Постанова № 55798024, 10.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р. Справа № 554/12188/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Афанасьєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 27.10.2015р. по справі № 554/12188/15-а

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, та просив визнати дії неправомірними, зобовязати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без утримання сум податку на доходи фізичних осіб за період з 11.03.2015 року до змін в законодавстві та сплатити недоотриману суму пенсії.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.10.2015 року по справі № 554/12188/15-а задоволено адміністративний позов.

Не погоджуючись з постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.10.2015 року по справі № 554/12188/15-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 27.10.2015 року по справі № 554/12188/15-а прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорія, а також інвалідом І групи, що підтверджується посвідченням серії А № 053422, вкладкою до даного посвідчення. Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 7-66 КА № 0231290 від 05.02.2003 року, позивачу встановлена І група інвалідності, захворювання повязано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 4).

19.08.2015 року позивач звернувся до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтаві з письмовою заявою з проханням не утримувати з його пенсії по інвалідності першої групи, що настала внаслідок захворювання, спричиненого ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.03.2015 року та сплатити недоотриману суму пенсії (а.с. 5).

У відповідь на вище вказану заяву відповідачем надано відповідь № 216/К-04 від 28.08.2015 року із зазначенням інформації про те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, введено оподаткування пенсій, якщо їх розмір перевищує три мінімальні заробітні плати (у розрахунку на місяць) у частині такого перевищення в розмірі 15 % та оподаткування військовим збором. Оподаткування пенсій проводиться з 01.02.2015 року. Об`єктом оподаткування військовим збором є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб. Ставка збору становить 1,5 % бази оподаткування. Для пенсії ОСОБА_2 4 726,46 грн., з урахуванням індексації 179,36 грн. розмір військового збору становить 16,09 грн.; ПДФО для суми 1 072,46 розраховується за ставкою 15 % і становить 160,87 грн.; розмір пенсії до виплати з 01.02.2015 року по 31.08.2015 року становив 4 549,50 грн. (а.с. 6).

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. 164.2.19 ст. 164 Податкового кодексу України, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

На підставі того, що Законом України від 17.07.2015 року № 653-VIII, який набрав чинності з 01.09.2015 року, внесено зміни до ст. 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій інвалідів війни та деяких інших категорій осіб, згідно з яким Положення п.п. 164.2.19 Податкового кодексу України не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до яких відноситься і ОСОБА_2.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо утримання з 01.03.2015 року по 01.09.2015 року сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору із частини пенсії, яка перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, призначеної та нарахованої ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобовязав відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу призначену пенсію без утримання сум вказаних податків за відповідний період.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

Позивач знаходиться на обліку в ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтаві та отримує пенсію по інвалідності І групи внаслідок профзахворювання викликаною аварією на ЧАЕС в 1986 році, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В лютому 2015 року з пенсії позивача утримано 15 % податку (ПДФО) та 1,5% військового збору (ВЗ).

19.08.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтаві з заявою про здійснення перерахунку і виплати його пенсії без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.03.2015 року.

Листом № 216/К-04 від 28.08.2015 року ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Октябрському районі в м. Полтаві позивачу роз'яснено, що підставою для справляння податку на доходи фізичних осіб з суми пенсій є положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIIІ від 28.12.2014 року.

Не погоджуючись з діями ОСОБА_1 Пенсійного фонду щодо оподаткування пенсії податком на доходи фізичних осіб та військовим збором позивач звернувся до суду.

Згідно до ч. 1 ст. 46 ОСОБА_3 України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно ст. 46 ОСОБА_3 України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

У відповідності ч. 2 ст. 3 ОСОБА_3 України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійні виплати грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 4 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на ОСОБА_3 України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п.п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі ПК України), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 164.1.1. ст. 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Податковим Кодексом України та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIIІ від 28.12.2014 року (далі Закон № 71-VIIІ) встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, тобто фізичні особи резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені п. 162.1 ст. 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

У відповідності до п.п.164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та Закону № 71-VIIІ, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» № 80 від 28.12.2014 року передбачено, що у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня 1 218,00 грн., відтак, відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону № 71-VIIІ, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3 654,00 грн. на місяць.

Як визначено ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до п. 164.3. ст. 164 Податкового кодексу України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Також, до завершення реформи Збройних сил України були внесені зміни до Перехідних положень Податкового кодексу України, якими встановлюється військовий збір.

Так, платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, а саме фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування військового збору є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

З огляду на вищевикладене, вбачається що об'єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір нарахованої пенсії ОСОБА_2 перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, із пенсії позивача було правомірно утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Отже, оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01.01.2015 року, і не визнанні такими, що не відповідають ОСОБА_3 України, дії ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військовий збір відповідно до чинного законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 року у справі за скаргою «Великода проти України» (Заява № 43331/12), згідно з ч. 1 ст. 46 ОСОБА_3 України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 ОСОБА_3 України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19.06.2001 року № 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Окрім цього, у Рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 у справі про страхові виплати Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим встановлюються державою з урахуванням його фінансових можливостей.

Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.

Таким чином, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 ОСОБА_3 України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 ОСОБА_3 України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 ОСОБА_3 України.

Заміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того суд стверджує, що перша і найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що зменшення розміру пенсії мабуть було зроблено державою через економічну політику і фінансові труднощі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем доведена правомірність його дій щодо утримання з ОСОБА_2 сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.03.2015 року по 01.09.2015 року.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 27.10.2015 року по справі № 554/12188/15-а прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 27.10.2015р. по справі № 554/12188/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 15.02.2016 р.