Постанова № 55799637, 15.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 лютого 2016 року № 826/23848/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Нагорянський С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доСлужби безпеки Українипровизнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Службою безпеки України від 10 березня 2015 року про заборону в'їзду позивача в Україну.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з огляду на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, подав письмові заперечення проти позову.

У судовому засіданні 06 січня 2016 року суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що 10 березня 2015 року Службою безпеки України прийнято рішення про заборону громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Мала Слобідка Кодимського району Одеської області, постійно проживаючого на території нашої держави в'їзд в Україну строком на 5 років.

Рішення мотивоване тим, що дії позивача суперечать інтересам забезпечення безпеки України та керуючись частиною 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

18 червня 2015 року начальником другого відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Харків» старшим лейтенантом ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 з тих причин, що вказана особа проходить по облікам осіб, яким заборонено в'їзд в Україну терміном з 10 квітня 2015 року по 10 березня 2020 року, ініціатор доручення Служба безпеки України.

Крім того, 29 листопада 2015 року старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску «Гоптівка» старшим прапорщиком ОСОБА_4, як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 року, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно з ст. 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 9 Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 13 Закону №3773-VI, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;

якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що 14 січня 2016 року оперуповноваженим 1-го сектору відділу в м. Кременчуці УСБУ в Полтавській області капітаном ОСОБА_5 прийнято постанову про скасування заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач зареєстрований громадянином України.

Разом з тим, як вбачається з письмових пояснень позивача від 01 лютого 2016 року, незважаючи на скасування відповідачем заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1, 30 січня 2016 року старшим прикордонних нарядів в пункті пропуску «Гоптівка» старшим прапорщиком ОСОБА_6 прийнято рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону, з підстав існування рішення про заборону його в'їзду в Україну від 10 березня 2015 року.

За таких обставин та з метою відновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та скасування рішення Служби безпеки України від 10 березня 2015 року про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну.

Наказом Служби безпеки України від 1 червня 2009 року N 344 затверджено Інструкцію про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.

Відповідно до п. 10 Інструкції, про надходження інформації про припинення існування обставин, на підставі яких особі було заборонено в'їзд в Україну, а також у випадку винесення судом рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування заборони в'їзду функціональні підрозділи Центрального управління, регіональні органи інформують Департамент контррозвідки СБ України.

У випадку скасування заборони в'їзду в Україну рішенням суду, яке набрало законної сили, ДКР негайно повідомляє про це Державну прикордонну службу України.

Незважаючи на те, що позивачу скасовано заборону в'їзду в Україну, уповноважені особи відповідача продовжують приймати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, що, на переконання суду порушує права позивача та не узгоджується з положеннями статті 19 Конституції України.

За таких обставин та з огляду на ч. 2 ст. 11 КАС, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Службу безпеки України вжити дії, передбачені пунктом 10 Інструкції N 344 та проінформувати відповідні органи про скасування ОСОБА_1 заборони в'їзду в Україну.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Служби безпеки України від 10 березня 2015 року про заборону в'їзду ОСОБА_1 в Україну.

3. Зобов'язати Службу безпеки України вжити дії, передбачені пунктом 10 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 1 червня 2009 року N 344 та проінформувати відповідні органи про скасування ОСОБА_1 заборону в'їзду в Україну.

4. У решті позову відмовити.

5. Судові витрати у розмірі 487,20 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (код ЄДРПОУ 00034074).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.І. Нагорянський