Ухвала суду № 55802094, 09.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р.Справа № 552/5794/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві на постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.12.2015р. по справі № 552/5794/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві

про визнання рішення протиправним та повернення незаконно утриманої пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання рішення протиправним та повернення незаконно утриманої пенсії.

Свій позов мотивувала тим, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Відповідно до рішення № 134 від 28.05.2015 року з неї утримується переплата пенсії, яка виникла в зв`язку з тим, що позивач була зареєстрована, як суб`єкт підприємницької діяльності. Вважає дане рішення протиправним, оскільки відомості про реєстрацію її в якості суб`єкта підприємницької діяльності на час проведення перерахунку (жовтень 2011 року) вже знаходились в Пенсійному фонді.

У зв`язку з цим просила суд визнати протиправним рішення №134 від 28.05.2015 року Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про утримання надміру виплачених сум пенсій та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві повернути їй утримані з пенсії кошти та стягнути з державного бюджету судові витрати на правову допомогу в розмірі 1650 грн.

08.12.2015 року позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд зобов`язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві повернути їй утримані з пенсії кошти в розмірі 1798,92 грн. та стягнути з державного бюджету судові витрати на правову допомогу в розмірі 1650 грн.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 08.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення №134 від 28.05.2015 року Управління Пенсійного фонду України Київського району м. Полтави щодо утримання пенсії з ОСОБА_1 в розмірі 5368,46 грн. як надміру нарахованих коштів. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві повернути ОСОБА_1 та виплатити 1798,92 гривень, які були незаконно утримані з її пенсії. В частині стягнення витрат понесених на правову допомогу відмовлено.

ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.12.2015 року в частині відмови у стягненні витрат, понесених на правову допомогу. Зазначає, що позивач надав необхідні документи на підтвердження понесених витрат. Посилається на порушення судом першої інстанції ч.3 ст.90 КАС України. Посилається на ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Вказує, що суд неправомірно посилається при вирішенні питання на Постанову Кабінету Міністрів України, невірно визначився, щодо не надання позивачем документів підтверджуючих розрахунок часу, витраченого на надання правової допомоги, розміру компенсаційних витрат. Зазначає, що позивачем надані необхідні документи для підтвердження понесених витрат.

Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.12.2015 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що ОСОБА_1 не повідомила Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про те, що розпочала займатися підприємницькою діяльністю, у зв`язку з цим їй продовжувалася виплата як непрацюючій особі, внаслідок цього виникла переплата пенсії, яка утримується за оспорюваним розпорядженням. Враховуючи вищевикладене, вважає, що пенсія ОСОБА_1 нарахована та виплачується у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства, підстави для скасування рішення № 134 від 28.05.2015 року відсутні.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Від представника позивача та від головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного сектору Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує відповідну пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві.

Згідно витягу з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 23.06.2010 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець. З 2012 року позивач підприємницьку діяльність припинила.

Відповідно до рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві № 134 від 28.05.2015 року з ОСОБА_1 утримується переплата пенсії, яка виникла в зв`язку з працевлаштуванням за період з 01.10.2011 року по 30.04.2015 року та перерахунку їй пенсії як непрацюючій особі. Також позивачу було повідомлено, що переплату буде утримано в розмірі 20% з пенсії до повного погашення. Дане рішення було прийнято у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомила Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що стало наслідком переплати пенсії.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з таких підстав.

Пенсійне забезпечення громадян реалізується за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- IV від 09.07.2003 року та Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 16 вищезгаданого Закону № 1058- IV за пенсіонерами закріплений обов`язок повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення;

Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким керувався відповідач при прийнятті свого рішення, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Стаття 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

01.10.2011 року змінено порядок перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

З 01.10.2011 року ОСОБА_1 пенсія перераховувалася у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На підставі поданої заяви від 01.04.2015 року, свідоцтва про здійснення підприємницької діяльності з 22.06.2010 року та повідомлення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 27.03.2015 року проведено перерахунок пенсії як непрацюючій особі.

Пенсійним фондом зазначено, що в результаті проведеного перерахунку пенсії за період з 01.10.2011 року по 30.04.2015 року виникла переплата пенсії в сумі 5368 грн. 46 коп., про що позивача повідомлено листом управління № 4635/04-13 від 27.04.2015 року.

Проте з моменту виплати ніяких змін не відбулось.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 стала підприємцем, до змін в законодавстві щодо виплати спірних сум пенсії.

При цьому, як зазначає позивач та листом від 30.09.2015 року відповідач визнає, що ОСОБА_1 з 22.06.2010 по 27.03.2015 перебувала як фізична особа підприємець на обліку у управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі в м. Полтаві.

Тобто відповідач був обізнаний про статус позивача.

Враховуючи зазначене, на момент перерахунку пенсії у звязку зі змінами у законодавстві у 2011 році відповідач був обізнаний про статус фізичної особи підприємця пенсіонера, однак здійснив перерахунок.

З урахуванням зазначеного у суду відсутні підстави вважати, що позивач не повідомив відповідача про зміну статусу та отримав суми пенсії внаслідок зловживань з боку або подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно у відповідача були відсутні підстави передбачені зазначеними вище нормами ст. ст. 16, 50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» , ст. ст. 102, 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для прийняття оскарженого рішення про утримання надмірно виплачених сум пенсій та відповідно його виконання.

Щодо апеляційної скарги позивачки, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути витрати на правову допомогу та надав в їх обґрунтування копію квитанції прибуткового касового ордеру про сплату 1650 грн., договір про надання юридичних послуг, копію свідоцтва платника єдиного податку особи що надала послуги.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторонни, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів не можливо зробити висновок про обсяги наданих юридичних послуг, крім того вони не містять достатніх критеріїв для визначення обсягу наданих послуг, а отже кількість годин, затрат та сума є необґрунтованими.

Так у договорі визначено, що за ним надаються послуги інформаційно консультативні та по складанню позовної заяви про скасування рішення ПФУ Київському районі м. Полтава №134 від 28.05.2015. Однак не зазначено за яку послугу яка сума сплачується. Не надано документів підтверджуючих затрати часу на надання послуг. Надані позивачем документи таких даних не містять.

При цьому договором передбачено, що сума у 1650 грн. визначається у відповідності до тарифів Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Проте ст. 1 зазначеного Закону встановлено, що сума компенсації розраховується з урахуванням мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

А як зазначено вище документів щодо часових затрат на надання допомоги не надано.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 1650 грн., то суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку відсутності підстав для стягнення на його користь вказаної суми.

Помилкове посилання суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України №590 2006 року не призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.12.2015р. по справі № 552/5794/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2016 р.