Ухвала суду № 55797860, 09.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р.Справа № 581/1087/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 04.12.2015р. по справі № 581/1087/15-а

за позовом ОСОБА_2

до Відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області , Начальника відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3, яка користується правами та обов'язками державного виконавця

про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 серпня 2015 року, визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 15 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні №48475638,

ВСТАНОВИЛА:

20.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 48475638 від 17 серпня 2015 року, винесену начальником відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3;

- визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 48475638 від 15 жовтня 2015 року, винесену начальником відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3

Липоводолинський районний суд Сумської області постановою від 04.12.2015 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме приписів Закону України «Про виконавче провадження» . Також апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідачі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 травня 2015 року з ОСОБА_2 за розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, стягнуто в дохід держави 36 грн. 54 коп. судового збору (а.с.67). Дана постанова суду першої інстанції набрала законної сили 02 червня 2015 року та є різновидом виконавчого документу в розумінні п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та в межах тримісячного терміну, перебіг якого починається з наступного дня після набрання цим документом законної сили, предявлено до виконання до місцевого органу державної виконавчої служби через місцевий орган доходів і зборів, що відповідає вимогам ст.8 ч.3, 19 ч.1, ст.22 ч.1,2 (а.с.42,67).

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_3 від 17 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаної постанови суду про стягнення судового збору в сумі 36 грн. 54 коп., заведено виконавче провадження за серією ВП № 48475638 та надано боржнику строк для самостійного виконання постанови до 23 серпня 2015 року включно. Дане рішення державного виконавця 19 серпня 2015 року передано для відправки в якості рекомендованого відправлення із супровідним листом з повідомленням про вручення на поштове відділення в смт. Липова Долина за адресою проживання боржника, зазначеного у виконавчому документі.

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_3 від 15 жовтня 2015 року накладено арешт на кошти, що наявні на рахунках в усіх установах банків, та належать боржнику ОСОБА_2; арешт накладено у межах суми 93 грн. 01 коп. Дана постанова мотивувалася тим, що в строк для самостійного виконання рішення суду, останнє є невиконаним боржником станом на 15 жовтня 2015 року, і боржник може мати відкриті рахунки в установах банків, а тому оскаржувана постанова ґрунтувалась на нормах ст.ст.11,52 Закону України «Про виконавче провадження». Дане рішення державного виконавця передано для направлення 15 жовтня 2015 року простим поштовим відправленням як боржнику, так і ПАТ КБ «Приватбанк», Сумському обласному управлінню АТ «Ощадбанк».

У період часу з 13 по 18 листопада 2015 року на виконання вищевказаного виконавчого документа в примусовому порядку з рахунку ОСОБА_2 в ПАТ «Ощадбанк» стягувались грошові кошти сукупно в сумі 90 грн. 19 коп., а також окремо боржником сплачено 11 листопада 2015 року 68 грн. 01 коп. на виконання вищевказаного судового рішення (а.с.51-54,56).

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_3 від 18 листопада 2015 року закінчено вищевказане виконавче провадження на п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку із повним виконанням судового рішення в частині стягнення судового збору, її копії направлені боржнику, місцевому органу доходів та зборів і місцевому суду (а.с.57-58,66-67,74-77).

Крім цього, ще 19 травня 2015 року ОСОБА_2 сплатив на відкритий рахунок в місцевому органі казначейської служби 36 грн. 54 коп. судового збору та які цього ж дня були зараховані до Державного бюджету України (а.с.65).

Постановою начальника відділу державною виконавчої служби Липоводолинського РУЮ ОСОБА_3 від 18 листопада 2015 року по вищевказаному виконавчому провадженні серії ВП № 48475638 звільнено з-під арешту грошові кошти, що наявні на рахунках ОСОБА_2 Дане рішення державного виконавця передано для направлення 18 листопада 2015 року простим поштовим відправленням як боржнику, так і ПАТ КБ «Приватбанк», Сумському обласному управлінню АТ «Ощадбанк» (а.с.61).

ОСОБА_2, вважаючи незаконними постанову про відкриття виконавчого провадження № 48475638 від 17 серпня 2015 року та постанову про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню № 48475638 від 15 жовтня 2015 року, винесені начальником відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Положеннями статті 17 та 18 вказаного закону визначено перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, та вимоги до них.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки, зокрема, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців.

Частиною 1 статті 25 вищезазначеного закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (абз.1 ч. 2 ст.25 цього ж закону).

У відповідності до ч.1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Враховуючи зазначені правові положення та наявні в матеріалах справи копії документів, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження за формою і змістом відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», прийнята після перевірки відповідності вимогам вищевказаного закону тексту виконавчого документа, в межах строку для предявлення постанови суду по справі про адміністративне правопорушення та в межах триденного терміну з дня отримання виконавчого документа, та при наявності для цього заяви стягувача в особі Липоводолинського відділення Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області у виді супровідного листа від 13 серпня 2015 року № 1740 з фактичною вимогою розпочати виконання постанови суду № 581/403/15-п відносноБельмаса В. П., що повністю узгоджується із нормами ст.ст.17-20,22,25,31 вищевказаного закону (а.с.42).

Крім того, згідно з ч.1 та абз.1 ст. 52 вищевказаного закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що оскаржувана постанова про накладення арешту на грошові кошти боржника належним чином мотивувалась начальником відділу державної виконавчої служби як посиланнями на фактичні обставини щодо необхідності застосування такого заходу примусового виконання судового рішення, так і на норми спеціального закону «Про виконавче провадження».

Так, постанова про арешт коштів боржника відповідає вимогам, встановленим статтями 52,57 Закону України «Про виконавче провадження», вмотивована неподанням боржником у визначені строки державному виконавцю доказів самостійного виконання ОСОБА_2 судового рішення, а тому при переході до примусового виконання виконавчого документу державним виконавцем правильно вперше звернуто стягнення на кошти боржника у банківських установах у гривневому еквіваленті та виключно в межах сум, зазначених у виконавчому документі з урахуванням витрат виконавчого провадження.

Грошові кошти у гривні, які належать боржнику, згідно з нормами ст.56 і додатку до Закону України «Про виконавче провадження» не належить до майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Юридична підстава для накладення арешту на частину грошових боржника, яка визначена ч.1 ст.27, ч.1 ст. 52 вищевказаного закону, вірно застосована, оскільки зазначений вище арешт накладено в порядку примусового виконання судового рішення при достовірному встановленні державним виконавцем факту самостійного невиконання виконавчого документа ОСОБА_2 шляхом сплати судового збору на депозитний рахунок органу виконавчої служби, а сума арештованих коштів не порушуває прав стягувача на інші грошові кошти, розмір яких перевищує 93 грн. 01 коп., і є розміщеними в інших банківських установах; за змістом такої виконавчої дії накладення арешту на грошові кошти не повязувалось із обмеженням руху інших грошових коштів боржника у вищезазначених двох банківських установах чи з блокуванням банківських рахунків.

За таких обставин колегія суддів зазначає про відсутність в діях начальника відділу державної виконавчої служби Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області ОСОБА_3 при винесенні оскаржуваних постанов ознак протиправності.

Крім того, слід зазначити про те, що факт відсутності оригіналу квитанції про сплату судового збору в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 581/403/15-п не дозволив місцевому суду достовірно переконатися у сплаті судового збору до передачі постанови суду через місцевий орган доходів і зборів до ВДВС Липоводолинського РУЮ для примусового виконання.

Разом з тим, боржник не звільнений від обовязку у відкритому виконавчому провадженні надати державному виконавцю документи в підтвердження самостійного виконання рішення суду.

Так, згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, колегією судддів не примаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на таке.

Зі змісту положень ч.5 ст. 25, ч.1 ст. 27, ч. 1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, державний виконавець не перевіряє факту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а зясовує обставину надходження чи ненадходження сплачених боржником коштів на відповідний рахунок відділу в порядку самостійного виконання постанови суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду пешої інстанції про те, що факт надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з підтвердженням про вручення формує презумпцію його належного сповіщення, що також встановлено у даній справі, а початок примусового виконання рішення суду не повязується із фактом отримання постанови про відкриття виконавчого провадження протягом певного часу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого обгрунтованого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 04.12.2015р. по справі № 581/1087/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2016 р.