Ухвала суду № 55801932, 17.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2015 рокусправа № 804/3863/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання:Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмаль» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 804/3863/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмаль» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дніпронафтопродукт», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ТОВ «Вінмаль» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року №0002302202.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року залучено до участі в у справі третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Дніпронафтопродукт».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вінмаль» відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ТОВ «Вінмаль», подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що податковий кредит ним сформований на підставі виданої контрагентом податкової накладної, контрагент ТОВ «Талис Плюс» є платником ПДВ та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору по постачанню нафтопродуктів. Апелянт вказував, що взаємовідносини з його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій, здійснення операцій підтверджується наявними первинними документами, наявні належно оформлені акти передачі товару, листи про час постачання товару. Апелянт вказував, що як і він так і ТОВ «Талис Плюс» має виробничі потужності та спроможні виконувати укладений договір. Апелянт вказував, що отриманий від ТОВ «Талис Плюс» товар (нафтопродукти) було використано у власній господарській діяльності. Апелянт вказував, що на його господарську діяльність не впливає діяльність контрагента з третіми особами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці позивача податковий орган встановив відсутність первинних документів, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій, а саме встановлено відсутність рахунків-фактур та доказів оплати, які входять до переліку документів які обовязково повинні бути, без яких, не можливо встановити реальність господарських операцій, відсутні належним чином складені акти приймання-передачі товару. Суд першої інстанції вказував, що у ТОВ «Талис Плюс» відсутні основні фонди, виробниче обладнання, трудові ресурси для постачання товару, його перевезення, передання на зберігання. Встановлено відсутність підтверджень реальності господарських відносин позивача з його контрагентами, не підтверджено виконання укладеного договору. Суд першої інстанції при відмові у задоволенні позовних вимог посилався на п. 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Суд першої інстанції вказував, що відсутність доказів реального вчинення операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що Криворізькою центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вінмаль» з питань підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Талис Плюс» за червень 2014 року. За результатами перевірки 21.10.2014 року складено акт № 1494/04-81-22-02/37065110. Згідно висновків перевірки викладених у акті, ТОВ «Вінмаль» порушено п. 44.1 ст. 44, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1,198.3, 198.4 ст. 198 ПК України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, а саме, документально не підтверджено реальність здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Талис Плюс» за липень 2014 року, за наслідками чого ТОВ «Вінмаль» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Талис Плюс» на суму 1415269,80 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин позивача з з ТОВ «Талис Плюс», відсутність обєктів оподаткування та не можливість реального здійснення операцій.

На підставі акту перевірки Криворізькою центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 04.11.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Вінмаль» збільшено розмір грошового зобовязання з ПДВ на суму 2122905 грн., з яких за основним платежем 1415270 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 707635 грн.

ТОВ «Вінмаль» скористалось своїм правом подати до податкової інспекції та вищих органів ДФС скаргу на податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДФС України від 04.02.2015 року № 2207/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.11.2014 року залишене без змін, скарга без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Талис Плюс» (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №20/06-4П від 20.06.2014 року, згідно якого ТОВ «Талис Плюс» передає у власність у певному обємі і у певний строк нафтопродукти а покупець приймає товар та здійснює його оплату. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Талис Плюс» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності за липень 2014 року. Договором передбачалось, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору, номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються у додаткових угодах до договору; поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору; товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW- резервуари нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт» і на інших базах, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуватися ним на підставі цивільно-правових договорів (Інкотермс-2010); сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару.

20.06.2014 року між ТОВ «Вінмаль» та ТОВ «Талис Плюс» укладено додаткову угоду №140630000000027 до договору №20/06-4П від 20.06.2014 року, згідно якої продавець зобов'язався поставити на умовах: EXW резервуари нафтобази ПАТ «Дніпронафтопродукт» та на інших базах, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуватися ним на підставі цивільно-правових договорів, а покупець прийняти до 30.06.2014 року нафтопродукти в кількості 479,413 т на суму 8491618,78 грн., у тому числі ПДВ 1415269,80 грн.

За результатами виконання договору та додаткової угоди ТОВ «Талис Плюс» видало ТОВ «Вінмаль» податкову накладну № 26 від 30.06.2014 року та № 29 від 30.06.2014 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно форми затвердженої наказом Міністерства доходів та зборів України та Податкового кодексу України. Як доказ виконання договору, надано видаткову накладну №140630000000027, лист ТОВ «Талис Плюс» №13/06-ТП від 20.06.2014 року, відповідно якого ТОВ «Талис Плюс» повідомляє ТОВ «Вінмаль», що нафтопродукти придбані згідно договору №20/06-4П, знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого можуть бути отримані в будь який час.

Варто вказати, що ТОВ «Вінмаль» у якості доказу оплати поставки нафтопродуктів від ТОВ «Талис Плюс» надано копію платіжного доручення № 12180 від 02.03.2015 року. Такий доказ оплати можна поставити під сумнів з огляду на здійснення договірних відносин у червні 2014 року. Договором на поставку нафтопродуктів була передбачена оплата протягом 120 днів з дати підписання акту прийому передачі товару.

Натомість, договором постачання нафтопродуктів передбачені такі документи як заявка покупця, акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Позивачем не надано такі документи, які передбачені договором №20/06-4П від 20.06.2014 року, відсутні акти приймання-передачі нафтопродуктів. Наданий акт приймання-передачі нафтопродуктів має відношення до іншого договору поставки від 01.06.2014 року, який не є доказом по справі.

Окрім того, не підтверджено доцільність перевезення нафтопродуктів від ТОВ «Талис Плюс» до ПАТ «Дніпронафтопродукт». Не надано акти приймання передачі нафтопродуктів між ТОВ «Талис Плюс» та ПАТ «Дніпронафтопродукт», документи щодо передання та отримання товару на зберігання у спеціальних резервуарах.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобовязання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платниками податків, у даному випадку позивачем та його контрагентом, його виконання, використання отриманих послуг у власній діяльності, і головне здійснення оплати за договором, тобто передача коштів від замовника на рахунок виконавця (підрядника). Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Головною ознакою по комерційній корисності від отриманого товару, є отримання прибутку шляхом використання такого товару у власній діяльності або перепродажу для отримання комерційної вигоди. ТОВ «Вінмаль» не підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані нафтопродукти від ТОВ «Талис Плюс», зміна майнового стану та активів позивачем не доведена.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій ТОВ «Вінмаль» з ТОВ «Талис Плюс» у звязку з відсутністю підтвердження дійсності виконання господарських операцій. Позивачем не підтверджено використання нафтопродуктів від ТОВ «Талис Плюс» у своїй власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що витрати, здійснені та задекларовані ТОВ «Вінмаль», не повязані з придбанням товарів або отриманням послуг чому є підтвердження не виконання договору та відсутність руху коштів як засобу оплати по такому договору. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання, а потім продажу товару, використання отриманих послуг у власній діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінмаль» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 804/3863/15 залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:С.В. Сафронова

Суддя:Д.В. Чепурнов

Суддя:В.Ю. Поплавський