Постанова № 55801926, 20.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"20" січня 2016 р. справа № 804/4222/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. у справі №804/4222/15

за позовом ОСОБА_2

до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області

про визнання бездіяльності протиправною та припинення арештів, -

встановив:

Позивач 20.03.2015 року звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень від 25.03.2015 року, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо не закриття виконавчих проваджень та не скасування арештів;

- скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 26258712, виданий 28.02.12 р. Бабушкінським ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3, винесену відносно нерухомого майна позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо не внесення записів про припинення чинності арештів на нерухоме майно позивача;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести записи про припинення чинності арешту, що був зареєстрований 29.02.12р. за реєстраційним номером 12222854 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 26258712, виданий 28.02.12р. Бабушкінським ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3, винесеної відносно нерухомого майна позивача, а саме: магазин непродовольчих товарів, адреса: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.. Ширшова, буд.10.;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис про припинення чинності арешту, що був зареєстрований 29.02.2012 р. за реєстраційним номером 12222826 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 26258712, виданий 28.02.12 р. Бабушкінським ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3, винесеної відносно нерухомого майна позивача, а саме: квартира, адреса: м. Дніпропетровськ, вул..

АртемаАДРЕСА_1;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис про припинення чинності арешту, що був зареєстрований 29.02.2012 р. за реєстраційним номером 12222885 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 26258712, виданий 28.02.12 р. Бабушкінським ВДВС ДМУЮ ОСОБА_3, винесеної відносно нерухомого майна позивача, а саме: нежитлове приміщення 15ХХІУ, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 8а;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис про припинення чинності арешту, що був зареєстрований 15.10.2014 р. за реєстраційним номером 7340498 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 36331654, виданий 14.10.14 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, винесеної відносно нерухомого майна позивача, а саме: нежитлове приміщення, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, буд.10, приміщення 5;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис про припинення чинності арешту, що був зареєстрований 15.10.2014 р. за реєстраційним номером 7339896 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 36331654, виданий 14.10.14 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, винесеної відносно нерухомого майна позивача, а саме: нежитлове приміщення, адреса: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Артема, буд.8а, приміщення 15;

- зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести запис про припинення чинності арешту, що був зареєстрований 15.10.2014 р. за реєстраційним номером 7337878 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 36331654, виданий 14.10.14 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, винесеної відносно нерухомого майна позивача, а саме: квартира, адреса: м. Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, АртемаАДРЕСА_2.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови від 03.04.2015 р. зазначив про відсутність підстав для задоволення позову. В резолютивній частині постанови від 03.04.2015 р. позов задовольнив повністю. Суд зазначив, що відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 р., з набранням сили рішенням, що було прийнято у зв'язку з нововиявленими обставинами, всі судові рішення у цій справі втрачають законну силу, отже, немає необхідності вирішувати питання про їх скасування. Тому, у відповідності до ч. 1 п. 5 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем, оскільки скасовано рішення суду, яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа. Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

02.07.2015 року, не погодившись з постановою суду, Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль", як особа, що не приймала участь у справі, але вважає, що її права порушені оскаржуваним рішенням, оскаржило її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заявник посилається на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або обставин.

Так, заявник зазначає, що суд безпідставно вирішив питання щодо скасування арештів, накладених у виконавчому провадженні № 36331654, що перебуває у провадженні відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. При цьому суд не залучив зазначений орган до участі в справі, не дослідив матеріали виконавчого провадження.

Зазначає також, що суд безпідставно скасував накладені арешти, оскільки виконавче провадження було правомірно відкрито, дії державного виконавця не були оскаржені.

Просить скасувати постанову суду та відмовити в позові. Крім того, 09.12.2015р. заявник надіслав доповнення до апеляційної скарги, які судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки подані з порушенням строку, передбаченого ч.3 ст. 193 КАС України.

Відповідачі та заявник апеляційної скарги, повідомлені належним чином, до судового засідання не зявились, про причини неявки суду не повідомили. Позивач вважається повідомленим у відповідності до ч. 4 с. 33, ч. 11 ст.35 КАС України.

Справа розглядається у відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом Публічного Акціонерного Товариства "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2011р. було забезпечено позовні вимоги у справі шляхом накладення арешту на все майно, яке належить позивачу ОСОБА_5 Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 17.02.2012 року було забезпечено позовні вимоги у справі шляхом накладення арешту на певне майно, яке належить позивачу, у іншій частині арешт знято.

На виконання даної ухвали Бабушкінським ВДВС ДМУЮ державним виконавцем Астапенковою К.М. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 26258712, видана 28.02.12 р.

22 червня 2011 р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 суми боргу солідарно на користь ПАТ "ОСОБА_1 Аваль".

На виконання даного рішення Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було відкрите виконавче провадження та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП 36331654 від 14.10.14 р.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 30.12.2014 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі №2-1333/11 рішення про стягнення коштів за даною справою було скасовано, позивачу відмовлено у позові, провадження припинено.

На підставі цього рішення 17.02.2015 р. позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з проханням припинити виконавче провадження та скасувати арешти, але на час розгляду справи в суді першої інстанції виконавче провадження не припинено та арешти не скасовані.

02.03.2015 р. Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська було винесено ухвалу, якою роз'яснено, що з набранням законної сили рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2014 р. за результатами перегляду за нововиявленими обставинами, ухвала від 17.02.2012 р. втратила законну силу.

Відповідна заява до Бабушкінського відділу ДВС ДМУЮ була подана позивачем 06.03.2015 р., але арешт з майна не було скасовано, що порушує права позивача.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадку скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на основі виконавчого документа. Отже, суд вважав, що права позивача порушені та задовольнив позов повністю.

Апеляційний суд не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст.33 КАС України, судові виклики та повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Бабушкінський ВДВС отримав судову повістку, ухвалу суду від 25.03.2015 року та позов з додатками лише 04.04.2015 року, поштове повідомлення долучено до справи (а.с.21) не в порядку календарної черговості та передує листу, отриманому 31.03.2015 року (а.с.23).

Від відповідача - Реєстраційної служби Дніпропетровського Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в справі міститься клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 26), та наводиться поважна, на думку колегії суддів, причина неотримання позову та додатків до нього, що є порушенням прав відповідача, передбачених ст. 49, ч.6 ст.107 КАС України. Крім того, поштове повідомлення про вручення судової повістки, ухвали суду про відкриття провадження від 25.03.2015 року та позову з додатками містить штемпель з датою 09.04.2015 року, вручено поштове відправлення 07.04.2015 року, тобто після судового засідання. До матеріалів справи повідомлення (а.с. 22) долучено з порушенням календарної черговості.

Жодним чином не мотивуючи свою відмову у задоволенні клопотання відповідача, суд першої інстанції 03.04.2015 року задовольнив клопотання позивача, яке не зареєстровано в канцелярії суду та подане поза межами судового засідання, та ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, без участі відповідачів, достеменно знаючи про те, судові повістки та копії наявних в справі документів відповідачами не отримані.

Колегія суддів вважає, що направлення по електронній пошті відповідачам лише ухвали про відкриття провадження в справі (а.с. 16, 17) не звільняє суд від обовязку повідомити учасників процесу про судове засідання в спосіб, визначений процесуальним законом.

Отже, приймаючи рішення суд першої інстанції не зясував правову позицію відповідачів, розглянув справу, порушуючи принцип рівності та змагальності сторін, викладений у ст.ст. 10,11 КАС України.

В позовних вимогах позивач просить визнати протиправною бездіяльність Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ та Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, проте просить зобов'язати вчинити дію Реєстраційну службу щодо внесення записів про припинення чинності арештів, зареєстрованих на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень ДВС України серія ВП № 36331654. Тому, на думку колегії суддів, слід погодитись з доводами апеляційної скарги стосовно допущення судом процесуального порушення через незалучення до участі в справі Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, постановами котрої були накладені арешти на майно, про скасування яких просить позивач.

Колегія суддів зазначає, що докази, які долучені до позовної заяви, викликають сумніви в їх достовірності, оскільки жодний з документів, зокрема ухвала суду від 02.03.2015 року в справі №2-133-11 та ухвала від 17.02.2012 року (без зазначення номеру справи) належним чином не засвідчені. Відсутнє рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2014 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "ОСОБА_1 Аваль" до ОСОБА_5, ОСОБА_4, номер цієї справи в ухвалі від 02.03.2015 року (а.с. 10) не згадується, та за наявними в справі доказами неможливо встановити, що це рішення ухвалено саме у тій справі, в якій накладено арешт на майно за ухвалою суду від 17.02.2012 року.

В матеріалах справи також міститься заява про закриття виконавчого провадження та зняття заборони (а.с. 26), подана від імені ОСОБА_4, яка не є стороною в цій справі, а тому заява не може бути прийнята до уваги.

Колегія суддів критично ставиться до наданих в справі доказів заяви про закриття виконавчого провадження та зняття заборони від 05.03.2015 року до Бабушкінського відділу ДВС ДМУЮ та заяви позивача до Реєстраційної служби ДМУЮ від 09.03.2015 року, оскільки надані документи не дають змоги встановити факт їх подання до вказаних органів.

Колегія суддів зазначає, що час і порядок їх отримання судом викликає сумнів, оскільки вони не зареєстровані канцелярією суду першої інстанції, а справу було розглянуто в письмовому провадженні, що виключає можливість їх залучення до справи під час судового засідання. Отже, такі докази не є належними та допустимими, а тому не можуть бути покладені судом у підставу прийняття рішення у відповідності до ч.3 ст. 70 КАС України.

Колегія суддів також звертає увагу, що постанова суду прийнята на підставі ч. 2 п. 23 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 30 березня 2012 р., та вважає, що це суперечить ст. 9 КАС України, оскільки порушує принцип законності, яким має керуватись суд під час прийняття рішення, адже постанова Пленуму вищого суду не є нормативним актом.

Щодо позовних вимог до Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ.

Вбачається, що постановою головного державного виконавця Артемчука Т.В. Відділу примусового виконання рішень ДВС України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2014 року накладено арешт на певне майно на підставі виконавчого листа № 2-1333/11, виданого 04.12.2012 року, серія та номер виконавчого провадження ВП № 36331654. Реєстраційний запис про це внесено 15.10.2014 року реєстратором за №№ 7337878, 7339896, 7340498.

Також до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна 29.02.2012 року за № 12222854 реєстратором було внесено запис про обтяження, а саме - арешт нерухомого майна на підставі постанови Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 26258712, 28.02.2012 року. За твердженням позивача така заборона була внесена на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2012 року.

Отже, з наведеного вбачається, що предметом оскарження в цій справі є бездіяльність органу ДВС щодо скасування арештів майна, які були накладені на виконання рішень Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, ухвалених в цивільній справі.

Відповідно до ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Колегія суддів також звертає увагу, що у відповідності до ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або

іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, якими порушено їх права чи свободи, здійснюється за правилами розділу VI ЦПК України в рамках судового контролю за виконанням судових рішень. Юрисдикційність розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС залежить від спеціалізації суду, який ухвалив рішення, що підлягає примусовому виконанню органами ДВС.

У порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС підлягають розгляду, якщо підлягає виконанню рішення суду загальної юрисдикції, ухвалене відповідно до ЦПК України (стаття 383 ЦПК України). Питання про підсудність розгляду скарг вирішується згідно з частиною другою статті 384 ЦПК України, відповідно до якої скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи подається до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, ЦПК України, Закон України "Про виконавче провадження" визначають виключну підсудність даної категорії справ - скарга подається лише до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, на думку колегії суддів, оскарження бездіяльності державної виконавчої служби мало здійснюватись в порядку, передбаченому ст. ст. 383, 384 ЦПК України шляхом звернення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою.

Оскільки в цій частині позовних вимог справа не підсудна адміністративному суду, провадження в адміністративній справі в частині вимог до Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ має бути закрито.

Щодо вимог до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень починається з прийняття і перевірки документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви.

У відповідності до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ N 868 від 17.10.2013 року, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до п. 9. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень орган державної реєстрації прав, нотаріус приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації. Моментом прийняття заяви вважається дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. Орган державної реєстрації прав у разі подання заяви особисто заявником видає йому картку прийому заяви, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Мінюст.

Наказом Мінюста України від 17.04.2012 року № 595/5 в редакції, діючої на час звернення позивача, "Про впорядкування відносин, повязаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлена форма заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень, а також картки прийому заяв, яка є належним доказом звернення особи до реєстратора.

Натомість судом долучено в якості доказу заяву позивача до Реєстраційної служби довільної форми (а.с.25), яка викликає сумнів в її достовірності. В додатках до зазначеної заяви вказується рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2014 року, яке в матеріалах справи відсутнє, що також не дає можливості оцінити правомірність дій (бездіяльності) відповідача в справі.

Отже, колегія суддів вважає позовні вимоги до Реєстраційної служби передчасними та необґрунтованими, факт порушення прав позивача протиправною бездіяльністю відповідача не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, не підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, слід зазначити, що позивач не довів сам факт звернення до відповідача з належною заявою, а тому позовні вимоги є безпідставними.

У відповідності до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неповного зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлені інші порушення, допущені судом, ніж зазначені в апеляційній скарзі, які призвели до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, що має наслідком його безумовне скасування.

Оскільки заявник апеляційної скарги наводив інше обґрунтування апеляційної скарги, ніж та підстава, за якою скасовуються постанова суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. у справі № 804/4222/15 скасувати.

Провадження у справі №804/4222/15 в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції закрити.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову в частині позовних вимог до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун

Суддя:В.Є. Чередниченко