Ухвала суду № 55799391, 08.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 р.Справа № 820/3830/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

Представник позивача ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015р. по справі № 820/3830/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Насінневе"

до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Насінневе", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013р.: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4; визнати протиправними дії відповідача з організації та проведення на підставі наказів № 184 від 06.03.2013р. та № 2222 від 21.03.2013р. позапланової перевірки позивача; визнати протиправними (незаконними) та скасувати накази відповідача № 184 від 06.03.2013р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Насінневе, № 222 від 21.03.2013р. Про продовження позапланової перевірки ПАТ Насінневе.

В обґрунтування позову зазначив, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно вимог Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2015 року, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Насінневе» задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 820/3830/13-а в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_4 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 820/3830/13-а залишено без змін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби на належного відповідача - ОСОБА_3 обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2013 року №0000132200, №0001301702, №0001291702 та №0001311702, прийняті щодо Публічного акціонерного товариства "Насінневе".

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Насінневе" (64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, буд. 20/1, код ЄДРПОУ: 00387080) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2364,00 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст.ст. 8, 67, 129 Конституції України, п.п. 164.1, 164.5 ст. 164, п. 168.1 ст. 168, п. 189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, п. 209.5 ст. 209 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ПАТ "Насінневе" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої 05.04.2013 р. було складено акт за № 193/22/00387080, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено задекларовану сума податку на додану вартість (від'ємне значення рядка 18) рядок 18,2 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 204965 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2010 року на суму 204965 грн.;

- п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено задекларовану сума податку на додану вартість рядок 14 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 36913 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2012 року на суму 36913 грн.;

- п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено задекларовану сума податку на додану вартість (відємне значення) рядок 15 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 32655 грн., в тому числі по періодах: - за вересень 2012 року на суму 32655 грн.;

- п. 164.1, п. 164.5 ст.164, п.168.1 ст.168 Податково Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI з доповненнями, в результаті чого занижено нарахування та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92517,32 грн.;

- п. 164.1, п. 164.5 ст. 164, п. 168.1. ст. 168 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено нарахування по податку на доходи фізичних осіб та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб із орендної плати за паї загальну суму 129026,22 грн.;

- п. 119.1 ст. 119, п. 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме: не належне заповнення податкового розрахунку за формою 1 ДФ за 1-4-й квартали 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки 24.04.2013 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких позивачу були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме:

- № НОМЕР_1 - збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 55370,00 грн. (в тому числі за основним платежем 36913,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18457,00 грн.);

- № НОМЕР_3 - збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 111182,27 грн. (в тому числі за основним платежем 92517,32 грн. та за штрафними санкціями 18664,95 грн.);

- № НОМЕР_2 - збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку в розмірі 161282,77 грн. (в тому числі за основним платежем 129026,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32256,55 грн.);

- № НОМЕР_4 - збільшено суму грошового зобовязання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 510,0 грн. (штрафні санкції).

Позивач, не погодившись із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються зібраними по справі доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки податковий орган зазначає що ПАТ "Насінневе" не включено до податкових зобов'язань у податкову декларацію за квітень 2010 року суму ПДВ, нарахованої від вартості покупних добрив, засобів захисту рослин та малоцінних та швидкозношуючих предметів, віднесених на витрати по списаних посівах сільськогосподарських культур загальною вартістю 1024824,68 грн. Згідно висновків податкового органу сума не донарахованого ПДВ складає 204965,00 грн.

Також, в акті перевірки, податковий орган вказав на те, що ПАТ "Насіннєве" не включено до податкових зобов'язань у податкову декларацію за вересень 2012 року суму ПДВ врахованої від вартості покупних добрив, засобів захисту рослин та малоцінних та швидкозношуючих предметів, віднесених на витрати по списаних посівах сільськогосподарських культур та інших виробничих витрат загальною вартістю 347 839, 95 грн.

Відповідач зазначив, що зазначене вище стало причиною ненадходження до бюджету сум ПДВ у розмірі 69588,00 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що міндобрива, ЗЗР, насіння с/г культур та інше, ТМЦ в періоді, що перевірявся, використовувалися платником податків - ПАТ "Насіннєве" в операціях, що не повязані з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В силу п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. « г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що при купівлі товарів планувалось їх спрямувати на господарську діяльність по вирощуванню сої, але врожай загинув.

Колегія суддів зазначає, що якщо у зв'язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, суб'єктом спеціального режиму оподаткування компенсації не отримано, то такий суб'єкт повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. У податковому періоді, в якому відбувається таке списання товарів/послуг, використаних для вирощування знищених посівів (насаджень), здійснюється перерахунок податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов'язань в рядку 1 розділу І «Податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ (скороченої), оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях.

З матеріалів справи вбачається, що позивач займається вирощуванням продукції сільськогосподарських культур та є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відтак, господарські операції зі списання загиблих посівів та нарахування з них ПДВ сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, не відображаються в загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до положень п.п. 198.1 - 198.3 ст. 198 ПКУ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) втримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставою для застосування відповідачем в даних правовідносинах положення п.п. "Г" п. 198.5 ст. 198 ПК України - є доведеність того факту, що платник податків, використовуючи товари/послуги, за рахунок яких було сформовано податковий кредит не здійснював (і не мав на меті здійснювати) діяльність, пов'язану з виробництвом (виготовленням) товарів/послуг з метою втримання доходу.

Колегія суддів зазначає, що останнє під час перевірки податковим органом не доведено та спростовується наступним.

Так, податковий орган не врахував, що ЗЗР, міндобрива, послуги сільськогосподарської техніки використовувалися підприємством позивача не тільки для вирощування врожаю, який згодом загинув, що є доведеною обставиною, а й для відновлення якісних, родючих властивостей земельних ділянок після їх використання в сільськогосподарській діяльності за минулий рік (2009).

Такий обов'язок ПАТ "Насіннєве" проводити відновлювальні земельні роботи передбачений в кожному договорі оренди земельних ділянок, які укладаються з пайовиками і власниками земельних ділянок, щодо земель на яких ПАТ "Насіннєве" вирощує сільськогосподарську продукцію.

Також, відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на грунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що не можна стверджувати, що всі матеріальні ресурси, які були використані на земельних ділянках, де загинув врожай - були використані виключно для мети отримання врожаю 2010 року та відповідно 2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про те, що позивач не має права на податковий кредит з суми понесених витрат на вирощування сої, врожай якої загинув, адже витрати не взяли участі у господарській діяльності підприємства, оскільки такі доводи спростовано обставинами, встановленими судом та доказами наявними в матеріалах справи.

Окрім того, у висновках акту перевірки зазначено, що ПАТ "Насіннєве" начебто занижено нарахування та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92517,32 грн., а також те, що за період з 01.01.2011 року по 11.01.2013 року в рахунок заробітної плати щомісячно проводився залік заборгованості за отримані товари та послуги і що при визначенні бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб із зарплати працівників не було застосовано коефіцієнт 1,176470 передбачений п.164.5, п.164 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність таких висновків відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що всім працівникам підприємства бухгалтерія завжди спочатку нараховує звичайну заробітну плату в повному обсязі у грошовій формі (ст. 23 Закону України "Про оплату праці" зарплата співробітникам виплачується у грошових знаках, які мають законний обіг на території України, тобто в гривнях). Як виняток колдоговором може бути передбачено часткову виплату зарплати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 % нарахованої за місяць зарплати).

Після цього, працівники, при бажанні, пишуть заяву на ім'я директора з проханням продати їм продукцію ( наводять її перелік ) у рахунок нарахованої зарплати. Керівник ставить свою візу, якщо він не заперечує і передає ці заяви до бухгалтерії. Відпуск продукції зі складу проводиться за відомістю довільної форми, під яку потім підколюється накладна внутрішньогосподарського призначення. На підставі цих документів бухгалтерія проводить залік заборгованостей: працівника перед підприємством за продукцію, а підприємство перед працівником із зарплати (взаємозалік однорідних грошових вимог).

Тобто, на підприємстві позивача проводиться не виплата заробітної плати в натуральній формі, а продаж продукції в рахунок заробітної плати.

При цьому, при обчисленні бази оподаткування застосовується ставка податку 15 %, коефіцієнт 1,176470 не застосовується і оподаткування таких доходів здійснюється за ставкою 15%.

Отже, жодного заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб із зарплати підприємством допущено не було і кошти до бюджету були перераховані в повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу про наявність правових підстав для донарахування податкового зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92517,32 грн. є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивач здійснював розрахунок з працівниками та власниками земельних ділянок що орендуються, власною продукцією, оскільки такі твердження спростовуються вищевикладеним.

Стосовно висновку податкового органу, що платником податків занижено нарахування по податку на доходи фізичних осіб, не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб із орендної плати за паї на загальну суму 129026,22 грн., колегія суддів зазначає, що на підприємстві орендна плата власникам земельних ділянок нараховується і виплачується у грошовій формі на підставі договорів оренди землі у встановлений термін за платіжними документами. При нарахуванні орендної плати позивач одночасно нараховує суми податку на доходи фізичних осіб, які (ПДФО) одразу справляються ПАТ "Насінневе" до державного бюджету у визначені законодавством строки.

За бажанням власника землі на суму вже нарахованої йому орендної плати видається продукція, яку він вказав у заяві. При обчисленні бази оподаткування застосовується також ставка 15 %.

Обов'язковість застосування будь - яких коефіцієнтів в таких випадках чинним законодавством не встановлена.

Таким чином, у позивача є лише тільки одна каса, яка знаходиться в будівлі адміністрації, а тому отримувати від пайовиків (орендодавців) готівку за отримані ними на складах продукти - не є можливим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що посилання відповідача про необхідність застосування позивачем коефіцієнту при нарахуванні сум ПДФО - є безпідставними.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку відповідачем не дотримано вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року по справі № 820/3830/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Вирішуючи питання щодо судового збору, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до Закону України Про судовий збір, ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області не звільнена від сплати судового збору, в тому числі при поданні апеляційної скарги, а тому зобовязана була при такому зверненні сплатити судовий збір.

Статтею 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді апеляційної інстанції від 18.12.2015 року, після залишення апеляційної скарги без руху, в звязку з не сплатою судового збору у розмірі 5359 грн. 20 коп. з наданням строку для усунення недоліків, та звернення із клопотанням апелянта про відстрочення такої сплати, ОСОБА_3 об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, субєкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 5359 грн. 20 коп. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2015р. по справі № 820/3830/13-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області судовий збір у розмірі 5359 (пять тисяч триста пятдесят девять) гривень 20 (двадцять) копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2016 р.