Ухвала суду № 55800339, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/30946/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Юрченко В.П.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі № 823/243/14 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до Приватного акціонерного товариства „Черкаський комбінат хлібопродуктів",

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на користь позивача в сумі 818728, 24 грн.

04 березня 2014 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що у позивача відсутнє документальне підтвердження отримання відповідачем фінансової допомоги на проведення робіт в період 1997-1998 року, не надано первинні та банківські документи, які б підтверджували надання бюджетних позичок, їх перерахування відповідачу та отримання їх відповідачем, в тому числі, договорів, на підставі яких були видані бюджетні позички.

Стягнення з відповідача суми податкового боргу є неправомірним.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, згідно постанов Кабінету Міністрів України 1994-1997 років про бюджетні позички №1003 від 11.09.2007, №220 від 26.02.1998, №1953 від 10.12.1998 виділено кошти на фінансування заходів з підготовки до роботи забезпечення збирання та збереження врожаю 1997 року, інші невідкладні потреби Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям цільовим призначенням для сільськогосподарських товаровиробників.

Встановлений термін погашення залишку неповерненої бюджетної позички згідно Постанови КМУ №1953 від 10.12.1998 було продовжено до 1 жовтня 1999 року.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

На підставі статті 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" у 2010 році органи державної податкової служби України були визначені, як органи стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії, при цьому основні засади державної політики у сфері погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначено та встановлено Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передумовою прийняття податкової вимоги є нездійснення платником податків своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що податковим органом не було доведено отримання відповідачем фінансової допомоги та не узгоджена сума заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що підстав для прийняття першої податкової вимоги № 1/009525568 від 29.02.2012 у податкового органу не було.

Із набранням чинності Податковим кодексом України та новою редакцією Бюджетного кодексу України в 2011 році змінено як предмет, так і загальний порядок погашення такої заборгованості.

Так, частиною дев'ятою статті 17 Бюджетного кодексу України передбачено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 10 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до пункту 15 вказаного Порядку прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Відповідно до підпункту 20.1.28 статті 20 розділу I Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому підрозділом 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 №1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року", від 26.02.1998 №220 "Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році" та від 10.12.1998 №1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році" 12.10.2011 Управління Державного казначейства у Черкаському районі звернулось до податкового органу із проханням оформити податкові вимоги згідно подань №,№153-157 від 12.10.2011 для проведення процедури стягнення з відповідача простроченої заборгованості, у загальному розмірі в сумі 818728, 24 грн.

Проте, всупереч зазначених вимог позивачем у 2011 році не було вжито заходів для забезпечення сплати відповідачем даної заборгованості.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги факт відсутність доказів одержання відповідачем фінансової допомоги на проведення робіт в осінньо-зимовий період 1997-1998 року від відділення Державного казначейства України в Черкаському районі, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Юрченко В.П.