Ухвала суду № 55802015, 27.01.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3953/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В.,

за участю секретаря Мамедової С.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2015 року ТОВ "Юкрейніан Шугар Компані" звернулося до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2015 року №0001241500 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 356571грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 178286грн., оскільки воно було прийнято на підставі висновків попереднього акту перевірки про завищення відємного значення з ПДВ, які вже визнанні неправомірними згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пункту 200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку позивача, з приводу податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року, за результатами якої складений акт від 20 квітня 2015 року №233/14-20-15-34539925. /а.с.9-12/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.200.3 ст.200, п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, п.7 розділу 9 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року№966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 102/26547, а саме: у таблиці 1 «Облік сум залишків відємного значення попередніх звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року» додатку 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за період лютий 2015 року, підприємством невірно визначено залишок не погашених сум податку задекларованих до бюджету відшкодування за звітні періоди до 01 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобовязань з податку наступних звітних періодів (графа 4, таблиця 1 (Д2)).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2015 року №0001241500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 356571грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 178286грн. /а.с.22/

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, зменшення позивачу бюджетного відшкодування за грудень 2013 року є наслідком рішення контролюючого органу про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0003741500 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартості за листопад 2013 року на суму 356571грн. було прийнято податковою 05 червня 2014 року на підставі акта перевірки №250/14-20-15-34539925 від 16 травня 2014 року.

При цьому, постановою Миколаївського окружного адміністративного суму від 23 жовтня 2014 року у справі №814/2911/14 (набрала законної сили) податкове повідомлення-рішення №0003741500 від 05 червня 2014 року було скасовано.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки оскаржене у даній справі податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2015 року №0001241500 про зменшення суми бюджетного відшкодування було прийнято на підставі висновків попереднього акту перевірки про завищення відємного значення з ПДВ, за яким було прийнято скасоване судом податкове повідомлення-рішення №0003741500 від 05 червня 2014 року, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.88 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись, ст.ст. 94, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 8825,14грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька