Постанова № 55802292, 11.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року № 813/79/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Капустинська Н.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Залізничної об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Залізничної об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №3510194, №3510195 від 10 червня 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом безпідставно винесено податкові повідомлення-рішення №3510194, №3510195 від 10 червня 2015 року, якими останній нараховано орендну плату за землю з фізичних осіб, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сяйво,16-б. Позивач вважає такі рішення органу ДФС незаконними, оскільки не є землекористувачем спірної земельної ділянки з 03 квітня 2014 року внаслідок укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень ОСОБА_4 по вул.Сяйво, 16-б, м.Львів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав наведених у позовній заяві, просить позов задовільнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях.У письмових запереченнях на позов зазначив, що податкове повідомлення-рішення №3510194, №3510195 від 10.06.2015 року, яким позивачу збільшено плату за земельний податок з фізичних осіб за 2015 рік нарахований ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на підставі відомостей наданих Львівською міською радою та з дотриманням вимог ст.288 та 289 Податкового кодексу України. За таких підстав, відповідач вважає позов безпідставним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі факти, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

24 лютого 2014 року між Львівською міською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі. Предметом договору оренди вказано земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м.Львів, вул.Сяйво, 16-б, загальною площею 0,0134 га, кадастровий номер 4610136300:06:019:0017.

03 квітня 2014 року позивач продала нежитлові приміщення, які розташовані по вул.Сяйво,16-б в м.Львові, що розташовані на першому поверсі будівлі та позначені в плані цифрами від « 2» по « 5» громадянці ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим номером 332.

10.06.2015р. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення №3510194 від 10.06.2015р., яким нараховано 12784,98 грн з орендної плати з фізичних осіб та податкове повідомлення-рішення №3510195 від 10.06.2015 року, яким нараховано 85392,16 грн з орендної плати з фізичних осіб.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказаний розрахунок стосується заборгованості за період з 01.01.2015 р по 31.12.2015 р. Водночас, із змісту податкових повідомлень-рішень №3510194, №3510195 від 10.06.2015 р. не вбачається періоду нарахування платежу.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції станом на час спірних правовідносин), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Відповідно до п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п.287.1 статті 288 Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 р №71-VIII в редакції станом на час спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не спростовано факт непереходу права власності на нежитлові примішення, які розташовані по вул.Сяйво,16-б в м.Львові, що розташовані на першому поверсі будівлі та позначені в плані цифрами від « 2» по « 5» громадянці ОСОБА_4

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється ст.120 ЗК України та 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків) (ч.2 ст.377 ЦК України).

Відповідно до п «е» ст.141 Земельного кодексу України,ст.31 Закону України «Про оренду землі» підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми чітко встановлюють, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені і припиняються правовідносини із землекористування. Тобто, з моменту передачі позивачем нерухомих об'єктів, розташованих на спірній земельній ділянці, до іншої фізичної особи, обов'язок позивача зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, припинився у зв'язку з фактичним припиненням речового права на спірну ділянку.

Вказані положення законодавства відображені у п.37 договору оренди землі (реєстраційний номер від 26.02.2014р. за №3-2282). (а.с.11).

Таким чином, нарахування позивачу податковим органом податкового зобов'язання щодо орендної плати є неправомірним, оскільки договір оренди землі (реєстраційний номер від 26.02.2014р. за №3-2282 ) є припиненим відповідно до закону, та не потребує вчинення якихось додаткових дій з боку сторін договору, в тому числі і укладення угоди про його розірвання.

Для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки та припинення цього права пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору (припинення цього договору).

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні особи. Наведене означає і відсутність обов'язкової реєстрації факту розірвання договору оренди землі для встановлення обставин щодо припинення податкового обов'язку платника.

Враховуючи пріоритетність застосування спеціальних норм Податкового кодексу України перед іншими нормами законодавства у регулюванні податкових правовідносин, доцільним є висновок, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок (припинення цього права) не може викликати права та обов'язку платників у сфері оподаткування.

За таких підстав, суд доходить висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування. У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник та попередній землекористувач (позивач) добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, то обов'язок сплати орендної плати за земельну ділянку покладено на нового власника, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст.102 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи, що в ході судового розгляду суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності нарахування податкового боргу з земельного податку та винесення спірних повідомлень-рішень, суд доходить висновку, про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольняє позов.

Згідно із ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Залізничної об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №3510194, №3510195 від 10.06.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (м.Львів, вул.Плугова,4а/84, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 982,00 (дев»ятсот вісімдесят дві гривні 00 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 16 лютого 2015 року.

Суддя Гулкевич І.З.