Постанова № 55797824, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016р. Справа № 876/7921/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): не з'явився

відповідача у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. у справі №809/2255/15

за позовом управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2015р. позивач: управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача 4207,10грн. заборгованості за березень-квітень 2015р., що підлягає перерахуванню на р/р №256003011124, код 20550984, МФО 336503, обласне управління ПАТ "Державний Ощадний банк України".

Позовні вимоги мотивовано тим, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України виплачено пільгові пенсії ОСОБА_1 (ОСОБА_2.) та ОСОБА_3, які працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева". Фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій становлять загальну суму 4207,10грн. Товариству вчасно направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених згідно ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. у справі №809/2255/15 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач у справі: управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити у повному обсязі; справу розглядати без участі його представника.

20.08.2015р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач у справі зазначив, що управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області не понесло жодних витрат на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки такі витрати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а орган Пенсійного фонду, в даному випадку, проводить лише щомісячно нарахування такої пенсії та здійснює її фінансування, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, справу розглядати без участі його представника.

В судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" 07.11.2006р. зареєстровано як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статутом (а.с.6-10, 11-19), взято на облік управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області та є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" було надано статус платника фіксованого сільськогосподарського податку.

18.03.2015р. та 17.04.2015р. управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за березень-квітень 2015р. (а.с.21-22), які ним отримано 21.03.2015р. та 24.04.2015р. відповідно (а.с.27-28).

Як вбачається з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" за період з 01.03.2015р. по 30.04.2015р. складає 4207,10грн. (а.с.20).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні зобов'язання щодо відшкодування коштів, понесених Пенсійним фондом як витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки виплата такої пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення особою пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, та зазначає наступне:

24.01.2008р. ОСОБА_1 (ОСОБА_2.), а 16.09.2011р. ОСОБА_3 призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п."ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як таким, що були зайняті в сільськогосподарському виробництві і народили та виховали до 14-річного віку п'ятеро дітей (а.с.39, 45, 46, 53).

Пунктом "ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97-ВР (далі - Закон №400/97), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно із вимогами п.301.1 ст.301 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015р.), платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97 передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а ставка збору відповідно до абзацу 3 пункту 1 ст.4 Закону №400/97-ВР складає 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до вимог абз.5 пп.1 п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058), виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає, що з урахуванням викладеного, платники фіксованого сільськогосподарського податку були звільнені від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, а їх виплата здійснювалась за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку" від 31.05.2005р. №2613-IV (далі - Закон №2613), який набрав чинності з 01.01.2006р.

Законом №2613 були внесені зміни до Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме:

- абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону" доповнено словами "крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку";

- абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "затвердженим Кабінетом Міністрів України" доповнено словами "та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України стосувалося лише працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

З 01.01.2015р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. №71-VIII, яким з переліку загальнодержавних податків та зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

З 01.02.2015р., за приписами п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, є платниками єдиного податку четвертої групи.

Згідно із вимогами п.297.1 ст.297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої-третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом (п.297.1 ст.297 ПК України).

Отже, внаслідок змін у правовому регулюванні, що відбулись у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали і підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII, оскільки з 01.01.2015р. правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

У той же час, для платників окремої (четвертої) групи платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що підстави для подальшого звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" від відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відсутні.

Стосовно порядку відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", колегія суддів зазначає наступне:

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція).

За змістом пп.6.7 п.6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" не відшкодував за березень-квітень 2015р. витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п."ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", загальна сума витрат за вказаний період складає 4207,10грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що необхідно стягнути зазначену заборгованість на користь управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи дану справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ухвалене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. у справі №809/2255/15 за позовом управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" про стягнення заборгованості, - задоволити.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. у справі №809/2255/15, - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландрас-Стецева" на користь управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.03.2015р. по 30.04.2015р. в сумі 4207,10грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.02.2016р.