Постанова № 55801409, 12.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 лютого 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/26292/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач-1) та управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач-2) про:

- скасування податкового повідомлення-рішення відповідача-1 від 26 лютого 2015 року №0000061502 (далі - оскаржуване рішення);

- стягнення із Державного бюджету України на корить позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача-1 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник відповідача-2 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином. При цьому, до суду через канцелярію від відповідача-2 надійшли письмові заперечення проти позову із проханням про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також відсутність заперечень з боку представників позивача та відповідача-1, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, до суду через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про зміну позовних вимог, яка по суті є заявою про їх уточнення, а саме про:

- визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача-1;

- стягнення із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2) на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн.

Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-1 у період із 02 по 13 лютого 2015 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 лютого 2015 року складено акт №143/1-26-50-15-02-38218657 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем, зокрема, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн., чим порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі акту перевірки, 26 лютого 2015 року відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника) з ПДВ у розмірі 25675819,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6418954,75 грн.

Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, як з’ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 12 вересня 2014 року позивачем подано відповідачу-1 податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014 року №9052445508 разом з усіма додатками (далі - декларація). Факт доставки відповідачу-1 та прийняття ним декларації підтверджується квитанцією від 12 вересня 2014 року №2.

Відповідно до рядка 23.1 декларації, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 25675819,00 грн.

У період із 14 по 24 жовтня 2014 року відповідачем-1 проведено перевірку позивача, за результатами якої 24 жовтня 2014 року складено довідку №1438/2-26-50-15-01-38218657 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року (далі - довідка), відповідно до висновків якої, перевіркою перевірено відображену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн.

Згідно з п. 75.1, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 86.1 ст. 86 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зареєстрованого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм та обставин, відповідачем-1 у жовтні 2014 року проведено перевірку нарахування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року, за результатами якої складено довідку, згідно з якою, не встановлено будь-яких порушень з боку позивача щодо нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року.

При цьому, як уже зазначено вище, відповідачем-1, на підставі результатів проведеної у лютому 2015 року перевірки, прийнято оскаржуване рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Висновок відповідача-1 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2014 року ґрунтується на тому, що об’єкт енергетичної інфраструктури (когенераційної електричної установки), розташований за адресою: Донецька обл., Красноармійський р-н, с. Михайлівка, вул. Степова, 50, недобудований та не може використовуватися у господарській діяльності позивача.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до довідки, причиною виникнення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту є будівництво об’єкта енергетичної інфраструктури (когенераційної електричної установи) на території Михайлівської сільської ради Красноармійського району Донецької області з метою формування основних засобів.

У ході розгляду справи судом також з’ясовано, що викладений висновок відповідача-1 є помилковим, оскільки збудований об’єкт енергетичної інфраструктури та устаткування для його функціонування введено в експлуатацію відповідними актами.

Зокрема, представниками позивача надано суду письмові докази, якими підтверджується факт придбання, обслуговування та експлуатації об’єкту енергетичної інфраструктури, а саме: копії наказів про введення в експлуатацію необоротних матеріальних активів, актів внутрішнього переміщення основних засобів (актів введення в експлуатацію), митних декларацій, накладних, бухгалтерських довідок, довідок постачальників, актів огляду, сертифікатів.

Згідно з п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).

Зокрема, згідно зі ст. 1, ч. 1, ч. 2 ст. 3 , ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 11 Закону, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вище викладених норм та з’ясованих обставин суд вважає протиправним прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення та, як наслідок, необхідність його скасування.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 200.1-200.4, п. 200.15 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39), на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року №21-881а15, бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених ст. 200 ПК та Порядком №39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п’ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Правильним способом захисту позивача є зобов’язання контролюючого органу до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, зважаючи на вище викладені норми та з’ясовані обставини, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення із Державного бюджету України через відповідача-2 на користь позивача бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2014 року підлягає задоволенню шляхом зобов’язання відповідача-1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати відповідачу-2 висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що на час відкриття провадження у справі позивачу відстрочено сплату судового збору, тобто судовий збір позивачем не сплачено, судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 26 лютого 2015 року №0000061502.

3. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок щодо суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглесинтез Інжиніринг" (код ЄДРПОУ 38218657) за серпень 2014 року у розмірі 25675819,00 грн. (двадцять п’ять мільйонів шістсот сімдесят п’ять тисяч вісімсот дев’ятнадцять гривень 00 копійок).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин