Постанова № 55802598, 15.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12728/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Вівдиченко Т.Р., Оксененка О.М.,При секретарі:Приходько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київпастранс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Виробничого кооперативу «Контакт-90» до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Комунальне підприємство «Київпастранс», про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Виробничий кооператив «Контакт-90» пред'явив позов до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа: КП «Київпастранс», в якому просить: визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення без виконання наказу Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказу Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 № 910/24745/13, наказу Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 за № 56/344, незаконними; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві прийняти на виконання наказ Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказ Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 № 910/24745/13, наказ Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 за № 56/344 та здійснити безспірне списання коштів з будь-яких рахунків Комунального підприємства «Київпастранс», що відриті в Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві на користь виробничого кооперативу «Контакт-90».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2014 р. по справі № 910/24745/13 з КП «Київпастранс» на користь ВК «Контакт-90» стягнено заборгованість у розмірі - 178 204,16 грн., про що видано наказ Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 р. № 910/24745/13.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 р. по справі № 56/344 з КП «Київпастранс» на користь ВК «Контакт-90» стягнено заборгованість у розмірі - 1 615 953,70 грн., про що видано наказ Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. № 56/344.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 р. по справі № 6/419 з КП «Київпастранс» на користь ВК «Контакт-90» стягнено заборгованість у розмірі - 3 640 088,86 грн., про що видано наказ Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 р. № 6/419.

Зазначені вище накази Господарського суду м. Києва знаходилися на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві зазначені накази були повернуті ВК «Контакт-90» без виконання, про що винесено постанови від 26.12.2014 р. ВП № 43920551, від 25.12.2014 р. ВП № 23444598, від 25.12.2014 р. ВП № 23444366. Підставою для повернення виконавчих документів стягувачеві стала відсутність майна та коштів у боржника на які може бути звернено стягнення.

У зв'язку із наведеним вище та, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників», яким визначено механізм виконання судових рішень, виконавчою службою було рекомендовано стягувачу подати виконавчі документи до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на виконання.

За результатами звернення позивача до відповідача, ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві повернуто без виконання наказ Господарського суду м. Києва від 02.12.2010 за № 6/419, наказ Господарського суду м. Києва від 09.04.2014 р. № 910/24745/13, наказ Господарського суду м. Києва від 26.11.2010 р. № 53/344 щодо примусового стягнення коштів з КП «Київпастранс» (лист від 25.05.2015 р. № 10-08/532-6867).

Позивач, вважаючи дії Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві протиправними щодо повернення судових рішень без виконання, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

У відповідності із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом частини другої статті 17 цього ж Закону судовий наказ є виконавчим документом.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (надалі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03 серпня 2011 р. № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно п. 26 Порядку, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Позивач, надав суду лист ГУ ДКСУ у м. Києві № 10-08/532-6867 від 25.05.2015р., в якому чітко зазначено наступне: «Додатково інформуємо, що на рахунках КП «Київпастранс», які відкриті в Головному управлінні Казначейства, відсутні бюджетні асигнування та взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів за будь-якими договорами, крім таких, оплата яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Києва.»

Отже, Відповідач, обґрунтував повернення наказів суду позивачу, повідомивши останнього про відсутність коштів на рахунках третьої особи. А як вже було сказано вище, безспірне списання коштів здійснюється при їх наявності. У разі відсутності бюджетних коштів за їх цільовим призначення на рахунках одержувача цих коштів, в даному випадку КП «Київпастранс», ГУ ДКСУ у м. Києві не має права проводити безспірне списання коштів з інших рахунків підприємства не за їх цільовим призначенням.

Таким чином, якщо бюджетні призначення/асигнування на оплату заборгованості минулих років не передбачено місцевим бюджетом на поточний рік або їх не виділено розпорядником бюджетних коштів, то безспірне списання коштів з казначейських рахунків одержувача є неможливим.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст.ст. 2, 22), розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.

Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань та ін.

Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України на поточний рік чи рішенням про місцевий бюджет.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України, ст. 23 Бюджетного кодексу України.

У статті 25 Бюджетного кодексу України зазначається, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Державним казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Стаття 119 Бюджетного кодексу України зазначає що: нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів: бюджетним асигнуванням (розпису бюджету. кошторису, плану використання бюджетних коштів).

При здійсненні господарської діяльності розпорядники бюджетних коштів повинні керуватись положеннями ст. 48 Бюджетного кодексу, згідно з яким будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України та рішеннями про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу, казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядником бюджетних коштів м. Києва у сфері транспорту та пасажироперевезень являється Департамент транспортної інфраструктури КМДА.

Відповідно до Статуту, КП «Київпастранс» є юридичною особою, має відокремлено майно, самостійний баланс. Підприємство здійснює свою діяльність на засадах господарської самостійності.

Кошти з бюджету м. Києва виділяються КП «Київпастранс» для виконання цільових програм, передбачених рішеннями Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 60/925 «Про бюджет міста Києва на 2015 рік» та від 28 січня 2015 року № 59/924 «Про програму економічного і соціального розвитку міста Києва на 2015 рік».

Так, Департамент фінансів КМДА, листом від 24.03.2015р. за № 054-2-2- 10/946, повідомив Позивача, що Програмою економічного та соціального розвитку м. Києва на 2015 рік Департаменту транспортної інфраструктури КМДА для КП «Київпастранс» за рахунок бюджетних коштів передбачені асигнування в сумі 36 967,1 тис. грн., в т.ч. оплата за минулі роки в сумі 7 687,7 тис. грн. Станом на 23.04.2015р. фінансування в сумі 7 687,7 тис. грн., які призначені на оплату заборгованості минулих років, здійснено.

Департамент транспортної інфраструктури КМДА як розпорядник бюджетних коштів повинен був ці кошти виділити та перерахувати на розрахунковий рахунок третьої особи (КП «Київпастранс»), який відкрито у ГУ ДКСУ у м. Києві, для подальшого їх цільового використання.

Отже, КП «Київпастранс» не є державним органом або установою, яка повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів, а отримує їх виключно за цільовими програмами та безпосередньо від головного розпорядника коштів бюджету - Департаменту транспортної інфраструктури та є лише одержувачем бюджетних коштів.

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку, що ГУ ДКСУ у м. Києві являється установою, яка здійснює лише фактичний перерахунок бюджетних коштів, а не їх розподіл та виділення. Отже, у разі відсутності бюджетних коштів за їх цільовим призначення на рахунках одержувача цих коштів, в даному випадку КП «Київпастранс», ГУ ДКСУ у м. Києві не має права проводити безспірне списання коштів з інших рахунків підприємства не за їх цільовим призначенням.

Частиною першою ст. 2 даного ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Оскільки КП «Київпастранс» не має відношення до жодних з перелічених органів/установ тощо, дія вказаної норми закону на останнього не поширюється.

Крім того, колегія суддів наголошує, що кошти, що стягуються по наказам №№ 56/344 та 6/419, мали відношення до договорів, джерелом фінансування яких були власні кошти підприємства.

Щодо наказу Господарського суду м. Києва по справі №910/24745/13, колегія суддів зазначає, що судом було прийнято рішення про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ВК «Контакт-90» інфляційних втрат та 3% річних за вищевказаний період, що визначається законодавцем як відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності). Отже, стягнення інфляційних втрат та 3% річних, в даному випадку, не може бути грошовим зобов'язанням за рахунок бюджетних коштів.

Стаття 43 Бюджетного кодексу України зазначає, що: Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок), стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Колегія суддів звертає увагу, що Порядком за для уникнення бюджетних правопорушень передбачено не вичерпний перелік підстав за яких виконавчий документ повертається стягувачеві.

Так, зокрема, п. 9 Порядку передбачає: Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ:

- не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувана перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

Зокрема, пунктом 31 Порядку, визначено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.

Також боржник зобов'язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Зазначений строк може бути продовжений органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника до двох місяців.

Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.

Колегія суддів зазначає, що згідно листа КП «Київпастранс» від 24.04.2015 №01/575 виконання спірних наказів суду буде здійснюватись за рахунок власних коштів КП «Київпастранс» з поточних рахунків, відкритих в банківський установах України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було правомірно повернуто судові накази стягувачеві без виконання, а тому правових підстав для визнання дій ГУ ДСКУ у м. Києві неправомірними у суду не має.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог Виробничого кооперативу «Контакт-90» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Т.Р. Вівдиченко

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Оксененко О.М.