Ухвала суду № 55802166, 11.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 р.Справа № 820/11068/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015р. по справі № 820/11068/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцопт і компанія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Канцпот і компанія" (далі по тексту ТОВ «Канцопт і компанія»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якій просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №2620302203 від 12 червня 2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року по справі № 820/11068/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцопт і компанія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12 червня 2015 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канцопт і компанія" (юридична адреса: пр. Леніна, буд. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ: 39859805) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6946 (шість тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 54 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року по справі № 820/11068/15 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Канцопт і компанія» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження проведення розрахунків за товар, отриманий від контрагента-постачальника ТОВ «Формес-Т», а також доказів розвантаження, оприбуткування отриманого товару та використання його у господарській діяльності позивача. Крім того, позивачем не надано до перевірки рахунків-фактур на кожну партію товару, що передбачено договором поставки. Також вказав на розбіжність між податковим кредитом позивача та податковими зобовязаннями контрагента ТОВ «Формес-Т» за січень 2015 року. Пояснив, що податкова декларація зазначеного постачальника не визнана як податкова звітність та має статус «до відома»; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Формес-Т» анульоване 02.03.2015 року. З огляду на викладене, вважає вірними висновки акту перевірки про безтоварність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року по справі № 820/11068/15 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Канцопт і компанія» з 15 листопада 2010 року зареєстрованe виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа.

Основним видом діяльності підприємства за КВЕД - 2010 46.90 є неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується довідкою АА 741174, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 8).

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Канцопт і компания" (код ЄДРПОУ 37367146) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Формест - Т" (ЄДРПОУ 39483631) за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2015 р., № 2320/20-30-22-03/37367146 (а.с. 10-25), яким зафіксовано порушення п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до:

- завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період на сумі 360002 грн. та внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 288735 грн.;

- завищення від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19) на суму 48812 грн. у січні 2015 року;

- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24) на суму 22455 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення позивачеві грошового зобовязання з ПДВ на суму 433102,50 грн., у т.ч. за основним платежем 288735,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144367,5 грн. (а.с. 26).

Позивач не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, подав скаргу (первинну) від 28.07.2015 року від 28/07/15 до Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просив скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 12.06.2015 р.

Головним управлінням ДФС у Харківській області за результатами розгляду скарги прийнято рішення № 3013/10/20-40-10-04-14 від 16.09.2015 р. (а.с. 30-33), яким скаргу ТОВ "Канцопт і компанія" залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 12.06.15 №2620302203 - залишено без змін.

30.09.2015 р. позивач звернувся з повторною скаргою за № 30/09/15 до Державної фіскальної служби України (а.с.34-35), рішенням № 21728/6/99-99-10-01-01-25 від 15.10.2015р. вищезазначеного органу повторна скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2015 року №2620302203 - без змін (а.с 37-39).

Скориставшись правом, наданим пунктом 56.1 статті 56 ПК України, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту із контрагентом ТОВ "Формест - Т" та, як наслідок, відсутності підстав для прийняття вищевказаного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобовязання з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 п.200.1 п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України слугувало твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Формес-Т».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1, 2 п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що господарські правовідносини між "Канцопт і компанія" та ТОВ "Формест - Т" здійснювались на підставі договору поставки № 0501-П від 05 січня 2015 року (а.с.50).

За умовами вказаного договору ТОВ "Формес-Т" (Постачальник) зобов'язується поставити гофроящики (товар), а ТОВ "Канцопт і компанія" (Покупець) - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно виставленого рахунку - фактури, на окрему партію товару. Договором визначено, що місцем постачання товару є склад Покупця за адресою: м. Харків, вул. Заліська, 26. Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту передачі товару безпосередньо Покупцю або повноважному представнику Покупця відповідно до накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на партію товару. Моментом переходу до Покупця права власності за цим Договором вважається дата відвантаження товару.

Факт отримання товару (гофроящики), 30.01.2015 року від ТОВ "Формест - Т" підтверджується видатковими накладними від 30.01.2015 року № 3001/1, № 3001/2, № 3001//3, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.54, 59, 64).

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, транспортування товару від постачальника ТОВ "Формес-Т" до покупця ТОВ "Канцопт і компанія" здійснювались протягом 25.01.2015 р., 26.01.2015 р., 28.01.2015 р. відповідно до товарно-транспортних накладних № КЦ/0010227 від 25.01.2015 р., № КЦ/ 0010223 від 25.01.2015 р., № КЦ/0010228 від 26.01.2015 р., № КЦ/0010234 від 28.01.2015 р. (а.с. 55-58), протягом 29.01.2015 р., 30.01.2015 р. відповідно до товарно-транспортних накладних № КЦ/0010249 від 29.01.2015 р., № КЦ/0010249 від 29.01.2015 р., КЦ/0010250 від 30.01.2015 р., № КЦ/0010248 від 30.01.2015 р. (а.с. 60-63), протягом 27.01.2015 р., 28.01.2015 р., 27.01.2015 р. відповідно до товарно-транспортних накладних № КЦ/0010229 від 27.01.2015 р., № КЦ/0010239 від 27.01.2015 р., № КЦ/0010230/1 від 28.01.2015 р., № КЦ/0010230 від 28.01.2015 р., № КЦ/ 0010240 від 28.01.2015 р., № КЦ/0010237 від 30.01.2015 р. (а.с. 65 -70).

Колегія суддів відмічає, що ТМЦ, реалізовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Формес-Т", отримувались водіями позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на складі позивача приймались директором підприємства ОСОБА_6 як уповноваженою особою, про що свідчить підпис останньої у видаткових накладних та прибуткових ордерах на товари, копії яких надано до матеріалів справи.

Наявність у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повноважень на отримання товару від постачальника ТОВ "Формес-Т" підтверджується довіреностями, договорами доручення № 0501-ДП та 0501/1-ДП від 05.01.2015 року, а також звітами повірених, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між позивачем та ТОВ "Формес-Т" укладено договір користування приміщенням № 04/15/055 від 12.01.2015 р., за яким ТОВ "Формест -Т" бере у тимчасове користування приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Чувашська, буд. 8, площа якого складає 150 кв.м. (а.с. 71 - 72).

Колегія суддів зауважує, що адресою вантажовідправника у вищезазначених товарно-транспортних накладних є м. Харків, вул. Чувашська, буд.8, а адресою пункту розвантаження - м. Харків, вул. Заліська, 26, що узгоджується із вказаним договором.

Постачальником ТОВ "Формес - Т" виписано позивачеві податкові накладні № 42 від 30.01.2015 р. на загальну суму 720,00 грн., в т.ч. сума ПДВ - 12000,56 грн., № 43 від 30.01.2015 р. на загальну суму 626 340,00 грн., в т.ч. сума ПДВ - 104 390,00 грн., № 44 від 30.01.2015 р. на загальну суму 813 669,20 грн., в т.ч. сума ПДВ - 135 611,53 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.77-82).

Факт сплати вартості отриманих ТМЦ підтверджується платіжними дорученнями № 1531 від 25.05.2015 р., № 1540 від 26.05.2015 р., № 1567 від 28.05.2015 р., № 1785 від 29.05.2015 р., № 1560 від 27.06.2015 р., копії яких надано до матеріалів справи (а.с. 73-76).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Канцопт і компанія» та ТОВ «Формес-Т» вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, основним видом діяльності ТОВ "Канцопт і компанія" є неспеціалізована торгівля. Свій товар позивач фасує у придбані у свого постачальника ТОВ "Формес -Т" гофроящики, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів та заявок про використання матеріалів на упаковку товарів, які відвантажуються автомобільним транспортом, а також накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів (а.с. 104 - 120).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Формес-Т», а товари, придбані у вказаного контрагента, були використані ТОВ «Канцопт і компанія» в межах здійснення власної фінансово- господарської діяльності.

Твердження відповідача про ненадання позивачем документів про оприбуткування придбаного товару та його використання у господарській діяльності спростовуються наявними в матеріалах справи копіями прибуткових ордерів на товари, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, заявок та звітів про використання матеріалів на упаковку товарів, які відвантажуються автомобільним транспортом (а.с.103-120).

З приводу доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки документів про проведення розрахунків між ТОВ «Канцопт і компанія» та ТОВ «Формес-Т» колегія суддів зазначає, що з огляду на положення п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту може бути не лише дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, а й дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що нездійснення позивачем повної оплати поставленого товару на час проведення перевірки не позбавляє ТОВ «Канцопт і компанія» на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Формес-Т».

Крім того, наявність заборгованості може слугувати передумовою для звернення контрагента-постачальника з претензією до ТОВ «Канцопт і компанія» про сплату коштів, або до господарського суду з відповідним позовом, та сама по собі не є підставою для збільшення податковим органом грошових зобовязань позивача.

Разом з цим, колегія суддів відмічає, що станом на час винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення заборгованість позивача перед ТОВ «Формес-Т» була повністю погашена (а.с.73-76).

За таких обставин, несвоєчасна оплата позивачем поставленого товару не є підставою вважати господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом безтоварними.

З приводу тверджень відповідача про ненадання позивачем документальних доказів розвантаження товару засобами ТОВ «Канцопт і компанія» колегія суддів зазначає, що факт розвантаження ТМЦ працівниками позивача підтверджено наданими до матеріалів справи копіями нарядів-завдань на виконання робіт (а.с.207-212).

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на наявність розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Канцопт і компанія» та податковим зобовязанням ТОВ «Формес-Т» на суму 360002,09 грн., з огляду на невизнання як податкової звітності декларації підприємства ТОВ "Формес-Т" за січень 2015 року, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Формес-Т» було направлено лист до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ГУ ДФС у Київській області, в якому просило повідомити, яку ознаку мала декларація з ПДВ за січень 2015 року станом на 23.02.2015 року.

Згідно з відповіддю ДПІ у Оболонському районі м. Києва ГУ ДФС у Київській області станом на 23.02.2015 року податкова декларація ТОВ «Формес-Т» з ПДВ за січень 2015 року мала статус «діюча» (а.с.40-41).

Доводи відповідача про те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Формес - Т" було анульоване 02.03.2015 р. не є свідченням відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за результатами відносин із вказаним контрагентом, оскільки станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Формес-Т» та складення податкових накладних № 42, № 43, № 44 від 30.01.2015 р. останній був зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Формес-Т» було чинним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по відносинам із контрагентом ТОВ «Формес-Т».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2015 року № НОМЕР_1 про збільшення позивачеві грошового зобовязання з ПДВ на суму 433102,50 грн., у т.ч. за основним платежем 288735,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144367,5 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем при поданні апеляційної скарги не було сплачено судовий збір.

При відкритті провадження у справі за клопотанням відповідача сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 наведеної статті (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VІІІ) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору складає 1,5% розміру позовних вимог, однак, не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" було встановлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2015 року - 1218 грн.

Таким чином розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, становив 6496,54 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 року по справі № 820/11068/15, становить 7146,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у зазначеному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2015р. по справі № 820/11068/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61166, м. Харків, просп. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805) на користь державного бюджету на реквізити : отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7146 (сім тисяч сто сорок шість) грн. 19 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 16.02.2016 р.