Ухвала суду № 55799580, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/28987/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» було задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 11.02.2015 року № 100260003/2015/230047/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів та транспортних засобів комерційного призначення від 11.02.2015 року № 100260003/2015/00012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України було задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» - відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтахім», не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі контракту між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» та Компанією «b.c.p. borghichemicalspolandSpz.o.o.» від 12.01.2015 року № 12/01/2015/DC позивачем на митну територію України імпортовано продукт - ISOPROPANOLIPA 99, що являє собою індивідуальну речовину-насичений моноспирт (спирт ізопропіловий)-99%, СAS 67-63-0. Торгова назва: «ISOPROPANOLIPA 99». Торгівельна марка: Borghi. Фірма-виробник:b.c.p. borghichemicalspolandSpz.o.o. Країна виробництва: PL.

З метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» до митного органу подано декларацію від 11.02.2015 року № 100260003/2015/180975. Митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Разом із митною декларацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» подано товаросупровідні документи на товар, а саме:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (125/2013/0001676);

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) (060610);

- банківський платіжний документ, що стосується товару;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- рахунок-фактуру (інвойс) № FD15/02/00001;

- пакувальний лист б/н; рахунок-проформу № 0/01/2015/DС;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 12.01.2015 року № 12/01/2015/DC;

- інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару (2730);

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (2730);

- декларацію про походження товару № FD15/02/00001;

- митну декларацію країни відправлення.

В ході проведення перевірки правильності визначення митної вартості вищезгаданих товарів за митною декларацією від 11.02.2015 року № 100260003/2015/180975 встановлено, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару відповідно до частини З та 4 статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При проведенні митного контролю встановлено, що інші особи у попередні періоди розмитнювали подібний товар за більшою вартістю, ніж це задекларовано позивачем. У зв'язку з чим відповідачем було запропоновано декларанту надати наступні документи відповідно до частини 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію);

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додаткові документи декларантом не були надані.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем 11.02.2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260003/2015/230047/1 та заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260003/2015/00012. Митну вартість товарів скориговано відповідачем із застосуванням резервного методу, у зв'язку із тим, що надані декларантом документи містили неповні відомості.

Не погодившись з рішеннями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частин 1- 3 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 2, 3, 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно із підпунктами 2.4 - 2.7, 2.9 - 2.10 пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362, робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом, зокрема:

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця;

- перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу;

- перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів, перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

Оскільки у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, так як документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а позивачем не було надано додаткових документів на підтвердження заявленої вартості товару, відповідачем, згідно із статтею 64 Митного кодексу України, правомірно було визначено митну вартість товарів за резервним методом (за ціною товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що Київська міська митниця Державної фіскальної служби приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2015 року № 100260003/2015/230047/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів та транспортних засобів комерційного призначення № 100260003/2015/00012, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, отже відсутні підстави для їх скасування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» - залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельтахім» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз