Постанова № 55797971, 01.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2016 рокусправа № 804/14071/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання:Федосєєвій Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі № 804/14071/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України форми «В1» від 30.07.2015 року № НОМЕР_1.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а відтак постанова підлягає скасуванню. Апелянт вказує на наявність всіх первинних документів, які підтверджують факт реальності господарських операцій між ним та його контрагентами, що в свою чергу є беззаперечною підставою для формування податкового кредиту. Також вказує, що будь-які недоліки в оформленні документів не свідчать про відсутність товарної операції та не можуть бути підставою позбавлення платника податку податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191000, зареєстровано як юридичну особу та як платник податків він перебуває на податковому обліку у СДПІ у м.Дніпропетровську.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2015 року та з питання правомірності нарахування залишків сум від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 1 лютого 2015 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року. Результати такої перевірки зафіксовані у акті від 17 липня 2015 року № 13/28-01-51-03 (далі Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, зокрема: ст. 22, п. 44.1, п. 44.6, ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ним суми податкового кредиту та суми відємного значення податку на додану вартість за квітень 2015 року на загальну суму 3 399 765,42 грн. Такі висновки, на думку податкового органу обумовлені неналежним виконанням умов укладених договорів між позивачем та контрагентами-постачальниками, а саме ТОВ Реммаркбуд, ПАТ Електромашпромсервіс, ТОВ Ярмут, ТОВ ВМК-Інвест, ТОВ Літпром кривбас, ТОВ Рембуд колія, ТОВ Слаф Реагент, ПП Спецконтакт, ТОВ Сокол КР, ТОВ Каскад-КР, які не виконують свої податкові зобов'язання.

30.07.2015 року на підставі Акту перевірки із зазначеними висновками відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3399765,42 грн. та нарахована штрафна санкція на суму 1699882,71 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недостатності деяких документів, що засвідчують реальність господарських операцій, та дефектності документів, які не можуть бути визнані як первинні документи, що підтверджують взаємовідносини, які спрямовані на реальне настання правових наслідків. При цьому суд вказав на відсутність, зокрема, копії тимчасових пропусків, що підтверджували б факт проходження через контрольно-пропускні пункти ПАТ «ПівдГЗК» працівників контрагентів постачальників послуг за перевіряємий період, а також відсутність підтвердження витрат та документів про відрядження працівників із інших міст, де зареєстровані контрагенти.

Колегія суддів апеляційної інстанції такі висновки суду вважає хибними з огляду на наступне.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень з боку позивача, є висновки про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентами, на що вказує відсутність товарно-транспортних накладених, сертифікатів якості та паспортів на продукцію, відсутність доказів відрядження контрагентами працівників для виконання відображених у первинних документах робіт та послуг, а також отримана від інших контролюючих органів податкова інформація щодо цих контрагентів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірний перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Реммаркбуд» було укладено договір підряду №2014/д/ОГМ/2011 від 24.12.2014 року, згідно умов якого ТОВ «Реммаркбуд» (підрядник) зобовязується за дорученням замовника виконати відновлення деталей та механізмів устаткування, що належить замовнику.

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 16 квітня 2015 року №№ 813, 505, 511, актами виконаних робіт від 16 квітня 2015 року №12, № 11, № 10 та від 14 квітня 2015 року № 9, актами приймання передачі обладнання від 16 квітня 2015 року № 12, № 11, № 10 та від 14 квітня 2015 року № 9.

Посилання відповідача, з якими безпідставно погодився суд першої інстанції, що знаходження юридичної адреси ТОВ «Реммаркбуд» в м.Київ, а також не включення до актів виконаних робіт окремими позиціями даних про витрати на відрядження працівників свідчать про нереальність господарської операції, є недоречними та необґрунтованими, оскільки вказані обставини не доводять вказані обставини, а витрати на відрядження працівників не є обовязковою складовою. Що підлягає відображенню в актах виконаних робіт.

Щодо взаємовідносин з ПАТ «Електромашпромсервіс», матеріали справи містять договори підряду №2015/д/ОГЭ/32/7-15 від 30.12.2104 року та №2015/д/ОГЭ/245/26-15 від 23.02.2015 року, згідно умов яких ПАТ «Електромашпромсервіс» (підрядник) зобовязується за дорученням позивача (замовник) виконати поточний ремонт електродвигуна в 2015 році та іншого електрообладнання.

Фактичне виконання умов договорів підтверджується податковими накладними від 20 квітня 2015 року №№ 41-56, рахунками фактурами від 20 квітня 2015 року №№ 762/3, 763/3, 789/5, 792/5, 791/5, 790/5, 788/5, 787/5 та актами приймання виконаних робіт, кошторисами на виконання робіт з ремонту, актами на використані на ремонт матеріалами.

Також позивачем надано дозвіл № 549.14.15 на виконання ПАТ «Електромашпромсервіс» робіт з ремонту, обслуговування та реконструкції електричного устаткування підвищеної небезпеки.

Крім того, позивачем надано наряди-допуски та журнали щодо допуску працівників контрагента на відповідні структурні підрозділи позивача для виконання робіт, а саме по рудозбагачувальній фабриці №2 (РОФ-2), аглофабриці (АФ), по цеху мереж та підстанцій (ЦСП), по рудозбагачувальній фабриці №1 (РОФ-1), по рудоуправлінню (РУ), по управлінню дробільно-транспортного комплексу (УДТК).

Натомість суд першої інстанції безпідставно критично поставився до цих документів, зазначивши що за їх змістом не є можливим встановити працівники якого підприємства отримали наряди та чи приймали участь останні у виконанні ремонтних робіт, а тому вважав, що до перевірки не надано жодного із документів, що підтверджують факт проходження через контрольно-пропускні пункти підприємства позивача працівників для здійснення ремонтних робіт на об'єктах.

Натомість колегія суддів вважає, що такі висновки суперечать встановленим обставина у справі та наявним доказам, які підтверджують обставини та реальність здійснення господарських операцій.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Ярмут» відбувались відповідно до договору №2015/п/ОО/75 від 23.01.2015 року, за яким ТОВ «Ярмут» (постачальник) зобовязувався передати у власність (покупця) ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» товар згідно специфікацій, та відповідно до договору підряду №2014/д/ОГМ/1652 від 14.10.2015 року.

Фактичне виконання умов договорів підтверджується податковими накладними від 01 квітня, 07 квітня, 09 квітня, 23 квітня 2015 року за №№ 1, 2, 3, 4, 5, рахунками фактурами та актами виконаних робіт від 01 квітня, 07 квітня, 23 квітня 2015 року за №№ Яр-10/у, Яр-11/у, Яр-12/у, Яр-13/у відповідно.

Крім того, до перевірки позивачем надавались листи щодо оформлення перепусток на територію позивача для автомобіля та працівника ТОВ «Ярмут» з метою передавання ремфонду.

Також до суду позивачем надано акт витрачання матеріалів, прибутковий ордер, видаткова накладна, акт прийняття по договору та акти виконаних робіт (т.4 а.с. 226-238).

По взаємовідносинам з ТОВ «ВМК-Інвест» матеріали справи містять договір №2014/п/оо/1828 від 03.12.2014 року, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ВМК-Інвест») зобовязується передати у власність покупця (позивач) товар згідно специфікацій, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість.

Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 03 квітня та 14 квітня 2015 року за №№ 3, 8, 7, 9, 6 та видатковими накладними від 03 квітня, 14 квітня, 17 квітня, 23 квітня та 24 квітня 2015 року за №№ 304.3, 1404.1, 1704.1, 2304.1 та 2404.1 відповідно. Крім того на підтвердження реальності зазначеної господарської операції позивачем надано рахунки фактури та акти прийняття ТМЦ, видаткові накладні та прибуткові ордери, а також платіжні документи про оплату отриманих ТМЦ (т.5 а.с. 1-29).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Літпром кривбас», то вони відбувались відповідно до наступних контрактів: №2014/п/00/1793 від 21.11.2014 року, №2014/у/ОГЕ/1793 від 12.08.2014 р. №2015/д/ОГЕ/228 від 19.02.2015 року, №2015/д/ОГЕ/27 від 30.12.2014 р. За цими контрактами виконавець ТОВ «Літпром кривбас» надав позивачу (замовник) послуги по технічному обслуговуванню системи телемеханіки ЦСП ПАО «ЮГОК» в 2014-2015 р. та послуги з капітального ремонту електроустаткування технологічної секції №12 РОФ-2, а також здійснив роботи по налагоджуванню частотних перетворювачів електроприводів, що підтверджується актами виконаних підрядних робіт, актами приймання передачі давальницької сировини, актами на використання давальницької сировини, актами монтажу обладнання за квітень 2015 року (т.2 а.с. 33-252, т.3 а.с. 1-221, т.6 а.с. 178-212). У вказаних документах міститься повна інформація про характер, обєкти виконання ремонтних робіт, їх зміст та обсяги.

Крім того, ТОВ «Літпром кривбас» на адресу позивача виписав податкові накладні від 20 квітня, 28 квітня та від 29 квітня 2015 року за №№ 1, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 18 та 19 відповідно, на підставі яких сформовано податковий кредит (т.6 а.с. 66-82).

Також судом встановлено, що згідно договору № 2015/у/ТО/226 від 29.01.2015 р., укладеного позивачем з ТОВ «Рембуд колія» (підрядник) зобовязується здійснити роботи по середньому ремонту путівного господарства УЖДТ на 1-е півріччя 2015 року.

Фактичне виконання умов за вказаним договором підтверджується податковими накладними від 17 квітня, 21 квітня та від 31 квітня 2015 року за №№ 1, 3, 9 ,5, 7, 10, 8, 6, 4 відповідно (т.6 а.с. 83-91), а також актами виконаних робіт, відомостями ресурсів,актами на використані при ремонті матеріали та повернення залишків підрядної організації, актами на передачу основних та допоміжних матеріалів, розрахунками вартості механізмів тощо за квітень 2015 року (т.4 а.с. 1-78).

Висновок суду першої інстанції щодо безтоварності цих взаємовідносин ґрунтується лише на відсутності у виданих працівникам та автомобілям контрагента перепустках на територію позивача дат та терміну дії, а також на відсутності у товарно-транспортних накладних підпису особи, відповідальної за прийняття вантажу, що є безпідставним, оскільки окремі малозначні дефекти в документах, які не є підставою для податкового обліку, не можуть сприйматися як безперечні докази безтоварності господарських операцій, а повинні оцінюватися у сукупності із іншими наданими доказами, які, на думку колегія суддів, свідчать про належне та фактичне виконання сторонами договору господарських зобовязань відповідно до змісту первинних документів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Слаф реагент», яким судом першої інстанції взагалі не надана оцінка та не досліджувались докази, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять договір від 28 лютого 2014 року № 2014/п/ОМТС/368, за яким позивачу здійснювалась поставка поверхнево-активної речовини.

На підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано податкові накладні № 6 від 09.04.2015 р. та № 20 від 24.04.2015 р. (т. 5 а.с. 92-93), видаткові накладні, прибуткові ордера, рахунки, акти прийняття та списання ТМЦ (т.4 а.с. 214-217).

Також у перевіряємий період між позивачем та ПП «Спецконтакт» укладено договір №2015/д/ОГЕ/246/21с-15 від 23.02.2015 року згідно умов якого ПП «Спецконтакт» (підрядник) зобовязаний за дорученням позивача (замовник) виконати відновлення деталей та вузлів обладнання (роботи), що належить замовнику, а замовник зобовязаний надати обєми робіт підряднику, прийняти виконані роботи та оплатити їх. Фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 21 квітня 2015 року за №№ 46-63 (т.5 а.с. 94-113), рахунками-фактурами та актами приймання виконаних робіт, актами на використані матеріали (т.4 а.с. 79-138).

Доводи відповідача, на які послався і суд першої інстанції, що відсутність документів про перевезення працівників контрагента на обєкти позивача та відсутність доказів оформлення перепусток та проходу працівників через КПП свідчить про відсутність реального виконання робіт, колегія суддів вважає безпідставними припущеннями, які суперечать наявним у справі доказам в їх сукупності.

Крім того, згідно договорів про надання послуг з охорони №01/2015/У/УБ/22 від 23.12.2014 року та №2014/у/ЮО/1100 від 23.06.2014 року ТОВ «Сокол-КР» та ТОВ «Каскад-КР» надавали позивачу послуги з охорони території та обєктів замовника, в тому числі майна, що належить замовнику. До договорів сторонами було узгоджено плани-схеми обєктів позивача, які підлягають охороні, дислокація КПП, постів та пошукових груп, протокол погодження вартості послуг, розрахунки вартості послуг, (т.6 а.с. 50-61, 65, 69-70, 72-73). На підставі вказаних договорів сторони склали акти прийому-передачі обєктів позивача під охорону (т.6 а.с. 62-64, 71).

Фактичне виконання умов договору з ТОВ «Сокол-КР» підтверджується податковими накладними від 06 квітня 2015 року № 87 та від 30 квітня 2015 року № 104 (т.5 а.с. 114-115) та актом здачі прийомки виконаних робіт з надання охорони послуг № 66 від 30 квітня 2015 року (т.4 а.с. 207-208), з ТОВ «Каскад-КР» податковими накладними від 06 квітня 2015 року № 23 та від 30 квітня 2015 року № 27 (т.5 а.с. 116-117) та актом здачі прийомки виконаних робіт з надання охорони послуг № 14 від 30 квітня 2015 року (т.4 а.с. 209-210).

Доводи відповідача про відсутність факту надання охоронних послуг, з якими погодився суд першої інстанції, ґрунтуються на тому, що контрагенти позивача ТОВ «Сокол-КР» та ТОВ «Каскад-КР» по ланцюгу постачання мали взаємовідносини із ТОВ «Імперіал плюс ЛТД», який має стан 9 та не задекларував певні податкові зобовязання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач не мав взаємовідносин із ТОВ «Імперіал плюс ЛТД» і не має нести відповідальність за звязки по ланцюгу своїх контрагентів.

Судом встановлено, що розрахунок за вказані послуги та ТМЦ здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи та банківською випискою (т.4 а.с. 188-206).

Придбані ТМЦ та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується прибутковими ордерами від 03 квітня 2015 року АВР00000462, від 20 квітня 2015 року АВР00000519, від 14 квітня 2015 року АВР00000489, від 27 квітня 2015 року АВР00000553 та АВР00000557, від 23 квітня 2015 року АВР00000069.

Разом з тим, матеріали справи також містять копії службових записок, заявки на отримання дозволу на ввезення товарно-матеріальних цінностей на територію ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», якими також підтверджено фактичну поставку контрагентами позивача товарів або послуг.

Отже, факт реальності придбання позивачем товарів за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які розцінені судом апеляційної інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Більш того, будь-які порушення в оформленні документів не можуть безумовно свідчити про відсутність товарної операції та не можуть бути підставою для позбавлення платника податку для формування податкового кредиту.

Зазначена обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, суд апеляційної зазначає, що висновки суду першої інстанції про необхідність врахування матеріалів перевірок контрагентів позивача є помилковими, оскільки законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Вищенаведене вказує на правомірність формування позивачем податкового кредиту у спірний період та як наслідок на протиправність спірно податкового рішення.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі № 804/14071/15 скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 30.07.2015 року № НОМЕР_1, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 3399765,42 грн. та з штрафних санкцій на суму 1 699 882,71 грн.

Стягнути на користь ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати в сумі 5846,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:В.А. Шальєва