Ухвала суду № 55801402, 27.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"27" січня 2016 р. справа № 804/9418/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 р. у справі № 804/9418/15

за позовом Приватного підприємства "Онікс"

до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

В липні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення :

- №000027411 від 10.04.2015 року в частині донарахування податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 84 020,00 грн., в тому числі: основний платіж 67 216,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 16804,00 грн.;

- №000026411 від 10.04.2015 року в частині донарахування податку на додану вартість за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 93 355,00 грн., в тому числі: основний платіж 74 684,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 18 671,00 грн.;

- №000002411 від 19.06.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями на 18 671,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній частині.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

Позивач надіслав апеляційному суду заперечення, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив

постанову суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу Східно-Дніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №61 від 19.03.2015 р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ПП "Онікс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №50/22-0411/30012979 від 07.04.2015 року, відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. №334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 140 834,00 грн., в тому числі за період з січня 2011 року по грудень 2014 року;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 102 731,00 грн., в тому числі за період січень 2011 року по грудень 2014 року.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські правовідносини ПП "Онікс" з ТОВ "Булар" та ТОВ "Калина Маркет" не були спрямовані на настання реальних наслідків, тому позивач неправомірно включив 67 216,00 грн. до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та 74 684,00 грн. до податкового кредиту за надані ТОВ "Булар" та ТОВ "Калина Маркет" товари та послуги.

На думку відповідача, щодо ТОВ "Булар" зазначено, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 29.12.2014 року у звязку з відсутністю платника за місцезнаходженням; відповідно до даних інформаційної системи (АІС "Податковий блок") ТОВ "Булар" не звітувало до податкових органів про наявність і рух активів (фінансова звітність за 2014р. відсутня, ТОВ "Булар" не подавало звіт про суми нарахованої заробітної плати (1ДФ); перевіркою встановлено, що акти виконаних робіт оформлені з порушене встановлених законодавством вимог, а саме: не вказано місце складання актів, товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином: відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно - розвантажувальних операцій, не відображено час прибуття, вибуття вантажу тощо; проведені в ході перевірки підрахунки свідчать, що перевезення всього товару неможливо здійснити одним рейсом; підприємством не надані сертифікати (паспорти) походження ТМЦ, що підтверджує їх якість, неможливо встановити ланцюг походження товару; згідно з даними АІС "Податковий блок" встановлено, що основними постачальниками ТОВ "Булар" у вказаному періоді, за рахунок яких підприємством сформовано податковий кредит, є підприємства з неосновним станом, в яких відсутні основні фонди, транспортні засоби, трудові ресурси; згідно з аналізом зареєстрованих постачальниками податкових накладних в ЄДРПН встановлено відсутність реалізації товарів та транспортних послуг на адресу ТОВ "Булар" в листопаді 2014 року.

Щодо ТОВ "Калина Маркет" відповідачем зазначено, що відносно даного платника триває процедура припинення; згідно з даними, зазначеними в інформаційних ресурсах ДПІ (АІС "Податковий блок", Єдиний реєстр податкових накладних), ТОВ "Калина Маркет" не звітував до податкових органів про наявність і рух активів (фінансова звітність за 2014 рік відсутня, додаток AM до Декларації з податку на прибуток за відповідний період відсутній); ТОВ "Калина Маркет" у 2014 року не подавало звіт про суми нарахованої заробітної плати (форма 1ДФ). Тобто інформація щодо наявності основних фондів, та чисельності працюючих відсутня; відповідно до АІС "Перегляд податкових накладних" ТОВ "Калина Маркет" у періоді, що перевірявся, придбавало суміш газів вуглеводневих скраплених, мясо курчат, та, в свою чергу, реалізувало Кайзер протруйник, електромагніт, пісок карєрний; підприємством не надані сертифікати (паспорти) походження ТМЦ, що підтверджують їх якість товару, а також перевіркою встановлено, що акти виконаних робіт (послуг) оформлені з порушенням встановлених законодавством вимог, а саме: не вказано місце складання актів, товарно- транспортні накладні оформлені не належним чином: відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, не відображено час прибуття, вибуття вантажу, маси вантажу.

На підставі акту перевірки від 07.04.2015 року відповідачем 10.04.2015 року були прийняті податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються в частині:

- №000027411 в частині донарахування податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 84 020,00 грн., в тому числі: основний платіж 67 216,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 16 804,00 грн.;

- №000026411 в частині донарахування податку на додану вартість за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 93 355,00 грн., в тому числі: основний платіж 74 684,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 18 671,00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2015р. №5984/10/04-36-10-07-09 позивачу збільшено розмір штрафної санкції з податку на додану вартість на 18 671,00 грн. На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000002411 від 19.06.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за штрафними санкціями на суму 18 671,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №000027411, №000026411 від 10.04.2015 року в оскаржуваній частині та №000002411 від 19.06.2015 року, з наступних підстав.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, між 22.09.14 між ПП "Онікс" та ТОВ "Булар" укладений договір поставки №2209/14, за яким ТОВ "Булар" (Постачальник) зобовязався поставити ПП "Онікс" товар, найменування, кількість та ціна якого визначається в специфікаціях до договору. Вартість договору з урахуванням ПДВ визначена сторонами в сумі 600 000,00 грн., розрахунки здійснюються в безготівковій формі, термін дії договору - до 31.12.2014 року. Також між ПП "Онікс" та ТОВ "Булар" 02.10.14 укладений договір №210/14, за яким ТОВ "Булар" (Виконавець) зобовязалось надати ПП "Онікс" (Замовник) послуги з навантаження вантажів.

На підтвердження реального здійснення відповідних операцій, а саме поставки ПП "Онікс" піску карєрного в кількості 4800 тон на суму 223 200,00 грн. з ПДВ, дизельного пального в кількості 3200 л на суму 50 304 грн. з ПДВ, а також надання послуги з навантаження в кількості 4800 тон піску карєрного на суму 144 000,00 грн. з ПДВ, позивачем надані до перевірки та до суду відповідні податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні, опис яких наведений відповідачем на стор. 67-74 Акту перевірки та копії яких наявні в матеріалах даної справи, а також журнал реєстрації видачі довіреностей.

Також в ході розгляду справи встановлено, що 10.11.2014 року між ПП "Онікс" та ТОВ "Калина Маркет" укладений договір поставки №101/11-14, за яким ТОВ "Калина Маркет" (Постачальник) зобовязалось поставити позивачу товари, кількість, найменування та ціна якого визначається специфікаціями до договору. Вартість договору була обумовлена сторонами в сумі 700 000,00 грн., розрахунки за договором здійснюються в безготівковій формі, термін дії договору - до 31.12.2014 року. Крім того, між ПП "Онікс" та ТОВ "Калина Маркет" укладений договір про надання послуг №102/11-14 від 10.11.2014 року, за яким ТОВ "Калина Маркет" зобовязалось надати послуги з навантаження вантажів.

На підтвердження реального здійснення відповідних операцій, а саме поставки позивачу протягом грудня 2014 року піску карєрного в кількості 400 тон на суму 18 600,00 грн. з ПДВ та надання позивачу послуг з навантаження піску карєрного в кількості 400 тон на суму 12 000,00 грн. з ПДВ, позивачем надані до суду та до перевірки відповідні податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, товарно транспортні накладні, опис яких наведений відповідачем на стор. 77-80 Акту перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, а також журнал реєстрації видачі довіреностей.

Слід зазначити, що відповідач в акті перевірки посилається на інформацію, наявну в ДПІ, щодо контрагентів позивача. Разом з тим, за змістом акта не можливо встановити джерела такої інформації, також вони відсутні в матеріалах справи.

На думку колегії суддів, такі твердження, наведені відповідачем в акті, не можна вважати належними доказами.

Крім того, частина придбаного у ТОВ "Булар" у жовтні 2014 року піску в кількості 1031,1 тон на суму 187 535,04 грн. була реалізована позивачем ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" за договором №14-16/27-КП від 02.01.2014 року на суму 183 695,04 грн., ПП "Комунальщик-3" за договором поставки №14/1 від 14.04.2014 року на суму 3 840,00 грн.; в листопаді 2014 року ПП "Онікс" було реалізовано 3 048,8 тон піску на суму 555 563,52 грн., а саме: ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на суму 551 723,52 грн, ПП "Комунальщик-1" на суму 1 920,00 грн. (договір поставки №02/06 від 02.06.2014 року), ПП "Комунальщик-2" (договір поставки №10/02 від 10.02.2014 року); в грудні 2014 року ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" було реалізовано пісок в кількості 920,4 тон на суму 167 880,96 грн., що не спростовано відповідачем та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ТОВ "Булар" та ТОВ "Калина Маркет", підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Булар" та ТОВ "Калина Маркет" перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Слід зазначити, що відсутність персоналу, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкт господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

В даному випадку проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 КАС України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, господарські відносити позивача з ТОВ "Булар" та ТОВ "Калина Маркет" мали реальний характер, що документально підтверджено та не спростовано відповідачем, тому позивачем у період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року не було занижено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 801 226,00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 805066,00 грн., внаслідок завищення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Посилання відповідача в акті перевірки від 07.04.2015 р. №50-22-0411/30012979 на відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі відомості, відповідно до ст.18 та ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", можуть бути встановлені лише на підставі запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання заявника на порушення норм процесуального права колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду, лише якщо воно призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №000027411 та №000026411 прийняті з порушенням встановленого законом порядку, що є підставою для їх скасування в оскаржуваній частині. Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення №000002411 від 19.06.2015 року, яке є похідним від податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №000026411.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2015 року задоволено частково клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 03.11.2015 року до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 5 359,20 грн. (1218 грн.*4*1,1).

Отже, судовий збір сумі 5 359,20 грн. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 р. у справі № 804/9418/15 залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 5359 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун