Постанова № 55801418, 03.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2016 рокусправа № 804/14467/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.

суддів: Гімона М.М. Шальєвої В.А.

при секретарі судового засідання:Федосєєвій Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі № 804/14467/15 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського управління юстиції (Відповідач 1), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 (Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2014 року, та зобов'язати вчинити певні дії, третя особа: Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача-2 незаконними та зобовязати відповідача-1 вчинити дії з реєстрації права власності за ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на обєкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, форма власності: приватна, приміщення № 1 передпокій 5,8 кв.м., приміщення № 2 вбудована шафа 0,6 кв.м., приміщення № 3 коридор 8,8 кв.м., приміщення № 4 вбиральня 4,1 кв.м., приміщення № 5 житлова 18,2 кв.м., приміщення № 6 кухня- вітальня 20,5 кв.м., всього площею 58,0 кв.м., житлова 18,2 кв.м., та видати витяг з Державного реєстру прав про зареєстроване майно.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що у результаті перевірки документів, які були подані позивачем для проведення державної реєстрації прав власності разом із заявою, державним реєстратором встановлено, що у вказаній квартирі проведено реконструкцію, в результаті якої реорганізовано обєкт нерухомості, змінено габарити і технічні показники, відбулося будівництво та реконструкція інженерних систем і комунікацій, та приєднано місця загального користування, що потребує додатково подання документів, що підтверджують прийняття обєкта в експлуатацію.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13.07.1998, видане Виконкомом міської Ради народних депутатів, посвідчує, що квартира № 5 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 14, загальною площею 52,2 кв. метри, належить на праві спільної (сумісної) власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 31).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.2010 спадкоємцем ОСОБА_5, яка померла 21.07.2009, є її син ОСОБА_4, а спадщина, на яку видано таке свідоцтво, складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 загальною площею 52,2 кв. метри, житловою 37,2 кв. метри (а.с. 29), що також підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (а.с. 30).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна право власності на обєкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 30725520), загальною площею 58 кв.м., житловою площею 18,2 кв.м. зареєстровано 20.08.2010 за ОСОБА_2, підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності від 13.07.1998, видане Виконкомом міської Ради народних депутатів, та свідоцтво про право на спадщину, ВМО № 255945 реєстр 3-742, 08.07.10; технічний опис майна 1-коридор, 2-шафа, 3-санвузол, 4- житлова , 5- кухня-вітальня, 6 - коридор.

Зі змісту технічного паспорту на квартиру за означеним адресом, виготовленого 23.03.2015 архітектурним бюро Крамаров ОСОБА_6, замовником якого є позивач, вбачається, що в результаті переобладнання означеної квартири з трикімнатної в однокімнатну квартиру утворилась квартира загальною площею 58 кв.м., житло пл. 18.2 кв.м.: 1-передпокою, 2-вбуд.шафа., 3-коридор, 4-вбиральня, 5 житлова, 6 кухня-вітальня.

07.05.2015 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою № 12725819 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на обєкт нерухомого мана квартиру АДРЕСА_4. За результатами перевірки документів, що були подані для проведення державної реєстрації прав власності разом із заявою, відповідачем-2 було встановлено, що у вказаній квартирі проведено реконструкцію, в результаті якої було реорганізовано об'єкт нерухомості, змінено габарити і технічні показники, відбулося будівництво та реконструкція інженерних систем і комунікацій, та приєднано місця загального користування.

На підставі ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 № 868, відповідач-2 зупинив розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07.08.2015 15:28:57 за реєстраційним номером 12725819, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, розмір частки: 1, на квартиру, що розташована: АДРЕСА_5, у звязку із необхідністю надання до розгляду державного реєстратора:

- документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта (декларації про готовність об'єкта до експлуатації);

- письмової згоди співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування),

Оскільки позивачем у п'ятиденний строк не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, відповідні документи не надані, відповідач-2, керуючись ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, відповідач-2 прийняв оскаржуване рішення про відмову № 24247937 від 08.09.15 (а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані всі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_6, а проведені роботи по переплануванню квартири з переобладнанням не є її реконструкцією, у звязку з чим у державного реєстратора не було передбачених ст. 24 Закону № 1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації заявленого позивачем права.

Колегія суддів не може погодитися з такою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV) .

Згідно частини другої статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Відповідно до п. 15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 16 Порядку № 868 у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Відповідно до п. 49 Порядку № 868 у разі проведення державної реєстрації права власності реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення обєкта нерухомового майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

-документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції обєктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані);

-документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва обєкта;

-технічний паспорт на обєкт нерухомого майна;

-письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування);

-документ, що підтверджує присвоєння обєкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції обєкта нерухомого майна змінилася його адреса).

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1952-IV якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Аналогічні положення містить п. 4 Порядку № 868.

Згідно із ч. 2 ст. 331 ЦК України договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності на таке майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений обєкт, а й обєкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перепланування, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого обєкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій обєкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності.

Відповідно до п. 1 Порядку № 868 реконструкція це реконструкція, реставрація або капітальний ремонт обєкта містобудування.

Поняття реконструкції обєкта нерухомості наведеного в п. 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки; Реконструкція та капітальний ремонт, які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22.07.09 № 295, згідно якого реконструкція житлового будинку це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.

Згідно того ж пункту прибудова вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

З довідки КП «Дніпропетровське міжміське БТІ» від 04.08.2015 року № 5994 вбачається, що згідно проведеної 22.04.2011 року технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_7, встановлено, що квартиру самовільно переобладнано з 3-х кімнатної в однокімнатну, також самовільно побудовано прибудову літ. б-1 та ганок літ. б-6, що підлягає узаконенню та введенню в експлуатацію. (а.с. 10).

Квартира № 5 до перепланування складалася з : 1 кухня, 2-коридор, 3-туалет, 4, 5, 6 житлові, узаконена площа: загальна 52,2 кв.м., житлова 37,2 кв.м, що підтверджується копією технічного паспорту БТІ. (а.с. 14, 84).

В 2010 році позивачем було проведено реконструкцію житлового будинку з будівництвом прибудови літ. «б?» та ганку (літ. «б»), а також виконані нові перегородки з гіпсокартону, вбудована шафа, внаслідок чого конфігурація квартири змінилась, а саме: приміщення № 1 коридор 8,8 кв.м., приміщення № 2 вбудована шафа 0,6 кв.м., приміщення № 3 санвузол 4,1 кв.м., приміщення № 4 житлова 18,2 кв.м., приміщеня № 5 кухня-вітальня 20,5 кв.м., приміщеня № 6 прибудова «б?» 5,8 кв.м., всього площею 58,0 кв.м., житлова 18,2 кв.м. Також збудовано ганок «б» («б-6») (а.с. 12, 13)

Оскільки до виконання перебудови квартири № 5 її загальна площа складала 52,2 кв. метри, що підтверджується свідоцтвами про право власності та про право на спадщину, а після 58 кв. метрів, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що при переобладнанні геометричні розмірі квартири не змінились, а тому виконані роботи не є реконструкцією.

При цьому колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому міститься запис від 20 серпня 2010 року, що загальна площа належної позивачу квартири складає 58 кв. метрів, оскільки із вказаного запису вбачається, що він внесений на підставі вищезазначених свідоцтва про право власності від 13 липня 1998 року та свідоцтва про право на спадщину від 8 липня 2010 року, тобто документів, в яких площа будинку зазначена 52,2 кв. метри. (а.с. 99-100). Докази введення в експлуатацію або узаконення іншим чином зведеної як самочинне будівництво прибудови б-1 в період між 8 липня та 20 серпня 2010 року у позивача відсутні.

Вказане підтверджується й інформацією БТІ м. Дніпропетровська, з якої вбачається, що станом на 22 квітня 2011 року зведені позивачем прибудова та ганок мають статус самочинного будівництва. (а.с. 10).

Крім того, з технічних паспортів на вказану квартиру, які складались до виконання будівельних робіт, та після їх проведення вбачається, що до перебудови житлова площа складала 37,2 кв. метри, після 18,2 кв. метри, а кімната № 4 розширена з 13,4 кв. метрів до 18,2 кв. метрів за рахунок вбиральні, яку перенесено до іншої частини квартири. (а.с. 12-14).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем при перебудові квартири змінено її геометричні розміри в сторону збільшення, а також змінено функціональне призначення приміщень квартири, зокрема, зменшено житлову площу за рахунок її приєднання до кухні, та перенесено в інше приміщення вбиральню, що за своєю правовою природою по суті є реконструкцією квартири, а зведені прибудова та ганок у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України самочинним будівництвом.

Крім того, з наведеного вище визначення поняття прибудова вбачається, що зведення прибудови це є одним із видів саме реконструкції житлового будинку, а не його переплануванням, як помилково зазначив суд першої інстанції.

У відповідності до норм ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VІ та Порядку прийняття в експлуатації закінчених будівництвом обєктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 (п. 2) прийняття в експлуатацію обєктів, що належить до І-ІІІ категорії складності, та обєктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державного архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Таким чином, як зазначалось вище, пунктом 4 Порядку № 868 передбачено, що державна реєстрація обєкта, який містить самочинне будівництво, може бути проведена лише після прийняття такого самочинного будівництва в експлуатацію. Оскільки прибудова б-1 є невідємною частиною квартири АДРЕСА_8, право власності на вказане домоволодіння може бути зареєстровано лише після надання документа про прийняття його в експлуатацію.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги наявність розпорядження управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 14 липня 2015 року № 323 (а.с. 32), яким узаконено внутрішнє перепланування з переобладнанням квартири АДРЕСА_9, оскільки рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 6 квітня 2004 року № 731 з наступними змінами та доповненнями УЖГ ДМР надано право видавати такі розпорядження лише у випадках перепланування з переобладнанням конструктивних елементів (у т.ч. несучі стіни, перенесення та утворення нових дверних отворів, арок тощо), тоді як в даному випадку відбулось зведення прибудови, тобто самочинне будівництво, що знаходиться поза межами компетенції УЖГ ДМР. Крім того, таке розпорядження суперечить наведеним положенням Закону № 3038 та Порядку № 461, які є нормативними актами вищої юридичної сили і підлягають застосуванню в даному випадку.

Наданий в судовому засіданні представником позивачем ОСОБА_7 про знесення ганку літ. «б-6», колегією суддів також не приймається як належний доказ, оскільки останній не містить всіх обовязкових реквізитів передбачених чинним законодавством, зокрема дати його складання, у звязку з чим неможливо зробити висновок, в який час здійснено це знесення та чи має це значення для правильного вирішення спору. (а.с. 94).

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були підстави під час розгляду заяви про реєстрацію права приватної власності на нежитловий будинок, що розташований у АДРЕСА_3, зупинити її розгляд та зобов'язати надати документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва обєкта (декларація про готовність обєкта до експлуатації).

Оскільки позивач не надав вказаних документів, колегія суддів вважає, що при прийнятті спірного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор діяв у відповідності до вимог Закону № 1952 та Порядку № 868.

Разом з тим, в частині необхідності надання позивачем державному реєстратору письмової згоди співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднань місць загального користування) колегія суддів вважає вимоги відповідача-2 безпідставними з огляду на наступне.

Так, місцями загального користування у багатоповерхових будинках є додаткові приміщення, а саме, сходові клітки, вестибюлі, шахти, машини ліфтів, сміттєві камери, підвали, горища та колясочні. Як вказано вище, матеріали справи, зокрема лист БТІ, копії технічних паспортів, не містять доказів, щодо добудови позивачем аттикових і мансардних поверхів або приєднання до своєї квартири місць загального користування, а тому відповідачами не доведено правомірність зобовязання позивача надати до вищевказаного пакету документів письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

Повний текст виготовлено 8 лютого 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі № 804/14467/15 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 22.05.2014 року, та зобов'язати вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарженапротягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:С.Ю. Чумак

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:В.А. Шальєва