Ухвала суду № 55801406, 20.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"20" січня 2016 р. справа № 804/8062/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі №804/8062/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, визнання недійсним (нечинним) та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В липні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене наказом від 06.11.2014р. №1123 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1А." на підставі якого проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №4475/17-03/НОМЕР_1 від 25.11.2014р.;

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача, проведеної на підставі рішення відповідача, оформленого наказом від 06.11.2014р. №1123 за результатами якої складено акт №4475/17-03/НОМЕР_1 від 25.11.2014р.;

- визнати недійсним (нечинним) повністю з моменту його прийняття та скасувати податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) від 16.01.2015р. №0001221703 винесене відповідачем, яким ФОП ОСОБА_1 нарахована сума грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 185 000,00 грн., в тому числі за основним платежем 148 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37 000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0001221703 від 16.01.2015 р.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що наказ про призначення перевірки, а також дії посадових осіб під час проведення перевірки, узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України, якими визначено підстави та порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок. Реальний характер господарських операцій позивача з ТОВ "Гєніус", ТОВ "Реалплюс-торг", ТОВ "Дівілон", ТОВ "Шератон Капітал" та ТОВ "Рамбутан" підтверджується первинними документами, тому позивачем правомірно включено 148 000,00 грн. до податкового кредиту.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову. Зокрема скарга обґрунтована неврахування судом першої інстанції актів податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Позивач надіслав апеляційному суду заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні позивач та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 31.08.2005 р. зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська з 01.09.2005 р., є платником податку на додану вартість, платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією свідоцтва платника ПДВ від 22.09.2005 р., копією свідоцтва платника єдиного податку, а також даними, наведеними в акті від 25.11.2014р. (а.с.28-29, 46 том 1, а.с.10-12 том 2).

13.06.2014 р., 29.07.2014 р., 15.09.2014 р. податковою інспекцією на адресу позивача були надіслані запити про надання документального підтвердження та пояснень по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Гєніус" за грудень 2013р., ТОВ "Реалплюс-торг", ТОВ "Дівілон", ТОВ "Шератон Капітал" та ТОВ "Рамбутан", які були отримані позивачем, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні та підтверджується копіями поштових конвертів (а.с.181-183, 187-189,195-197 том 1).

На вищевказані запити позивачем були надані відповіді від 28.07.2014 р., від 22.08.2014 р., від 27.10.2014 р. зі змісту яких видно, що позивачем було відмовлено у наданні документального підтвердження та пояснень по взаємовідносинах з вказаними контрагентами з посиланнями на безпідставність та незаконність вимог податкової інспекції (а.с.184-186,190-194,198-199 том 1).

06.11.2014 р. податковою інспекцією на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було прийнято наказ №1123 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1А." тривалістю не більше 5 робочих днів, перевірку розпочати 12.11.2014р. (а.с.38-39 том 1).

Вказаний вище наказ, направлення на перевірку було вручено позивачеві під підпис особисто 07.11.2014 р. та 12.11.2014р . відповідно, посадову особу відповідача було допущено до проведення виїзної перевірки, що підтверджено матеріалами справи та позивачем і його представником у судовому засіданні (а.с.7,46 том 1).

На підставі наказу від 06.11.2014 р. №1123 №342 в період з 12.11.2014 року по 18.11.2014 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ "Гєніус" за період: червень - грудень 2013 р., ТОВ "Реалторг-плюс" за період: червень - грудень 2013 р., ТОВ "Дівілон" за січень - лютий 2014 р., ТОВ "Шератон Капітал" за лютий 2014 р., ТОВ "Рамбутан" за травень 2014 р., за результатами якої складено акт перевірки №4475/17-03/НОМЕР_1 від 25.11.2014 року (а.с.45-97 том 1).

Під час перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- порушення вимог ст.185, п.п.187.1 ст.187, п.п.198.1 ст.198 ПК України в частині відсутності обєкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період червень-грудень 2013 р., січень-лютий 2014 р., травень 2014 р. по ланцюгу придбання на загальну суму 59 081,00 грн., по ланцюгу постачання на загальну суму 60 105,13 грн.;

- порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ПК України, в результаті чого позивачем завищено склад податкового кредиту на суму 148 000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 148 000,00 грн. з червня по грудень 2013 р., січень - лютий 2014 р.

Згідно акту №4475/17-03/НОМЕР_1 від 25.11.2014 року, позивач мала взаємовідносини з ТОВ "Гєніус", ТОВ "Реалторг-плюс", ТОВ "Дівілон", ТОВ "Шератон Капітал", ТОВ "Рамбутан", які, згідно отриманої відповідачем інформації, викладеної у актах неможливості проведення звірок вказаних контрагентів від інших податкових інспекцій, відсутні за місцезнаходженням, мають стан 9, не мають управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобовязань, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу позивача, не встановлено фактів передачі товару від контрагентів-покупців, що свідчить про те, що правочини укладені без мети настання реальних наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015р. №0001221703, яким ФОП ОСОБА_1 нарахована сума грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 185 000,00 грн., в тому числі за основним платежем 148 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 37000,00 грн.

На думку податкового органу позивач не могла здійснювати господарську діяльність за період червень - грудень 2013 р., січень - лютий 2014 р., травень 2014 р., а могла здійснювати лише операції, пов'язані з наданням податкової вимоги для третіх осіб з метою покриття власної незаконної діяльності шляхом складання нереальних первинних документів без реальності здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто єдиною підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту є випадок, визначений п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, відповідними документами.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовником) та ТОВ "Гєніус" (Виконавцем) було укладено договір №13.1 виконання робіт від 01.06.2013р. за умовами якого Виконвець зобовязувався виконати послуги з пошиву замовлених виробів із сировини Замовника, а Замовник зобовязувався сплатити надані послуги, відвантаження сировини, додаткових матеріалів та доставка готової продукції здійснюється Замовником за власний рахунок мікроавтобусом АЕ2908ЕЕ - п.1.1 п.1-2 договору, при цьому, за додатковою угодою №1 до вказаного договору від 02.06.2013р. було доповнено договір п.1.7 та п.1.8 за умовами яких було передбачено, що сировина відвантажується з м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 1 та транспортується до м. Дніпропетровськ, вул. Богданова, б.39 (місцезнаходження ТОВ "Гєніус"), готові вироби відвантажуються з м. Дніпропетровськ вул. Богданова, б.39 та транспортуються до м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, б.1 (а.с.32-33 том 2).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору, копією додаткової угоди № 1 до цього договору, копіями актів про витрати сировини, копіями актів списання матеріалів, копіями актів виконаних робіт по пошиву одягу (куртки адміністратора, сорочок продавця, жилетів продавця, костюмів прибиральниці (куртка+брюки та інші спец.одяг), копіями видаткових накладних, копіями специфікацій, копіями податкових накладних, копіями ТТН про транспортування товару самовивозом позивачем власним транспортом мікроавтобусом АЕ 2908ЕЕ, а також копіями платіжних доручень про оплату позивачем за виконані роботи (надані послуги), де у складі вартості придбаних робіт (послуг) позивачем було сплачено і суму ПДВ (а.с. 32-158 том 2).

01.06.2013р. між ТОВ "Реалторг-плюс" м. Київ (Продавцем) та позивачем (Покупцем) був укладений договір №13.13 поставки, за умовами якого Продавець зобовязувався систематично постачати і передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати товар у порядку та на умовах цього договору, при цьому, за умовами передачі товару згідно з додатковою угодою № 1 до цього договору від 02.06.2013р. було визначено, що товар підлягає передачі Продавцем Покупцю на базисній умові DDP склад Покупця: м.Дніпропетровськ, вул. Винокурова, б.1, згідно Інкотермс 2010, перевезення товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок Продавця, транспортування товару відбувається з м. Київ вул. Ярославів Вал, б.13/2, літера Б та до м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, б.1 (а.с.159-161 том 2).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору, копією додаткової угоди № 1 до цього договору, копіями видаткових накладних, копіями податкових накладних, копіями ТТН про транспортування товару з м. Київ, вул. Ярославів Вал, б.13/2, літера Б та до м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, б., яке здійснено автоперевізником ТОВ "Готика ЛТД", а також копіями платіжних доручень про оплату позивачем за придбаний товар (спец.одяг), де у складі вартості товару позивачем було сплачено і суму ПДВ (а.с. 159-202 том 2).

01.01.2014р. між позивачем (Замовником) та ТОВ "Дівілон" м. Київ (Виконавцем) укладено договір №28.14 виконання робіт за умовами якого Виконавець зобовязувався виконати послуги з пошиву замовлених виробів із сировини Замовника, а Замовник зобовязувався сплатити за надані послуги, , при цьому, за умовами додаткової угоди № 1 до вказаного договору від 15.01.2014р. було передбачено, що поставка сировини, допоміжних матеріалів та вивезення готової продукції здійснюється Замовником за власний рахунок мікроавтобусом АЕ2908ЕЕ або із залученням замовником інших перевізників, сировина, допоміжні матеріали та готова продукція підлягають передачі на базисній умові EXW: м.Київ, вул. Івана Кудрі, буд.39 (місцезнаходження ТОВ "Дівілон"), адреса відвантаження сировини, допоміжних матеріалів та адреса вивантаження готової продукції: склад Замовника: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, б.1 (а.с.203-204 том 2).

Факт реального здійснення господарської операції по наданню послуг по пошиву спец.одягу та доставка готової продукції на адресу позивача за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору, копією додаткової угоди № 1 до цього договору, копіями актів про витрати сировини, копіями актів списання матеріалів, копіями актів виконаних робіт по пошиву одягу (куртки адміністратора, сорочок продавця, халатів жіночих, костюмів прибиральниці, костюмів вантажника, жилетів утеплених та іншого спецодягу), копіями видаткових накладних, копіями специфікацій, копіями податкових накладних, копіями ТТН про транспортування товару само вивозом позивачем власним транспортом мікроавтобусом АЕ 2908ЕЕ, а також копіями платіжних доручень про оплату позивачем за виконані роботи (надані послуги), де у складі вартості придбаних робіт (послуг) позивачем було сплачено і суму ПДВ (а.с. 203-229 том 2).

05.05.2014р. між ТОВ "Рамбутан" м. Київ (Продавцем) та позивачем (Покупцем) був укладений договір №37 поставки за умовами якого Продавець зобовязувався систематично поставляти і передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати товар у порядку і на умовах цього договору, за умовами поставки поставка товару здійснюється на умовах: EXW склад Продавця (згідно Інкотермс 2000), вивезення товару здійснюється Покупцем своїм транспортом, при цьому, листом за №48 від 05.05.2014р. було уточнено адресу відвантаження: м. Київ, вул. Красноармійська, 20 ( місцезнаходження ТОВ "Рамбутан") та адресу доставки: м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, б.1 (а.с.230-231 том 2).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору, копією листа №48 від 05.05.2014р., копією видаткової накладної, копією податкової накладної, копією ТТН про транспортування товару з м. Київ, вул. Красноармійська, б.20 та до м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, б., яке здійснено автотранспортом позивача мікроавтобусом АЕ2908ЕЕ, а також копією платіжного доручення про оплату позивачем за придбаний товар ( спец.одяг), де у складі вартості товару позивачем було сплачено і суму ПДВ (а.с. 230-235 том 2).

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Шератон Капітал" м. Київ було укладений договір на придбання жилету утепленого у кількості 29 шт. на загальну суму 6960,00 грн. у спосіб, визначений ст. 181 ГК України шляхом видачі продавцем товару ТОВ "Шератон капітал" рахунку-фактури №250402 від 04.02.2014р. та оплати цього рахунку-фактури позивачем, що підтверджується копією відповідного рахунку-фактури, копією видаткової накладної, копією податкової накладної, копією ТТН про транспортування вказаного товару позивачем самовивозом мікроавтобусом АЕ2908ЕЕ з м.Києва, вул. Академіка Філатова, б.10-А до м. Дніпропетровська, вул. Винокурова, б.1, а також повідомленням про відступлення права вимоги за яким ТОВ "Шератон Капітал" було відступлено право вимоги за вказаною поставкою ТОВ "Торг-Ленд" про що повідомлено позивача, у звязку з чим позивачем вартість товару за вказаною поставкою було сплачено у розмірі 6960,00 грн. на користь ТОВ "Торг-Ленд", де у складі вартості придбаного товару, позивачем сплачено і суму ПДВ (а.с.236-241 том 2).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до частини 2 статті 9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Відповідач посилається на дефектність первинних документів, проте відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996- XIV від 16.07.1999 року визначається один з основних принципів ґрунтування бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, а саме превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, а тому певну дефектність документів бухгалтерського обліку неможна вважати безумовною підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, як свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські документи, придбаний позивачем товар ( спецодяг) у ТОВ "Гєніус", ТОВ "Реалторг-плюс", ТОВ "Дівілон", ТОВ "Шератон Капітал", ТОВ "Рамбутан" були використані позивачем у господарській діяльності позивача шляхом продажу вищевказаного одягу своїм контрагентам покупцям: ТОВ "АТБ-маркет", ТОВ "Днєпрогазресурс", ТОВ "МД Груп Дніпропетровськ", ТОВ "Мясокомбінат Ювілейний", ПП "Транс-Логістік", що підтверджується: копіями договорів, довіреностей на отримання товару, копіями специфікацій, копіями видаткових накладних, копіями податкових накладних, копіями ТТН про транспортування товару позивачем особистим автотранспортом Мікроавтобусом АЕ2908ЕЕ, а також копіями платіжних доручень про сплату покупцями послуг за придбаний товар на користь позивача як продавця товару коштів, де у складі вартості товару були сплачені і відповідні суми ПДВ. (а.с.242-263 том 2, а.с.1-251 том 3, а.с.1-158 том 4).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Гєніус", ТОВ "Реалплюс-торг", ТОВ "Дівілон", ТОВ "Шератон Капітал" та ТОВ "Рамбутан" перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки актів перевірок та акти звірок контрагентів позивача отриманих від інших податкових органів.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, а висновки акту перевірки, що ґрунтуються на наведених доказах, не можуть бути покладені у підставу прийнятого податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Отже, ТОВ "Гєніус", ТОВ "Реалплюс-торг", ТОВ "Дівілон", ТОВ "Шератон Капітал" та ТОВ "Рамбутан" на час здійснення господарських операції з позивачем перебували на обліку як платники податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 148 000,00 грн. до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015р. №0001221703 є протиправним.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2015 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 02 жовтня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 4150 грн. 39 коп. ((185000грн.*0,02*1,1)+(1218грн.*0,06*1,1).

Отже, судовий збір сумі 4150 грн. 39 коп. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у справі №804/8062/15 залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 4150 грн. 39 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун