Постанова № 55801293, 04.02.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4651/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д. В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2015 року Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації товарів №903030003/2015/00005 від 26.10.2015 та рішення про коригування митної вартості товарів №903030003/2015/000267/1 від 26.10.2015.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ним до митного органу подавався достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена останнім митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням частини 3 статті 53, частини 6 статті 54, частини 1 статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним статтею 58 цього Кодексу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки під час розгляду наданих позивачем для митного оформлення документів та перевірці правильності визначення вартості товару митним органом встановлено, що надані документи містять розбіжності, недостовірні відомості про митну вартість товарів. Так, товар ввезений на митну територію України у складі однієї партії товару на морському судні "AEGEAS" за коносаментами від 10.10.2015 №2, 3, 4, при цьому, у коносаментах у розділі "вантажоотримувач" зазначена фірма "Литаско СА", яка не фігурує у контракті позивача на поставку дизельного палива. Також дизельне паливо надійшло до порту Южний загальним об'ємом 16 701 304 кг, разом з тим позивачем заявлено для декларування лише 4 000 000 кг дизельного палива. Окрім цього, згідно умов контракту на поставку дизельного палива на користь позивача мало бути поставлене дизельне паливо з максимальною фільтрованістю (сfрр) - 15 0С, однак у сертифікаті якості від 07.10.2015 №5539/2015 на поставлене дизельне паливо вказано, що фільтрованість останнього становить - 17 0С.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

12.10.2015 між ВАТ "Полтавський ГЗК" (покупець) та Gaspex (Overseas) Co.Limited Кіпр (продавець) укладено контракт №4, згідно з яким Gaspex (Overseas) Co.Limited продає, а ВАТ "Полтавський ГЗК" купляє дизельне паливо ULTRA LOW SULPHUR DIESEL WITH MAX CFPP - 15 C (а.с.79-82).

Кількість та ціна товару, включаючи транспортування, страхування та маркування відповідно до умов контракту становлять: 4000 +/-5% метричних тон в опціоні продавця по ціні за 1 тону, що дорівнює середнім з вищих біржових котирувань, опублікованих в бюлетені "Platts European Marketscan" "Meditteranean cargoes", "FOB Med (Italy)" для "10ppm ULSD" плюс премія продавця 61,00 дол. США за метричну тону. Контрактом встановлено ціновий період: всі котирування, опубліковані з 12.10.2015 по 16.10.2015 включно.

На виконання умов контракту постачальником продавця було здійснено поставку товару (дизельного палива) до порту Южний м. Одеса за коносаментами №2,3,4 від 10.10.2015 загальною вагою брутто - 16 701 304 кг (а.с.65-70).

Згідно генерального акта №2 від 14.10.2015 вантажовідправником Lukoil Neftohim Burgas відвантажено, а вантажоодержувачем Gaspex (Overseas) Co.Limited прийнято паливо дизельне в кількості 16 701 304 кг, яке було завантажено в резервуари ТОВ "Термінал Стівідорінг і К".

У подальшому, згідно акта приймання-передачі №1 від 23.10.2015 Gaspex (Overseas) Co.Limited передано ВАТ "Полтавський ГЗК" в рамках діючого контракту №4 від 12.10.2015 резервуари ТОВ "Термінал Стівідорінг і К" з дизельним паливом ULSD 10 ppm загальною кількістю 4000 метричних тон вакуумі (а.с.86).

З метою здійснення митного контролю та оформлення товару /дизельного палива/ в кількості 4000 метричних тон за ціною 505,65 доларів США /т (на загальну суму 2022600,00 доларів США) представником декларанта ОСОБА_3 до митного поста "Одеса-енергетичний" подано митну декларацію №903030003/2015/000139 від 26.10.2015 (а.с.63-64).

Разом з митною декларацією позивачем подано пакет товаросупровідних та комерційних документів.

Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною контракту (графа 42 митної декларації).

Рішенням Енергетичної митниці ДФС митний пост "Одеса-енергетичний" №903030003/2015/000267/1 від 26.10.2015 (а.с.11-12) митну вартість імпортованих товарів скориговано за другорядним методом, а саме, за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митними деклараціями №903030003/2015/000131 від 22.10.2015 та №903030003/2015/000132 від 22.10.2015. Визначена вартість товару склала на рівні 546 дол. США за одну метричну тону.

Коригування митної вартості товару стало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №903030003/2015/00005 (а.с.54-55).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням та карткою відмови, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Послідовність дій посадових осіб органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 глави 2 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 глави 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 глави 2 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, позивачем задекларовано в Енергетичній митниці ДФС, митну вартість товару - дизельного палива в кількості 4000 метричних тон за ціною контакту 505,65 доларів США за одну метричну тону (загальна вартість товару становить 2022600,00 доларів США) згідно декларації №903030003/2015/000139 від 26.10.2015 (а.с.63-64).

На виконання вимог статті 53 Митного кодексу України разом з декларацією до митниці декларантом були подані документи, які підтверджують митну вартість товарів, про що зазначено в гр. 44 ВМД, а саме:

- коносаменти №2,3,4 від 10.10.2015 (а.с. 35-40);

- розрахунок ціни №4638/12408 від 23.10.2015 (а.с.26);

- рахунок-фактуру (інвойс) №РНY-5012-1Р від 22.10.2015 (а.с.24-25);

- зовнішньоекономічний контракт №4 від 12.10.2015 (а.с.15-22);

- договір-доручення про надання послуг по декларуванню товарів №17 від 31.12.2014 (а.с.84);

- сертифікат відповідності UA.TR.081.C.0095-15 від 24.10.2015 (а.с.85).

Поряд з цим, як зазначено у картці відмови №903030003/2015/00005 (а.с.10), при декларуванні дизельного палива декларантом до митниці також надавалися інші документи, серед яких: акт прийому-передачі №1 від 23.10.2015, генеральний акт №2 від 14.10.2015, сертифікат якості ВU1530-0126 від 07.10.2015 (а.с.23, 87-89).

Дослідивши зазначені вище документи, суд доходить висновку, що останні містять відомості щодо вартості товару, а відтак надають можливість митному органу перевірити правильність розрахунку митної вартості товару.

Стосовно права митниці витребовувати у декларанта додаткові документи, суд зауважує, що наявність у органу доходів і зборів сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою ознакою, оскільки з нею закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати необхідно документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В спірному ж випадку надані позивачем до митниці документи дають можливість останній перевірити правильність задекларованої митної вартості імпортованого товару, а відтак підстави для витребування у декларанта додаткових документів у митниці відсутні.

Поряд з цим, з оскаржуваного рішення вбачається, що коригування митної вартості товару здійснено у зв'язку з тим, що митницею під час розгляду наданих позивачем для митного оформлення документів та перевірці правильності визначення вартості товару встановлено наявність у документах розбіжностей та недостовірних відомостей про митну вартість товарів. Так, товар ввезений на митну територію України у складі однієї партії товару на морському судні "AEGEAS" за коносаментами від 10.10.2015 №2, 3, 4, при цьому, у коносаментах у розділі "вантажоотримувач" зазначена фірма "Литаско СА", яка не фігурує у контракті позивача на поставку дизельного палива. Також дизельне паливо надійшло до порту Южний загальним об'ємом 16 701 304 кг, разом з тим позивачем заявлено для декларування лише 4 000 000 кг дизельного палива. Окрім цього, згідно умов контракту на поставку дизельного палива на користь позивача мало бути поставлене дизельне паливо з максимальною фільтрованістю (сfрр) - 15 0С, однак у сертифікаті якості від 07.10.2015 №5539/2015 на поставлене дизельне паливо вказано, що фільтрованість останнього становить - 17 0С.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що сукупність представлених декларантом до митного органу, а у подальшому й до суду, документів, серед яких акт прийому-передачі №1 від 23.10.2015, генеральний акт №2 від 14.10.2015 та інші, підтверджує фактичну поставку продавцем Gaspex (Overseas) Co.Limited Кіпр на користь позивача дизельного палива ULTRA LOW SULPHUR DIESEL WITH MAX CFPP - 15 C кількістю 4000000 кг згідно контракту №4 від 12.10.2015, та як наслідок спростовує посилання відповідача на зазначення у коносаментах в якості вантажоотримувача фірми "Литаско СА".

Крім того, як пояснив представник позивача в ході судового розгляду справи, поставка дизельного палива на користь ВАТ "Полтавський ГЗК" здійснювалася наступним ланцюгом підприємств: Lukoil Neftohim Burgas (виробник) - фірма "Литаско СА" (дистрибютор Lukoil Neftohim Burgas) - Gaspex (Overseas) Co.Limited Кіпр (контрагент позивача) - ВАТ "Полтавський ГЗК" (набувач). Таким чином, зазначення у коносаментах №2,3,4 від 10.10.2015 в якості вантажоотримувача фірми "Литаско СА" є абсолютно логічним, оскільки останній є першочерговим отримувачем товару, як дистриб'ютор Lukoil Neftohim Burgas.

Необґрунтованими суд вважає також сумніви митниці щодо кількості імпортованого на користь позивача товару, адже за умовами контракту /пункт 2/ визначено об'єм поставки 4000 +/- 5% метричних тонн, яка і декларувалась ВАТ "Полтавський ГЗК". При цьому, надходження до порту Южний більшої кількості дизельного палива, пояснюється тим, що контрагент позивача - Gaspex (Overseas) Co.Limited Кіпр не позбавлений права та можливості реалізовувати продукцію на користь інших осіб.

Посилання відповідача на те, що предметом поставки згідно контракту №4 від 12.10.2015 (а.с.15-22) є дизельне паливо з фільтрованістю - 15 °С, однак фактично на користь позивача було поставлене дизельне паливо з фільтрованістю - 17°С, про що свідчить сертифікат якості ВU1530-0126 від 07.10.2015 (а.с.41-42), судом оцінюються критично, оскільки товаром, який придбавається за контрактом є паливо дизельне ULTRA LOW SULPHUR DIESEL WITH MAX CFPP - 15 C, при цьому, у назві товару визначено "MAX CFPP - 15 °С", що визначає максимальну температуру фільтрованісті (CFPP), тобто температура фільтрованості не повинна бути вищою за - 15 °С. Відповідно до ДСТУ 4840:2007, які визначають технічні умови дизельного палива, пунктом 3.2 визначено класифікацію дизельного палива. Так, відповідно дизельне паливо під маркою Е має граничну температурну фільтрованість не вище ніж - 15 °С. Разом з тим, наступна марка дизельного палива під маркою F, яка має граничну температурну фільтрованість не вище ніж - 20 °С. Таким чином, марка дизельного палива Е, яку придбавав позивач, знаходиться у діапазоні температур фільтрованості від - 15 °С до - 19 °С. Відповідно, фільтрованість із температурним режимом - 17 °С, яка підтверджена сертифікатом якості ВU1530-0126 від 07.10.2015, підпадає під ознаки товару який придбавався ВАТ "Полтавський ГЗК" за контрактом №4 від від 12.10.2015, а тому сумніви контролюючого органу, щодо наявності різниці у фільтрації дизельного палива безпідставні.

Окрім зазначеного вище, суд вважає за доцільне зауважити, що за приписами статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, виходячи з положень вказаної статті, митним органом при застосуванні резервного методу визначення митної вартості товару обов'язково враховуються такі фактори як якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечувалося представником відповідача в ході розгляду справи, митна вартість імпортованого на користь позивача товару визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі митних декларацій №903030003/2015/000131 від 22.10.2015 та №903030003/2015/000132 від 22.10.2015.

Разом з тим, при порівнянні товару, імпортованого в Україну на підставі митних декларацій №903030003/2015/000131 від 22.10.2015, №903030003/2015/000132 від 22.10.2015 (а.с.43-44), та дизельного палива, імпортованого на користь позивача (а.с.8), судом встановлено, що у фізичних показниках вказаних товарів містять певні розбіжності /різниться масова частка сірки, температура спалаху, тощо/, що по суті спростовує посилання відповідача на ідентичність вказаних вище товарів.

Водночас, суд зауважує, що фізичні показники імпортованого на користь позивача дизельного палива співпадають з фізичними показниками товару, імпортованого в Україну на підставі митних декларацій №903030003/2015/125 від 21.10.2015, №903030003/2015/128 від 21.10.2015 (а.с.43), однак вказана обставина не була врахована митним органом при здійсненні коригування митної вартості дизельного палива.

Крім того, за доцільне також відмітити, що згідно наданої митницею до суду цінової інформації (а.с. 43) дизельне паливо з аналогічним кодом згідно з УКТЗЕД "НОМЕР_1" декларувалося у митному органі в жовтні 2015 року за ціною 520 доларів США за одну тону, яка є значно нижчою від ціни 550 доларів США за одну тону, застосованої митницею при визначенні митної вартості спірного імпортованого дизельного палива, що по суті суперечить приписам статті 59 Митного кодексу України, які чітко визначають обов'язок митного органу для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовувати найменшу таку вартість.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обовязок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на субєкта владних повноважень,

Однак, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару за ціною договору на рівні 505,65 доларів США за одну метричну тону є заниженою чи необєктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що контролюючий орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог в частині щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №903030003/2015/00005 від 26.10.2015, суд зазначає таке.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у митному оформленні товарів є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також сформовано незаконно, у звязку з чим її необхідно визнати протиправною та скасувати, а позов ТОВ "Полтавський ГЗК" в даній частині - задовольнити.

Враховуючи викладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову ВАТ "Полтавський ГЗК" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 903030003/2015/00005 від 26.10.2015 та рішення про коригування митної вартості товарів № 903030003/2015/000267/1 від 26.10.2015.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобовязаннями Енергетичної митниці ДФС на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати в розмірі 10 930 (десять тисяч дев'ятсот тридцять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький