Постанова № 55799741, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22656/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Козловця Л.О., представника відповідача - Кинали Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015 № 0003162201, № 0003142201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Портал КЖ-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.01.2014 року по 31.07.2015 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 28.08.2015 № 34/26-53-22-01-21/37553680, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 156 972 грн. у т. ч. за лютий 2014 на суму 10 508 грн., за березень 2014 на суму 12 000 грн., за квітень 2014 на суму 2 166 грн., за травень 2014 на суму 31 083 грн., за червень 2014 на суму 8 725 грн., за липень 2014 на суму 55 816 грн., за серпень 2014 на суму 44 845 грн., за вересень 2014 на суму 13 5206 грн., за жовтень 2014 на суму 322 719 грн., за листопад 2014 на суму 148 910 грн., за грудень 2014 на суму 306 975 грн., за січень 2015 на суму 78 019 грн.; п. 138.1.1 п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 961 866 грн. в т. ч. за 2014 рік у сумі 961 866 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС м. Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.09.2015 р. № 0003162201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 446 215,00 грн. (за основним платежем 1156972 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 289243 грн.) та №0003142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 179 418,00 грн. (за основним платежем 943535 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 235883,75 грн.).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Брокбудкепітал», а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в свою чергу, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Також, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом 2014 року між ТОВ «Портал КЖ-Буд» (Замовник), в особі директора Клюйка Ф. П. і ТОВ «Брокбудкепітал» (Підрядник), в особі директора Чорного Р. В., були укладені письмові договори, а саме:

- договір підряду № 16/06 від 16.06.2014 р., згідно якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування будівельно-оздоблювальні роботи Торгівельного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Андрія Малишка, 3 (літера 1-А) в м. Києві;

- договір підряду № 01/07 від 01.07.2014 р., згідно якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі за завданням Замовника виконати ремонт ТП «Лантманнен Акса» за адресою: м. Бориспіль, вул. Привокзальна 3, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх;

- договір підряду № 15/07 від 15.07.2014 р. згідно якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі за завданням Замовника виконати роботи з реконструкції площ корпусу БФ-2 для будівництва багатофункціонального залу з прилеглими приміщеннями Банкнотно-монетного двору Національного банку України за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 7, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх;

- договір субпідряду № 22/07 від 22.07.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір підряду № 23/12 від 23.12.2014 р., згідно якого Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі за завданням Замовника виконати роботи по ремонту приміщення ТВБВ філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ЛТ «Ощадбанк», розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 26.

- договір підряду № 03/01 від 19.01.2015 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду № 51/10 від 14.10.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду № 62/12 від 30.12.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати робот и по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду № 59/10 від 21.10.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду № 21/38 від 21.08.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду №22/39 від 21.08.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду № 28/11 від 28.11.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду №46/10 від 24.09.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору;

- договір субпідряду №63/11 від 21.11.2014 р., згідно якого Підрядник (ТОВ «Портал КЖ-Буд») доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Брокбудкепітал») бере на себе зобов'язання виконати роботи по об'єктах згідно виданої Підрядником проектної документації, об'єктних та локальних кошторисів та додатків до договору.

Факт виконання умов за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Реальність виконання вказаних договорів з ТОВ «Брокбудкепітал» підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: видаткові та податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, рахунки фактури, підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси на будівельні роботи, договірні ціни, платіжні доручення.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, в акті перевірки відповідач не заперечував наявності у позивача всіх належно оформлених первинних документів, які підтверджують його право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Портал КЖ-Буд» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Брокбудкепітал», які були предметом перевірки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що договори, укладені між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювалися, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції за наслідками розгляду даного спору, колегія суддів зважає на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не було надано ряд обов'язкових документів, передбачених умовами вищезазначених договорів.

Колегія вважає помилковим висновок суду про недоведеність позивачем того факту, що господарські операції з його контрагентом мають реальний характер з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи, передбаченого частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин правомірності позовних вимога або їх безпідставності суд повинен витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Вказана позиція висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р.

Проте, як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції не було проведено відповідних дій щодо встановлення факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

В той же час позивачем, на підтвердження факту виконання у повному обсязі сторонами зобов'язань за наведеними договорами, суду апеляційної інстанції було надано необхідні документи, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України, якими закріплено, що суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає необґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе дослідити первинні документи, додані до апеляційної скарги позивача, як доказ реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Портал КЖ-Буд» та ТОВ «Брокбудкепітал».

Так, апелянтом було надано додаткові документи, передбачені договорами ТОВ «Брокбудкепітал», а саме податкові накладні, довідки виконання будівельних робіт, акти виконаних робіт, локальні кошториси на будівельні роботи, договірні ціни, підсумкові відомості ресурсів.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень, посилається на Податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 20.03.2015 року № 381/26-59-22-04/37450960 щодо неможливості проведення зустрічної зірки ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.03.2011 по 28.02.2015 року для врахування в роботі» та постанову від 14.07.2015 року СУ ФР ДПІ старшого слідчого у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві майора податкової міліції Попушой О. В., про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Портал КЖ-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» за період з 01.01.2014 року по 31.07.2015 року, відповідно до якої діяльність контрагента позивача ТОВ «Брокбудкепітал» спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту для контрагентів - покупців, що свідчить про не підтвердження реального здійснення господарських операцій.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказані обставини, оскільки вони не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Стосовно посилань апелянта на постанову від 14.07.2015 року СУ ФР ДПІ старшого слідчого у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві майора податкової міліції Попушой О. В., то колегія суддів зазначає, що немає жодних відомостей про наявність вироку суду, який відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України може бути належним доказом на підтвердження певних обставин по справі

Крім того, сам по собі акт перевірки не може розцінюватися в якості достатнього доказу порушення позивачем вимог чинного законодавства України, адже він являється по суті суб'єктивно викладеними судженнями податкового органу за результатами перевірки, здійсненої відносно діяльності виключно контрагента позивача, а відображені в ньому відомості не ґрунтуються на дослідженні первинних фінансово-господарських відносин з позивачем.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що податковим органом протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2015 № 0003162201, № 0003142201, а тому оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, судом, під час здійснення судочинства не було враховано вимогу вказаної норми закону. Так, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин, висновки суду першої інстанцій щодо правомірності прийняття державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС м. Києва податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015 № 0003162201, № 0003142201 не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до п. 1, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» слід задовольнити, а постанова суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.09.2015 р. № 0003162201, № 0003142201.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань на утримання державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Портал-КЖ-Буд» (код ЄДРПОУ 37553680) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 49 421 (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять одну) гривню 96 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Постанову в повному тексті виготовлено 15.02.2016 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.