Ухвала суду № 55797898, 09.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3808/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

09 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 - без змін. А також зазначив, що не приведення об'єкту самочинного будівництва у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства в силу ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст. 376 Цивільного кодексу України є підставою для знесення обєкту самочинного будівництва.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2014 за результатами позапланової перевірки Інспекцією ДАБК складено акт проведення перевірки № 79-ПП від 06.02.2014; протокол про адміністративне правопорушення 06.02.2014; припис № 2 Жм від 06.02.2014 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано відповідача привести об'єкт до вимог чинного законодавства до 06.02.2015.

11.02.2014 позивачем винесено постанову № 67 про накладення на відповідача штрафу в розмірі 510 грн. з приводу вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідач сплатив штраф в розмірі 510 грн. (квитанція № ПН 595254). Це було відображено в протоколі про адміністративне правопорушення від 06.02.2014, пояснення, свідчать про фактичне визнання нею вчиненого правопорушення.

18.03.2015 у відповідності до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивачем проведено позапланову перевірку виконання вимог припису № 2 Жм від 06.02.2014, за результатами якої встановлено, що вказаний припис не виконаний, що свідчить про порушення відповідачем п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Невиконання вимог також підтверджується актом № 271-ПП від 24.03.2015 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Внаслідок чого 31.03.2015 Інспекцією ДАБК винесена постанова №60 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за адміністративне правопорушення відповідно до ч.1 ст.188-42 КУпАП "невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю" та накладено штраф на відповідача в розмірі 5100 грн.

В матеріалах справи міститься копія квитанції № 0.0.413284140.2 від 22.07.2015, яка свідчить про сплату відповідачем штрафу в розмірі 5100 грн., що також вказує на визнання відповідачем вчиненого правопорушення. Однак, вимоги припису виконано не було.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. "а" п.3 ч.4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 був затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п.п. 1, 3 п.2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Із змісту наведених норм закону вбачається, що позовні вимоги про знесення самочинно збудованого об'єкту містобудування може бути пред'явлено Інспекцією до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису.

Як встановлено судом, відповідач самовільного, без розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації та відповідних дозвільних документів проведено будівництво прибудови "а4" до житлового будинку "А", літньої кухні з гаражем "Г", погребу "п/Г" на відстані 0,93 м (зі сторони вул. Асмолова) та 1,1 м (в глибину подвір'я) від межі з домоволодінням по вул. Асмолова 25, де знаходиться житловий будинок, який розташований на відстані 2,0 м від цієї межі.

Також представником позивача перш за все, зазначено, що під час проведення повторної перевірки уповноваженими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції було встановлено, що відповідачем з часу винесення припису №2 Жм від 06.02.2014 до повторної позапланової перевірки, проведеної 18.03.2015, його вимоги виконані не були, відповідачем не приведено обєкт будівництва до вимог чинного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією у Вінницькій області вжито усі можливі способи реагування на вчинене правопорушення.

На переконання суду, позивачем доведено, що вичерпані всі заходи для приведення обєкта будівництва в належний стан та доведено нанесення шкоди інтересам інших осіб даним самочинним будівництвом.

В свою чергу представник відповідача стверджує, що відповідач звертався до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області з метою приведення об'єкту "а4", як прибудови до житлового будинку "А", у відповідність до вимог чинного законодавства, проте доказів щодо даних дій не надав.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 лютого 2016 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6