Постанова № 55801664, 27.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року ( 15 год. 10 хв.)Справа № 2а-3521/10/0870 СН/808/78/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання Мєдніковій Р.О.

та представників

від позивача: ОСОБА_1, довіреність 18.03.2014 № 92; ОСОБА_2, довіреність від 04.02.2015 № 41

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 97/08/08-29-10-014 від 13.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Літо» (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 08.06.2010 № 0000912305/0 про визначення ТОВ «Літо» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 529 790,00 грн. в т.ч. 290 370,00 грн. за основним платежем та 239 420,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову посилається на безпідставні висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат за перевіряємий період у сумі 1 258 845 грн. Зокрема, ТОВ «Літо» не погоджується із твердженням податкового органу, який викладений в акті перевірки на стор. 17, про завищення валових витрат та необхідність здійснення коригування у бік зменшення валових витрат при списанні простроченої кредиторської заборгованості строк позовної давності якої закінчився на загальну суму 1 126 649 гривень. Вважає, що жодна норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає проведення корегування валових витрат при списанні простроченої кредиторської заборгованості. Також, підприємство по сумі завищення валового доходу у розмірі 1 126 649 грн. по операціям із списанням простроченої кредиторської заборгованості стверджує, що не відображало збільшення суми валового доходу на вказану суму, оскільки не мало місце попереднє відображення валових витрат по вказаним господарським відносинам. З питання виключення із декларації по прибутку за 1-й квартал 2009 року суми валових витрат у розмірі 132 196 грн., задекларованих, як самостійно виявлена помилка по ряд. 05.2 зазначає, що підприємство здійснює операції фінансового лізингу і вся сума заборгованості по Договору № 69-05166 від 08.09.2006 та Договору № 69-05348 від 05.03.2007 станом на 31.12.2008 перерахована була по зміні курсу євро, що призвело до виникнення збитку від курсової різниці. Податкова служба не прийняла річну декларацію із збитками і підприємство визначило об'єкт оподаткування без курсових різниць, а 10.02.2009 подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по ряд. 04.13 загальною сумою 1 480 814 грн., які були визнані у складі валових витрат згідно акту податкової перевірки № 85/23-5/13607028 від 27.05.2010. Зважаючи на викладене, позивач вважає необґрунтованим нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток, а тому просить скасувати податкове повідомлення рішення № 0000912305/0 від 08.06.2010.

У письмових поясненнях від 13.01.2016, наданих на виконання вимог Запорізького окружного адміністративного суду з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015, позивач зазначає, що структура податкових зобовязань ТОВ «Літо» з податку на прибуток за 2008 та 2009 роки при правомірності показників валових витрат підприємства та обгрунтованості збільшення валових доходів податковим органом виглядає наступним чином: обєкт оподаткування податком на прибуток за 2008 рік «-682 150 грн.», податок до сплати «0»; обєкт оподаткування податком на прибуток за 2009 рік «18 604 грн.», податок до сплати «4 651 грн.». При цьому, товариством було сплачено за вказаний період податку на прибуток у розмірі 71 727 грн. У звязку із викладеним, вважає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для донарахування товариству податкових зобовязань з податку на прибуток за 2008-2009 роки.

У судовому засіданні 27.01.2016 представники позивача підтримали адміністративний позов, просять його задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 13.01.2016 вх. № 1138 посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством вимог пп. 1.22.1 п 1.22, п.1.25, п.1.23, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємство не збільшило суму валового доходу на вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), розрахунки за які не проведені та за якими обліковується кредиторська заборгованість з терміном виникнення більше 1095 днів, повинна бути визначена безнадійною. Вважає, що ТОВ «Літо» мало визнати кредиторську заборгованість перед СПД ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 безнадійною та збільшити свій валовий дохід у відповідних податкових періодах на суму безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 126 649 грн. Також, в порушення вимог пп.1.22.1 п. 1.22, п.1.25, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено суму витрат по р.5.2 за перевіряємий період у сумі 1 258 845 грн., оскільки, по-перше, в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року ТОВ «ОСОБА_1» було завищено суму валових витрат по рядку 05.2, про що свідчать результати перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, за 1 квартал 2009 року на загальну суму 132 196 грн., підприємство до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року віднесено витрати, як самостійно виявлені помилки минулих періодів, що не підтверджені первинними документами; по-друге, ТОВ «Літо» не здійснило коригування валових витрат в бік зменшення на суму кредиторської заборгованості у розмірі 1 126 649 грн., за якою минув строк позовної давності та яка відповідно до вимог діючого законодавства повинна бути визнана безнадійною. На підставі викладеного вважає, що податковим органом правомірно та законно здійснено донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств, а відтак підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2010 № 0000912305/0 відсутні.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2016 підтримав заперечення з підстав викладених вище, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 27.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що на підставі направлень на перевірку від 06.04.2010 № 247, від 06.05.2010 № 308, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Літо» вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009, про що складено акт від 27.05.2010 № 85/23-508/13607028.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Літо», зокрема, вимог п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.25, п. 1.23, п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 290 370 грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування всього у сумі 1 083 728 грн.

08 червня 2010 року, на підставі акту перевірки від 27.05.2010 № 85/23-508/13607028, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення рішення № 0000912305/0, яким ТОВ «Літо» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 529 790,00 грн. в т.ч. 290 370,00 грн. за основним платежем та 239 420,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2010 № 0000912305/0, ТОВ «Літо» звернувся до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2010 у справі № 2а-3521/10/0870 адміністративний позов ТОВ «Літо» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 08.06.2010 № 0000912305/0.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 апеляційна скарга ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишена без задоволення, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2010 у справі № 2а-3521/10/0870 - без змін.

28 жовтня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задоволена частково, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, а справу № 2а-3521/10/0870 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В порядку ст. 15-1 КАС України справа № 2а-3521/10/0870 передана на розгляд судді Максименко Л.Я.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ТОВ «Літо» на протязі 2005-2006 років мало господарські відносини з суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо надання (отримання) певних послуг. Згодом, за результатами діяльності товариства та у зв'язку із неоплатою ТОВ «Літо» вартості наданих послуг, утворилась кредиторська заборгованість, зокрема перед СПД ОСОБА_4 (кредиторська заборгованість в сумі 292000,00 грн.), ПП ОСОБА_5 (кредиторська заборгованість в сумі 120000,00 грн.), ПП ОСОБА_6 (кредиторська заборгованість в сумі 120000,00 грн.), ПП ОСОБА_7 (кредиторська заборгованість в сумі 166940,00грн.), ПП ОСОБА_8 (кредиторська заборгованість в сумі 427709,00 грн.) - всього на загальну суму 1 126 649 грн. Зазначену кредиторську заборгованість позивачем списано та відображено у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 71 «Інший операційний дохід».

В ході проведеної перевірки фахівці податкового органу дійшли висновку, що зазначені операції, всупереч п.п. 1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями, далі - Закон № 334/94-ВР) підприємством не відображені в податковому обліку, а саме не збільшено валовий дохід.

Досліджуючи обґрунтованість вказаного висновку, суд виходить з того, що згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з п.п.1.22.1 п.1.22. ст.1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Докази пред'явлення вимог вищевказаними субєктами підприємницької діяльності стосовно виконання позивачем зобовязань щодо оплати наданих послуг матеріали справи не містять.

Відповідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За змістом вказаних норм платник податку зобов`язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності, у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги.

Слід зазначити, що Закон № 334/94-ВР не містить застережень щодо обов'язку платника податку збільшити суму валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги в залежність від того, чи були операції з придбання товарів (послуг), за якими у платника податку виникла кредиторська заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, відтворені у податковому обліку по даті оприбуткування товарів (послуг), тобто чи було збільшено суму валових витрат на вартість придбаних товарів (послуг). Так само, норми цього Закону не встановлюють обовязок платника податку зменшити валові витрати на суму кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, товариство у періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, повинен був включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності.

Оскільки ТОВ «Літо» такі корегування валового доходу не здійснило, що не заперечується самим позивачем, то висновки контролюючого органу щодо порушення платником податків вимог п.п. 1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є законними та обґрунтованими.

На обґрунтованість вказаної позиції, зокрема, звернув увагу Вищий адміністративний суд в ухвалі від 28.10.2015, і з чим погодився в решті-решт позивач, що випливає з його письмових пояснень від 13.01.2016 вх. № 1184.

В той же час, висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 1 126 649 грн., внаслідок порушення пп. 1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), а саме, не здійснення коригування валових витрат в бік зменшення, суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, згідно з п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При отримані послуг від ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, позивач не відобразив у податковому обліку зазначені операції, тобто не збільшував валових витрат.

Пунктом 5.10 ст.5 Закону №283/97-ВР передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

В даному випадку зміни суми компенсації вартості робіт, послуг не відбулось, а тому вказана норма застосовуватись не може.

Абзацом 2 п. 5.10 ст. 5 Закону №283/97-ВР передбачено, що цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються статтею 12 цього Закону.

Так, згідно п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону, платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Однак, вказана норма передбачає не проведення коригування (сторнування) валових витрат покупця, а визначає обов'язок покупця нараховувати валовий дохід на суму заборгованості при дотриманні однієї умови: заборгованість має бути визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса.

Тобто, жодна із визначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає проведення коригування валових витрат при списанні простроченої кредиторської заборгованості строк позовної давності якої закінчився.

Відсутність потреби в коригуванні валових витрат при списані простроченої кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої закінчився, сформовано також у правовій позиції ВСУ, викладеній у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 1.22.1 п 1.22, п.1.25, п.1.23, п.1.32 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат у сумі 1 126 649 грн. є безпідставним.

Також, проведеною перевіркою задекларованого показника встановлено, що ТОВ «Літо» в порушення вимог пп.1.22.1 п. 1.22, п.1.25, п.1.32 ст.1, п. 5.1, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями) завищено суму витрат по р.05.2 за перевіряємий період у сумі 132 196 грн.

З приводу вказаного порушення судом зясовано, що 08.09.2006 ТОВ «Літо» (лізингоодержувач) укладено з компанією SСАNIА СRЕDIT АВ (власник) договір фінансового лізингу № 69-05166, відповідно до умов якого власник зобовязався передати лізингоодержувачу у лізинг 4 автомобілі вартістю 56800 євро за одиницю. Строк лізингу - 4 роки (16 платежів які сплачуються авансом щоквартально 15 числа). Також, 05.03.2007 між тими ж сторонами було укладено договір фінансового лізингу № 69-05348 на отримання у лізинг 2 автомобілів вартістю 56500 євро за одиницю - на загальну суму 113000 євро. Строк лізингу 4 роки (16 платежів, які мають здійснюватися згідно графіку).

За приписами п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону №283/97-ВР , оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Зважаючи на підвищення наприкінці 2008 курсу євро до гривні, у підприємства при сплаті чергових лізингових платежів виникла значна курсова різниця.

Суми коштів, на які збільшився лізинговий платіж в результаті зміни валютного курсу включаються до складу валових витрат лізингоотримувача в період нарахування таких сум. Однак, підприємство своєчасно не відобразило такі суми у відповідному податковому періоді.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок; платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Вищевказана норма не має обмежень в праві платника податків зменшити показники та обєкт оподаткування у раніше поданій податковій декларації в результаті виправлення помилок.

Скориставшись наданим платнику податків правом, ТОВ «Літо» в рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток відобразило самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів.

При цьому посилання податкового органу в акті перевірки та в письмових запереченнях на те, що ТОВ «Літо» до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року віднесено витрати, як самостійно виправлені помилки минулих періодів, що не підтверджені первинними документами, суд вважає необґрунтованими.

Так, на сторінці 14 акту перевірки зазначено, що в податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 підприємством було завищено суму валових витрат по рядку 05.2, про що свідчать результати перевірки первинних документів (прибуткових накладних, актів виконаних робіт, банківських документів) та регістрів бухгалтерського обліку за 1 квартал 2009 року на загальну суму 132 196 грн.

Тобто, контролюючий орган сам зазначив в акті перевірки, що вказане порушення було виявлено шляхом дослідження первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку. Однак, вже в наступному абзаці акту перевірки, податковий орган говорить про те, що задекларовані самостійно виявлені помилки минулих періодів не підтверджені документально. При цьому, податковий орган не зазначає, які саме конкретно документи не були надані перевіряючим, чи надані документи були не в повному обсязі, чи не відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28.10.2015 зазначив, що помилкове відображення платником податків суми відємного значення попереднього податкового року, рядок 04.9 у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів» не призвело до заниження обєкту оподаткування, оскільки як у рядку 04.9 так і у рядку 05.2 відображаються показники валових витрат, які у подальшому приймають участь при формуванні рядку 06 (скориговані валові витрати).

Отже, висновки контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат на суму 132 196 грн. не знайшли свого підтвердження.

З метою зясування правомірності розміру здійснених донарахувань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд зобовязав сторін у справі надати відповідні розрахунки.

Досліджуючи представлені податковим органом та платником податків розрахунки судом зясовано, що суперечностей між сторонами щодо суми валових доходів (з урахуванням донарахованих за результатами перевірки) не має.

Розбіжності в розрахунках стосуються сум скоригованих валових витрат (оцінка правомірності такого зменшення надана судом вище) та не врахованої податковим органом суми збитку товариства за результатами 2008 року в розмірі 140 286 грн.

Таким чином, структура податкових зобовязань ТОВ «Літо» з податку на прибуток за 2008 та 2009 роки з урахуванням правомірності показників валових витрат підприємства та законності збільшення валових доходів податковим органом виглядає наступним чином:

-за 2008 рік: валові доходи (з урахуванням донарахованих за результатами перевірки) складають 13 142 484 грн.; валові витрати підприємства та амортизація дорівнюють - 13 824 634 грн., у звязку із чим обєкт оподаткування податком на прибуток має відємне значення «- 682 150 грн.» (розмір визначено шляхом збільшення донарахованих валових доходів у спірний період в сумі 541 864 грн. та встановленого в акті перевірки збитку товариства в сумі 140 286 грн.). Податок до сплати - «0». Фактично сплачено товариством у звітному періоді - 42 835 грн.

-за 2009 рік: валові доходи (з урахуванням донарахованих за результатами перевірки) складають 12 876 164 грн.; валові витрати підприємства та амортизація дорівнюють - 12 857 560 грн. (12 175 410 грн.+682 150грн.), у звязку із чим обєкт оподаткування податком на прибуток складає 18 604 грн. Податок до сплати 4 651 грн. Фактично сплачено товариством у звітному періоді - 28 892 грн.

Отже, ТОВ «Літо» за 2008-2009 роки при сумі донарахованих податкових зобовязань в розмірі 4 651грн. було фактично сплачено податку на прибуток на загальну суму 71 727 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не дивлячись на підтвердження законності висновку податкового органу про заниження позивачем валового доходу у 2008 році на 541 864 грн. та у 2009 році на 584 785 грн., у загальній структурі обрахування податку на прибуток податковий обовязок у платника податків не виникає.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи те, що під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення ТОВ «Літо» вимог п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.25, п.12.3, п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1. Закону № 334 в частині завищення валових витрат на загальну суму 1 258 845 грн., та дослідивши донараховані суми податкових зобовязань в розрізі кожної з окремих підстав, зазначених в акті перевірки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для донарахування позивачу у справі податкових зобовязань з податку на прибуток у спірні періоди, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 08.06.2010 № 0000912305/0, є протиправним та підлягає скасуванню.

У звязку із цим, адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 08.06.2010 № 0000912305/0 про визначення ТОВ «Літо» податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 529 790,00 грн. в т.ч. 290 370,00 грн. за основним платежем та 239 420,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Літо» 3,40 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЛ.Я. Максименко