Ухвала суду № 55800267, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/52699/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

представника відповідача Сахнюк І.І.,

розглянула в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 22.10.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Відділу зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київської області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Іванківського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Відділу зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київської області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалю Іванківського районного суду Київської області від 22.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року, позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позов у цій справі залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що скаржником без поважних причин пропущено строк на апеляційне оскарження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач вже звертався з позовними вимогами про визнання дій відповідача щодо видачі довідки неправомірними та зобов'язання видати довідку. Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2013 року у справі № 826/1018/13-а адміністративний позов ОСОБА_3 був залишений без розгляду. Таким чином, позивач знав про наявність даної довідки, але не надав доказів, які б свідчили, що він пропустив строк звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок про залишення позову без розгляду.

Згідно з позовними вимогами, позивач просив визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області при наданні довідки № 67 від 14.02.2013 року; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області провести розрахунок та виплату грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області надати довідку про грошове забезпечення; зобов'язати УПФУ перерахувати пенсію.

Отже, крім оскарження дій відповідача щодо видачі довідки та зобов'язання видати нову довідку, позивач заявив і інші позовні вимоги, серед яких зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення, зобов'язання перерахувати пенсію. Ці можуть бути розглянуті у межах вимог, які заявлені з дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, якщо суд не знайде підстав для поновлення строку звернення з позовом. Проте, це не враховано та не проаналізовано судами попередніх інстанцій.

У зв'язку з наведеним, судам попередніх інстанцій необхідно чітко встановити, з якими позовними вимогами вже звертався до суду до подання позову у цій справі та порівняти ці вимоги, після чого перевірити дотримання строку звернення позивача до суду щодо кожної з позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскаржені у цій справі судові рішення належить скасувати як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а справу - направити до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 22.10.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року у цій справі скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: