Постанова № 55802347, 09.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

09 лютого 2016 року Справа № 814/1615/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного малого підприємства "ІНТЕРФЛОТ", АДРЕСА_1,Миколаїв,54017 доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС Миколаївської області, вул. Г.Петрової, 2-а,Миколаїв,54029 провизнання протиправним та скасування податкового рішення від07.04.2015р.№ 14,ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство «Інтерфлот» (далі - позивач, ПМП) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. миколаєва Головного управління ДФС Миколаївської області (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами (з урахуванням уточненими вимогами):

-визнати протиправним та скасувати податкове рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Головного управління ДФС у Миколаївській області № 14 від 07.04.2015р. про непогодження застосування процедури податкового компромісу Приватному малому підприємству «ІНТЕРФЛОТ» (код 20862643) в повному обсязі.

-зобов'язати Державну податкову інспекцію у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Головного управління ДФС у Миколаївській області розглянути по суті заяву Приватного малого підприємства «ІНТЕРФЛОТ» про застосування податкового компромісу щодо податкових повідомлень- рішень № НОМЕР_1 яким визначено суму податкового зобовязання за податком на додану вартість за основним платежем 167944,00 грн., за штрафними санкціями 83972,00 грн. та № НОМЕР_2, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на 56951,00 грн. з нарахуванням штрафних санкцій 14237,75 грн. та винести відповідне рішення по даній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове рішення є таким, що суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, згідно яких вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що повністю відповідаю нормам діючого законодавства.

У судовому засіданні 09.02.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне мале підприємство Інтерфлот зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

У період з 28.01.2014 по 08.02.2014 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2013 року.

14 лютого 2014 за результатами перевірки відповідачем було складено акт №321/14-04-15-01-19/20862643 у висновках якого зазначено, що позивачем порушено абзац б п. 185.1 ст. 185, абзац г п. 187.1 ст. 187 п. 194.1 ст. 194, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2013 року на 56951 грн., порушено абзац б п. 185.1 ст.185, абзац г п.187.1 ст. 187, п.194.1 ст. 194, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у розмірі 167944 грн.

На підставі даного акту 04.03.2014 р. відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення:

- НОМЕР_1 яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 167944 грн. та штрафними санкціями на суму 83972,00 грн.;

- НОМЕР_2 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 56951,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 14237,75 грн.

У зв'язку з незгодою з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року у справі №814/1539/14 ПМП «Інтерфлот» у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року винесено ухвалу у справі 814/1539/14, якою відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, а постанову Миколаївського адміністративного суду від 26.11.2014 року у справі 814/1539/14 залишено без змін.

01 квітня 2015 року до податковою від ПМП «Інтерфлот» надійшла заява від 31.03.2015 року про застосування податкового компромісу на податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Заява Приватного малого підприємства „Інтерфлот від 31.03.2015 № З розглянута 03.04.2015 року на засіданні комісії на виконання розпорядження Державної податкової пекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 32.2015 №2-р «Про створення комісії з питань застосування податкового компромісу», за результатами якого прийнято рішення №14 від 07.04.2015 року про непогодження застосування процедури податкового компромісу Приватному малому підприємству «ІНТЕРФЛОТ» (арк с. 13).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, яким було відмовлено в погодженні застосування процедури податкового компромісу звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України) (далі - ҐПК України).

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

За правилами встановленими у п. 7 відповідного підрозділу процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до підп. 2.1 п. 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі - Методичні рекомендації), затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування Методичних рекомендацій слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.

Також, відповідно до під. 2.4 п. 2 Методичних рекомендацій під досягненням компромісу розуміється сплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та/або податку на прибуток.

Поняття податкового зобов'язання та поняття від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, а також поняття бюджетного відшкодування послідовно розмежовуються нормами Податкового кодексу України.

Про їх нетотожність, зокрема, свідчить п. 54.3 ст. 54 ПК України, згідно з яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення сум податку на додану вартість платника податків.

До того ж, законодавець чітко визначив поняття податкового зобов'язання, яке закріплено в підп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме: податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено у ст. 200 ПК України, зокрема сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що предметом податкового компромісу може бути виключно донараховане податкове зобов'язання та не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з ПДВ або суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

В даному випадку актом документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПМП «Інтерфлот» суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2013 року акт від 14.02.2014 року № 321/14-04-15-01-19/20862643 не встановлено факту завишення податкового кредиту.

Крім того, 20.05.2015 року набрала законної сили постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2014 року у справі №814/1539/14, якою у задоволенні позову ПМП «Інтерфлот» до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2014 року за №0001801501 та НОМЕР_2 відмовлено (арк. с. 23-24).

Відповідно до листа Комітету з питань податкової та митної політики при Верховній раді У №04-27/10-598 від 10.03.2015 року податковий компроміс можливий як до податкових зобовязань будуть визначені підприємством самостійно, так і щодо неузгоджених сум податкових зобовязань визначених в ППР, щодо яких не закінчена процедура адміністративного та/або судового оскарження.

Таким чином, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, що підтверджує правом донарахованих контролюючим органом податкових зобовязань, відповідно до положень Податкового кодексу України, процедура судового оскарження є закінченою, а суми податкових зобовязань узгодженими, тому застосування податкового компромісу не є можливим.

Також суд наголошує на тому, що підрозділом 92 Розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України визначено право платника податків скористатися процедурою податкового компромісу за певних умов, проте не визначено обов'язку контролюючого органу на погодження застосування податкового компромісу.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення відповідача про непогодження застосування процедури податкового компромісу Приватному малому підприємству «ІНТЕРФЛОТ».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що рішення №14 від 07.04.2015 року про непогодження застосування процедури податкового компромісу Приватному малому підприємству «ІНТЕРФЛОТ» винесене відповідно до діючого законодавства України, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич