Ухвала суду № 55802040, 03.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3340/15-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.,

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекцій у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2015р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекцій у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до Державної податкової інспекцій у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003241703 від 25.08.2015р., яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8875,64грн., з яких за основним платежем на 5917,09грн., за штрафними санкціями на 2958,55грн., рішення №0003261703 від 25.08.2015р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 1388,22грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003251703 у сумі 13688,29грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що у період з 20.04.2015р. по 5.05.2015р. податковим органом проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 1.01.2013р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2013р. по 31.12.2014р..

За результатами вказаної перевірки 13.05.2015р. ДПІ складено акт №196/21-03-17-03/НОМЕР_1, у висновках якого вказано на порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.164.2.6 п.164.2 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме - заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 5917,09грн.; п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на 13688,20грн.

На підставі акту перевірки 25.08.2015р. ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0003241703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8875,64грн., з яких за основним платежем на 5917,09грн., за штрафними санкціями на 2958,55грн., рішення №0003261703 від 25.08.2015р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 1388,22грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003251703 у сумі 13688,29грн.

Позивач вважає, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій не відповідають існуючим фактичним обставинам та діючому податковому законодавству, у зв'язку з чим є протиправними. Посилаючись на зазначені обставини позивач просив позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015р. №0003241703, вимогу про сплату боргу від 25.08.2015р. №Ф-0003251703, рішення від 25.08.2015р. № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Сторону були сповіщенні про час і місце судового розгляду у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не зявилися, про причини не повідомили. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані усі необхідні документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат по господарським операціям з контрагентами та безпідставність прийняття ДПІ спірного ППР, Рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу по єдиному внеску.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та обєктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами документальної планової перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 1.01.2013р. по 31.12.2014р. та обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період, ДПІ 13.05.2015р. складено акт за №196/21-03-17-03/НОМЕР_1, у висновках якого вказано на порушення - пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.164.2.6 п.164.2 ст.164, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме - заниження податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 5917,09грн.; - п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на 13688,2грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки 25.08.2015р. ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення за №0003241703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 8875,64грн., з яких за основним платежем на 5917,09грн., за штрафними санкціями на 2958,55грн., рішення від 25.08.2015р. за №0003261703 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у розмірі 1388,22грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0003251703 у сумі 13688,29грн.

Підставою для прийняття спірних рішень ДПІ стали висновки про те, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб, оскільки неправомірно віднесено до витрат вартість товарів придбаних у ТОВ «Експерт Лоджик» на загальну суму 37880,6грн. Також вказано, що по вказаному контрагенту не підтверджено реальність господарських операцій за перевірений період. Що стосується ТОВ «ОСОБА_3 Херсон», то ДПІ вказало, що вказаний контрагент подав додаток №1 у рахунок зменшення податкових зобовязань та відповідно зменшив суму отриманого доходу, а позивач повинна подати коригуючий розрахунок та зменшити суму витрат за 2013р. на 1566,65грн. Проте, позивачка такого розрахунку не подала, чим привела до завищення суми витрат за 2013р. на вказану суму. Крім того, допущенні порушення призвели до заниження позивачем суми єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу на суму 13688,2грн.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень ДПІ та підстави, за якими вони прийняті, судова колегія виходить з наступного.

Як визначено в п.177.2 ст.177 ПК України для фізичних осіб-підприємців об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010р. №2464-VІ базою оподаткування єдиного внеску для фізичних осіб підприємців є сума доходу, отриманого від діяльності, яка підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Отже, виходячи із наведених норми діючого законодавства, єдиною базою для визначення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є чистий дохід, отриманий за підсумками звітного (податкового) періоду (року).

У своїх поясненнях, в суді першої інстанції ДПІ посилалось на те, що позивачем допущено порушення щодо обчислення бази оподаткування за 2013р., хоча встановлена правильність декларування ФОП доходів за 2013р. у розмірі 705901,66грн. Крім того, документально підтверджено витрати за 2013р. на суму 718946,73грн. проти 758393,98грн., які були задекларовані позивачем. Таким чином, завищеною є сума витрат у розмірі 39447,25грн. З вказаної суми ДПІ і були обчисленні грошові зобовязання з ПДФО та єдиного внеску.

Однак, виходячи з акту перевірки, відповідач повинен був обчислити відємне значення обєкту оподаткування у розмірі 13045,07грн. (705901,66 грн. - 718946,73 грн.), а не суму 39447,25грн., яку він сам встановив.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблений вірний висновок про те, що ДПІ не встановлено наявності чистого доходу, який підлягав оподаткуванню за правилами ст.177 ПК України та ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Що стосується доводів ДПІ щодо формування витрат у розмірі 37880,60грн. по відносинам з ТОВ «Експерт Лоджик», суд першої інстанції виходив з того, що за правилами п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як визначено в п.177.4 ст.177 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

За правилами п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано: договір поставки від 4.03.2013р. за №01-13/3, видаткову накладну від 4.03.2013р. за №ЕЛ-2, податкову накладну №2 від 4.03.2013р., ТТН за №2 від 4.03.2013р., квитанцію до прибуткових касових ордерів на оплату товару №10 від 13.03.2013р., №18 від 15.03.2013р., №25 від 19.03.2013р., №28 від 22.03.2013р., №35 від 27.03.2013р.

Отже, вказані первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з вказаним контрагентом.

В той же час, ДПІ не надала до суду будь-яких доказів того, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Експерт Лоджик» вчиняло порушення у сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою фіктивного формування податкового кредиту.

Єдиною підставою для сумніву у реальності господарських операцій з ТОВ «Експерт Лоджик» та зменшенню витрат є наявність акта від 13.06.2013р. № 58/22.8-17/37064405 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Експерт Лоджик» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 1.03.2013р. по 31.03.2013 р.»

Однак, з аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, п.п.6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена контролюючим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні контролюючого органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

Діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, визнання нікчемними правочинів, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнано належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Що стосується обставин діяльності ТОВ «Експерт Лоджик», то судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання своїм контрагентом норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни стосуються саме контрагента і не можуть автоматично розповсюджуватися на позивача. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а ДПІ у м.Херсону ГУ ДФС у Херсонській області не має жодних зауважень до наданих позивачем первинних документів по господарських операціях з ТОВ «Експерт Лоджик».

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ «Експерт Лоджик» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів у цього постачальника, висновок ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про завищення позивачем витрат за такими операціями є протиправним.

Таким чином, судом вірно встановлено, що висновки ДПІ про заниження позивачем оподаткованого доходу за 2013р. є протиправними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 25.08.2015р. № НОМЕР_3 підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2015р. № Ф-0003251703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 25.08.2015р. № НОМЕР_2 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки висновки ДПІ визнано неправомірними, то рішення про застосування штрафних санкцій від 25.08.2015р. №0003261703, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.08.2015р. №Ф-0003251703 є протиправними та підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,200,206КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекцій у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2015р. залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекцій у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області до Державного бюджету України (УК у м.Одесі/Приморський р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923; банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області; код банку отримувача (МФО) - 828011; рахунок отримувача 31212206781008; код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 535,92грн..

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

ОСОБА_1