Ухвала суду № 55800043, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/22767/15-К/800/22464/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Мойсюк М.І. , Пасічник С.С. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області , Головного управління Міндоходів в Черкаській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області , Головного управління Міндоходів у Черкаській області і просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Міндоходів у Черкій області від 12.01.2015 №2-о про звільнення з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту ГУ Міндоходів у Черкаській області, поновити його на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведенням фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Черкаській області, стягнути з ГУ ДФС у Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. моральної шкоди.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.01.2015р. №2-о "Про звільнення ОСОБА_2". Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Черкаській області. Стягнено з Головного управління Міндоходів у Черкаській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2015р. по 23.03.2015р. у сумі 7 683,66 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015р. апеляційні скарги Головного управління Міндоходів у Черкаській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. залишено без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, відповідачем допущено порушення трудових гарантій позивача при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про незаконність наказу Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.01.2015р. №1-о. Також суди вказали, що позивачем не обґрунтовано підставу відшкодування йому моральної шкоди, оскільки не надано жодного доказу, який би підтверджував заподіяння такої шкоди, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. задоволенню не підлягає.

У касаційній скарзі представник відповідачів з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просять судові рішення скасувати, вважаючи, що оскаржувані висновки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечить нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального права просить судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та поновлення на посаді в ГУ ДФС у Черкаській області та задовольнити позов в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційних скарг з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 17.06.2013р. №11-о ОСОБА_2 з 18.06.2013р. призначений на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Черкаській області в порядку переведення з державної податкової служби у Черкаській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. №160 "Про утворення Державної фіскальної служби" утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом приєднання до Державної фіскальної служби.

Кабінет Міністрів України своєю постановою "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" від 06.08.2014р. № 311 вирішив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2. В додатку 2 до вказаної постанови наведено перелік територіальних органів Міністерства доходів і зборів, які реорганізовуються шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, зокрема, Головне управління Міндоходів у Черкаській області повинно приєднатись до новоутвореного Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області.

10.10.2014р. позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновані відповідні посади. Від запропонованих посад позивач відмовився, пояснивши таку відмову тим, що вказані посади були вільні лише на період соціальних відпусток інших працівників.

Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.01.2015р. № 2-о, позивача звільнено з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності Головного управління Міндоходів у Черкаській області на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Про звільнення позивача повідомлено 12.01.2015р. та видано трудову книжку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У відповідності до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (далі - постанова №9) власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до штатного розпису ГУ Міндоходів у Черкаській області від 28.01.2014р. штатна чисельність працівників складала - 340 одиниць, а згідно штатного розпису ГУ ДФС у Черкаській області від 08.10.2014р. штатна чисельність працівників склала - 312 одиниць. У відділі контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Черкаській області передбачено чотири штатні посади головних державних ревізорів-інспекторів та одна посада начальника відділу.

Разом з тим, у відділі контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області передбачено шість посад головних державних ревізорів-інспекторів, одна посада начальника відділу та посада заступника начальника відділу.

Позивачу не пропонувались посади інспекторів у вказаному відділі, хоча цей відділ відповідно до положення продовжив виконання аналогічних функцій відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Черкаській області. При цьому, штатна чисельність інспекторів новоствореного відділу збільшилась з чотирьох до шести порівняно з попереднім відділом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається, зокрема, працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Для виявлення працівників, які мають таке право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений з врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо. Крім того, однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника, а тому при визначенні рівня продуктивності праці слід враховувати в тому числі й наявність у працівника дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що посадовими особами Головного управління Міндоходів у Черкаській області не враховано при звільненні переважне право позивача на працевлаштування за тією кваліфікацією та досвідом трудової діяльності, які він має. Також судами правильно вказано на те, що пропозиція позивачу працевлаштування на посади тимчасово відсутніх працівників, які перебувають у соціальних відпустках, свідчить про зменшення обсягу трудових прав, які існували на попередній роботі.

Вказані порушення трудових прав позивача при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України свідчать про незаконність наказу Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 12.01.2015р. №1-о про звільнення позивача.

Також судами зроблено правильне посилання на абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992р. №9 , де вказано, що правила п. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки позивач підлягає поновленню на роботі на тій посаді з якої його незаконно звільнено, тому судом правомірно поновлено позивача на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Суди дійшли правильних висновків також щодо позовних вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення. Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Судами вказано, що позивач не обґрунтував підставу відшкодування йому моральної шкоди, оскільки не надав жодного доказу, який би підтверджував заподіяння такої шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між діями ГУ Міндоходів у Черкаській області та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно в чому полягає така шкода, не надав розрахунків щодо визначення розміру завданої моральної шкоди.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційних скарг не знайшли своїх підтверджень, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Мойсюк М.І.

Пасічник С.С.