Ухвала суду № 55800353, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/35501/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 823/3300/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ШОН-2000» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо організації та здійснення повторної позапланової виїзної перевірки, складання 10.10.2014 акту зазначеної перевірки; визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 00001792301, № 00001802301 від 26.06.2014 щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

4 червня 2015 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 00001792301, № 00001802301 від 26.06.2014 визнані протиправними та скасовані; дії ДПІ щодо здійснення повторної позапланової виїзної перевірки Підприємства та складання 10.10.2014 акту зазначеної перевірки визнані протиправними.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

15 липня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року скасована в частині визнання протиправними дій ДПІ, в цій частині у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанова окружного суду залишена без змін.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду та постанови Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 19.05.2014 до 27.05.2014 ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Інтер групп союз», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Велес-368», ТОВ «Торглайнсенд» за період з 1.01.2011 до 1.12.2013, за наслідками якої 3.06.2014 був складений акт перевірки.

У акті зазначено, що Підприємство у порушення вимог п.,п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток у розмірі 390 275,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 371 510,00 грн.

26 червня 2014 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 00001792301 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 454 141,00 грн., № 00001802301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 442 125,00 грн.

7 липня 2014 року Підприємство звернулося до ДПІ зі скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень № 00001792301, № 00001802301 від 26.06.2014.

7 серпня 2014 року ДПІ прийняла рішення № 16580/23-00-10-0210 щодо залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ № 00001792301, № 00001802301 від 26.06.2014.

Державна фіскальна служба України, розглядаючи повторну скаргу Підприємства на оскаржувані податкові повідомлення-рішення та на рішення про розгляд первинної скарги, 1.09.2014 прийняла рішення № 2624/6/99-99-10-01-15 щодо продовження строку розгляду повторної скарги та доручила ДПІ забезпечити здійснення документальної позапланової перевірки Підприємства.

З 2.10.2014 до 8.10.2014 ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Інтер групп союз», ТОВ «Фрейтедж», ТОВ «Велес-368», ТОВ «Торглайнсенд» за період з 1.01.2011 до 1.12.2013, за наслідками якої 10.10.2014 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємством у порушення вимог п.,п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток у розмірі 380 848,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість у розмірі 363 313,00 грн.

16 жовтня 2014 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення щодо залишення без змін оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про часткове скасування постанови окружного суду обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до п.,п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Законом України № 996-ХІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди встановили, що 11.06.2011, 4.07.2011, 5.08.2011, 5.09.2011, 3.10.2011, між ТОВ «Інтер Групп Союз» та Підприємством були укладені договори поставки № 67, № 155, № 314, № 183.

7 серпня 2012 року, 3 вересня 2013 року, 1 жовтня 2012 року, 5 листопада 2012 року, 3 грудня 2012 року, 8 січня 2013 року, 4 лютого 2013 року, 4 березня 2013 року між ТОВ «Фрейтедж» та Підприємством були укладені договори поставки № 45, № 277, № 401, № 241, № 276, № 77, № 89, № 109.

2 жовтня 2013 року між ТОВ «Ярмак Трейд» та Підприємством був укладений договір поставки № 322.

3 жовтня 2013 року, 7 жовтня 2013 року, 4 листопада 2013 року між ТОВ «Велес 368» та Підприємством були укладені договори поставки № 3, № 107, № 103

Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); акти звірки взаєморозрахунків; виписки із особових рахунків; видаткові та податкові накладні; товарно-транспортні накладні; договір транспортно-експедиційного обслуговування із перевезення вантажів автомобільним транспортом № 112 від 1.07.2011, укладений між Підприємством та ТОВ «Скай Метр».

Суди обґрунтовано зазначили, що Підприємством були надані всі необхідні первинні документи, які були оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують здійснення Підприємством господарських операцій з контрагентами.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, залишену без змін в частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Юрченко В.П.