Ухвала суду № 55802044, 03.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 487/161/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 24 червня 2014р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобовязання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії як непрацюючому пенсіонеру,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобовязання здійснити нарахування та виплату надбавки до пенсії як не працюючому пенсіонеру.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 23 листопада 2013р. він звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої просив провести з 1.09.2013р. нарахування та виплачувати надбавку до пенсії, як не працюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сімї - доньку ОСОБА_3, до досягнення нею 23 річного віку, відповідно до п «а» ч.1 ст.16, ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області Листом №1788-Ш-07 від 4.12.2013р. відмовлено позивачу у нарахуванні вищевказаної надбавки до пенсії.

Позивач посилаючись на протиправність відмови Управління, просив позов задовольнити.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 24 червня 2014р. у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для виплати позивачу надбавки до пенсії, передбаченої ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки донька позивача, яка знаходиться на його утриманні, досягла 18-ти річного віку, а отже не відноситься до непрацездатних членів сім'ї, вичерпний перелік яких містить ч.4 ст.30 зазначеного Закону.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та обєктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є воєнним пенсіонером та з 26.04.2010р. отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.1992р..

Дочка позивача ОСОБА_3 16.06.1995р.н., є студенткою 1 курсу денної форми навчання Інституту економіки та менеджменту факультету економіки та підприємства Національного авіаційного університету. Термін її навчання з 1.09.2013р. по 30.06.2017р.

23.11.2013р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням надбавки на непрацездатних членів сім'ї, але 4.12.2013р. отримав відмову у проведенні перерахунку.

Перевіряючи наявність підстав для виплати позивачу зазначеної надбавки до пенсії суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.16 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), а саме на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною четвертою ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки -55 років) або є інвалідами;

в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками -50 років або якщо вони є інвалідами;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Часиною шостою ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Зазначені у частині шостій ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до непрацездатних членів сім'ї не відносяться, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися передбачена у пункті "а" частини першої статті 16 цього Закону надбавка до пенсії.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу надбавки до пенсії передбаченої ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки донька позивача, яка знаходиться на його утриманні, досягла 18-ти річного віку, а отже не відноситься до непрацездатних членів сім'ї, вичерпний перелік яких містить ч.4 ст.30 зазначеного Закону.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 24 червня 2014р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1