Ухвала суду № 55802962, 03.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2178/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Виробничо-комерційної Фірми "МАРС" (Мале підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року Виробничо-комерційна Фірма "МАРС" (Мале підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 06 квітня 2015 року №000312201 в частині податкового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 217746,00 грн. та №000322201 в частині податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 246617,22 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові вказані повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з постановою суду, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 березня 2015 року по 18 березня 2015 року уповноваженими особами ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

25 березня 2015 року за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ склала акт №1849/15-53-22-01/13880445, яким встановлено порушення TOB п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 5337745,00 грн.; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.192.1 ст.192, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 4030364,00 грн..

06 квітня 2015 року на підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення рішення: №000312201 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8006618,00 грн., з яких за основним платежем 5337745,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2668873,00 грн., та №000322201 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 6045546,00 грн., з яких за основним платежем 4030364,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2015182,00 грн..

Вважаючи винесення вказаних податкових повідомлень-рішень протиправним ТОВ 14 квітня 2015 року звернулось з позовом до суду про їх скасування.

Пізніше, на підставі рішення ДПІ від 20 квітня 2015 року за № 9312/10/15-53-22-00, до TOB застосовано податковий компроміс щодо податкового зобов'язання: - по податку на прибуток на загальну суму 5119999,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06 квітня 2015 року №000312201, у зв'язку з чим підлягає сплаті 255999,95 грн. по податку на прибуток підприємства, після чого 4863999,05 грн. (95% основного податку) та 255999,95 грн. (штрафної санкції) вважатимуться погашеними; та по податку на додану вартість на загальну суму 3729346,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06 квітня 2015 року №000322201, у зв'язку з чим підлягає сплаті 186467,30 грн. по податку на додану вартість, після чого 3542878,70 грн. (95% основного податку) та 1864673,00 грн. (штрафної санкції) вважатимуться погашеними.

Таким чином, після погодження відповідачем застосування процедури податкового компромісу, спірною залишилася сума основного грошового зобов'язання 217746,00 грн. по податковому повідомленню-рішенню №000312201 від 06 квітня 2015 року, та сума основного грошового зобов'язання 246617,22 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0322201 від 06 квітня 2015 року, що і стало підставою для зменшення ТОВ позовних вимог.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2015 року №000312201 та №000322201 у вказаній частині, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках акту перевірки №1849/15-53-22-01/13880445 від 25 березня 2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положенням пп.139.1.9 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу валових витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, на ряду з іншим, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в період часу з 03 квітня 2014 року по 12 травня 2014 року між позивачем та ТОВ "АРКОМБУД" було укладено договори підряду, за якими замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи: з монтажу обладнання автоматики в торговому центрі, з монтажу трубопроводів в житловому трьохсекційному будинку із вбудованою поліклінікою та підземним паркінгом, з монтажу мереж пожежного комплексу в житловому трьохсекційному будинку із вбудованою поліклінікою та підземним паркінгом, з монтажу трубопроводу на складі №2 логістичного центру, з монтажу обладнання автоматики в екстракційному цеху олійно-екстракційного заводу, з монтажу обладнання автоматики в житловому трьохсекційному будинку із вбудованою поліклінікою та підземним паркінгом. Крім того, між позивачем та ТОВ "Торгівельний дім "Будсвіт" 13 березня 2014 року укладено договір поставки труби гофрованої №2, а 21 жовтня 2013 року між ТОВ та ТОВ "Шелеш" укладено договір поставки №5.

На підтвердження виконання умов даних договорів ТОВ надано: копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за червень 2014 року, копії актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в за червень 2014 року, копії видаткових накладних від 04 листопада 2015 року №1298 та від 28 березня 2014 року №ТД-0000016.

Факт оплати за отриманий товар підтверджуються виписками по особовому рахунку № 26003000058205 TOB у ПАТ Укрсоцбанк Іллічівське відділення 300023 за: 20 травня 2014 року, 04 червня 2014 року, 16 червня 2014 року; 27 червня 2014 року, 02 липня 2015 року, якими підтверджується сплата позивачем контрагенту коштів за виконані роботи. Також, матеріали справи містять виписку по особовому рахунку № 26003000058205 позивача в ПАТ Укрсоцбанк Іллічівське відділення 300023, за 20 березня 2014 року (TOB "ТД "БУДСВІТ") та виписку по особовому рахунку № 26003000058205 позивача в ПАТ Укрсоцбанк Іллічівське відділення 300023, за 04 листопада 2013 року (TOB "ШЕЛЕШ").

Крім того, на вимогу ТОВ та з метою формування останнім податкового кредиту контрагентом позивача були виписані податкові накладні, зокрема, № 56 від 04 червня 2014 року; № 57 від 04 червня 2014 року, № 298 від 20 травня 2014 року; № 63 від 04 червня 2014 року, № 296 від 20 червня 2014 року; № 62 від 04 червня 2014 року; № 69 від 04 червня 2014 року; № 625 від 27 червня 2014 року; № 301 від 16 червня 2014 року; № 621 від 27 червня 2014 року; копія податкової накладної № 622 від 27 червня 2014 року, а також податкові накладні № 2 від 20 березня 2014 року та № 5 від 04 листопада 2013 року.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності та оскільки договори позивача з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинам з вказаними субєктами господарської діяльності.

Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 06 квітня 2015 року №000312201 в частині основного податкового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 217746,00 грн., та №000322201 в частині основного податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 246617,22 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення в цій частині - скасуванню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Окрім іншого, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору до ухвалення судового рішення, а тому судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта у розмірі 5359,2 грн..

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 5359 (пять тисяч триста пятдесят дев'ять), 20 грн..

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_2 Суддя: Суддя: ОСОБА_3 ОСОБА_1