містить: ціну товару, вартість завантаження товару, пакування та страхування.

Згідно правил Інкотермс 2010 за умовами СIF Вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення) продавець зобов'язаний застрахувати товар, оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення (без вивантаження).

Відповідно до п. 5.1 Контракту покупець провадить оплату товару в доларах США. Форма оплати банківський переказ.

Згідно п. 5.2 Контракту оплата вартості товару здійснюється в строк не пізніше 90 днів з дати поставки товару. Згідно п. 5.3 Контракту оплата провадиться на підставі рахунків фактур (invoices) і транспортних накладних. Всі платежі провадяться по платіжним реквізитам сторін.

Як встановлено судом, будь-якої іншої домовленості щодо умов оплати вартості поставленої 07.08.2015 року партії товару, зазначеної у специфікації №12929/А від 13.07.2015 року сторонами не передбачалось.

Згідно загальносвітової практики, інвойс має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в інвойсі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Умовами Контракту, митним законодавством не передбачено обов’язку сторін договору дублювати умови оплати партії товару, які чітко визначені положеннями зовнішньоекономічного Контракту.

Таким чином, згідно умов Контракту всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах наданих митному органу для митного оформлення, а тому надання додаткових документів згідно митного законодавства, в тому числі окремо зазначати вартість страхування в документах митним законодавством не передбачається.

Відповідно до вищевикладеного, підстави для відмови у митному оформленні у відповідача відсутні, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія