Постанова № 55797763, 08.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7925/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства «Енергоринок» про визнання нечинними та скасування постанов, стягнення матеріальної шкоди, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства «Енергоринок», в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило:

Визнати нечинною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 року № 157 в частині встановлення «зеленого» тарифу (без ПДВ) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» в розмірі 180.20 коп/кВт-год;

Визнати нечинною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 року № 492 в частині встановлення «зеленого» тарифу (без ПДВ) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» в розмірі 385,07 коп/кВт-год;

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» матеріальну шкоду в розмірі 24 441 615,61 грн.

Зобов'язати Державну казначейську службу України списати кошти на загальну суму 24 441 615,61 гривень з рахунків Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна».

Згодом Позивачем було збільшено позовні вимоги, окрім раніше заявлених вимог, позивач просив:

Визнати нечинною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 року № 493 в частині встановлення «зеленого» тарифу (без ПДВ) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» в розмірі 192,54 коп/кВт-год;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі .

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних постанов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Віндкрафт Україна» здійснює діяльність на ринку електричної енергії та є членом ринку електроенергії та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

З метою здійснення продажу електроенергії за «зеленим» тарифом, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, позивачу видано ліцензію на виробництво електричної енергії серія AT № 578543 від 18.11.2011 (рішення НКРЕКП № 2196 від 17.11.2011), затверджено «зелений» тариф на електричну енергію до 1 січня 2030 (Постанова НКРЕКП № 86 від 23.12.2011) та погоджено договір на продаж електроенергії з ДП «Енергоринок» № 8452/02 від 26.04.2012.

Позивач, згідно наданої ліцензії, виробляє електричну енергію з альтернативних джерел з використанням енергії вітру на збудованих вітроелектростанціях ВЕС Новоросійська, ВЕС Ставки та ВЕС Берегова.

Так, постановою НКРЕКП від 31.01.2015 №157 «Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 31 січня 2015 року №105 та встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» (далі - Постанова №157) відповідно до Законів України «Про електроенергетику» та «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», Указу Президента України від 10.09.2014 №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Порядку вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №372, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №36-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.01.2015 №01/13-0216 постановлено:

1. Зупинити дію пункту 1 постанови НКРЕКП від 31 січня 2015 року №105 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію».

2. Установити «зелені» тарифи на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, згідно з додатком. (під номером 1 якого для ТОВ «Віндкрафт Україна» встановлено «зелені» тарифи в розмірі 180,20 коп/кВт-год).

3. Ця постанова набирає чинності з 01 лютого 2015 року і діє до дня втрати чинності Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №36-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії».

Надалі, постановою НКРЕКП від 27.02.2015 року №492 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію» (далі - Постанова №492) відповідно до Закону України «Про електроенергетику», Указу Президента України від 10.09.2014 № 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 02.11.2012 року № 1421 постановлено:

1. Установити «зелені» тарифи на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, згідно з додатком, під номером 1 якого встановлено «зелені» тарифи для ТОВ «Віндкрафт Україна» в розмірі 385,07 коп/кВт-год.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови від 31 січня 2015 року № 105 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію», від 31 січня 2015 року № 157 «Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 31 січня 2015 року № 105 та встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та від 12 лютого 2015 року № 191 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП».

3. Ця постанова набирає чинності з 01 березня 2015 року.

При цьому, постановою НКРЕКП від 27.02.2015 року №493 «Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 27 лютого 2015 року №492 та встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» (далі - Постанова №493) відповідно до Законів України «Про електроенергетику» та «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», Указу Президента України від 10.09.2014 року №715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Порядку вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року №372, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №36-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.02.2015 року №01/32-0460 постановлено:

1. Зупинити дію пункту 1 постанови НКРЕКП від 27 лютого 2015 року №492 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію».

2. Установити «зелені» тарифи на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, згідно з додатком (під номером 1 якого для ТОВ «Віндкрафт Україна» встановлено «зелені» тарифи в розмірі 192,54 коп/кВт-год).

3. Ця постанова набирає чинності з 01 березня 2015 року і діє до дня втрати чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №36-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії».

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, 04 лютого 2016 року, представник Позивача Сімчук В.І. заявив, що Позивач не оскаржує Постанову НКРЕКП від 27.02.2015 року №492, пояснивши це тим, що в позовній заяві було допущено помилку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Перш за все колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Позивач не зовсім правильно виклав позовні вимоги, а саме: «Визнати нечинною та скасувати Постанову…», оскільки з пункту 10.2 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» - із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Аналізуючи вище викладене, колегія суддів зауважує, що в площині даних спірних правовідносин, суду апеляційної інстанції доцільніше визнати оскаржувані Постанови НКРЕКП протиправними та скасувати їх, оскільки протягом лютого - березня 2015 року оскаржувані Постанови діяли/були чинними та були обов'язковими для виконання Апелянтом, зокрема, встановлені розміри «зеленого» тарифу діяли при продажу електроенергії за Договором № 8452/02 від 26 квітня 2012 року, тому мали бути скасованими з моменту їх винесення Відповідачем 1.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року по справі №826/4306/15 було визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 січня 2015 року №157 «Про зупинення дії пункту 1 постанов НКРЕП від 31 січня 2015 року №105 та встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», дана Постанова була залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року, у відкритті касаційного провадження по даній справі було відмовлено Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2015 року та 30 жовтня 2015 року.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2015 року по справі №826/3745/15, яка, залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, було визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 лютого 2015 року №493 «Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 27 лютого 2015 року №492 та встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», у відкритті касаційного провадження відмовлено Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2015 року та від 29 жовтня 2015 року.

Отже, проаналізувавши вище викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що фактично оспорювані Постанови НКРЕКП №157, 492, 493 уже були визнані протиправними та скасовані відповідними судовими рішеннями.

Відповідно до ч. ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, хоча фактично оскаржувані Постанови уже визнані протиправними і скасовані, колегія суддів зауважує, що для повного захисту прав та інтересів Позивача апеляційний суд у даному рішенні має дослідити порушення Відповідачем 1 саме прав та обов'язків конкретного суб'єкта господарювання, оскільки Постанови №157 та №493 стосувалися багатьох учасників ринку електроенергетики, у згаданих вище судових рішеннях не надавалась правова оцінка Відносин НКРЕКП та ТОВ «Віндкрафт Україна».

Отже, відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» № 575/97-ВР від 16.10.1997 ( далі - Закон №575/97-ВР) «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці наразі є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг («НКРЕКП» (далі - Відповідач 1)).

Відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України № 715/2014 від 10.09.2014 (надалі - Положення № 715/2014), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Зокрема, п. 4 Положення № 715/2014 визначено, що НКРЕКП, відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого: бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Згідно п. 6 Положення № 715/2014 НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право, приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

В той же час, положеннями ст. 12 Закону № 575/97 визначено, що основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є, зокрема: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

При цьому, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, відповідно до покладених на неї завдань, з поміж іншого, бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринку електричної енергії, в межах повноважень, визначених законом; забезпечує реалізацію державної політики щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, у тому числі шляхом погодження договорів на купівлю такої електроенергії оптовим ринком електричної енергії України на підтвердження державних гарантій, встановлених законом.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що НКРЕКП наділена правом, в межах повноважень, визначених чинним законодавством, встановлювати тарифи на електроенергію.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електроенергетику», основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, є забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 12 та ч. 13 Указу Президента України № 715/201 від 10 вересня 2014 року основною формою роботи Відповідача 1, як колегіального органу, є засідання, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань, а прийняті Відповідачем 1 рішення оформлюються постановами і розпорядженнями. Згідно п. 1.10 Порядку, - рішення щодо встановлення «зелених» тарифів та фіксованих мінімальних розмірів «зеленого» тарифу для кожного виду альтернативної енергії приймаються на засіданні у формі відкритого слухання.

Згідно з ч. 1 ст. 171 Закону №575/97-ВР «зелений» тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, у тому числі на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за умови виконання вимог щодо місцевої складової, передбачених цим Законом.

Частиною 3 наведеної статті передбачено, «зелений» тариф встановлюється для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики (або для кожної черги будівництва електростанції (пускового комплексу).

Відповідно до ч. 5 ст. 171 Закону №575/97-ВР, «зелений» тариф для суб'єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, встановлюється на рівні роздрібного тарифу для споживачів другого класу напруги на січень 2009 року, помноженого на коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії вітру.

Згідно з ч.ч. 15 та 16 названої статті, фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу для суб'єктів господарювання встановлюється шляхом перерахування у євро «зеленого» тарифу, розрахованого за правилами цього Закону, станом на 1 січня 2009 року за офіційним валютним курсом Національного банку України на зазначену дату.

«Зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що відповідач наділений повноваженнями на встановлення «зеленого» тарифу на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії, для кожного суб'єкта господарювання, який виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за кожним видом альтернативної енергії та для кожного об'єкта електроенергетики. При цьому, «зелений» тариф не може бути менший за фіксований мінімальний розмір «зеленого» тарифу, який на кожну дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів перераховується у національну валюту за офіційним валютним курсом Національного банку України на таку дату.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що Постановами Відповідача 1 від 31.01.2015 року № 157 та від 27.02.2015 року № 493, крім іншого, відповідно до Порядку вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 372, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 36-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від31.01.2015року№01/13-0216 «зелений» тариф був перерахований не за встановленою формулою та на підставі курсу євро, офіційно встановленого Національним банком України станом на дату встановлення роздрібних тарифів для споживачів на розрахунковий місяць.

З огляду на те, що порядок перегляду «зеленого» тарифу встановлені Законом України «Про електроенергетику», колегія суддів переконана, що Порядок вжиття тимчасових надзвичайних заходів з подолання наслідків тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 372, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 36-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та Лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.01.2015 року № 01/13-0216 не може бути підставою для перегляду «зеленого» тарифу не у відповідності до нормативно-правого акту вищої юридичної сили - згаданого Закону України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірного застосування Відповідачем 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року № 372, розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 36-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 31.01.2015 року № 01 /13-0216 з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» у разі тривалого порушення нормальної роботи ринку електричної енергії внаслідок виникнення аварійних ситуацій в об'єднаній енергетичній системі України, викликаних пошкодженням електроенергетичних установок, їхніх елементів, споруд, або внаслідок надзвичайних ситуацій Кабінет Міністрів України має право приймати рішення щодо вжиття тимчасових надзвичайних заходів із подолання наслідків такої ситуації відповідно до затвердженого ним порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» надзвичайні заходи, зокрема, можуть передбачати: 1) обмеження цін на ринку електричної енергії; 2) встановлення особливих умов купівлі-продажу електричної енергії; 3) встановлення учасникам ринку обов'язкових вимог щодо виробництва, постачання та купівлі-продажу електричної енергії; 4) встановлення особливих умов експорту або імпорту електричної енергії.

Частинами 3 та 4 названої статті передбачено, що рішення щодо вжиття надзвичайних заходів на ринку електричної енергії приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, або національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, щодо виникнення порушення нормальної роботи ринку електричної енергії за результатами моніторингу ринку електричної енергії.

Надзвичайні заходи на ринку електричної енергії можуть вживатися на період, що не перевищує один місяць. Кабінет Міністрів України має право прийняти рішення про продовження терміну дії вжитих надзвичайних заходів на ринку електричної енергії, але не більше ніж на один місяць.

З аналізу наведених норм вбачається, що Кабінет Міністрів України, в разі необхідності, наділений правом приймати рішення про вжиття надзвичайних заходів на ринку електричної енергії, зокрема, у вигляді обмеження цін на ринку електричної енергії та встановлення особливих умов купівлі-продажу електричної енергії за результатами моніторингу ринку електричної енергії.

Частина 18 Закону України «Про електроенергетику» встановлює, що держава гарантує закріплення на законодавчому рівні на весь строк застосування «зеленого» тарифу вимог щодо закупівлі всієї електроенергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії -вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), і не проданої за договорами безпосередньо споживачам або енергопостачальним компаніям, за встановленим «зеленим» тарифом, а також щодо розрахунків за таку електроенергію в повному обсязі, у встановлені строки та грошовими коштами у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Враховуючи наведене, та з огляду на вищу силу законів над дією нормативно-правових актів, Розпорядження №36-р Кабінету Міністрів України, не може змінювати та не змінювало встановленні Законом України «Про електроенергетику» мінімальні розміри «зеленого» тарифу.

Безпосередньо вказівка у Розпорядженні №36-р про необхідність коригування величин «зеленого» тарифу не означає його зменшення до рівня, нижчого від фіксованого мінімальний розміру «зеленого» тарифу та не означає коригування самого фіксованого мінімальний розміру «зеленого» тарифу.

Тому Відповідач 1 при прийнятті оскаржуваних Постанов вийшов за межі своїх повноважень, а посилання Відповідача 1 у своїх запереченнях, з якими погодився суд першої інстанції, на Розпорядження КМУ № 36-р як на підставу прийняття оскаржуваних Постанов є незаконними та необґрунтованими.

Лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості №01/32-0460, як підстава для зниження «зеленого» тарифу за Постановою № 493, є безпідставною у зв'язку з тим, що відповідно до п. 4 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України №382/2011 від 6 квітня 2011 року, у останнього відсутні повноваження щодо визначення розміру «зеленого» тарифу.

При цьому, згідно з п. 8 вказаного положення, Міністерства енергетики та вугільної промисловості у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Таким чином, лист №01/32-0460 не є рішенням органу виконавчої влади, носить лише рекомендаційний характер і не може бути підставою для зменшення законом встановленого фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу.

Враховуючи викладене, при перегляді розміру «зеленого» тарифу слід в першу чергу керуватися саме нормами Закону України «Про електроенергетику», а тому наведені Розпорядження та лист №01/13-0216 не є підставами для зниження розміру «зеленого» тарифу нижче фіксованого мінімальний розміру «зеленого» тарифу.

Не зважаючи на це, відповідач, дійсно, повинен у своїй діяльності керуватися та використовувати зазначені документи, однак при цьому залишатись в рамках закону.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного спору слід застосовувати порядок та строки перегляду «зеленого» тарифу встановлені Законом України «Про електроенергетику», а тому Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року №764-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» та від 1 жовтня 2014 року №915-р «Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії», не є підставами для відмови від перегляду «зеленого» тарифу.

Варто, також, зауважити, що позивач надав суду докази неможливості отримання коштів в сумі 24 441 615,61 грн., за наслідками набрання даним рішенням суду законної сили, так як станом на час розгляду справи з метою вирішення питання щодо виконання рішень судів, зокрема, у справі № 826/3745/15, на зборах Ради Оптового ринку електричної енергії від 09.10.2015 за результатами засідань робочої групи з питань доопрацювання Правил ОРЕ, було вирішено затвердити зміни до Додатку 2 до Договору між Членами Оптового ринку електричної енергії України (Правила ОРЕ) у частині врахування в платежах за електричну енергію додаткових платежів для компенсації недоотриманих коштів виробникам, що працюють за «зеленими» тарифами.

Як наслідок, 30.12.2015 НКРЕКП прийняла постанову №3249 «Про затвердження додаткових платежів для компенсації недоотриманих коштів виробникам, що працюють за «зеленим» тарифом, на січень-червень 2016 року», в якій Комісія затвердила додаткові платежі для компенсації недоотриманих коштів виробникам, що працюють за «зеленим» тарифом, на січень-червень 2016 року, згідно з додатком до постанови НКРЕКП від 30.12.2015 №3249. Відповідно до даної Постанови №3249 ТОВ «Віндкрафт України» має бути відшкодована сума - 1 604 680,64 грн.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що право фізичних та юридичних осіб, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56. 62, 152 Конституції України.

Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Ця норма кореспондується з нормами низки інших законів, але насамперед - з положеннями ст. 1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На перший погляд, ці правовідносини повністю врегульовані - але це не зовсім так. І проблеми тут починаються з визначенням кола осіб, що можуть бути відповідачами по справам такої категорії.

Зокрема, ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачені особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил відповідальності та мають такі особливості:

суб'єктний склад завданої шкоди. До таких відносяться, зокрема, органи державної влади, які відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади;

шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності;

завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю;

суб'єктом відшкодування завданої шкоди виступає держава за рахунок державного бюджету.

Згідно ч.2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Єдиним належним способом поновлення порушених прав позивача є, у кінцевому варіанті, стягнення коштів.

Так, неправомірні рішення Відповідача 1, тобто перерахований, не у відповідності до Закону України «Про електроенергетику» «зелений» тариф призвели до недотримання Позивачем доходу за продану ДП «Енергоринок» електричну енергію за лютий - березень 2015 року у наступних розмірах: за лютий 2015 року - Товариством було продано ДП «Енергоринок» 9535,652 кВт*г на загальну суму 20 619 893,88 грн. з ПДВ за «зеленим» тарифом 180,20 грн/кВт*т, перерахованим на січень 2015 року. При цьому, у разі перерахування «зеленого» тарифу на лютий 2015 року відповідно до вимог законодавства, «зелений» тариф повинен складати 200,22 грн/кВт*г станом на 31 січня 2015 року - дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію (Постанова НКРЕ № 157 від 31 січня 2015 року), а загальна вартість проданої електроенергії повинна складати 22 910 738,92 грн. з ПДВ. Отже, за лютий 2014 року Товариством було не одержано додатково 2 290 845,04 з ПДВ за продану електроенергію. За березень 2015 року - Товариством було продано ДП «Енергоринок» 9010,092 кВт*г на загальну суму 19 483 422,94 грн. з ПДВ за «зеленими тарифом - 192,54 грн/кВтЧ., перерахованим на лютий 2015 року). При цьому, у разі перерахування «зеленого» тарифу на березень 2014 року відповідно до вимог законодавства, «зелений» тариф повинен складати 385,07 грн/кВт*г станом на 27 лютого 2015 рову - дату встановлення роздрібних тарифів на електроенергію (Постанова НКРЕКП № 492 від 27 лютого 2015 року), а загальна вартість проданої електроенергії повинна складати 41 634 193,52 грн. з ПДВ. Отже, за березень 2015 року Товариством було не одержано додатково 22 150 770,58 грн. з ПДВ за продану електроенергію.

Таким чином, загальний розмір недоотриманого Позивачем доходу за лютий-березень 2015 року за Договором у зв'язку з незаконними рішеннями Відповідача 1 складає 24 441 615,61 грн. з ПДВ.

Згідно ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п. 1 «Положення про Державну казначейську службу України», затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 (далі - Положення) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Тому, з огляду на покладені завдання на Казначейську службу, зокрема, здійснення безспірного списання коштів державного бюджету чи місцевих бюджетів на підставі рішення суду ( п. 5 ч. 4 Положення), Відповідачем 2 по справі є Державна казначейська служба України.

З урахуванням вищевикладеного, незаконні рішення Відповідача 1 щодо не встановлення «зеленого» тарифу Товариству на рівні, не меншому фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу, шляхом перерахування в євро «зеленого» тарифу, розрахованого згідно зі ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» станом на 1 січня 2009 року, за офіційним валютним курсом Національного банку України на дати встановлення роздрібних тарифів на електроенергію за розрахункові місяці лютий-березень 2015 року, призвела до того, що Позивач не отримав повну оплату (в повному розмірі) за продану електроенергію від ДП «Енергоринок».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач є суб'єктом інвестиційної діяльності, в розумінні ст. 1 - 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» держава гарантує стабільність умов при здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її об'єктів.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Згідно ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування» якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.

Отже, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції, оскільки переконана, що у своїй діяльності НКРЕКП повинна, в першу чергу, керуватися законами України, а не підзаконними нормативно-правовими актами, тому оскаржувані Постанови, прийняті Відповідачем 1 повинні бути визнані протиправними та скасованими, оскільки порушують права позивача, гарантовані Законами України «Про електроенергетику» та «Про інвестиційну діяльність», також, Позивачеві має бути виплачена матеріальна шкода, оскільки її розмір є чітко та правильно розрахований, що підтверджено нормами Закону та положеннями Договору від 26.04.2012 року № 8452/02.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2015 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Кабінету Міністрів України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державного підприємства «Енергоринок» про визнання нечинними та скасування постанов, стягнення матеріальної шкоди, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.01.2015 року № 157 в частині встановлення «зеленого» тарифу (без ПДВ) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Відкрафт Україна» в розмірі 180,20 коп/кВт-год.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 року № 493 в частині встановлення «зеленого» тарифу (без ПДВ) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» в розмірі 192,54 коп/кВт-год.

В частині позовних вимог щодо визнання нечинною та скасування Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.02.2015 року № 492 в частині встановлення «зеленого» тарифу (без ПДВ) для Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна» в розмірі 385,07 коп/кВт-год - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відндкрафт Україна» матеріальну шкоду в розмірі 24 441 615,61 грн.

Зобов'язати Державну казначейську службу України списати кошти на загальну суму 24 441 615,61 гривень з рахунків Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Україна».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

(Повний текст Постанови виготовлений 12 лютого 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Карпушова О.В.